Я твердо переконаний, що існує набагато більше наукових доказів, які підтверджують недавнє створення за шість днів та Всесвітній потоп, а не стару Землю та еволюцію.

Будучи вихованим з раннього дитинства в церкві, яка вірила в буквальне шестиденне створення, і читаючи Біблію в підлітковому віці, я вірив у створення, хоча і не розумів центрального значення для християнської віри перших десяти розділів книги Буття. Коли я навчався в університеті й розмовляв з професорами фізики, мене висміювали за те, що я вірив, що Земля молода, і наводили багато наукових причин, які показують, що Біблія, особливо перші розділи книги Буття, є хибними. 

Коли я був молодим студентом коледжу, я ще не мав достатньо наукових знань в області фізики і не був спроможним спростувати те, що говорили ці професори, а оскільки вони знали набагато більше, ніж я, поступово я втратив віру в буквальну точність Біблії, хоча я все ще вірив у Бога. Протягом декілького років мого життя я був «теїстичним еволюціоністом» — тим, хто морально плив за течією та інтенсивно читав різні наукові журнали й книги, щоб спробувати дізнатися правду.

У 1976 році я знову присвятив своє життя Ісусу Христу й незабаром після цього почав вивчати наукові, історичні, біблійні та інші свідоцтва на користь буквального шестиденного створення світу й Всесвітнього потопу, як це описано в книзі Буття. За 24 роки, які минули з того часу, я вивчив ці свідчення достатньо докладно, щоб бути твердо переконаним, що набагато краще наукові докази задовільняють нещодавнє створення за шість днів та Всесвітній потоп, ніж стару Землю та еволюцію.

Одна з головних проблем так званої теорії еволюції полягає в тому, що деталі залежать від того, хто розповідає теорію. Ті деталі, які стають загальноприйнятими «фактами», часто змінюються в світлі пізніших відкриттів. Це ставалось неодноразово, причому мало хто помічав, що попередні факти зовсім не були фактами. Іншими словами, існує не одна теорія еволюції, а сукупність думок, світогляду й методів інтерпретації фактів таким чином, щоб вони вписувались у філософію натуралізму.

Прикладом ймовірного факту, що демонструє великий вік Землі, є швидкість зростання сталактитів і сталагмітів у вапнякових печерах. У дитинстві я подорожував по Карлсбадским печерам у Нью-Мексико й пам'ятаю, як екскурсовод діловито повідомив нам, що вапнякові печери формувалися протягом багатьох мільйонів років. Це явно не узгоджувалось з тим, чого мене вчили в недільній школі. 

До 1988 року табличка над входом до свідчила, що печерам було, щонайменше, 260 млн років. Згодом вік на табличці скоротився до 7-10 млн років, потім до 2 млн років, а тепер табличка зникла взагалі, можливо, через те, що темпи зростання сталактитів становлять кілька сантиметрів на місяць.¹

Креаціоністи провели значний обсяг досліджень, що демонструють швидкий розвиток карбонатних утворень кальцію в умовах, які, ймовірно, були відразу після Ноєвого потопу. У травні 1998 року я спостерігав сталактити довжиною більше 15 см, що ростуть від краю бетонної посадкової платформи на станції метро Арлінгтон (штат Вірджинія), будівництво якої було завершено тільки в червні 1991 року. 

Іншим прикладом імовірного факту є повільна швидкість закам'яніння деревини, що вимагає тривалих періодів часу. Було показано, що скам'яніння деревини проходить швидко у воді, яка містить багато кремнію і, ймовірно, цей процес прискорювався в умовах Всесвітнього потопу. Дійсно, в США був запатентований процес швидкого закам'яніння деревини, під час якого матеріал стає вогне- та зносостійким.²

За останні 35 років учені, які вірять в недавнє шестиденне створення, зробили кілька дуже цікавих відкриттів, що дають переконливі аргументи на користь молодої Землі та Всесвітнього потопу. Практично всі ці дослідження проводились без підтримки державного фінансування. Це контрастує з багатьма мільйонами доларів, які виділяються державою на дослідження вчених-еволюціоністів. Останні ж використовують ці гроші для підтримки своїх переконань. Незважаючи на це, креаціоністи зібрали велику кількість доказів, що спростовують еволюційні уявлення.³ 

Креаціоністи показують, що деякі процеси, які раніше вважалися такими, що вимагають тривалих періодів часу, насправді відбуваються швидко й свідчать про молодість Землі та недавнє створення. Крім того, виходячи зі своїх теоірй, креаціоністи починають робити такі передбачення, які можна перевірити і яких стає дедалі більше.

Розроблена модель катастрофічної тектоніки плит⁴ допомогла пояснити кілька геологічних особливостей, пов'язаних з Потопом, а також геомагнітні зміни й пост-потопний Льодовиковий період. Рання креаційна робота про швидкий вільний індукційний розпад магнітного поля Землі змогла пояснити загасання близько 7 % поля за останні 130 років без яких-небудь регульованих параметрів, і встановити верхню межу віку поля близько 10 000 років.⁵ 

Ця теорія була пізніше змінена і тепер включає локальні й швидкі геомагнітні зміни, пов'язані з катастрофічною тектонікою плит і Ноєвим потопом, а також враховує розмір планетарних магнітних полів.⁶ Передбачення, які базуються на цій креаційній моделі, були зроблені відносно швидких геомагнітних інверсій і планетарних магнітних полів, які були перевірені експериментально.⁷

Пояснення планетарних магнітних полів чудово узгоджується з креаційною теорією, і у неї немає еволюційного аналога. Так само передбачення швидких геомагнітних інверсій були підтверджені аналізом лавових потоків з гори Стіна в штаті Орегон. Аналіз показав зміни геомагнітної полярності протягом декількох тижнів. Це викликало неабияке здивування і подив вчених-еволюціоністів.⁸

Основні проблеми з еволюційними сценаріями походження життя виникають на декількох етапах. Одна дуже цікава проблема виникає на самому початку в теоріях квантової космології, які припускають, що Великий вибух виник із квантової флуктуації вакууму.⁹ 

На жаль, це твердження залишається на рівні припущення, оскільки в усіх процесах, які можна спостерігати експериментально і які пов'язані з елементарними частинками та ядерними реакціями, зберігається те, що називається баріонним числом. Збереження баріонного числа гарантує, що коли частинки виникають з енергії, утворюється рівна кількоість пар матерія/антиматерія. Таким чином, при утворенні пар утворюються електрон і позитрон, аналогічним чином утворюються протон і антипротон. З іншого боку, наскільки ми можемо спостерігати, у Всесвіті, мабуть, існує крайнє домінування матерії над антиматерією, що суперечить уявленню про те, що Великий вибух створив матерію, яку ми бачимо у Всесвіті навколо нас.

Через цю проблему фізики, що вивчають елементарні частинки, запропонували Великі об'єднані теорії (Grand Unified Theories, GUTs). Ці теорії висувають гіпотези про змінні математичних рівнянь, що порушує збереження баріонного числа для досягнення домінування матерії над антиматерією в результаті Великого вибуху. На жаль, такі теорії припускають, що протон — нестабільний і буде розпадатися. Так багато сил було витрачено, щоб експериментально виявити сліди розпаду протону.¹⁰ Проте такі пошуки не виявили жодних слідів розпаду і встановили нижчі межі часу існування протону мінімум в 10³¹ років.¹¹ 

Той факт, що немає ніяких експериментальних доказів порушення збереження баріонного числа, сильно ставить під сумнів будь-який сценарій Великого вибуху для походження матерії у Всесвіті. Є кілька інших проблем з теоріями квантової космології/космології Великого вибуху, які були обговорені Моррісом.¹²

Була запропонована інтригуюча креаційна теория,¹³ яка включає космологію білих дір, обмежений всесвіт, початкову масу води й загальну теорію відносності Ейнштейна. Ця космологія допускає буквальне шестиденне створення в системі відліку Землі (яка починається у безпосередній близькості до центру Всесвіту), в той час як в інших частинах Всесвіту можуть пройти тривалі періоди часу, що дозволяє зоряному світлу подолати відстані в мільярди світлових років, щоб досягти Землі. Вона також допускає розширення Всесвіту й червоні зміщення. Інші припущення цієї теорії, такі як температура космічного фонового випромінювання, ще не розроблені детально. Проте ця теорія пропонує життєздатну альтернативу натуралістичній космології Великого вибуху й вирішує давню проблему часу проходження світла в сучасних креаційних теоріях.

Нещодавно була запропонована ще одна креаційна альтернатива космології Великого вибуху,¹⁴ яка не тільки пояснює космологічні червоні зміщення, але й може пояснити фонове космічне випромінювання 2,7 Кельвіна. Хоча ці останні моделі знаходяться на ранніх стадіях, у порівнянні з більш ніж 50-річним удосконаленням стандартної моделі Великого вибуху, вони демонструють, що Великого вибух не є потрібний, для розуміння експериментальних фактів. 

Крім того, нові моделі демонструють оригінальність і продуктивність вчених-креаціоністів, всупереч твердженням деяких еволюціоністів про те, що вчені-креаціоністи не розвивають нові напрямки науки.

Один з найбільших каменів спотикання для віри в шестиденне створення пов'язаний з методами радіоізотопного датування й надзвичайно старим віком порід та корисних копалин, що виходять з цих методів. Недавні роботи креаціоністів показали, що калій-аргоновий метод датування, який доволі часто застосовують, має фатальні недоліки в своєму припущенні про відсутність початкового аргону у вулканічних породах під час їхнього затвердіння.¹⁵ 

Були висунуті різні креаційні пропозиції про прискорений радіоактивний розпад та проведені експериментальні пошуки доказів того, що це відбувалося в минулому.¹⁶ Можливі сценарії інтенсивних потоків нейтрино і/або гамма-променів, викликаних різними надновими й зірковими збуреннями (можливо, під час Ноєвого потопу), можливо, сприяли появі такого віку, коли радіоактивні речовини досліджуються шляхом проведення значного радіоактивного розпаду протягом дуже короткого періоду часу, а не протягом тривалого періоду часу з однаковою швидкістю. 

Крім додаткового радіоактивного розпаду, такі потоки або збільшення космічної радіації могли б призвести до швидкого скорочення тривалості життя людини після Потопу, як це записано в книзі Буття. Вважається, що зменшення магнітного поля Землі, що пов'язане з катастрофічною тектонікою плит під час Ноєвого потопу, також сприяло різкому збільшенню потоку космічних променів у верхніх шарах атмосфери й супутньому збільшенню кількості вуглецю 14.

Нещодавно спостерігався надзвичайно великий потік гамма-променів у Сонячній системі, і вважається, що це є «звичайним явищем».¹⁷ Надзвичайно інтенсивне гамма-випромінювання було віднесене до типу нейтронної зірки, що відома як магнетара. Магнетари, як очікується, розсіюють свою енергію приблизно через 10 000 років, що свідчить про те, що самі вони є молодими.

Крім пропозицій про прискорений ядерний розпад, останнім часом з'явилися експериментальні докази того, що розпад нестійких квантово-механічних систем не експоненціальний.¹⁸ 

На дуже загальних підставах можна показати, що розпад нестійкої квантово-механічної системи не експоненціальний в короткі проміжки часу. Припущення, що розпад радіоактивних ізотопів з періодом напіврозпаду понад 10⁹ років є експоненціальним, коли експоненціальний закон розпаду для радіоактивних ізотопів був експериментально перевірений тільки для коротко живучих ізотопів з періодом напіврозпаду менше 100 років, є однією із найбільших екстраполяцій (припущень або наближень) у науці. Це — екстраполяція як мінімум на 7 порядків! 

Є підстави вважати, що більш довговічні радіоізотопи повинні демонструвати значні відхилення від експоненціального закону розпаду. Сувора квантово-механічна теорія розпаду довгоіснуючих радіоізотопів в даний час досліджується з метою визначення величини відхилення від експоненціального закону розпаду, яка є в рази менша в порівнянні з періодом напіврозпаду. Якщо будуть виявлені значні відхилення, це повністю змінить інтерпретацію радіоізотопних даних та ймовірних хронологій, які засновані на припущенні про справедливість закону експоненціального розпаду протягом великих проміжків часу, які не можна спостерігати. 

У цій короткій статті цитується лише невелика вибірка цікавої роботи, яка проводилася й виконується вченими-креаціоністами. Допитливому читачеві наполегливо рекомендується вивчити книги в бібліографії Морріса. Крім того, існує безліч інтернет-сайтів¹⁹ з численними статтями, які дають наукові, історичні та біблійні свідчення нещодавнього шестиденного Створення світу та Всесвітнього потопу.

Доктор Вансер є професором фізики Каліфорнійського державного університету в Фуллертоні. Він має ступінь бакалавра фізики з Каліфорнійського державного університета, ступінь магістра фізики з Каліфорнійського університета в Ірвіні й ступінь доктора філософії в галузі фізики конденсованого середовища з Каліфорнійського університета в Ірвіні. 

Доктор Вансер спеціалізується на нових і надчутливих оптоволоконних сенсорних пристроях, засобах і методах. Він опублікував понад 30 рецензованих і 18 інших технічних робіт і має сім патентів у США. 

У 1996 році він став лауреатом премії Школи природних наук та математики за видатні дослідження (School of Natural Sciences and Mathematics Outstanding Research Award).