Геккель про це не знав?
В середині розвитку в усіх ембріонів хребетних є кілька складок в області шиї, біля глотки (фаринкс). Опуклі частини складок називають фарингеальними дугами, а увігнуті частини — зябровими щілинами. Однак фарингеальні складки — це не зябра. На фарингеальній стадії вони не є зябрами навіть у ембріонів риб. У риб глоткові складки (або мішки) пізніше розвиваються в зябра, а у рептилій, ссавців і птахів — в абсолютно інші структури (наприклад, у внутрішнє вухо або навколощитовидну залозу).
У рептилій, ссавців і птахів фарингеальні мішки ніколи не є навіть рудиментами зябер; вони навіть не схожі на зябра і просто являють собою серію паралельних смуг в ділянці шиї. За словами англійського ембріолога Льюїса Вольперта (Lewis Wolpert):
«Вищі тварини, як, наприклад, ссавці, проходять через ембріональну стадію, при якій деякі структури нагадують зяброві щілини у риб. Однак ця подібність оманлива, і структури у зародків ссавців лише нагадують ті структури у риб, з яких розвиваються зябра».
Іншими словами, дані ембріології не дозволяють назвати фарингеальні складки «зяброподібними». Єдине виправдання цього терміну — гіпотетичне твердження, що ссавці еволюціонували з рибоподібних предків. Швейцарський ембріолог Гюнтер Рагер (Günter Rager) пояснює:
«Термін "фарингеальні дуги" — просто описовий та ідеологічно нейтральний. Він описує складки, які з'являються в ділянці шиї... У людини ж зябер не було ніколи».
Єдиний спосіб побачити «зяброподібні» структури у зародка людини — дивитися на його розвиток через призму еволюціонізму.
З книги Джонатана Уеллса «Антидарвін», Москва, 2012, стор. 124-125