Застиглий у камені... всього за кілька десятиліть
Мис Левін – це дике, прекрасне та вітряне місце, найпівденніша точка материкової Австралії. Тут стоїть знаменитий маяк, збудований з вапняку, який у сонячні дні блищить яскравим білим світлом.
Туристи, захоплені приголомшливою красою узбережжя й вражаючим маяком, часто дивуться тому, що тут знаходиться старе дерев'яне водяне колесо, повністю вмуроване в твердий вапняк.
У 1895 році, коли будувався маяк, муляри жили в прилеглих котеджах, а для постачання їх прісною водою з природного джерела було збудовано велике дерев'яне водяне колесо та акведук. Потік із джерела обертав колесо, яке, в свою чергу, приводило в дію помпу, що подавала воду в котеджі.1
У цьому районі у вапняковій породі є печери, і вода, що стікає по колесу, має високий вміст мінералів. Потрібно було трохи часу, щоб мінерали випали в осад й почали утворювати вапняк. Зрештою, колесо перестало обертатися й виявилося вмурованим в камінь всього за кілька десятиліть.
Сьогодні вода з джерела все ще тече, а водяне колесо стоїть як свідчення швидкого утворення вапняку.
Природні утворення, вік яких невідомий, можуть змусити деяких повірити, що на їх формування пішли тисячі й навіть мільйони років. За наявності відповідного хімічного середовища тисячі років, що минули з часу Потопу Ноя, насправді є величезним проміжком часу, достатнім для пояснення тих геологічних особливостей, які, як ми звикли вважати, формувалися мільйони років.2
Наступного разу, коли ви почуєте або прочитаєте про те, що вапняку знадобились еони часу для формування, згадайте знамените водяне колесо на мисі Левін, яке досі стоїть там на очах у всіх, і яке «перетворилося на камінь» буквально в нас на очах.
