«Найбільший обман в історії Британії». Таку назву мав один з епізодів передачі «Timewatch» на каналі BBC2¹, присвячений розслідуванню підробки Пілтдаунської людини. Глядачам була запропонована спроба розібратись, хто ж насправді пошив вчених у дурні.

Історія відкриття найстарішого англійця (як часто називали Пілтдаунську людину) загальновідома. Вважається, що робітник, який працював на гравійному кар’єрі неподалік від селища Пілтдаун в Сасексі, що на півдні Англії, знайшов уламок кістки. Він передав його місцевому археологу-любителю Чарльзу Доусону, який перевірив знахідку і сказав, що це фрагмент черепа, який, можливо, належав людині. 

Доусон почав пошуки інших частин, і в 1912 році була знайдена щелепа. Сер Артур Сміт Вудворд з Британського музею підтвердив, що череп має людські риси, а щелепа нагадує мавпячу. Знахідка стала відома як Пілтдаунська людина і отримала назву Eoanthropus dawsoni, що означає «Передсвітанкова людина Доусона». 

В 1915 році в парі кілометрів від місця першої знахідки був знайдений ще одна передсвітанкова людина. Викопні рештки тварин, які жили разом з Пілтдаунською людиною, а також інструменти, які цей гомінід використовував, також були знайдені в цих двох місцях. Нарешті, «доказ» того, що мавпи перетворились в людей, були знайдені в Англії.

Малюнок 1. Як був зроблений пілтдаунський череп

Майже через сорок років, в 1953 році, обман був викритий і Пілтдаунська людина була визнана підробкою, здебільшого завдяки роботі доктора Кеннета Оуклі. Він показав, що череп належить сучасній людині, а кістка щелепи та зуби – орангутангу. Для того, щоб зуби виглядали як людські, їх дещо підпиляли. Всі знахідки були оброблені хімічно (а іноді навіть підфарбовані), щоб надати їм давній вигляд. 

Крім того, було також показано, що жодна з пов’язаних з Пілтдаунською людиною знахідок не була захоронена в гравійних відкладах Пілтдауна. Шахрайство з Пілтдаунською людиною стало великою ганьбою для научної спільноти Великобританії, і це питання навіть піднімалось в Парламенті.

Коли було оголошено про знахідку Пілтдаунської людини, вважалось, що рештки неандертальців, що були знайдені в Німеччині, були мавпами, і що наскельні малюнки у Франції теж були залишені мавпами. Британські еволюціоністи, однак, були іншої думки. Вони вважали, що мавпи перетворились у людей у Великобританії, переважно в Англії. Пілтдаунська людина була «доказом» того, що перша мавполюдина жила в англійському саду! Бажання знайти найбільш раннього англійця засліпило вчених того часу, тому вони некритично прийняти автентичність знахідки. Жоден вчений не є абсолютно нейтральним стосовно істини, яку він шукає – в даному випадку «великі уми» інтерпретували знахідки в рамках свого (еволюційного) світогляду, сформованого під впливом упереджень цієї релігії.

Так хто насправді вчинив цей обман? Було запропоновано багато імен, і так як усі, хто брав участь у відкритті Пілтдаунської людини вже померли, немає практичної можливості точно сказати, хто є відповідальним за цю ретельно продуману махінацію.

Дехто навіть пропонує сера Артура Конана Дойля в якості головної дійової особи. Він жив у семи милях від Пілтдауна і мав можливість розмістити кістки та артефакти в місцях, в яких були знайдені кістки. Можна припустити, що письменник залишив підказки в своїй книзі «Загублений світ», де один із персонажів стверджує, що кістку можна підробити так само легко, як і фотографію. Однак Конан Дойль, схоже, був доволі чесною людиною, і для нього було б абсолютно не притаманно брати участь в такій містифікації.

Інші запропонували сера Артура Сміта Вудворда. Безсумнівно, він був великим захисником Пілтдаунської людини. Якщо б він провів фундаментальні наукові дослідження і більш детально вивчив би знахідки, він би зрозумів, що має справу з шахрайством. В 1924 році Вудворд пішов з Британського музею у відставку та провів наступні 20 років життя, аж до самої смерті в 1944 році, займаючись розкопками на місці знахідки Пілтдаунської людини в пошуках нових зразків. Він не знайшов нічого. Якщо б ця людина була винна в обмані, то абсолютно очевидно, що він би не витратив останні 20 років свого життя на марні пошуки.

Схоже, що головним підозрюваним в підробці Пілтдаунської людини є не хто інший, як Чарльз Доусон. Його відношення до пов’язаних з початковим відкриттям подій завжди були не зрозумілими, і після смерті Доусона в 1916 році з’ясувалося, що всі історичні артефакти, які він нібито знайшов і які були виставлені в музеї Гастінгса, були підробками. Однак, схоже, що Мартін Хітон із Британського музею підозрював, що гучна знахідка була обманом. 

Сам Хітон був одним із тих, кому подобались розіграші та жарти над іншими людьми. В 1915 році Доусон і Вудворд знайшли цікавий інструмент із кістки під живою огорожею в Пілтдауні. Знахідка мала всі ознаки розіграша Хітона, тому що виглядала як біта для крикету — напевно, перший англієць вже тоді любив цю гру! Цілком можливо, що Хітон створив цей інструмент і розмістив його навидноті з надією, що його знайдуть, і в результаті Доусон зрозуміє, що комусь відомо, що Пілтдаунська людина – це підробка. на жаль, план провалився, а опис інструмента був написаний і опублікований!

Викриття Пілтдаунської людини не унікальне. Знаменитий сценарій «березового п’ядуна» – ще один приклад, коли те, що очікувалось у рамках еволюційного світогляду, було досліджене і виявилось неправдою. Було показано, що напівптах / напівдинозавр археораптор (Archaeoraptor) – це підробка, яка складалась з двох абсолютно різних скам’янілостей, склеєних разом. Також були й інші випадки шахрайств.²

Еволюціоністи часто незадоволені, коли Пілтдаунська людина та інші підробки згадуються їхніми опонентами. Звичайна спробо надати справі вигляду «позитивного повороту» – зобразити її як «плюс» для науки, показавши ймовірне «самокорегування» науки. Врешті-решт, нам кажуть, що шахрайство виявили самі вчені-еволюціоністи. Однак проблема не в самому обмані. 

Малюнок 2. Художня «реконструкція» Пілтдаунської людиниСуть Пілтдаунського скандалу в тому, що такий самодіяльний, незграбний та очевидний обман (навіть враховуючи обпиляні зуби) залишався непоміченим протягом більше 40 років. Цілим поколінням підносився «факт еволюції» за допомогою Пілтдаунської людини, зображення якого було майже в усіх підручниках та енциклопедіях.

Багато вчених, в тому числі й автори докторських дисертацій, мали доступ до кісток та ретельно вивчали їх. В той самий час ніхто не бачив обману, але опісля все здалося очевидним; такі речі, як сліди підпилювання на зубах, раптово спливли на поверхню. Було ясно, що навіть висококваліфіковані вчені просто бачили те, що хотіли бачити, й ігнорували те, що не відповідало їх упередженням. Тож не дивно, що обман не був розкритий до тих пір, поки на горизонті не з'явилися інші «відповідні кандидати» на еволюційне походження людини.

Те ж саме відбувається й сьогодні навіть там, де немає шахрайства; першокласний кандидат на «премію предка» в жалюгідній історії про «еволюцію людини» ніколи публічно не знімається з п'єдесталу, поки не з'явиться хтось інший, хто зможе причарувати фантазію мас. Ніхто вже не вірить, що рамапітек (Ramapithecus) був нашим предком або, наприклад, «Лускунчик» Лікі. Але відмова від кожного з них стався тільки після того, як інші «кандидати в предки» заповнили вакуум в еволюційній парадигмі. 

Знаменита «Люсі» та її рід не повинні більше вважатися предками людей, враховуючи всі докази, які накопичилися з моменту їх першого відкриття. Але можна бути впевненим, що до тих пір, поки не з'явиться зовсім новий клас можливостей, ці «хлопці» не зможуть спокійно покинути еволюційну сцену.

Пілтдаунська історія – відмінний інструмент для свідоцтва християнина; не для того, щоб зганьбити еволюціоністів як дурнів (християни теж попадаються на всіляких містифікаціях), а для використання в якості відмінної ілюстрації того, чому [наше служіння] давно навчило, а саме, що факти повинні бути витлумачені. 

«Окуляри» світогляду багато в чому визначають те, що «бачить» людина. Викриття міфу про те, що еволюційні вчені більш об'єктивні, ніж інші, може допомогти зламати бар'єри еволюції / тривалих періодів часу при спробі ознайомити людей з Богом Біблії. 

У Своєму Слові Бог дав нам правдивий виклад загальної картини історії й, таким чином, правильний світогляд, за допомогою якого можна інтерпретувати факти минулого.