Вимирання
Категорії / Палеонтологія / Вимирання / Скам’янілості все ж кажуть «ні»: походження хребетних

Скам’янілості все ж кажуть «ні»: походження хребетних

Джерело: icr.org

Однією з найбільших проблем для еволюціоністів є раптова поява складного тваринного життя без еволюційних попередників, як можна бачити з кембрійського вибуху.1 Але не менш проблематичним є те, як могли розвинутися складні хребетні тварини. 

З усіх знайдених скам’янілостей видно, що не було знайдено жодної перехідної форми, яка б зв’язувала таких безхребетних, як м’якотілі й членистоногі (істоти з твердим екзоскелетом) та хребетних. Цей кричущий розрив у літописі скам’янілостей є лише ще одним прикладом, який підкреслює відсутність доказів еволюційної теорії від молекули до людини.

До хребетних належать риби, земноводні, плазуни, птахи та ссавці. Живі хребетні мають величезний діапазон розмірів – від мініатюрної жаби, знайденої в Папуа-Новій Гвінеї, довжина якої становить лише близько 6 мм, до величезного синього кита довжиною понад 30 м. Загалом хребетні становлять лише близько 5% від усієї кількості відомих видів тварин. Решта тварин – безхребетні, у яких немає хребетного стовпа.

Проблема з ідентифікацією предка хребетних полягає в тому, що схожі на хребетних риб істоти з’являються в найнижчих рівнях кембрійських шарів – осадових шарах гірських порід, де складні форми тварин з’являються вперше. Іншими словами, немає часу чи місця для еволюції, оскільки хребетні з’являються повністю сформованими на початку літопису скам’янілостей.

Перший предок хребетних: асцидія?

Малюнок 1. АсцидіяЗгідно з великою еволюційною історією життя на Землі, першим протохребетним була асцидія,2 морська істота, яка живе й сьогодні. Хоча асцидії є звичайними океанічними організмами, їх присутність у скам'янілостях важко визначити, оскільки вони м’якотілі й не так легко зберігаються у вигляді скам'янілостей. 

Навіть незважаючи на це, палеонтологи вважають, що вони знайшли дані про асцидії біля основи шарів кембрійських порід (чи трохи нижче), що поміщає їх прямо в кембрійський вибух, де так багато складних форм тваринного життя вперше з'являється раптово без еволюційних попередників.1

Технічно асцидії належать до тварин покривників (Tunicata) і представляють морських безхребетних, що входять до складу хордових – групи істот, яка включає всіх тварин із спинними нервовими струнами або нотохордами. Хребетні – це підгрупа хордових.

Доросла форма асцидії – це нерухома мішкоподібна істота, яка зазвичай прикріплюється до океанічних донних скель по всьому світу. На вершині цього організму часто є напівпрозора облонка та два сифони (або отвори) з допомогою яких тварина отримує їжу з океанської води та виводить неперетравлені рештки.

Основною причиною, чому еволюціоністи висунули асцидію в якості предка хребетних, є те, що його личинкова стадія плаває вільно, має рот, нервову струну й хвіст.2 Личинка прикріплюється до скелі, а потім відбувається кардинальна метаморфоза в іншу структуру нерухомої дорослої тварини.

Весь процес розвитку цієї істоти у всій її складності вишукано запрограмований вродженим генетичним планом та клітинними системами, створеними Творцем. На жодному рівні немає абсолютно ніяких доказів того, що хордова стадія личинки цієї істоти вирішила звільнитися від свого внутрішнього програмування та якось перерости в рибу. Еволюційний перехід такої величини зажадав би великої кількості нової генетичної інформації та багатьох нових вроджених клітинних особливостей.

Напівхордові (Hemichordata) – інші істоти, які зазвичай потрапляють в першу еволюційну гілку з асцидіями – абсолютно не пов'язані ні з асцидіями, ні з рибами.2 3 Причина, по якій кишководишні (Enteropneusta) потрапляють в основу еволюційного дерева хребетних, полягає в тому, що у них є ділянка передньої кишки, яка називається стомохордою й раніше вважалася пов’язаною з нотохордою хордових. Однак еволюціоністи зараз стверджують, що вона еволюціонувала незалежно від хордових та називають її прикладом конвергентної еволюції, а не гомології.

Ця порожниста нервова трубка існує в деяких видів на початку їх розвитку, але її вважають еволюційною загадкою. З огляду на нездатність запропонувати будь-який еволюційний консенсус, відомий еволюціоніст хребетних Майкл Бентон визнає:

«Філогенез напівхордових активно обговорюється».2

Ланцетник: черговий предок хребетних?

Малюнок 2. ЛанцетникДалі в еволюційному ланцюжку йдуть ланцетники, група, яка складається із близько 30 видів безщелепних фільтруючих риб, які добувають їжу біля дна океану. Вони вважаються найближчою еволюційною ланкою між асцидіями й так званими примітивними рибами. Як і асцидії, вони живуть і сьогодні, хоча їх вважають раннім основним еволюційним предком хребетних.

Як скам’янілості викопні ланцетники з’являються раптово в нижніх кембрійських шарах приблизно в той самий час, що й багато інших істот зі складною будовою тіла. Кембрійський вибух стався близько 530 мільйонів років тому за еволюційним датуванням.

Найстаріші викопні ланцетники відомі як Haikouella lanceolata і включають близько 305 зразків скам'янілостей, знайдених у кембрійських скелях Хайкоу поблизу Куньміна, Китай.4 Викопні Haikouella мають основні риси хребетних риб, включаючи повністю розвинене рибоподібне серце з артеріями, зябра, хвостовий плавець, нервову струну з великим мозком та голову з очима.5

Трохи вище ланцетника у теоретичному дереві раннього розвитку хребетних знаходиться недавно виявлена риба під назвою Пікайя.6 Ця риба виглядає майже ідентично сучасним живим ланцетникам та, ймовірно, є просто їхнім іншим видом. Оскільки пікайя знаходиться в кембрійських породах на дещо вищому рівні, її помістили над хайкоуеллою в уявному еволюційному дереві.3 Однак її розміщення там є непевним, та як зазначає Майкл Бентон:

«Визначення філогенетичного положення Пікайя є проблематичним».1

Інші повністю сформовані риби раптово з’являються в кембрії

Малюнок 3. Реконструкція Myllokunmingia fengjiaoaТри інші риби з дещо схожими загальними рисами будови тіла з ланцетниками також з'являються в шарах від раннього до середнього кембрію і вважаються ранніми еволюційними предковими хребетними.2 3 Вчені, як правило, об’єднують ці три риби лише в одному вузлі над Пікайя на основі нібито більш розвиненої форми риби в еволюційному дереві хребетних.3

Цими трьома кембрійськими рибами є Myllokunmingia, ще один ймовірний предковий хребетний, який зустрічається в сланцях нижнього кембрію Маотіаньшань у Китаї (вік, як стверджується, близько 530 млн років). Metaspriggina знайдена в сланцях Берджесса, а її будова тіла дещо схожа з іншими кембрійськими рибами. 

Малюнок 4. Реконструкція Metaspriggina walcottiПроте в неї є незвичайна особливість – два добре розвинені, звернені вгору ока із подібними до ніздрів утвореннями безпосередньо за ними; Haikouichthys, ще одна риба з подібним планом тіла, як і інші кембрійські риби, знайдені поблизу провінції Юньнань, Китай. 

Всі три риби є повністю розвиненими, складними хребетними істотами, які раптово з'являються в кембрійському вибуху без еволюційних попередників. Швидше за все, вони просто представляють різні створені роди риб.

Рання еволюція хребетних: дерево без коренів

Еволюційне походження хребетних – це спекулятивна теорія, яка абсолютно не має даних серед скам'янілостей, щоб підтвердити її. Хребетні істоти (риби) раптово з’являються в нижніх шарах камбрійських порід. Їх знаходять тоді ж, коли зненацька з’являються інші складні морські істоти.

Малюнок 5. Реконструкція Haikouichthys ercaicunensisПри всьому цьому не виявлено жодних еволюційних попередників. Ніде не знайдено нічого, що можна було б вважати перехідною формою між безхребетними та хребетними. І асцидії, і кишководишні – цілком унікальні самі по собі; вони жодним чином не є проміжними або перехідними. 

Отже, не тільки немає свідчень еволюції хребетних, але хребтні з’являються на самому початку літопису скам’янілостей у кембрійських шарах разом з великим набором безхребетних, разом показуючи величезний вибух складного тваринного життя, що повністю без виключення заперечує еволюції.1

Основною причиною, завдяки якій ми знаходимо асцидії, кишководишні та різні види риб у цих ранніх кембрійських гірських шарах, є те, що вони були істотами, що мешкають на океанському дні або поблизу нього. Тому вони були поховані першими під час Всесвітнього потопу.

Геолог ICR Тім Клері зауважив, що кембрійські осадові шари відповідають мегапослідовності Саук (Sauk Megasequence) та відображають перші осадові відкладення Потопу.7 Під час цієї початкової фази були занесені багато різних типів морських істот, що мешкають на мілководді – саме те, що можна було б очікувати від моделі прогресивного поховання екологічних зон та підвищення рівня води під час глобального Потопу.

Коли мова заходить про еволюцію хребетних, скам’янілості все ще кажуть «ні».

Читайте Креацентр Планета Земля в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх новин.

Вас також може зацікавити:

Посилання:

  1. Tomkins, J. P. 2020. The Fossils Still Say No: The Cambrian Explosion. Acts & Facts. 49 (12): 10-13.

  2. Benton, M. J. 2015. Vertebrates Originate. In Vertebrate Paleontology. West Sussex, UK: John Wiley & Sons Ltd.

  3. Morris, S. C. and J.-B. Caron. 2014. A primitive fish from the Cambrian of North America. Nature. 512: 419-422.

  4. Shu, D.-G. et al. 1999. Lower Cambrian vertebrates from South China. Nature. 402: 42-46.

  5. Shu, D.-G. et al. 2003. Head and backbone of the Early Cambrian vertebrate Haikouichthys. Nature. 421: 526-529.

  6. Thomas, B. Cambrian Fossil Intensifies Evolutionary Conundrum. Creation Science Update. Posted on ICR.org September 26, 2014, accessed October 29, 2020.

  7. Clarey, T. 2020. Carved in Stone: Geological Evidence of the Worldwide Flood. Dallas, TX: Institute for Creation Research, 312-353.