Скільки разів ви чули, що геноми людини й шимпанзе настільки схожі, що на рівні ДНК вони різняться всього на 1 відсоток? Це свідчить не тільки про те, що люди й шимпанзе мають спільних предків, а й про те, що люди не такі вже й особливі, про що часто говорять у науковій журналістиці та інших суспільних дискусіях. Зрештою, ми всього лише злегка змінені шимпанзе! Цей «факт» обговорювався так багато, що став тим, що покійний біолог Джонатан Веллс назвав «іконою еволюції».

Однак нові дані, представлені в нещодавно опублікованій статті Yoo et al. у журналі Nature, спростували це твердження. Нові дані показують, що ДНК людини набагато сильніше відрізняється від ДНК шимпанзе, ніж вважалося раніше.

Це має стати головною новиною в науковому світі, проте ті, хто займається цим, схоже, не зацікавлені у висвітленні свого відкриття. Детальніше про це пізніше.

Протягом багатьох років я неодноразово обговорював, що це твердження про 1 відсоток людей та шимпанзе, найімовірніше, помилкове. Воно також вводить в оману. Хоч би як були схожі люди на шимпанзе на генетичному рівні, кожен, хто бував у зоопарку, вже знає, що шимпанзе й люди сильно відрізняються один від одного. Зрештою, це ми пишемо про них наукові роботи, а не навпаки. Тож здоровий глузд підказує, що в цій цифрі й у тому, як вона використовується, є щось недостовірне. Але нові дані показують, що попередня статистика не просто вводить в оману. Вона абсолютно хибна.

Група дослідників опублікувала «повні» послідовності геномів мавп, які були складені «з нуля», а не на основі геному людини. В результаті ми вперше можемо спробувати набагато точніше оцінити справжній ступінь відмінностей між геномами людини й шимпанзе.

Отримані результати є революційними:

1. Щонайменше 12,5 %, а можливо, й до 13,3 % геномів шимпанзе й людини являють собою «велику й помітну різницю» між двома геномами. Це означає, що в одному геномі є «розрив» (gap) порівняно з іншим, причому часто вони настільки різні, що їх неможливо навіть вирівняти.

2. Є також значні вирівнювані ділянки двох геномів, які показують «короткі нуклеотидні варіації», що відрізняються всього на 1,5 відсотка. Ми можемо додати цю різницю до «розриву» й підрахувати, що загальна різниця між геномами людини й шимпанзе становить від 14 до 14,8 відсотка. Це означає, що фактична різниця між ДНК людини й шимпанзе в 14 разів більша, ніж часто цитована статистика в 1 відсоток.

Щоправда, значна частина геному людини все ще лише на 1,5 відсотка генетично відрізняється від геному шимпанзе. [...] Але нові дані показують, як мало цей факт говорить нам про загальну картину. Тепер ми знаємо, що значні частини двох геномів – від 12,5 до 13,3 % геному людини – настільки різні, що, можливо, ці частини несумісні та/або не присутні безпосередньо в одному геномі чи іншому.

Приховати найважливіше

Одна з особливостей щойно опублікованого дослідження полягає в тому, що ніде в самій статті не розкривається це сенсаційне відкриття, й ніде не йдеться про те, що ДНК людини й шимпанзе відрізняється на ~14 відсотків. Навіть у журналі Nature, який зазвичай чудово справляється із завданням пояснення технічних результатів для пересічного вченого, не згадується про це грандіозне відкриття. Щоб знайти його, потрібно зазирнути в «Додаткові дані», й навіть там це непрозоро викладено технічною мовою

Ці дані мають величезне значення для давно відомої статистики, згідно з якою ми лише на 1% генетично відрізняємося від шимпанзе, й багато людей цікавляться цим питанням, оскільки воно має відношення до еволюції, походження й виняткового статусу людини. Однак складається враження, що автори статті хочуть приховати цифри, зробивши їх важкодоступними для читача, чи то вчений, чи то неспеціаліст.

Наскільки складно було б в оригінальній статті в Nature або – ще краще – у пояснювальній статті сказати, що ці нові дані показують, що геноми людини й шимпанзе відрізняються не на 1 відсоток, а на 14 відсотків?

І все ж з якоїсь дуже дивної причини вони цього не зробили. У журналістиці це називається «поховати головну думку» – помістити основну думку вашого репортажу, найпримітніший факт, під купу менш важливого марнослів'я. Іноді це відбувається через некомпетентність. В інших випадках це відбувається навмисно.

Згадуючи ікону

Як навчав нас Джонатан Веллс, «ікони еволюції» – це аргументи на користь еволюції, які повторюються знову й знову, але при цьому не відповідають дійсності. Як ми дізналися, що статистика в 1 відсоток є такою іконою? Популяризатор науки Білл Най, «The Science Guy», навів чудовий приклад, написавши у своїй книзі 2014 року «Незаперечний»:

«В міру того як наше розуміння ДНК розширювалося, ми зрозуміли, що у нас із шимпанзе приблизно 98,8 відсотка генів. Це вражаючий доказ того, що у шимпанзе й у нас був спільний предок».

На сайті Смітсонівського музею природничої історії також йдеться про це:

«Таким чином, ДНК особливо важлива для вивчення еволюції. За кількістю відмінностей у ДНК можна судити про те, наскільки один вид відрізняється від іншого, а отже, наскільки вони близькі або далекі один від одного.

В той час як генетичні відмінності між окремими людьми сьогодні мізерні – в середньому близько 0,1%, – вивчення тих самих аспектів геному шимпанзе показує, що різниця між ними й нами становить близько 1,2%».

Подібні заяви можна знайти й у самому Смітсонівському музеї – національному музеї! – який щороку відвідують близько 4 мільйонів людей, де є напис: «Дані ДНК... підтверджують... що сучасні люди й шимпанзе походять від спільного предка...».

Девід Клінгхоффер наводить безліч інших джерел, які посилаються на цю статистику: Nature, National Review, Scientific American, Американський музей природничої історії, Science, National Geographic News.

Цю статистику «1 відсоток генетичної різниці між людиною й шимпанзе» було широко розрекламовано, й у неї широко вірять. Це, безсумнівно, ікона еволюції. Але доктор Веллс також зазначив, що ці ікони подібні до «зомбі» – вони не вмирають легко. Натомість їх продовжують повторювати, до того ж тривалий час після того, як вони були спростовані.

 Якщо це так, то не варто очікувати, що статистика в 1 відсоток зникне найближчим часом. Насправді, як я вже казав, у новій статті Nature дуже важко відкопати цифри, які я тут навів, тож я підозрюю, що ми й надалі бачитимемо зомбовані цифри, незважаючи на те, що показують нові опубліковані дані. Поки ж достатньо сказати, що стара статистика про різницю в 1 відсоток – це останній полеглий символ еволюції. Нехай він спочиває з миром.