Мис Левін – це дике, прекрасне та вітряне місце, найпівденніша точка материкової Австралії. Тут стоїть знаменитий маяк, збудований з вапняку, який у сонячні дні блищить яскравим білим світлом.

Туристи, захоплені приголомшливою красою узбережжя й вражаючим маяком, часто дивуться тому, що тут знаходиться старе дерев'яне водяне колесо, повністю вмуроване в твердий вапняк.

У 1895 році, коли будувався маяк, муляри жили в прилеглих котеджах, а для постачання їх прісною водою з природного джерела було збудовано велике дерев'яне водяне колесо та акведук. Потік із джерела обертав колесо, яке, в свою чергу, приводило в дію помпу, що подавала воду в котеджі.¹

У цьому районі у вапняковій породі є печери, і вода, що стікає по колесу, має високий вміст мінералів. Потрібно було трохи часу, щоб мінерали випали в осад й почали утворювати вапняк. Зрештою, колесо перестало обертатися й виявилося вмурованим в камінь всього за кілька десятиліть.

Сьогодні вода з джерела все ще тече, а водяне колесо стоїть як свідчення швидкого утворення вапняку.

Природні утворення, вік яких невідомий, можуть змусити деяких повірити, що на їх формування пішли тисячі й навіть мільйони років. За наявності відповідного хімічного середовища тисячі років, що минули з часу Потопу Ноя, насправді є величезним проміжком часу, достатнім для пояснення тих геологічних особливостей, які, як ми звикли вважати, формувалися мільйони років.²

Наступного разу, коли ви почуєте або прочитаєте про те, що вапняку знадобились еони часу для формування, згадайте знамените водяне колесо на мисі Левін, яке досі стоїть там на очах у всіх, і яке «перетворилося на камінь» буквально в нас на очах.