Дана стаття належить до серії «Протидія ревізіонізму» і складається з двох частин. Для кращого розуміння радимо Вам прочитати обидві.

Частина 1: Ернст Геккель: шахрайство доведено

Частина 2: Ернст Геккель та його потрійна гравюра

Протягом більш ніж сторіччя одним з головних бастіонів дарвінівської еволюції було те, що ембріони різних тварин проходять через одну і ту ж стадію, в якій вони дуже схожі один на одного. Хоча ембріологи давно знали, що це брехня, бомба вибухнула в 1997 році, коли один ембріолог опублікував реальні фотографії ембріонів, показавши набагато більше відмінностей, ніж вважалося раніше. 

Еволюційне співтовариство виявилося у вкрай скрутному становищі. Але тепер один історик зробив серйозну спробу реабілітувати Геккеля, переглянувши історію та науку навколо його тверджень.

Ернст Геккель (1834-1919) був професором зоології та морським біологом, а також кваліфікованим лікарем, який працював в Йенському університеті протягом більшої частини свого академічного життя. Крім інтересу до біології, він був також пристрасним художником, що приділяв увагу багатьом найдрібнішим подробицям у своїх працях. 

Його роботи були в основному про живих істот. Але Геккель, напевно, запам’ятався найбільше своїм обманом: він використовував свій чудовий талант художника в поєднанні з авторитетом вченого, щоб переконати людей, що дарвінівська еволюція — це факт. Особливо це стосується зображенням ембріонів, які Геккель намалював і опублікував у своїх дуже популярних роботах «Природна історія створення світу» (Natürliche Schöpfungsgeschichte)¹ і «Антропогенія» (Anthropogenie).² 

З моменту своєї публікації ці малюнки були предметом суперечок. Колеги-науковці вважали, що це в кращому випадку спотворення реальності, а в гіршому — обман і шахрайство. (Останнє, в кінцевому підсумку, було доведено.) Незважаючи на полеміку, автори підручників і вчителі еволюційної теорії продовжують використовувати ці діаграми, або їх версії,³ щоб переконати студентів в еволюційній істині, навіть в ХХІ столітті!⁴ 

У 1997 році «бомба» вибухнула перед лицем усіх еволюціоністів, які з такою любов'ю продовжували використовувати цю еволюційну «ікону», коли ембріолог (і еволюціоніст) д-р Майкл К. Річардсон і його колеги опублікували безліч реальних фотографій відповідних ембріонів.⁵ Пізніше малюнки Геккеля порівнювали безпосередньо зі справжніми фотографіями, і виявилося, що вони відрізняються набагато більше, ніж всі думали. 

Річардсон також опублікував фотографії видів на додаток до тих, які з'явилися в популярних ембріональних пластинках Геккеля. Це показувало, що Геккель зручно використовував ембріони, які мали тенденцію виглядати більш схожими, ігноруючи ті, які були не схожі.

Хоча меншість чесних еволюціоністів оцінили роботу Річардсона, такі як Стівен Джей Гулд, Скотт Ф. Гілберт (автор книг з еволюційної біології розвитку) та Пол Домбровські (фахівець з риторики), замішання все ж було занадто серйозним, а знакові ембріони занадто сильно подобались авторам підручників, щоб дозволити обману залишатися таким, яким він був. 

Роберт Джон Річардс, професор історії Університету Чикаго, зробив узгоджену спробу реабілітувати не тільки історію навколо Геккеля, але й самі зображення ембріонів. У 2008-2009 роках Річардс опублікував книгу й статтю, в яких він зробив кілька серйозних спроб відбілити та очистити ім'я свого героя, Ернста Геккеля. 

Моя стаття буде присвячена головним чином роботам Геккеля та науковим проблемам навколо них, конкретно викладеним в статті Річардса «Ембріони Геккеля: шахрайство не доведене».⁶ За необхідності будуть обговорюватися суміжні питання.

Фотографії реальних ембріонів Майкла Річардсона та його колег показали, наскільки далекі ілюстрації Геккеля від реальності. Тому не дивно, що Річардс намагається всіма можливими способами спростувати роботу Річардсона та критикує її як «логічно шкідливу, історично наївну і засновану на фотографіях, що вкрай вводить в оману» (стор. 148). Його ціль — фотографії Річардсона і співавторів. 

Отже, що саме технічно неправильно з ілюстраціями Геккеля? Що зробив Геккель, щоб його ембріони виглядали набагато більш схожими, ніж вони є насправді (та зокрема рибоподібними)? З нової точки зору, ми також можемо знайти додаткові помилки, на які раніше не звертали увгу.

Технічні помилки з ілюстраціями Геккеля

Опуклості серця

Малюнок 1. Ілюстрація розвитку людського серця. A — людський ембріон в 28 днів (стадія, яку найчастіше використовують для порівняння). B — людський ембріон в 25 днів. С — Сім сомітів людського ембріону. Всі ці стадії (приведені до однакового розміру) показують або серце, або перикардіальну опуклість, яку Геккель завжди пропускав при порівнянні ссавців. (Адаптовано з Langman⁴¹)Однією з перших проблем з ілюстраціями порівняльних ембріональних пластин Геккеля в його роботі «Антропогенія» є те, що він намалював багато ембріонів, включаючи людський і курячий, без перикардиальних (серцевих) опуклостей. 

У людей серцево-судинна система є одним з перших об'єктів, які розвиваються в ранньому ембріоні. Це відбувається тому, що ембріон, що зростає, потребує постійного постачання кисню і живильних речовин. Дуже рано в ембріональному розвитку дифузія стає недостатньою для живлення киснем.⁷ Тому у віці 25 днів ембріон людини вже має чіткий перикард (мал. 1). 

У першому рядку ілюстрацій в «Антропогенії» (мал. 4 нижче, в першому ряду) в начерках Геккеля відсутня опуклість серця. Це стосується не лише до вищезгаданої праці, але й інших робіт, включаючи пізні видання (наприклад, 12-е видання) «Природної історії створення світу» та книги, яка складена як збірка популярних лекцій під назвою «Останні слова про еволюцію».⁸ 

У 4-му і 5-му виданнях «Антропогенії» помилка повторюється знову і знову. На цьому етапі ми повинні зробити важливе спостереження, що Геккель був повністю кваліфікованим лікарем, і тому він був добре знайомий з людською біологією. Таким чином, у нього немає виправдання для спотворення людської фізіології таким чином.

Той же принцип застосуємо і до деяких інших видів тварин, зокрема до ембріону курчати. У курчати кров починає циркулювати на стадії 16-сомітів⁹ (близько 36-37 годин), де вже видно шлуночок. Опуклість (що складається зі шлуночка та передсердя) стає чітко видимою на 19-й стадії (близько 43 години) і ще більш виражена на 26-й стадії (близько 51-53 години).¹⁰ 

Зародок курчати Геккеля з 1-го по 3-тє видання «Антропогенії» найкраще відповідає останній стадії, за винятком того, що в цих малюнках не видно ніяких ознак серцево-судинної системи.

Проблема не тільки в ембріонах людини і курчат. Деякі інші класи хребетних мають ту ж проблему, в той час, як інші, як-от деякі види риб і амфібій, можуть взагалі не мати серцеві опуклості (принаймні, помітно). Це перше явне спотворення Геккеля для того, щоб зробити ембріони більш схожими однин на одного.

Зачаток кінцівок у ембріонів

Інша річ, яка, здавалося б, виявилася помилковою в ілюстраціях Геккеля, полягає в тому, що в ембріонах відсутні зачатки кінцівок у певних місцях, де вони повинні бути. Але спочатку біолог Скотт Гілберт звертає нашу увагу на іншу важливу річ:

 «Цікаво, що була деяка дискусія про те, що саме це був за етап (Richardson 1995). Ця законсервована стадія іноді розглядається як етап нейрули (Wolpert 1991), етап фарінгула (характеризується зябровими дугами; Ballard 1981), етап хвостової бруньки (Слек і співавт. 1993) або стадія між стадіями утворення центральної складки, що утворена зростанням ембріональної головки і хвостової бруньки (Duboule 1994)».¹¹

Малюнок 2. Явні докази того, що Геккель навмисно вилучив зачатки кінцівок ембріону єхидни. Зліва — оригінальна ілюстрація ембріона єхидни Річарда Семона.⁴² Праворуч — виправлена ілюстрація Геккеля з «Антропогенії» (5-е вид.). Він також використовував його в пізніших виданнях (12-му) «Природної історії створення світу».

Гілберт продовжує пояснювати, що гетерохронія (явище різного часу в появі структур) є ще однією проблемою в цілому. 

Зокрема, на якій би стадії ембріони деяких видів не були обрані для порівняння, у них будуть з'являтися зачатки кінцівок, у той час як у інших їх може не бути зовсім. Це насправді видно на багатьох фотографіях, які Річардсон та ін. опублікували.¹² 

Природно виникає питання, чи знав про це сам Геккель. Відповідь проста: «Так, принаймні, з двох причин». По-перше, Гільберт далі вказує: 

«Цікаво, що це знання [гетерохронії] здається «старим трюком» серед німецьких біологів».¹¹

По-друге, і це більш важливо, є очевидні докази того, що Геккель навмисно вилучив зачатки кінцівок із зображень ембріонів у своїх працях, щоб досягти більшої схожості. У листуванні з редактором журналу Nature¹³ Річардсон і К'юк пояснюють і показують фотографії того, як Геккель цілеспрямовано видаляв зачатки кінцівок з зображення ембріона єхидни. Його джерелом була работа¹⁴ Річарда Семона, який використав оригінальний малюнок, принаймні, в двох роботах. 

Сам Геккель використовував цей малюнок, щонайменше, в двох місцях: у 5-му виданні «Антропогенії» та в пізніших виданнях (наприклад, в 12-му) «Природної історії створення світу» (Natürliche Schöpfungsgeschichte). Таким чином, ми чітко бачимо, як Геккель навмисно спотворював малюнки ембріонів для того, щоб зробити їх більш схожими (мал. 2).

Річардс знає про цю статтю і намагається знайти ще одне виправдання навмисному обману Геккеля.¹⁵ Він намагається довести, що німецький вчений пристосував зображення ембріона до більш ранньої стадії розвитку, ніж на ілюстрації Семона. Але якби це було так, то Геккель мав би пристосувати й інші морфологічні ознаки, чого він не зробив (як визнає Річардс у своїй книзі, думаючи, що робить Геккелю послугу). 

Чим більше ми повертаємося до ранніх ембріональних стадій з відповідною точки зору, тим нижче мало б бути число сомітів (фактично, інший спосіб вимірювання стадії, на якій знаходиться ранній ембріон, відноситься до кількості сомітів, присутніх в ембріоні). Крім того, зяброві дуги були б менш вираженими, а інші риси — більш узагальненими (згідно ембріональних принципів Карла Ернста фон Баєра (1792-1876), з яким Геккель також був знайомий). 

Геккель, мабуть, знав все це. Він був добре знайомий з раннім ембріональним розвитком і навіть придумав те, що ми називаємо «теорією гастреї» (яка описує ще більш ранній ембріональний розвиток). Геккель не адаптував ні одну з цих особливостей, особливо зяброві дуги, які він так наївно називав «зябра/зяброві щілини». Виправдання Річардса не справляє очікуваного враження і виявляється зручною теорією ad hoc (спеціально створена — прим. ред.) для даного випадку.

Малюнок 3. Ембріон жаби на стадії хвостової бруньки (вид не вказано). Фото з сайту Майкла Річардсона, mk-richardson.comЯкщо вищенаведеної інформації недостатньо, Річардсон і К'юк знайшли ще один приклад видалення зачатків кінцівок Геккелем.¹⁶ На цей раз це був ембріон гаттерії (Sphenodon punctatus з Нової Зеландії), який він, мабуть, скопіював у Артура Денді¹⁷ (1865-1925). Знову ж таки, немає ніякого виправдання цьому навмисному спотворенню фактів.

Повертаючись до вихідної точки, з історії ми знаємо, так само як з фотоматеріалів і теоретичних знань, що проблема зачатків кінцівок є спільною і не обмежується єхидною і гаттерією. По-друге, Геккель, схоже, навмисно вилучив ці зачатки. Річардсон і К’юк знайшли кілька інших прикладів подібного видалення Геккелем з оригінальних джерел.¹⁸ 

Ця помилка також часто повторюється в сучасних малюнках знакових ембріонів.

Жовток і фотографія

Щоб врятувати Геккеля від очевидної брехні, продемонстрованої на фото Річардсоном та ін., Річардс (Річардсон та Річардс є різними людьми, хоча прізвища звучать схоже — прим. ред.) робить повноцінну атаку на фотографії, відчайдушно атакуючи жовток. Але спочатку слід рішуче зазначити, наскільки по-різному жовток є частиною розвитку ембріонів різних видів тварин. 

Одне важливе джерело згадує, наприклад, такі відмінності:

 «Багато тварин (наприклад, багато комах, восьминоги, риби, рептилії, сумчасті ссавці) використовують жовткові мішки для живлення ембріона ... Але є також ряд груп тварин (наприклад, нематоди, морські їжаки і майже всі амфібії), які не розвивають жовтковий мішок. У таких організмах жовток менш помітний і, можливо, краще за все визначається, як поживний резерв, що надається матір'ю, включаючи тромбоцити жовтка, крапельки жиру і глікоген [курсив додано]».¹⁹

Навіть серед ссавців, існує помітне розмаїття:

 «Однопрохідні, такі як качконіс, і сумчасті, такі як кенгуру, мають великі жовткові яйця (оскільки вони дійсно відкладають яйця). Плацентарні ссавці, навпаки, мають маленькі яйця без жовтка тромбоцитів. ... Навіть плацентарні ссавці досі формують позазародкові тканини жовткових мішків і це аж ніяк не даремні рудименти [курсив наш]».²⁰

Таким чином, ми можемо з упевненістю зробити висновок, що розвиток жовтка є ще однією важливою відмінністю ембріонального розвитку. Але Річардс робить конкретні заяви про жовток (яких він, схоже, все одно не розуміє):

«... деякі (але не всі) зі сфотографованих ембріонів зберігають прикріплений жовчний мішок та інший материнський матеріал; це перебільшує їх відмінності від зображень Геккеля ... Опуклість саламандри не є частиною ембріона; скоріше, це жовтковий мішок, як у випадку з рибою і людськими ембріонами (хоча і не для курчати й кролика, з яких були видалені жовчні мішки)».²¹

 Перш за все, в оригінальній статті Річардсона нам кажуть, що:

 «Екстра-ембріональні мембрани або відсутні, або були видалені нами. Однак аллантоіс/зародковий сечовий мішок зберігся».²²

Отже, команда біологів насправді була обережна з екстра-ембріональними матеріалами. І попри те, що говорить цей історик (Річардс), опуклість (нетиповий жовчний мішок, в біологічному сенсі слова) саламандри є її частиною і прикріплений до тіла ембріона, на відміну від людських ембріонів, де жовчний мішок знаходиться поза ембріоном. 

У багатьох інших видів також було неможливо відокремити жовток від тіла ембріона, не порушуючи його структуру і не спотворюючи її. 

Таким чином, абсолютно попри те, що говорить Річардс, видаляючи ці властивості, схожість між цими ембріонами перебільшується. Це ще одна ембріональна риса, яку Геккель, як ми бачили, спотворив. 

Більше того, саме використання ембріона саламандри, як представника класу амфібій говорить про зручну вибірковость Геккеля. Жаби та рапухи представляють переважну більшість класу амфібій, і їх ембріони повністю порушують загальну картину візуальної подібності на стадії ембріогенезу — див. мал. 3, щоб побачити, як жаби ламають шаблони.

Повертаючись до питання про жовток: розвиток жовтка значно збільшує різноманітність у розвитку та появі різних ембріонів. Аргументи Річардса з метою дискредитації фотографії Річардсона та ін. і бажання врятувати таким чином Геккеля невдалі. Ми повинні також зазначити, що жовток не може бути списаний як такий, що не належить до ембріонального розвитку. 

Спосіб розщеплення ембріонів, різних видів багато в чому визначається жовтком. Жовток також визначає, якими будуть наступні етапи. Наявність великої кількості жовтка означає, що ембріон переходить безпосередньо у дорослу стадію розвитку, в той час як маленький жовток означає, що він розвивається в різні лічинкові стадії.²³

Малюнок 4. Перший ряд: оригінальні ескізи ембріона з «Антропогенії» Геккеля 1874 року. Другий ряд: деякі з опублікованих Річарсоном фотографій ембріонів,⁵ показують, що Геккель помиляється. Третій ряд: три підправлені версії фотографій Річардса, щоб врятувати Геккеля. А — саламандра з виддаленим жовтком. В — курча, незаконно виправлене. С— людський ембріон також з виддаленою серцевою опуклістю, та ж сама «помилка», що й у Геккеля. Перші два ряди, зазвичай, використовуються в креаційній літературі, як викриття, і тепер їх доведеться відстоювати.

Потім Річардс запозичив кілька фотографій д-ра Річардсона, що з'явилися в статті Елізабет Пеннісі²⁴ (також широко використовувалися креаціоністами для викриття міфу^{25, 26}), і реконструював їх відповідно до того, як, на його думку, ці фотографії мали б виглядати (мал.4). І все ж, роблячи так, він, як це не дивно, робить ті ж помилки, що і сам Геккель! 

Найбільш важливою з них є серцева опуклість людського ембріона, яка повністю видаляється Річардсом при перемальовуванні. Таке видалення жодним чином не може бути виправдане. Інші хитрощі містять виправлення шляхом кручення і згинання курячого ембріону (буквально «скручування» тіла), що має велике значення для розвитку, а також реінжинеринг тіла саламандри, щоб позбутися опуклості. 

Що стосується власних спотворень Геккеля шляхом кручення і згинання, то виправдання полягає в тому, що ці процеси відбуваються на дещо пізнішій стадії розвитку. Але порівняння інших особливостей зародка курчати Геккеля з відповідною літературою показує, що це ще одне виправдання без фактів.²⁷ 

Оскільки у зародка Геккеля були й видимі очі, які розвиваються, і зяброві дуги, це не може бути правдою, і ембріони без згинання і кручення явно знаходяться на занадто ранній стадії, щоб відповідати стадії Геккеля. Річардсон також ретельно підбирав ембріон свого курчати, щоб той був на відповідній стадії розвитку, тому такого ембріона курчати не існує в природі.

Проблеми з редакціями «Антропогенії»

Річардс бідкається про набір ілюстрацій ембріонів з першого видання «Антропогенії» 1874 року, який використовувався для порівняння з реальними фотографіями Річардсона. Річардс вважає, що було несправедливо з боку Річардсона використовувати їх, і каже нам:

«У наступних виданнях образи ставали все більш уточненими, так що навіть до 4-го видання (1891) відмінності між ними стали більш чітко вираженими...».²⁸

Але це створює абсолютно невірне враження поступового поліпшення. Річардс не згадує, що оригінальні малюнки містяться навіть в 3-му виданні! З огляду на те, що книга мала тільки п'ять видань, це складає більшість. Використання малюнків з 1-го по 3-тє видання також виправдане, тому що з тих пір ці ескізи використовувалися в величезній кількості підручників. Основним і важливим прикладом є книга Джорджа Романеса «Дарвін і після Дарвіна».²⁹ 

Ця книга дала авторам³⁰ можливість використати відповідні малюнки Романеса, «очищаючи» їх від імені Геккеля.³¹ Єдина відмінність між версією Романеса і версією Геккеля в тому, що Романес видалив анотації і використовував білий фон там, де Геккель використовував темний, але структурно ці зображення ідентичні. Багато еволюціоністів стверджують, що ми повинні визнати різницю між Геккелем і Романесом, але для цього немає вагомої причини. 

Деякі автори³² безсоромно використовують начерки Геккеля 1874 року! Нещодавно (2010) ці сумнівні начерки були опубліковані навіть на першій сторінці престижного журналу Nature.³³ 

Крім того, традиція використання тієї ж самої послідовності тварин (ми навіть не можемо сказати видів в цьому відношенні, через надмірне узагальнення) для порівняння в підручниках, як це зробив Геккель в своїх оригінальних малюнках «Антропогенії», тривала навіть у ХХІ столітті. Послідовність така: риба, саламандра, черепаха, курка, свиня, кролик, теля та людина. Іноді автори зручно опускають тих тварин, які, як вони знають, їм не підходять. 

Хікман і співавтори у «Інтегрованих принципах зоології» (2008) і Сільвія С. Мадер у «Біології» (10-е видання) є хорошими прикладами того, що автори все ще використовують послідовність Гекеля від 1874 року та підбір тварин, який зручно селективний. Обидва приклади були найновішими на той час, коли була написана ця стаття.

Після наведеної вище цитати Річардс відсилає нас до малюнків ембріонів з 4-го видання «Антропогенії», які повинні показати нам, що Геккель набагато більше висловлював відмінності, тим самим покращуючи їх. Але саме тут ми знаходимо, ймовірно, найсумнівніший аспект роботи Річардса. Поясню чому. В 4-му виданні Геккель надав ембріони не 8 видів тварин (як в 1-му-3-му виданнях), а 14 видів ембріонів на чотирьох вклейках, що займають більше чотирьох сторінок (або двох подвійних сторінок). 

Щоб проілюструвати свою точку зору, Річардс дав своїм читачам те, що здається однією з двосторінкових ілюстрацій, але він поставив неправильні пластини разом, даючи нам дві праві («B» та «D» на малюнках 5 і 6, які не належать одна одній на одній сторінці), не даючи ні найменшого натяку на це своїм читачам! Звичайно, відмінності будуть виглядати більш вираженими! Дивіться мал. 5 та 6, щоб зрозуміти чому. Така нещира вибірковість навряд чи показує наміри Геккеля або Річардса в хорошому світлі.

Як і слід було очікувати, чим більше робота Річардса набуває розголосу серед членів еволюційної спільноти, тим більше антикреаціоністів використовують її в якості антитези для креаційних книг і робіт. Шокуює, але не дивує те, що претензійно названий Національний центр наукової освіти (National Center for Science Education) вже взяв цю статтю,³⁴ цитуючи Річардса в декількох місцях і використовуючи його неправильні ілюстрації.³⁵ Креаціоністи повинні бути готові вказати на цю вкрай недбалу, якщо не сказати нечесну, вченість.

Річардс не показує нам додатково додані малюнки ембріонів 5-го (і останнього) видання «Антропогенії» в своїй статті. Але ми можемо зазначити, що серед цих додаткових зображень в 5-му виданні можна знайти позбавлену кінцівок єхидну, а також гаттерію, що ще раз демонструє навмисні неточності. Людський ембріон також не має своєї серцевої опуклості в 5-му виданні.

Малюнок 5. (ліворуч) Вклейки VI та VII початкового набору оригінальних зображень з 4-го видання «Антропогенії», відразу після 351-ї сторінки. Мітки для вклейок наступні: А — рептилії, В — зауропсиди.

Малюнок 6. (праворуч) Вклейки VIII і IX початкового набору зображень з 4-го видання «Антропогенії». Також відразу після 351-ї сторінки. C та D — ссавці. Річардс без проблем зібрав неправильні вклейки разом. Але якщо розглядати їх у правильній послідовності та порівняти їх в цілому та конкретно з оригіналом Річардсона та ін. (Посилання 5, стор. 102), ми можемо побачити, наприклад, що схожість в ембріонах ссавців занадто перебільшена. Людський ембріон (в крайньому правому куті) також як і раніше не має опуклості серця. Таким чином, в принципі, праця Геккеля не покращилася у багатьох критичних областях.

Проблема з розмірами ембріонів

Ще один протест був поданий проти Річардсона — щодо розміру. Річардс каже:

«... Річардсон припустив, що Геккель «сфальсифікував розмір» ембріонів, хоча між ними була десятикратна різниця у величині. Геккель, однак, зовсім виразно заявив у підписах до своєї ілюстрації, що він привів всі зображення до одного розміру, щоб полегшити структурні порівняння...».³⁶

Геккель дійсно згадував у дужках у пояснювальних описах вклейок «Антропогенії», що він привів для порівняння всі ілюстрації ембріонів до одного і того ж розміру. Таким чином, це може бути одним з єдиних обґрунтованих заперечень Річардса. Однак протести проти розмірів деяких ембріонів, взятих для порівняння, в більш ранніх виданнях «Природної історії створення світу» все ж не були необгрунтованими, оскільки деякі відомості про розміри були не зовсім правильними.

Інші питання

Річардс пише так, як ніби всі в минулому і сьогоденні вкрай несправедливі до «бідного старого» Геккеля. Він висловлює твердження, з якими ми згодні і не згодні одночасно. Нам кажуть:

«Рівність міркувань логічно вимагає ще один висновок: якщо звинувачення в шахрайстві повинні бути зроблені щодо Геккеля через занадто схожі зображеня, то вони повинні бути порушені й проти нього і багатьох сучасних ембріологів, яких Річардсон та його колеги цитують, так як вони теж припускають філотипічну стадію в ембріогенезі [далі з посиланням на ембріологів також цитують Жильбера, посилання 7].

Вони стверджували, що не тільки зображення Геккеля спотворюють дійсний стан ембріонів, але й зображення Вільгельма Хиза, можливо, найвідомішого ембріолога свого часу та найлютішого ворога Геккеля. Вони стверджували, що він також перебільшує схожість ембріонів та ігнорує їх відмінності».³⁷

Ми можемо погодитися з тим, що не тільки Геккель повинен нести відповідальність за подібні речі. Багато авторів підручників, які так безсоромно використовують занадто схожі малюнки і повторюють помилки, також винні, хоча в деяких випадках їм можна дорікнути тільки в довірі попереднім роботам, а не в навмисному обмані. 

Але проблема з претензіями Річардса до докора Річардсона та інших авторів, які потім писали про цю тему в різних журналах (після оригінальної статті Річардсона), полягає в тому, що вони звинувачують усіх інших вчених, крім Геккеля! 

Наприклад, Пол Домбровські³⁸ (фахівець з риторики), Стівен Джей Гулд³⁹ і навіть Річардсон в листі Гулду⁴⁰ (який був опублікований) покладають відповідальність на багатьох інших фахівців.

Більше того, звинувачення проти Вільгельма Хиза найдивніше, тому що Річардсон і К'юк кажуть нам прямо протилежне про роботу Вільгельма Хиза: 

«Молоді ембріони Геккеля схожі один на одного, тоді як ембріони Хиза виглядають по-іншому».¹³

Вони пояснюють, що в той час як малюнки зародків Геккеля підкреслювали схожість, ембріони Хиза, як правило, підкреслювали відмінності. Хоча Річардсон і К'юк вважають, що ембріони Хиза не завжди були точними, вони зазначають, що проблема полягає у намірах та мотиві. Вони не знайшли доказів того, що Хиз навмисно спотворив свої ембріони, в той час як у Геккеля це очевидно (дослідивши вихідний текст Геккеля. 

Згадайте згадувані раніше видалені кінцівки єхидни). Проте ця сама стаття (Річардсона і К'юка) згадується та обговорюється в книзі Річардса (щодо зачатків кінцівок)! Чому він не повідомляє про цей аспект у своїй статті?

Висновок

Фотографії доктора Майкла Річардсона так само дійсні, як і в момент їх першої публікації. Але тепер креаціоністам доведеться покладатися не тільки на візуальну ілюстрацію цих потужних фотографій, а й на те, що вони можуть пояснити, чому оригінальна робота Геккеля заснована на ідеології і нечесності. 

Спроби Р. Дж. Річардса провалюються при більш ретельному дослідженні, а його вченість часто є надзвичайно недбалою та не представляє факти точно. Часто складається враження, що всі (креаціоністи та еволюціоністи) були так несправедливі до «бідного старого Геккеля», але це не так. 

При технічному дослідженні ілюстрацій стає зрозуміло, скільки речей Геккель спотворив. Таким чином, його нечесність не можна заперечувати.

Нарешті, уважно розглянувши деякі з питань, розумно дотримуватися позиції, згідно з якою шахрайство Геккеля доведене.

Вираз подяки

Автор хотів би подякувати Джонатану Сарфаті (Jonathan Sarfati) та Деніелу Девідсону (Daniel Davidson) за їх корисні обговорення і пропозиції з цього питання.

 

Продовження статті читайте тут — Частина 2: Ернст Геккель та його потрійна гравюра