Фальсифікації
Категорії / Еволюціонізм / Фальсифікації / Ернст Геккель та його потрійна гравюра

Ернст Геккель та його потрійна гравюра

Джерело: creation.com

Дана стаття належить до серії «Протидія ревізіонізму» і складається з двох частин. Для кращого розуміння радимо Вам прочитати обидві.


Частина 1: Ернст Геккель: шахрайство доведено

Частина 2: Ернст Геккель та його потрійна гравюра


Ернст Геккель добре відомий своєю підробкою ембріонів на стадії хвостової бруньки. Існує також більш раннє видання, в якому Геккель незаконно передрукував одну і ту ж гравюру три рази, стверджуючи, що ці три ілюстрації представляють різних тварин і роблячи висновки на основі (штучно створених) подібностей. Один історик робить серйозну спробу виправдати німецького вченого, але подальший аналіз показує, що обман Геккеля ще гірше, ніж вважалося раніше.

Ернст Геккель (1834-1919) був суперечливим німецьким вченим, який був кваліфікованим зоологом та лікарем, а також захоплювався морською біологією. Понад століття Геккель знаходився під пильною увагою як еволюціоністів, так і не-еволюціоністів. 

У 1997 році, коли команда ембріологів опублікувала фотографії реальних ембріонів хребетних на так званій стадії ембріонального розвитку, критика проти Геккеля знову зросла. Фотографії показали грубу невідповідностей між зображеннями, які Геккель поширював серед публіки своїми шалено популярними книгами та лекціями по еволюції, і фактичними даними.1 

6984-fig1-smМалюнок 1. Сумнозвісна потрійна гравюра на дереві в книзі Геккеля «Природна історія створення світу» (1868). Геккель стверджував, що саме на цій гравюрі зображені собака, курка та черепаха.Креаціоністи2 та чесні або обізнані еволюціоністи3 розлютилися, і репутація Геккеля по праву стала ще більш заплямованою, ніж раніше.

Однак у 2008 році Роберт Джон Річардс, видатний історик Чиказького університету, зробив серйозну спробу реабілітувати ім'я Ернста Геккеля.4, 5, 6 

У першій частині статті «Ернст Геккель, шахрайство доведено» ми спростували спробу Річардса звільнити Геккеля від звинувачень у шахрайстві чи навмисному спотворенні ембріонів на стадії хвостової бруньки. Однак хоча вони й мають першорядне значення, вони ні в якому разі не є єдиним питанням, яке нам необхідно розглянути. 

У даній статті ми звернему увагу на ще один аспект, який ставить під сумнів чесність Геккеля як вченого і який також став причиною суперечок навколо Геккеля протягом його життя.

Коротко про «проблему гравюри»

Одна з перших неприємностей у кар'єрі Геккеля пов'язана з ілюстраціями в першому виданні «Природної історії створення світу» (1868), яка пізніше стала шалено популярною книгою.8 Коли швейцарський зоолог, анатом і палеонтолог Людвіг Рютімейер в 18689 році переглядав книгу, він зауважив, що Геккель використав ту ж саму гравюру для ілюстрацій ембріонів трьох (абсолютно) різних типів тварин. 

Слід зазначити, що проблема полягає ще й в тому, що Геккель намагався зробити висновки з цих штучно створених подібностей. У даному випадку ілюстрації Геккеля зображували ембріон собаки, курчати й черепахи на стадії, яку Геккель назвав сандал-стадією (див. мал. 1).

«Сандал-стадія» — це старий термін для ембріона нейрули.10 Це фаза, коли починається нейруляція, тобто нейронна пластина утворюється, а потім складається, утворюючи нейронну трубку, попередницю мозку і центральної нервової системи. Важливо також зазначити, що зародки, як правило, знаходяться на більш ранній стадії, ніж звичайні зародки Геккеля, які ми іноді знаходимо в різних підручниках у наш час. 

Все це викликало величезне (і доречне) несхвалення та критику за те, адже ці речі вводили в оману та було явно ненауковими. Рютімейер був лише першим з багатьох, хто подав скаргу на дії Геккеля. Природно, Роберт Річардс витрачає чимало часу, захищаючи Геккеля від критики.

Підстави для претензій

Спочатку ми розглянемо основні твердження навколо цих гравюр у статті Річардса (2008) під назвою «Ембріони Геккеля: шахрайство не доведене». Там, де це дозволяє час, ми розглянемо далі твердження в його книзі «Трагічний сенс життя: Ернст Геккель і боротьба за еволюційне мислення». У цій роботі Річардс розповідає своїм читачам:

«У першому виданні (1868) своєї шалено популярної «Природної історії створення світу» він використовував ту ж саму гравюру, вирізану три рази, щоб представити початкове утворення ембріонів собаки, курки та черепахи. Коли рецензент помітив це (Rütimeyer 1868), Геккель захищався, стверджуючи, що ви не можете показати відмінності між цими хребетними на цій ранній стадії [sic]; і враховуючи якість вимірювальних інструментів у той час, це було вірно. Проте він визнав, що скоїв кричущу помилку, і негайно виправив текст у наступному виданні два роки по тому».11

Інструментарій «того часу»

Як і вище, Річардс стверджує, що неможливо було побачити відмінності між цими ембріонами в нейруляції через вимірювальні інструменти того часу. Він повторив це твердження менш прямо в своїй книзі: 

«На цих ранніх стадіях морфологія вищих хребетних виглядає, по суті, так само, принаймні, якщо використовувати обладнання середини дев'ятнадцятого століття».12 

Це твердження відверто вражає — з декількох причин, і ми покажемо, чому воно в кінцевому рахунку помилкове.

Коротка історія мікроскопа в 1-ій половині XIX-го століття13

Мікроскоп і оптичні методи (і самі прилади) зазнали чудового розвитку і сильно покращились у Вікторіанську епоху. Це означало, що мікрооб'єкти тепер можна було бачити ясно й чітко під мікроскопом, тоді як в колишні часи такі об'єкти були розмиті, а зображення оточені кольоровими «краями». 

Дійсно, вже в 1830-х років стало можливим створювати лінзи, в яких ця хроматична аберація була в значній мірі виправлена. Об'єкти, що розглядалися під мікроскопом, також були скориговані на сферичну аберацію в результаті роботи Джозефа Джексона Лістера (1786-1869).14

В результаті дуже чітких зображень, отриманих за допомогою ахроматичних, складних мікроскопів, мікроскопічні дослідження тканин рослин і тварин тепер починали виходити на новий рівень. Винаходи 1830-х і 1840-х років тепер перевершували попередні мікроскопи (особливо доахроматичні) та могли до цього моменту досягати максимального збільшення близько 1 μm. (Ця цифра була отримана Пітером Х. ван Ціттертом15 за допомогою випробувальної пластини Ноберта.16) Це менше, ніж багато компонентів еукаріотичних клітин — наприклад, ядро, ядерце, товщина стінки, вакуолі, деякі мітохондрії — не кажучи вже про всю клітину.

Важливою віхою в історії мікроскопа стала зустріч 17 джентльменів 3 вересня 1839 року. В результаті було створене Мікроскопічне товариство Лондона (Microscopic Society of London), яке незабаром розширилось до 115 членів, а його першим президентом став відомий антидарвініст-анатом і палеонтолог Річард Оуен (1804-1892). Пізніше товариство отримало Королівську хартію, і стало називатись Королівське мікроскопічне товариство (Royal Microscopical Society). 

Це в значній мірі стимулювало розробників інструментів до роботи над досконалішими інструментами. З цього моменту було створено кілька розробок декількома виробниками інструментів в ряді країн.

Протиріччя Річардса власним твердженням 

6984-fig2-smМалюнок 2. Частина XXVIII монографії Геккеля 1862 року «Про радіолярію».22 Тут ми наближаємося до номера 2, помічаючи, що Геккель звертав увагу навіть на багато дрібних деталей цих одноклітинних організмів, такі як спікули.У більш ранньому есе 2004 року про Ернста Геккеля Річардс, розповідаючи своїм читачам про молодого Геккеля в якості студента-медика в Вюрцбурзі під керівництвом швейцарського анатома та фізіолога Альберта фон Келлікер (1817-1905), каже наступне:

«Келлікер викладав гістологію та познайомив Геккеля з тим, що швидко переросло в палке захоплення ...

Під люб'язною опікою Келлікера, він [Геккель] полюбив точну роботу в гістології, тим більше що у нього був талант поводження з мікроскопом. Він міг одночасно одним оком дивитися через лінзу, а іншим дивитись на листок і в найдрібніших деталях перемальовувати дрібні структурні елементи тканин. «Жива клітина!  Віват мікроскопія!»— він радів перед батьком на Різдво 1853 року».17

Річардс також дослівно повторює ці твердження у своїй книзі.18 

Будь-кому, хто знає, що гістологія — це вивчення мікроскопічної анатомії клітин та тканин рослин і тварин, безсумнівно, повинно прийти в голову очевидне запитання: якби прилади та обладнання середини XIX століття були занадто поганими або недостатніми, щоб побачити відмінності між уже багатоклітинними нейронами-ембріонами, як тоді було можливо як Геккелю-студенту, так і його професорам вивчати гістологію? 

Ще більше вражає, що Річардс робить заяву про інструменти, щоб виправдати Геккеля, коли він сам показує, що Геккель був вельми талановитий в поводженні з мікроскопом і вправний у створенні речей, які він бачив.

Крім того, медичні дослідження Геккеля проводилися протягом 1850-х років, у той час, як сумнозвісні потрійні гравюри були опубліковані у 1868 році. Не можна також утриматися від спокуси вказати, що Річардс каже нам, що Геккель брав приватні уроки по мікроскопії у Франца Лейдіга (1821-1908).19 

Лейдіг відкрив те, що навіть сьогодні відомо, як клітини Лейдіга (про які Річардс не згадав). Вони знаходяться в сім'яниках і грають важливу роль у вивільненні класу гормонів, які називаються андрогенами. Лейдіг відкрив ці клітини у 1850,20 що знову-таки набагато раніше 1868 року, часу, коли, за твердженням Річардса, не можна було побачити різницю між ембріонами через прилади! 

Таким чином, він намагається висунути свої аргументи на користь Геккеля, грунтуючись на незнанні читачами історії мікроскопа та «інструментів».

Геккель і радіолярії

Якщо є щось, що також показує безглуздість тверджень про те, що: а) інструментарій часу Геккеля був недостатнім і б) Геккель був просто «недбалий» зі своїми ескізами ембріонів, то це велика робота Геккеля «Радіолярії». Радіолярії — це найпростіші (одноклітинні еукаріоти), які мають красиві екзоскелети, відомі як «тести». За свою кар'єру Геккель класифікував буквально тисячі з них. Монографія, яка вперше зробила його знаменитим, з'явилася в 1862 році.21, 22 Річардс з захопленням розповідає нам:

«... він [Геккель] надав найретельніший опис відмінних характеристик скелетів і м'яких частин, включаючи надзвичайно точні вимірювання [курсив додано]».23, 24

Дійсно, якщо ми подивимося, наприклад, на ілюстрацію № 2 на фото XXVIII (його монографії 1862 року), ми побачимо, що Геккель подбав навіть проілюструвати тонкі, схожі на колоски структури найпростіших (див. на мал. 2)!

Чи справді Геккель виправився?

6984-fig3-smМалюнок 3. Єдина репродукція Геккеля тієї самої гравюри в більш пізніх виданнях його популярної книги «Природна історія створення світу».25Річардс з гордістю повідомляє нам, що Геккель «... проте визнав, що він кричуще помилився, і негайно виправив текст в наступному виданні два роки потому». Але ми повинні запитати: чи дійсно Геккель справді виправився, чи він просто став більш «розумним» по-своєму? 

Відповідь у деякому відношенні примітна: хоча він більше не повторював гравюру, він все ще використовував її в єдиному екземплярі для незліченних видань «Природної історії створення світу» (див. мал.3). У тексті цих пізніших видань Геккель розповідає своїм читачам про цю гравюру (хоча тепер вона надрукована лише один раз), що:

«Потовщений диск, або основа ембріона, незабаром набуває довгастої, а потім "скрипкоподібної" форми, внаслідок чого його права й ліва стінки стають опуклими (мал. 7, стор. 349). На цій ранній стадії розвитку не тільки всі ссавці, включаючи людину, але й навіть усі хребетні тварини взагалі  птахи, рептилії, амфібії та риби  взагалі не відрізняються один від одного, або володіють тільки дуже несуттєвими відмінностями, такими як розмір й розташування яєчних оболонок».25

Геккель повторює це твердження знов відразу після цієї ілюстрації, коли стверджує, що:

«На ранній стадії розвитку, яка представлена на мал. 7, здається, ще зовсім неможливо відрізнити ембріони різних ссавців, птахів й рептилій один від одного».26, 27

Отже, давайте з'ясуємо, що насправді Геккель каже своїм читачам в більш пізніх виданнях: тепер він не тільки стверджує, що ця гравюра є саме те, як собака, курка й черепаха виглядають на цій стадії. Ні, тепер він стверджує в тексті книги, що всі ссавці, так само, як і всі хребетні, включаючи риб та амфібій, виглядають, як на цій гравюрі в стадії нейрули. 

Взагалі, це зовсім не покращення; насправді, це набагато гірше! Гравюра ембріона просто не була фізично передрукована знову. Але це візуальне уявлення (гравюра) тепер було поширене ще більше!

Помилкові посилання Річардса та чому ембріони на цих ранніх стадіях (в тому числі й при нейруляції) не здаються майже ідентичними

Примітні не тільки твердження Геккеля, але й помилкові посилання, на яких Роберт Річардс грунтує увесь захист Геккеля та його вчення. У своїй книзі Річардс каже читачам, що:

«... якщо не брати до уваги розміри яєць, чи ембріонів, на цих ранніх стадіях морфологія вищих хребетних виглядає в основному так само, принаймні, такою, яку можливо побачити за допомогою обладнання середини дев'ятнадцятого століття».12

У цьому ж параграфі ймовірна схожість на ранніх стадіях ембріонального розвитку констатується як факт:

«... враховуючи обставини популярного уявлення [еволюції] й той факт, що ембріони на цих ранніх стадіях не можуть бути розрізнені [курсив додано]».

Потім, у наступному розділі, присвяченому захисту Геккеля від критиків, Річардс знову каже:

«... [враховуючи] той факт, що морфологічні структури яєць хребетних й ембріонів на ранніх стадіях практично неможливо розрізнити...»28

Тому сам Річардс вважає, що ембріони на ранніх стадіях майже ідентичні. Але ніщо не може бути далі від істини, як ці слова! Якби Річардс постарався глянути на основи порівняльної ембріології, він виявив би, що різні групи тварин мають різні моделі розвитку, навіть на найбльш ранніх стадіях.

Навіть студенти, які вивчають зоологію або біологію, проходячи курси ембріології, зазвичай порівнювали, використовуючи близько чотирьох груп тварин, такі речі, як поділ та бластуляція ембріона, гаструляція та нейруляція.

Візьмемо, наприклад, простий поділ та бластуляцію, коли запліднена яйцеклітина, яка називається зиготою, починає ділитися (а в деяких випадках утворює порожнисту кулю, яка називається бластула). У ланцетників ми спостерігаємо рівний голобластичний поділ; у амфібій ми спостерігаємо нерівний голобластичний поділ. У рептилій і птахів ми спостерігаємо дискобластичну модель, а в більшості ссавців, й особливо у людей, ми знаходимо ротаційний поділ, який веде до трофобластичної моделі.30

6984-fig4-smМалюнок 4. Два приклади тварин, які явно порушують візуальну схожість — взяті зі старої літератури. А — звичайна жаба (Rana).50 В — Австралійський рогозуб (Neoceratodus)35 у відповідному періоді розвитку.

Різні моделі також виявляють ембріони візуально відмінними — дійсно, студенти бакалаврату повинні вміти ідентифікувати ці ембріони (на основі їх відмінностей) в лабораторії, й за досить низького збільшення. Ці стадії задовго передують іншій стадії, коли ембріони піддаються нейруляції, але відмінності вже видно. Роберт Річардс, таким чином, абсолютно неправий, він використовує цю неправильну передумову, щоб відгородитися від критиків Геккеля. 

За іронією долі, уважне читання робіт Геккеля в цілому показує, що сам Геккель знав про відмінності на ранніх стадіях розвитку, таких як поділ й гаструляція.31

Повертаючись до зародків в процесі нейруляції, які Геккель називав Sandal stage, ми знову можемо провести порівняння між вищезгаданими чотирма групами істот і виявити, що вони реально й візуально не є ідентичними, не кажучи вже й про те, що «абсолютно неможливо відрізнити одне від одного», як стверджував Геккель.32 Ми можемо більш детально розглянути видовий або родовий рівень та прийти до такого ж висновку (див. посилання 33).

Оскільки Геккель поширив цю гравюру на всіх хребетних, починаючи з другого видання «Природної історії створення світу» й далі, варто подивитися на один або два приклади, які досить помітно порушують візуальний шаблон. Земноводні взагалі і жаби34 зокрема, а також дводишні риби (австралійські,35, 36 американські та африканські37) дійсно чітко відрізняються від гравюр Геккеля (див. мал. 4). Це стосується як загальних рис, досить характерних, так і до більш тонких деталей, на які Геккель звертав увагу. 

Наприклад, на цій конкретній гравюрі він зазначив деякі примітивні риси, пояснивши їх наступним чином: передній мозок (v), таламічний мозок (z), середній мозок (m), задній мозок (h), довгастий мозок (n), спинний мозок (p), очний міхур (a), примітивні хребці (w), зародок хребта або нотохорд (d) (див. мал. 3).38 

Досить цікаво, що, мабуть, саме візуально у деяких з цих структур ми також знаходимо відмінності, якщо ми порівняємо цю гравюру з ілюстраціями інших тварин, які були зроблені вченими-сучасниками Геккеля. На гравюрі Геккеля — плацентарні ссавці. Його не можна врятувати, стверджуючи, що він не знав цих деталей. Він дійсно звертав на них увагу.

6984-fig5-smМалюнок 5. Зародок курчати приблизно на такій самій стадії, що й на гравюрі Геккеля, з німецької літератури його часу. Тут ми ясно бачимо розвиток структур серця. (Від Brass40).

Останнє спростування, яке буде висловлене як по відношенню до оригінальної потрійної гравюри, так і до її відтворення в наступних виданнях, полягає в тому, що ембріон курчати на цьому етапі повинен чітко відображати шлуночок серця, який розвивається, а також інші зародки на рівні передсердь.39 

Знову ми знаходимо чітку демонстрацію цих особливостей навіть в час та в країні Геккеля. На мал. 5 зображено ембріон курчати з книги Арнольда Брасса 1882 року,40 який сам запозичив її у вчителя Геккеля — Альберта фон Келлікера. Але на гравюрі Геккеля немає й сліду серця й не може бути виправдання тому, що він упустив таку важливу деталь.

Гетерохронія

Існує остання горезвісна палиця в колесі, яка руйнує твердження Геккеля/Річардса про те, що всі ембріони хребетних майже ідентичні на ранніх стадіях розвитку. Це принцип гетерохронії. Це еволюційний термін, який вказує на зміни в часі появи або швидкості розвитку певних анатомічних характеристик й особливостей ембріону.41, 42 

Їх можна практично об'єднати в один певний параметр (в ембріональному розвитку), постійний в діапазоні різних видів хребетних (наприклад, число зябрових дуг, або зовнішній вигляд органів і т. п.), виявивши при цьому, що інші параметри або ознаки будуть значно відрізнятися між цими видами хребетних.

Дійсно, знаменита стаття Річардсона й співавт. (1997), яка також скинула бомбу на стадію «хвостових бруньок» ембріонів Геккеля 1874 року, має назву, перша частина якої говорить: «У хребетних немає високо збереженої ембріональної стадії», і гетерохронія також обговорюється в цій статті.1 

Більш рання стаття Річардсона під назвою «Гетерохронія та філотипічний період» додає ще більше проблем з визначенням будь-якої чітко збереженої «стадії», на якій ембріони дуже мало відрізняються один від одного — бо гетерохронія приховує таку збереженість.43 Через ці роботи зрозуміло, що гетерохронія швидше правило, ніж виняток. Отже, ми знаємо, що ілюстрації та висновки Геккеля не могли виходити від природи.

Логічно, виникає питання, чи знав про це явище сам Геккель. Відповідь — звісно «так»! Слово «гетерохронія» було придумане не ким іншим, як самим Геккелем, і використовувалося для опису «винятків» з його теорії рекапітуляції.44 (Це був один з багатьох неологізмів Геккеля, які включають в себе філум, антропогенез, екологію, стовбурові клітини, протисти, філогенез й онтогенез.) І суть полягає в тому, що він сам вніс оригінальний внесок у цю тему!45

Законні схематизації?

І Геккель, і Річардс стверджують, що ілюстрації зародків Геккеля є просто законно «схематизованими» ілюстраціями. Геккель заявляє (як цитує Річардс):

«Я вважаю, що для ефективної реалізації навчальної мети прості схематичні фігури (особливо для широкої публіки) набагато більш корисні й повчальні, ніж ілюстрації, максимально точні та найбільш ретельно виконані».46

Пізніше в своїй книзі Річардс сам підтримує цю точку зору (спочатку стверджуючи неправдиву передумову про те, що ембріони дійсно майже неможливо відрізнити один від одного):

«...може здатися розумною економією тиражувати одні й ті самі зображення та використовувати їх в якості засобу для передачі повідомлення в популярній роботі, призначеної для непрофесійної аудиторії».28

Однак відомий палеонтолог (та антикреаціоніст) Стівен Джей Гулд (1941-2002) прийшов до протилежного висновку про літературу та ілюстрації для неспеціалістів. Він коментує аналогічні міркування інших так:

«Але я зізнаюся в абсолютному фундаменталізмі з цього питання. Найменший компроміс в точності позбавляє автора цілісності, ставить його на слизький шлях без повернення».47

І щодо власних ілюстрацій Геккеля Гулд робить такі важливі зауваження:

«Цю практику ні в якому разі не можна захищати, хоча спотворення в технічних монографіях наносять мінімальний збиток, тому що вони рідко отримують увагу читачів без достатніх професійних знань, які дозволяють розпізнати вигадки. «Поліпшені» ілюстрації, що маскуються під точні малюнки, створюють набагато більше проблем у популярних книгах, призначених для широкої аудиторії, яка не має досвіду, щоб відокремити ідеалізацію, що вводить в оману, від правдивого оригіналу».47

І попри те, що сам Геккель думав з цього приводу, Пол Домбровські, фахівець з риторики, вказує в статті про Геккеля майже евфемістично:

«Хоча популярну аудиторію, можливо, можна пробачити за те, що вона хоче бачити речі такими, якими вважає за краще їх бачити [sic], серед обережних вчених більше задоволення — бачити речі такими, якими вони емпірично показані, та приймати це».48

Так як тоді відокремити схематичну ілюстрацію від фальсифікації? Один з досить простих критеріїв полягає в тому, що ілюстрація повинна передавати в точності те саме, що й вихідний матеріал у природі, та представляти природу якомога точніше в цьому відношенні. 

Однак з ілюстраціями Геккеля все йде якраз навпаки. Змінені ілюстрації підтримують теорії, яких немає в оригіналі. Тому немає нічого нерозумного в тому, щоб називати їх підробками або шахрайством.

Чесні «помилки» проти нечесних

Річардс визнає у своїй книзі,4 що Геккель зробив «помилку» з потрійною гравюрою. Але не без несподіваного повороту. Він намагається переконати своїх читачів у тому, що Геккель в основному робив тільки чесну помилку, просто помилку в судженні, просте упущення (стор. 303, 333-334), і що у кожного вченого минулих років є певні неправильні речі (стор. 453). Сам Геккель міркував приблизно так само про те, що він зробив «помилку» (див. стор. 299 та 302).

Однак є велика різниця між чесними помилками (які можуть статися з усіма людьми) й поширенням речей, які, як відомо, є помилковими, всупереч істині або всупереч очевидності. 

Візьмемо простий, гіпотетичний приклад: людина, випадково поранила члена родини під час чищення пістолету (через недбалість, чи інше), зробила серйозну, але чесну помилку. Чоловік, що зраджує своій дружині, або людина, що навмисно стріляє в когось з метою вбивства, швидше за все, не роблять чесних помилок (хоча їх дії можуть пізніше розглядатися як «помилки», проте, тільки якщо злодій спійманий й покараний). І досить смішно читати Геккеля та Річардса, які посилаються на Вільгельма Хіза (Wilhelm His) та «багатьох інших» точних «педантів» (стор. 302). Та все ж Геккель був абсолютно точний, коли йому це подобалося, як, наприклад, з радіоляріями, на що навіть вказував сам Річардс!

Попередні пункти в цій статті повинні переконати читача, що потрійна гравюра Геккеля навряд чи є просто чесною помилкою. І чому Геккель не надрукував гравюру тільки один раз з самого початку, коли говорив про собаку, курча та черепаху? (Хоча це все одно було б проблематичним, але менш кричущим, ніж потрійний друк). 

Ні, здається набагато більш ймовірним, що Геккель «підштовхнув» свою удачу, переконливо аргументуючи еволюційну теорію. І він випадково (належним чином) поплатився за це.

Висновок

Хоча не всі скарги, подані на Геккеля за його життя, могли бути обґрунтованими – початкова скарга на Геккеля та його потрійну гравюру сама по собі, безумовно, є обґрунтованою. Все вказує на те, що Геккель прекрасно знав, що робить. Незважаючи на те, що ми не можемо розглядати кожне твердження Річардса, його спроби врятувати Геккеля ґрунтуються на помилкових передумовах, незнанні хороших світлових мікроскопів часів Геккеля, а також незнанні ембріології. 

Річардс також спійманий на протиріччі самому собі. У цьому дослідженні стара література використовувалася в основному для візуального порівняння ембріонів, тому не можна скаржитися, що ми зіграли проти Геккеля, використовуючи «сучасні» знання.

Окрім того, слід зазначити, що Річардс, мабуть, лише воскресив багато власних виправдань49 Геккеля його потрійної гравюри (але також ілюстрації, розглянутій в частині I) та філософствування про «помилку» — часто намагаючись приховати очевидне. Таким чином, він не є нейтральним спостерігачем, що комментує події. 

Більше того, в написанні та філософствуванні з цього питання Річардс, здається, робить помилку композиції — він міркує та робить висновки про епізод так, якщо б це було щось, що сталося в ізоляції. Однак якщо ми візьмемо роботу Геккеля та розглянемо загальну картину, висновки будуть іншими — зокрема, що це ще одна з декількох фальсифікацій вченого. 

У кінцевому підсумку, ми повинні прийти до висновку, що Ернст Геккель не був чесним вченим, а був обманщиком (і, можливо, навіть шахраєм) в цьому питанні.

Вираз подяки

Автор хотів би подякувати Джонатану Сарфаті (Jonathan Sarfati) та Деніелу Девідсону (Daniel Davidson) за їх корисні обговорення й пропозиції з цього питання.

Вас також може зацікавити:

Посилання:

  1. Richardson, M.K., Hanken, J., Gooneratne, M.L., Pieau, C., Raynaud, A., Selwood, L. and Wright, G.M., There is no highly conserved embryonic stage in the vertebrates: implications for current theories of evolution and development, Anatomy and Embryology 196(2):91–106, 1997.

  2. Grigg, R., Fraud rediscovered, Creation 20(2):49–51, 1998.

  3. Pennisi, E., Haeckel’s embryos: fraud rediscovered, Science 277(5331):1435, 1997.

  4. Richards, R.J., The Tragic Sense of Life: Ernst Haeckel and the Struggle Over Evolutionary Thought, University of Chicago Press, IL, 2008.

  5. Davidson, D., Rehabilitating Haeckel? (review of Richards, ref. 4), J. Creation 25(2): 48–52, 2011.

  6. Richards, R.J., Haeckel’s embryos: fraud not proven, Biology and Philosophy 24:147–154, 2009 | DOI 10.1007/s10539-008-9140-z; Published online: November 2008.

  7. van Niekerk, E., Countering Revisionism part 1: Ernst Haeckel, fraud is proven, J. Creation 25(3):89–95, 2011.

  8. Haeckel, H., Natürliche Schöpfungsgeschichte, G. Reimer, Berlin, 1868. Literal translation of the German title: ‘Natural History of Creation’; English title: The History of Creation, or the development of the Earth and its inhabitants by the action of natural causes: A popular exposition of the doctrine of evolution in general, and that of Darwin, Goethe, and Lamarck in particular, First English edn translated by Prof. Ray Lankester, Fellow of Exeter College, Oxford, 1876.

  9. Rütimeyer, L., Rezension zu Haeckel, Ernst, Natürliche Schöpfungsgeschichte Archiv für Anthropologie (Berlin) 3:301–302, 1868.

  10. Richardson, M .K. and Keuck, G., Haeckel’s ABC of evolution and development, Biol. Rev. 77, 2002 | doi: 10.1017}S1464793102005948, p. 519.

  11. Richards, ref. 6, p. 153

  12. Richards, ref. 4, p. 243

  13. Most of the information obtained from: Bradbury, S., The Microscope in Victorian Times; in: The Microscope Past and Present, Pergamon Press, chap. 5, 1968.

  14. Батько Джозефа Лістера, 1 -го барона Лістера (1827–1912), піонера антисептичної хірургії.

  15. Співавтор теореми ван Ціттера – Церніке про далекі некогерентні джерела світла.

  16. Після Фрідріха Адольфа Ноберта (1806–1881), який розробив машину, яка могла визначати дуже тонкі паралельні лінії у склі, аж до 0,11 мкм, нижче межі оптичного мікроскопа.

  17. Lustig, A., Richards, R.J. and Ruse, M., Darwinian Heresies, Cambridge University Press, 2004. In the essay by Robert J. Richards called, If This Be Heresy: Haeckel’s Conversion to Darwinism, pp. 104–105.

  18. Richards, ref. 4, p. 27, 29.

  19. Richards, ref. 4, p. 30.

  20. biology-online.org/dictionary/Leydig_cell, accessed 27 June 2012.

  21. Зверніть увагу, це не перша його робота над ними, лише перша, яка зробила його відомим.

  22. Haeckel, E., Die Radiolarien (Rhizopodia radiaria), Druck und Verlag von Georg Reimer, Berlin, 1862.

  23. Richards, ref. 4, p. 67.

  24. Щоб отримати правильну перспективу для своїх ілюстрацій, Річардс зазначає, що Геккелю також часто доводилося використовувати картоплю, в яку він встромляв стержні.

  25. Haeckel, E., The History of Creation, or the development of the Earth and its inhabitants by the action of natural causes: A popular exposition of the doctrine of evolution in general, and that of Darwin, Goethe, and Lamarck in particular, 4th English edn translated from the 8th German edn by Prof. E. Ray Lankester, D. Appleton & Co. New York, p. 344, 1892.

  26. Haeckel, ref. 25, p. 350.

  27. Щоб зрозуміти, що він робив це твердження і в інших виданнях книги, ми зазначаємо, що це твердження також зустрічається слово в слово в англійському виданні 1876 р., Перекладеному також Lankester, виданим Henry S. King & Co., Лондон, стор. 305, 1876.

  28. Richards, ref. 4, p. 332.

  29. Hickman, C.P., Roberts, L.S., Keen, S.L., Larson, A., I’Anson, H. and Eisenhour, D.J., Integrated Principles of Zoology, 14th edn, McGraw-Hill, New York, p. 167, 2008.

  30. Oberholzer, G., Van Hamburg, H. and Swanepoel, J.H., The Early Embryogenesis of Biparental Chordates, pp. 53–54. This is a set of notes in book form, from which students study embryology at pre-graduate level at a well-known university of South Africa. All three authors are (full) professors at various universities in South Africa.

  31. Richardson and Keuck, пос. 10, p. 507. Зауважте, що Річардс не тільки посилається на це джерело, але насправді його попросили перевірити цю статтю перед публікацією! Тож він справді немає виправдань!

  32. Oberholzer et al., ref. 30, pp. 61–68. A relevant visual illustration is found on p. 64.

  33. In the extensive text of: Nelson O.E., Comparative Embryology of the Vertebrates, McGraw-Hill, New York, 1953, compare the following diagrams which are relevant: For the lancelet Amphioxus, see figure 247 (E), (F), and (G) on p. 501. For the shark Squalus acanthias, see figure 229 (A), (B), (C), and (D) on p. 475. For the trout Salmo fario, see figure 211 (G) on p. 440. For a common frog (species not given, but likely in the genus Rana), see figure 220 (A) on p. 462. For the common Mudpuppy Necturus maculosus (which is a salamander), see figure 227 (B), (C), and (D). For a common turtle (species not given), see figure 231 ( L), (M), ( N), and (O) on p. 479. For a common chick embryo (like that of the genus Gallus, which also includes the domestic chicken), see figure 232 (A), (I), and (J) on p. 480, as well as figure 233 (A) and (B) on p. 481. Placental mammals: for the pig, see figure 242 (A), (B), (D), (E), and (F) on p. 496. For a human, see figure 245 (A) on p. 499. It would be good to obtain more pictures of the neurulation process for humans.

  34. See again, Nelson, ref. 33, figure 220 (A) on p. 462, as well as figure 219 (A) on p. 460.

  35. Keibel, F. (Ed.), Nomentafeln zur Entwicklungsgeschichte der Wirbelthiere, vol. 3 (Ceratodus fosterei), Verlag von Gustav Fischer, Jena, 1901. Plate I, just after p. 38.

  36. Semon, R., In The Australian Bush And On The Coast Of The Coral Sea, Macmillan and Co., London, p. 99, 1899. This work also gives a plate of the embryology of the Australian lungfish, though less detailed than the Keibel work in the previous reference. Ironically, Semon was a student of Haeckel’s, and he dedicated this book to his master.

  37. Keibel, F. (Ed.), Nomentafeln zur Entwicklungsgeschichte der Wirbelthiere, vol. 10 (Lepidosiren paradoxa & Protopterus annectens), Verlag von Gustav Fischer, Jena, 1909. Plates I and II, respectively.

  38. Haeckel, E., The History of Creation, 4th English edn, translated (from the 8th German edn) by Lankester, E.R., D. Appleton & Co, New York, p. 349, 1892; caption to figure 7. Зверніть увагу, у самому підписі Геккель сказав, що ілюстрація застосована до ссавця чи птаха. Але в основному тексті він чітко сказав, що це стосується всіх хребетних.

  39. Carlson, B.M., Patten’s Foundations of Embryology, 4th edn, McGraw-Hill, New York, 1981; p. 566—see figure A-24.

  40. Brass, A., Abriss der Zoologie für Studirende, Ärzte und Lehrer, Wilhelm Engelmann, Leipzig, p. 282, 1882.

  41. Hickman et al., ref. 29, p. 857.

  42. “Heterochrony” at: dictionary.reference.com/browse/heterochrony, accessed 5 January 2013.

  43. Richardson, M.K., Heterochrony and the Phylotypic Period, Developmental Biology 172:412–421, 1995.

  44. Hickman et al., ref. 29, pp. 116–117.

  45. Richardson and Keuck, ref. 31, p. 504.

  46. Richards, ref. 4, p. 299.

  47. Gould, S.J., Abscheulich! (Atrocious!), Natural History 109(2), March 2000.

  48. Dombrowsky, P., Ernst Haeckel’s Controversial Visual Rhetoric, Technical Communication Quarterly 12(3):318, Summer 2003.

  49. Наприклад, подивіться, що написав Геккель в книзі The Evolution of Man, vol. I, D. Appleton & Co., New York, pp. xxxiv–xxxvi, 1897: «Я, однак, вважаю, що діаграми набагато більш повчальні, ніж такі [точні й технічно правильні] цифри, особливо в науково-популярних роботах. Бо кожна проста схематична фігура дає тільки ті суттєві риси й форми, які вона покликана пояснити, й опускає усі ті несуттєві деталі, які в закінчених, точних фігурах зазвичай швидше бентежать й заплутують, ніж повчають й пояснюють». Зверніть увагу, що в цьому англійському перекладі використовується слово «diagrammatic/діаграмний», у той час, як в оригінальній німецькій мові використовується «schematischen/схематичний», який Річардс правильно перевів як «schematic». Що стосується виключення ймовірно несуттєвих деталей, Деніел Девісон, в посиланні 5 (стор. 50) зауважив, як Річардс міркував у тому ж дусі: що було (і є) стандартною практикою видаляти особливі риси конкретного ембріона, щоб отримати стандартизоване зображення. Однак деякі речі, про які Геккель промовчав, такі як серцеве вип’ячування, зовсім не є несуттєвими, і нейрули його ембріонів (а також ембріони в стадії хвостових бруньок, розглянуті в частині I) даються читачеві для загального порівняння. Здається, скоріш за все, що Геккель зручно упустив особливості, які порушували візуальну схожість.

  50. From mk-richardson.com, accessed 14 January 2013.