Чи є у нас мозок, що складається з трьох частин – рептилії, ссавця і людини? Цікаво, що підручники з психології вчать нас, що так, а нейронаукові дослідження – що ні. Кому вірити? І як взагалі це сталося?

В 1960-х роках фізіолог та психіатр з Єльського університету Пол Д. Маклін (1913-2007) запропонував теорію триєдиного мозку. Згідно з цією теорією, мозок рептилій (стовбур мозку) керує такими процесами, як рух і дихання; мозок ссавців керує емоціями (лімбічна система); а кора головного мозку людини керує мовою й мисленням (неокортекс). Можливо, це була б просто чергова теорія, але її широко пропагував відомий астроном Карл Саган (1934-1996) в своїй книзі «Дракони Едему» (Random House, 1977). Книгу «Дракони» було названо в журналі The Atlantic «раціональною, елегантною й дотепною» і вона здобула 1978 р. Пулітцерівську премію за «визначну нехудожню книжку американського автора, що не може бути представлена в жодній іншій номінації».

Красиво звучить

Теорія чудово поєднувалася з матеріалістичним мисленням того часу. Відомі вчені вже припускали довгий повільний процес еволюції від бруду до розуму, із зупинками на шляху до рептилії, ссавця й мавпи. І, як нам постійно нагадували, багато хто з нас міг застрягти на цьому шляху.

Але з роками, в міру розвитку нейронауки, стали спливати небажані факти. Людський мозок влаштований зовсім не так, якби історія сталася саме таким чином. Як сказав в інтерв'ю Science Norway професор психології Університету Осло Крістіан Крог Тамнес, «ті з нас, хто досліджує розвиток мозку та його еволюцію, вже давно знають, що це не так»:

«Замість цього клітини, схожі одна на одну, були виявлені розкиданими по всьому мозку обох видів. Емоції, такі як страх і печаль, не виникають в одному конкретному місці мозку. Насправді, завжди задіяні кілька ділянок мозку. Які ділянки мозку активні, залежить від часу й від людини». (Eldrid Borgan, No, You Don't Have a Reptilian Brain Inside Your Brain Science Norway May 23, 2023)

Як приклад Тамнес наводить минулорічну роботу на цю тему: Попри 320 млн років роздільної еволюції, ящірки та миші мають загальний набір типів нейронів, які зустрічаються по всьому мозку, «включно з корою головного мозку, що спростовує уявлення про те, що деякі ділянки мозку є давнішими, ніж інші».

Нейробіолог з Північно-Східного університету Ліза Фельдман Барретт пропонує: «Якщо вже нам так необхідна метафора, то набагато краще уявити собі мозок у вигляді оркестру. Навіть для того, щоб зіграти просту пісню, потрібно безліч деталей, які повинні ефективно й узгоджено взаємодіяти одна з одною».

Таким чином, у нас може бути багато проблем, але наша «внутрішня ящірка» – не одна з них.

Чого вчать студентів-психологів

Однак лекції та підручники з психології не поспішають розлучатися з міфом про мозок рептилії. Можливо, це пов'язано з тим, що в суспільстві заведено вважати, що кожен, хто ставить під сумнів наші щирі переконання, з неврологічного погляду є щуром або рептилією? В 2020 році Джозеф Чезаріо з колегами опублікували результати дослідження того, що кажуть студентам-психологам про подібні запитання:

«Це переконання, хоча й широко розповсюджене й стверджуване в підручниках із психології як факт, не має під собою жодного підґрунтя в еволюційній біології. "Наш досвід підказує, що багато читачів можуть здивуватися, дізнавшись, що ці ідеї давно дискредитовані серед людей, які вивчають еволюцію нервової системи. Дійсно, той чи інший варіант цієї історії трапляється у всіх вступних лекціях із психології та деяких її розділів..." "Для вивчення масштабів проблеми ми відібрали 20 підручників з психології, опублікованих в період з 2009 по 2017 рік. З 14 підручників, у яких згадується еволюція мозку, 86% містили щонайменше одну неточність, описану вище. Іншими словами, тільки у двох з наявних підручників з психології еволюція мозку описується так, як це прийнято серед нейробіологів"». (Cesario, J., Johnson, D. J., & Eisthen, H. L. (2020). Your Brain Is Not An Onion With A Tiny Reptile Inside. Current Directions In Psychological Science, 29(3), 255-260)

Роль Сагана викликає подив

Науковий письменник й редактор Росс Померой, схоже, щиро дивується з приводу ролі Сагана в популяризації теорії триєдиного мозку: «Карл Саган був і донині вважається чесним та скептичним посередником в поширенні наукової інформації. Те, що він представив широкому загалу настільки спірну теорію, по суті, як факт, викликає певне здивування. Ба більше, Карл Саган продовжив розвивати цю теорію три роки по тому в своїй набагато популярнішій книзі "Космос"».

Насправді це не так уже й дивно, якщо поглянути на ситуацію в цілому. По-перше, Саган був одностороннім скептиком. Багато речей він не сприймав скептично, оскільки вони відповідали популярному світогляду, який він поділяв й допомагав формувати.

Наприклад, як розповідав у 2013 р. Джастін Грегг, в 1961 р. він вступив у напівсекретне товариство «Орден дельфінів»,¹ яке шукало спосіб спілкування з розумними інопланетянами. Він повірив у те, що дельфіни володіють якимось надінтеллектом та мовою, подібною до нашої. Теорія полягала в тому, що якщо ми зможемо розшифрувати цю мову, то зможемо розшифрувати й будь-яку іншу позаземну мову. Орден, безумовно, був посвячений. Як зазначає історик з Прінстона Д. Грем Бернетт, «члени ордену носили відзнаки у формі пляшконосих дельфінів й надсилали один одному закодовані повідомлення, щоб вдосконалити свої навички мови дельфінів та інопланетян».

Чи були вони психами?

На відстані може здатися, що це так. Але на той час членами клубу² були еволюційний біолог Дж. Б. С. Холдейн (1892-1964) та нобелівський лауреат з хімії Мелвін Кельвін, а також засновник SETI Френк Дрейк (1930-2022).

Урок полягає в тому, що наука функціонує краще, коли ми йдемо за фактичними даними, як це роблять нейробіологи, а не формуємо фан-клуби для затишних ідей, що їх обстоюють знаменитості науки, як це роблять психологи – принаймні в цій галузі.