Вимирання
Категорії / Палеонтологія / Вимирання / Скам’янілості все ж кажуть «ні». Кембрійський вибух

Скам’янілості все ж кажуть «ні». Кембрійський вибух

Джерело: icr.org

Сучасна теорія еволюції сягає своїм корінням у книгу Чарльза Дарвіна «Про походження видів» 1859 року, в якій він запропонував фундаментальну гіпотезу про те, що «всі органічні істоти, які коли-небудь жили на цій землі, походять від якоїсь первинної форми».1 

Екстраполюючи цю концепцію, мільйони прогресивних форм життя повинні були розвиватися в еволюційному континуумі у всіх галузях життя, що призвело до величезного різноманіття рослин та тварин, які живуть сьогодні. Багато сучасних підручників з біології зображують це загальне походження як «дерево життя», подібно до аналогії, яку Дарвін вперше запропонував понад 160 років тому.

Це еволюційне дерево життя, яке започаткував Дарвін, має багато проблем із поясненням як живих організмів, так і скам'янілостей. Головною серед них є відсутність перехідних форм. Сьогодні ми не тільки не бачимо, щоб один основний тип істот перетворювався на інший, ми не бачимо жодних доказів перехідних форм у скам’янілостях. Відомий еволюційний палеонтолог Стівен Дж. Гулд визнав цей незручний факт: 

«Надзвичайна рідкість викопних перехідних форм зберігається як комерційна таємниця палеонтології. Еволюційні дерева, що прикрашають наші підручники, мають дані лише на кінчиках та розгалуженнях своїх гілок; решта – це умовивід, хоч і обґрунтований, але не доведений скам’янілостями».2

Дилема Дарвіна

fossils_still_say_noCambrian_fig1.jpgПочаткова концепція дерева життя ДарвінаЗа часів Дарвіна викопні свідоцтва задокументовувались рідше, ніж сьогодні, але одна з найбільших незручних загадок, що глибоко хвилювала вченого – кембрійський вибух. Кричуще протиріччя цієї події еволюційним очікуванням все ще є актуальним. Під час кембрійського вибуху в гірських породах раптово з’явилися численні форми надзвичайно складного життя без жодних еволюційних попередників.

На момент, коли у 1800-х роках було опубліковано «Походження» Дарвіна, найнижчий зі скам'янілих осадових шарів, де вперше з'являється складне життя – те, що ми зараз називаємо кембрієм – тоді називався силуром. Цей вибух життя та проблеми, які він поставив перед його теорією, Дарвін прокоментував так:

«Отже, якщо моя теорія відповідає дійсності, безперечно, що до того, як був нанесений найнижчий силурійський шар, минули довгі періоди, такі ж чи, можливо, набагато довші, ніж весь інтервал від силурійської ери до наших днів; протягом цих величезних, але зовсім невідомих періодів часу світ кишів живими істотами. На питання, чому ми не знаходимо свідоцтв цих величезних первісних періодів, я не можу дати задовільної відповіді… Але складність розуміння відсутності величезних об'ємів скам'янілих шарів, які на мою думку однозначно були десь накопичені до епохи силуру, дуже велика».1

Раптова поява складного життя

Еволюціоністи стверджують, що кембрійські породи вперше були відкладені приблизно 540 мільйонів років тому. У цих осадових товщах раптово з’являються дуже складні багатоклітинні істоти, відомі як метазої, та безліч істот із твердою оболонкою. Прикладом можуть бути двостулкові молюски, черевоногі, мечохвости, трилобіти, губки, брахіоподи, черви, медузи, морські їжаки, морські огірки, морські зірки, офіури, морські лілії та інші складні безхребетні.

Той факт, що шари гірських порід під кембрієм позбавлені безхребетних, кидає ще більший виклик теорії еволюції. Хоча це було відомо ще за часів Дарвіна, ця таємниця ніколи не була розгадана, а дослідження 2018 року повідомило, що ретельний повторний аналіз докембрійських осадових відкладень едіакари показав, що вони повністю порожні від еволюційних предків. Автори заявили: 

«Відсутність скам'янілостей тіл еуартропод [«справжні членистоногі» – гіпотетичні предкові форми артропод] у біоті едіакару відображається в усіх інших режимах збереження в докембрії, включаючи BST [поклади сланцевого типу Берджесса], фосфатизовані мікрофосилії та поклади флінту (кремнезему)».3 

Вони також виявили, що предки кембрійських істот «абсолютно відсутні» в едіакарському періоді.

Кембрійські живі скам’янілості

fossils_still_say_noCambrian_fig2.jpgСкам'яніла брахіопода Spiriferina rostrata

Кембрійські шари багаті скам'янілостями істот, аналогів яких і сьогодні можна знайти живими. Вони по суті виглядають так само, як їх попередники, поховані нібито сотні мільйонів років тому. Ці так звані живі скам'янілості взагалі не еволюціонували. Дане явище еволюціоністи називають стазом. 

Ці істоти не лише не мають ознак еволюційних змін, але багато з них також зникають у гірських шарах над кембрієм, а потім знову з’являються у сучасній живій природі. Хоча еволюціоністи не мають гарного пояснення, чому такі істоти раптово з'являться сотні мільйонів років тому, а потім зникають на мільйони років, аби знову з'явитися живими, біблійна інтерпретація, заснована на історії про Потоп, чудово пояснює дані. 

Креаціоністи знають як і з літопису скам'янілостей, так і з Писання, що Потоп Ноя був прогресивною глобальною подією, що тривала цілий рік. Сукцесія скам’янілостей у шарах гірських порід значною мірою відображає поступове поховання екологічних зон, кожна з яких характеризується відповідним рослинним і тваринним життям. Таким чином, в кембрійських шарах містяться тварини, що мешкали в океані і які були першими похованими у відкладеннях Потопу істотами .

Чудовим прикладом живої скам’янілості з кембрію є брахіоподи. Вони мають тверду оболонку, як молюск, тільки іншої конфігурації. Термін «брахіопода» походить від грецьких слів brachion (рука) і podos (стопа) через довгу ніжку, яка виступає з отвору у черепашці та прикріплює морську істоту до твердої основи на дні океану.

Ще один приклад кембрійської живої скам’янілості – дивовижний мечохвіст. Цей цікавий складний членистоногий з 10 очима відіграє важливу роль в екосистемі океану. Оскільки мечохвости виходять на берегові лінії та пляжі для розмноження, їх зазвичай знаходять по всьому світу.

Також живою скам’янілістю з кембрію є офіура, велике різноманіття видів якої знаходиться в багатьох океанічних екосистемах. Офіури схожі на морських зірок, але мають набагато довші змієподібні «руки», які виступають із центрального диска. Вони можуть розмножуватися як статевим шляхом, так і шляхом поділу, коли центральний диск ділиться навпіл, а на новостворених дисках виростають «руки».

Виняткові відбитки кембрійських м’якотілих

fossils_still_say_noCambrian_fig3.jpgМечохвiст

Надзвичайне збереження викопних м’якотілих відоме як Lagerstätte (нім. lager «сховище / лігво» та stätte «місце»). Кембрійські лагерштетти представляють вражаючі приклади скам’янілостей м’якотілих із винятково збереженими деталями. Ці викопні говорять про швидке катастрофічне поховання у дрібних осадових породах у зовсім недалекому минулому. 

Деякі з найкращих прикладів майже ідеальних скам'янілостей можна знайти в сланцях кембрійського Маотіаньшану, сланцях Берджесса та в нещодавно відкритій біоті Цінцзян (ймовірний вік ~ 518 млн. років), які заповнені складними істотами.4 

Однією з груп м'якотілих, яких знаходять у великій різноманітності будови тіла, є кнідарії. До них належать багато видів, що живуть і сьогодні, тому ця група класифікується як живі скам'янілості. До кнідарій належать різноманітні нерухомі прикріплені форми (актинії, корали, морські пера) та різноманітні плаваючі (медузи, кубомедузи). Викопні кембрійські ктенофори (реброплави) також знайдені у великій кількості найрізноманітніших планів тіла, а багато видів ктенофор також живуть і сьогодні.

На додаток до величезної кількості м'якотілих, кембрійські породи містять багато різних типів складних істот з хітиновою оболонкою або екзоскелетом (черепашкою). Одним з дивовижних прикладів живих кембрійських безхребетних є кіноринхи (грязьовий дракон) – звичайні маленькі морські безхребетні, які живуть в намулі та піску. 

Ще одним чудовим прикладом може бути група несегментованих морських червів, які називаються пріапуліди і які також живуть сьогодні. Тільки швидке катастрофічне поховання, подібне до того, що описується в книзі Буття, може пояснити таке виняткове збереження. 

Той факт, що ці м'якотілі з'являються раптово, не маючи еволюційних попередників, та ще й багато з них живуть і сьогодні, повністю спростовує еволюцію. 

Збережені м’які тканини докембрійських червів

fossils_still_say_noCambrian_fig4.jpgОфiури на поверхнi мозкового коралаНеймовірне збереження відбитків м’яких тканин у поєднанні з вибухом різноманітності живих істот практично в кожній можливій будові тіла без жодних еволюційних попередників повністю суперечить усім натуралістичним поясненням – як і той факт, що скам’янілості цих шарів гірських порід містять м’які тканини. Наявність фактично незмінених тканин у скам’янілостях, виявлених практично на кожному рівні геологічної колони, повністю підриває парадигму еволюційних часових періодів. 

Світські дослідники опублікували щонайменше 113 різних технічних статей, які описують наявність м’яких тканин та біомолекул у скам’янілостях, вік яких, як стверджується, мільйони років.5 Приклади включають муміфіковану шкіру динозаврів, гемоглобін крові динозаврів та висохлу сітківку очного яблука мозазавра.6 7 Проблема в тому, що наука заперечує збереженість м'яких тканин протягом мільйонів років. Цей еволюційно незручний факт робить відкриті в 2014 році м’які тканини одними із найбільш вражаючих – оригінальні пружні м’які тканини морських червів, виявлені трохи нижче найнижчого кембрійського шару.8 9

Опублікувавши роботу в Journal of Paleontology, дослідники докладно описали делікатні викопні оболонки погонофор у шарі гірських порід трохи нижче кембрію, що були датовані 551 мільйоном років. Скам'янілості мали хітинвмісні трубочки, які виглядають точно так самими, як і ті, що будуються живими трубчастими червами. В скам’янілості навіть видно складне перехресне розташування хітинових волокон.

Однією з найбільш незрозумілих особливостей цих викопних червів було те, що вони взагалі не були мінералізованими. Пермінералізація – це процес утворення скам'янілостей, при якому мінерали з осадових порід поступово замінюють органічну складову похованих істот на мінеральну. У випадку з циліндричними трубчастими оболонками дослідники виключили збереження за рахунок різних форм мінералізації. Вони заявили: 

«Мінерали не замістили жодної частини м’яких тканин, вуглецевий матеріал стінок є первинним [не заміненим], зберігаючи оригінальні шари стінки, її текстуру та тканини».9 

fossils_still_say_noCambrian_fig5.jpgОрганічні волокна зі скам'янілих оболонок трубочок червів SabelliditesРобота містила електронні мікрофотографії деяких волокон цих тканин. В дослідженні оболонки червів описувались як «все ще гнучкі, на що вказує їх легка деформація». Стверджуючи, що оригінальні біомолекули все ще були цілими, автори заявили: 

«Стінка тіла S. cambriensis [викопний черв] містить білковий композит хітинової структури». 

Впевненість, що хітин або будь-який інтактний біологічний матеріал, як-от м'які тканини, може зберігатися довше мільйона років, не має експериментальної підтримки. Єдиним справжнім поясненням цих скам'янілостей є те, що трубчасті черви, яких ми знаємо сьогодні завдяки живим екземплярам, існували на глибинах від 100 до 10 000 метрів в океані й, очевидно, були одними з перших похованих Потопом істот.

Висновок

Кембрійський вибух є повною еволюційною загадкою з ряду важливих причин. 

По-перше, неймовірно складне життя тварин з’явилося раптово й без жодних ознак попередніх еволюційних предків. По-друге, у багатьох істот, що з’явилися в кембрійських шарах, сьогодні є живі аналоги, які не демонструють ознак еволюції – парадокс, який еволюціоністи називають живі скам’янілості. 

По-третє, трубчасті черви (ще одна жива скам’янілість) були знайдені в гірських породах трохи нижче кембрію. Їх скам’янілості містили м’які та еластичні тканини. Той факт, що тканини цих тварин, поряд з багатьма іншими прикладами, все ще м'які, свідчить про те, що вони були поховані лише кілька тисяч років тому у Всесвітньому потопі, описаному в книзі Буття.

Таким чином, згідно з моделлю поступового (прогресивного) поховання екологічних зон ми бачимо, що кембрійські шари відклались першими на початку Всесвітнього потопу в осадових шарах гірських порід, відомих геологам як мегапослідовність Sauk.10 Кембрійські скам’янілості продовжують говорити «ні» еволюційним очікуванням.

Читайте Креацентр Планета Земля в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх новин.

Вас також може зацікавити:

Посилання:

  1. Darwin, C. 1859. On the origin of species by means of natural selection. London: John Murray.

  2. Gould, S. J. 1977. Evolution’s Erratic Pace. Natural History. 86 (5): 12-16.

  3. Daley, A. C. et al. 2018. Early fossil record of Euarthropoda and the Cambrian Explosion. Proceedings of the National Academy of Sciences. 115 (21): 5323-5331.

  4. List of Biomaterial Fossil Papers (maintained). Online document, accessed October 1, 2020.

  5. Thomas, B. 2014. [Original Tissue Fossils: Creation’s Silent Advocates]https://www.icr.org/article/original-tissue-fossils-creations-silent). Acts & Facts. 43 (8): 5-9.

  6. Thomas, B. ‘80 Million-Year-Old’ Mosasaur Fossil Has Soft Retina and Blood Residue. Creation Science Update. Posted on ICR.org August 20, 2010, accessed October 1, 2020.

  7. Thomas, B. Still Soft after Half a Billion Years? Creation Science Update. Posted on ICR.org May 5, 2014, accessed October 1, 2020.

  8. Moczydlowska, M., F. Westall, and F. Foucher. 2014. Microstructure and Biogeochemistry of the Organically Preserved Ediacaran Metazoan Sabellidites. Journal of Paleontology. 88 (2): 224-239.

  9. Clarey, T. 2018. Minimal Continental Coverage During the Early Flood. Acts & Facts. 47 (3): 8.