Чи вводять музеї в оману громадськість?

Теорія еволюції стверджує, що всі живі істоти виникли з однієї клітини внаслідок природних процесів протягом багатьох століть і Бог не має до цього процесу жодного стосунку. Згідно з теорією, кожна тварина походить від іншого виду тварин за «мільйони років». Наприклад, більшість еволюціоністів стверджують, що сучасні птахи походять від динозаврів. Знахідки скам'янілостей сучасних птахів разом зі скам'янілостями динозаврів, а не тільки над ними, спростовують цю ідею.

У книзі та DVD «Живі скам’янілості» д-ра Карла Вернера розповідається про те, що дослідники скам’янілостей знайшли безліч решток сучасних птахів із динозаврами, проте музеї не виставляють ці скам'янілості, приховуючи цю інформацію від громадськості. Приховуючи цю інформацію, дітям і дорослим навіюється хибна ідея про те, що тварини змінювалися з плином часу (з часів динозаврів) і що еволюція – це правда.

Щоб перевірити це, доктор Вернер відвідав 60 музеїв природничої історії та десять місць розкопок динозаврів у семи різних країнах. Коли він запитав палеонтологів, чи є у них особисті відомості про сучасних птахів, знайдених разом із динозаврами, на нього чекав сюрприз.

«Я брав інтерв'ю у вченого з Палеонтологічного музею в Берклі, який розповідав про скам'янілість папуги, знайдену ним у крейдових шарах ("породі динозаврів"). Але скам'янілість папуги не була виставлена в музеї».

З кожним інтерв'ю до його списку додавалися все нові сучасні птахи, знайдені разом із динозаврами: папуги, пінгвіни, сови, кулики, альбатроси, фламінго, гагари, качки, баклани й шилодзьобки. Карл зібрав цей список з інтерв'ю, які він брав у різних палеонтологів, а також зі статей вчених-еволюціоністів й підручника.

Незабаром доктор Вернер помітив важливу невідповідність: музеї не показували того, про що розповідали вчені у своїх індивідуальних інтерв'ю. Насправді музеї природничої історії суперечили реальності й говорили про зворотне. З 60 музеїв, які він відвідав, він не побачив жодної скам'янілості сучасного птаха, який був знайдений у шарі породи динозаврів, й тільки в одному музеї з 60 була представлена модель сучасного птаха з динозавром: у музеї Мілуокі. У найдальшому кутку музею стояла реконструйована шилодзьобка (чоботар), знайдена на місці розкопок динозавра в Хелл-Крік (штат Монтана) (див. фото реконструкції шилодзьобки нижче) – це очевидно шилодзьобка.

Рис.1 Табличка в Американському музеї природничої історії, 2011 р. Всупереч цьому знаку, доктор Вернер виявив, що разом з динозаврами було знайдено багато видів птахів, включно з качками, гагарами, фламінго, альбатросами, совами, пінгвінами, куликами, папугами, бакланами, ластівками, а також вимерлими птахами, такими як Archaeopteryx і Hesperornis. Хоча у цих вимерлих птахів були зуби, було знайдено безліч інших сучасних видів птахів без зубів. Упускаючи цей факт, музейна експозиція вводить публіку в оману.Доктор Вернер:

«Музеї не показують вам цих сучасних викопних птахів й не поміщають сучасних птахів із пір'ям у діорами динозаврів. Це неправильно. По суті, щоразу, коли ви бачите T. rex або Triceratops в музейній експозиції, ви маєте бачити також качок, гагар, фламінго або інших сучасних птахів, яких було знайдено в тих самих шарах гірських порід, що й цих динозаврів, але це не так. Я ніколи не бачив качку з динозавром в музеї природничої історії, а ви? А сову? А папугу?»

«Вони не тільки не показують птахів, а й престижний Американський музей природничої історії стверджує протилежне у своєму плакаті про динозаврів-птахів. Ця експозиція вводить в оману й знову не згадує сучасних птахів разом із динозаврами». (Див. табличку вище)

Можливо, музейні експозиції просто застаріли, або навмисно приховують інформацію? Через два роки після виходу книги доктора Вернера Музей Карнегі, Смітсонівський музей та Американський музей природничої історії досі не виправили ці невідповідності.

Судячи з досліджень д-ра Вернера, це глобальне явище в музеях; тільки один музей дав хоч якийсь натяк на те, що сучасні птахи були знайдені разом із динозаврами.

Слід зазначити, що сучасні птахи були знайдені не у всіх шарах динозаврів, а тільки в крейдових шарах (не в юрських або тріасових породах). Еволюціоніст-палеонтолог доктор Білл Клеменс розповів Карлу, що скам'янілості крейдових птахів було знайдено, коли вониРис.2 Шилодзьобка (чоботар) в експозиції динозаврів у Музеї Мілуокі (вгорі) – рідкісний приклад сучасного птаха (внизу) в подібних експозиціях. шукали сучасних тварин у крейдових шарах, щоб надати докази того, що гіпотеза астероїдного удару неправильна¹ (це ідея про те, що удар астероїда знищив динозаврів «наприкінці крейдового періоду»). Дослідники намагалися встановити спадкоємність між скам'янілостями в породах вище крейдового періоду й у крейдовому періоді; таким чином, вони шукали сучасних істот. Хто знає, що б вони знайшли, якби уважно вивчили інші шари?

В документальному фільмі CMI «Дарвін – подорож, яка вразила світ» професор Філ Каррі, палеонтолог з Університету Альберти (Канада), розповів про те, як «образ шуканого» в дослідника може вплинути на те, що він виявить. «Не дивлячись на те, що ви думаєте, що у вас відкритий розум, дуже часто ваші уявлення про те, якими мають бути речі, або ваш образ шуканого, або ваші культурні переконання в деяких випадках насправді працюють на ваш розум, тож ваші очі відкриті, але насправді ні; вони упускають щось, що може повести вас у зовсім новому напрямку».

Коли дослідники шукають динозаврів, вони, як правило, навіть не помічають решток інших істот і рослин. А коли їх знаходять, то, як правило, відкладають вбік як нецікаві. Знахідка нового «екзотичного» динозавра набагато цікавіша й варта уваги громадськості, ніж виявлення птаха або ссавця, з якими всі знайомі. І, звісно ж, фінансуючі організації прагнуть знайти захопливі знахідки загубленого світу, а не «нудні» скам'янілості сучасних істот, які до того ж наводять на думку, що тварини не еволюціонували.

Незважаючи на всі ці фактори, дедалі більше й більше сучасних тварин і рослин знаходять у породах, де їх не повинно бути, згідно з еволюційним поглядом. Прикладів так багато, що це є переконливим підтвердженням того, що тварини не зазнали значних змін з плином часу, що Бог створив їх для відтворення «за родом їхнім»; це є потужним викликом еволюційній історії.