Більшість людей вважають, що як геологічні фактичні дані, так і скам'янілості підтверджують історію еволюції. Підручники з геології описують формування каньйонів, гір, нафтових родовищ та інших особливостей як такі, що відображають мільйони років. А на графіках та діаграмах зображені скам'янілості, які нібито демонструють плавні переходи між формами життя, що розгалужуються від «простого» первісного предка до складного різноманіття, яке ми спостерігаємо сьогодні.

Але що насправді показують факти? Коли ви уважно подивитеся на геологічні дані, ви побачите, що п'ять правил палеонтології Всесвітнього потопу пояснюють як скам'янілості, так і загальну послідовність глобальних мегасеквенцій, які були відкладені в результаті біблійного Потопу.

В товщі гірських порід не знайдено жодних доказів глибокої давнини, а скам'янілості показують порядок поховання протягом катастрофічних подій Потопу.

Короткий опис Всесвітнього потопу

Команда проекту ICR Column Project, під керівництвом геолога доктора Тіма Клері, склала карту гірських порід Глобального потопу на всіх континентах світу, використовуючи обширні дані з промислових нафтових свердловин, відслонень гірських порід, сейсмічних даних та опублікованих розрізів.¹

Вчені ICR зібрали обширні дані про осадові породи разом з межами мегасеквенцій в кожному регіоні, включаючи континентальний шельф. Ці дані підтверджують реальність глобальної геологічної колони, створеної Всесвітнім потопом. Цей монументальний і безпрецедентний проєкт показав, що Глобальний потоп представлений однаковими тенденціями в осадових породах на кожному континенті із тих, що були досліджені.

Не тільки загальна стратиграфічна послідовність шарів Потопу знаходиться у відповідності по всьому світу, але й дані також показують, що Потоп стався в результаті серії поступових наростаючих затоплень, що відповідають кожній мегапослідовності. Ці затоплення були викликані потужними хвилями, подібними до цунамі, протягом року Потопу Буття.¹

Поступові припливи та відпливи розпочали відкладення осаду та скам'янілостей в найнижчих регіонах континентального шельфу (мілке морське дно біля суші), продовжилися до країв суходолу (низинні прибережні регіони), а потім поступово піднялися на сушу, поки, врешті-решт, вся земна поверхня не опинилася під водою.

Під час цього бурхливого глобального катастрофічного процесу, якому сприяв швидкий рух тектонічних плит, початковий допотопний мегаконтинент розпався на частини, утворивши глобальну конфігурацію різних континентів, яку ми бачимо сьогодні.¹ Потім, на останній стадії Потопу, зазнали підйому як самі континенти, так і гірські хребти на них, а води Потопу відступили.

Ця остання стадія Потопу характеризувалася величезною кількістю води та осадових порід, що стікали з континентів. Значна частина цих відкладень утворилася у великих басейнах на суші поряд з гірськими хребтами та на морському узбережжі в океанах.

Важливість інтеграції скам'янілостей

Тепер, коли розроблена точна геологічна модель Всесвітнього потопу, важливо почати об’єднувати скам'янілості зі стратиграфічними даними. Зрештою, тисячі метрів потопних відкладень по всьому світу містять величезну кількість скам'янілостей, похованих в них, що є ще одним свідченням Потопу Буття. Але чи підтверджують ці величезні шари скам'янілостей історію, яку розкрила геологія?

Дійсно, вони повністю підтверджують потопний геологічний літопис, а також розповідають нам набагато більше про природу процесів, що відбувалися під час Потопу.

Протягом багатьох років креаціоністи справедливо визнавали, що скам'янілості є свідченням Всесвітнього потопу. Якщо перефразувати, то чому трильйони мертвих рослин і тварин поховані по всій землі? Локальні катастрофи, безумовно, не дають задовільної відповіді.

І що ще гірше для тих, хто ігнорує істину Писання, немає практично ніяких доказів еволюції в скам'янілостях. Величезне розмаїття рослин і тварин з'являється раптово, без жодних ознак перехідних форм (про це буде сказано нижче). Навіть відомий гарвардський палеонтолог Стівен Джей Гулд відверто визнав цю незручну, але очевидну істину.

«Надзвичайна рідкість перехідних форм у викопних рештках залишається комерційною таємницею палеонтології. Еволюційні дерева, які прикрашають наші підручники, мають дані лише на кінчиках і вузлах своїх гілок; решта – це висновки, нехай і обґрунтовані, а не докази скам'янілостей».²

Креаціоністи також відзначають, що різні види істот не тільки раптово з'являються в породах, але й виглядають майже ідентично своїм живим представникам крізь уявні мільйони років.^{3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13}Целакант, живе викопне ¹⁴ Палеонтологи називають таку відсутність еволюційних змін «стазисом».

Але чи є раптова поява і стазис кінцем історії, коли справа доходить до застосування даних про викопні рештки як доказу Всесвітнього потопу?

Очевидно, що ні, й тепер, коли сформувалася точна глобальна модель седиментації для Потопу, нам потрібно додати ще й палеонтологічні дані. Це допоможе відповісти на питання, чому ми часто знаходимо наземних істот, змішаних з морськими, й чому ми знаходимо різні типи скам'янілостей, які відповідають різним шарам в геологічній колоні.

Раптова поява і стазис

Починаючи з кембрійських шарів гірських порід біля підніжжя геологічної колони, де вперше з'являється складне життя, й закінчуючи верхньою частиною кайнозойських відкладень, ми бачимо багато видів викопних істот і рослин, які раптово з'являються, не маючи попередніх еволюційних предків.

Насправді, раптовий вибух морських тварин, що вражає своєю різноманітністю в кембрії, є однією з найбільших загадок еволюції.³

Мало того, що цей початковий вибух заперечує еволюцію, багато кембрійських істот все ще існують сьогодні й виглядають дуже схожими на своїх ймовріних предків віком понад 400 млн років. Морські зірки, офіури та мечохвости є яскравими прикладами не тільки раптової появи, але й стазису.

Цю ж саму тенденцію, що заперечує еволюцію, можна спостерігати на кожному стратиграфічному рівні геологічної колони.^{3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14}

Морське змішування

Потоп був морською подією з масивними хвилями, подібними до цунамі, що виникали внаслідок руху тектонічних плит, які поступово виштовхували океанську воду на сушу. Відтак ми могли б очікувати постійного змішування морськихМечохвіст живих організмів із сухопутними істотами у викопних відкладеннях. Насправді, це саме те, що ми бачимо в палеонтологічному літописі, починаючи з кам'яновугільних шарів, коли потопні води вперше почали затоплювати сушу.⁸

В кам'яновугільному періоді ми бачимо величезну кількість морських мешканців (риб і молюсків), змішаних з наземними рослинами, комахами та ящірками. Ця ж тенденція продовжується вгору в геологічній колоні на кожному рівні.^{9 10 11 12 13 14}

Наприклад, акули знайдені похованими разом з динозаврами в крейдових відкладеннях, а білки, кажани та інші ссавці знайдені похованими разом зі скатами й оселедцями в нижньому кайнозої.

Поховання за екологічними зонами

Глобальний катаклізм, що прогресував, спочатку поховав морські живі організми, які знаходять в найбільш ранніх шарах Потопу, відомих як кембрійська, ордовицька, силурійська, девонська та нижня кам'яновугільна системи, які відповідають мегасеквенціям Sauk, Tippecanoe та Kaskaskia.

Коли потопні води почали затоплювати й руйнувати землю, вони поховали тропічні прибережні екосистеми, які включали різноманітних комах, ящіркоподібних істот й величезну кількість пишної прибережної рослинності, що сформували перші масивні вугільні пласти в геологічній колоні. Цей перший імпульс катаклізму на суші представлений пізнім карбоном або першою частиною мегасеквенції Absaroka.

Потім, коли води Потопу продовжували прибувати, ми бачимо наростаюче поховання інших більш високих внутрішніх екосистем з більш помірними умовами, поки не була досягнута найвища відмітка Потопу наприкінці крейдової системи (мегасеквенція Zuni).

Остаточна фаза поховання рослин і тварин завершилася масивним затопленням, яке сталось під час підняття гір і континентів наприкінці Потопу, створивши більшість кайнозойських шарів й масивних басейнових відкладень (мегасеквенціяВикопний кажан з формації Грін-Рівер, штат Вайомінг Tejas).

Нещодавнє поховання 4 500 років тому

Ще одним ключовим аспектом всього осадового матеріалу є беззаперечні докази того, що він був відкладений нещодавно, близько 4 500 років тому під час Всесвітнього потопу, який тривав рік. Ця біблійна дата Потопу визначена за генеалогічними та хронологічними даними, що ідеально узгоджується з даними скам'янілостей.

Молода дата підтверджується й тим фактом, що кожен шар осадових порід від кембрію до пліоцену (пізній кайнозой) містить скам'янілості з м'якими тканинами та/або делікатними біомолекулами, які не повинні бути присутніми, якщо їм мільйони років, як стверджують еволюціоністи.^{3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14}

Висновок

Таким чином, п'ять правил палеонтології Всесвітнього потопу пояснюють викопні свідчення скам'янілостей, а також тісно пов'язані із загальною послідовністю відкладення глобальних мегасеквенцій. Ці правила наступні:

1) Раптова поява: види істот раптово з'являються в скам'янілостях без жодних ознак еволюційних предків;

2) Стазис: викопні істоти виглядають подібно до живих аналогів, а також до викопних аналогів, похованих пізніше, без жодних ознак еволюції;

3) Морське змішування: наземні істоти часто знаходять змішаними та похованими разом з морськими істотами;

4) Поховання за екологічним зонуванням: оскільки води Потопу неухильно просувалися з океану на сушу, є відповідне представлення поховання екосистеми;

5) Недавнє поховання близько 4 500 років тому: м'які тканини та біомолекули знайдені в скам'янілостях у всіх шарах Потопу.

Свідчення книги Буття є точним.