Поштова марка США 1989 року із зображенням бронтозавра.Могутній громовий ящір, бронтозавр, один з найпопулярніших динозаврів, якого показували у рекламі,¹ дитячих книгах, фільмах, телешоу, на марках,² і безлічі товарів, був динозавром, якого ніколи не було досі.

Початкова знахідка

У 1877 році Отніель Чарльз Марш, професор палеонтології Йєльського університету й пристрасний мисливець за скам’янілостями динозаврів, виявив кістки неповного динозавра-зауропода у формації Моррісона, штат Колорадо.³ Він назвав його апатозавром аякс (Apatosaurus ajax, де Apatosaurus означає «оманлива ящірка»), довжина якого, за його оцінками, становиоа 15-18 м.⁴ 

Два роки потому, в 1879 році, Марш виявив кістки ще більшого та більш повного скелета зауропода (знову у формації Моррісона, але на цей раз за межами штату у Вайомінгу),⁵ довжина від голови до хвоста, якого, за його оцінками, становила 18-24 м.⁶ 

Марш назвав цього другого динозавра Brontosaurus excelsus («бронтозавр» означає «громовий ящір»), так як думав, що через його величезні розміри земля повинна була тремтіти й гриміти, коли він йшов.

Відсторонений

Ця назва збереглася до 1903 року, коли Елмер Ріггс, палеонтолог, що працював у Музеї Філда в Чикаго і вивчав роботи Марша, написав: 

«Автор переконаний, що зразок апатозавра — це просто молода тварина, яка в дорослому вигляді є зразком бронтозавра... З урахуванням цих фактів обидва роди можна розглядати як синоніми. Оскільки термін "апатозавр" має пріоритет, "бронтозавр" буде розглядатися як синонім».⁷ 

Дотримуючись правил таксономії, що більш рання назва має пріоритет, рід бронтозаврів був відкинутий, а залишки майже повного динозавра зауропода були класифіковані як Apatosaurus excelsus у сімействі динозаврів Diplodocidae. Це повинно було стати кінцем бронтозавра, але цьому не судилося статися, так як назва збереглася.

Ой, не та голова

Отніель Чарльз Марш (1831-1899), палеонтолог і першовідкривач бронтозавраУ 1905 році скелет нещодавно класифікованого апатозавра був встановлений у Єльському музеї Пібоді.⁸ Однак вивіска не дала цьому першому в історії зауроподу його нове ім'я, а замість цього він був позначений Brontosaurus excelsus, і саме така назва назавжди закарбувалась у розумі широкої публіки, що можна помітити і в наш час. 

В оригінальної скам'янілості були відсутні деякі фрагменти ніг й частини хвоста, які зверху були складені з іншого викопного матеріалу, знайденого поруч, але більш помітно те, що в нього відсутня голова. 

Як було розглянуто в попередній статті, у власних реконструкціях бронтозавра в 1893 і 1891 роках Марш вибрав великі неповні камаразавро-подібні черепи,⁹ які були знайдені в різних кар'єрах. Ці черепи були короткими, кругломордими й важкими, а форми на основі черепів камаразаврів були використані для завершення конструкції 1905 року. 

Ще в 1915 році цей погляд був оскаржений доктором Вільямом Холландом, директором музею Карнегі, який наголосив, що черепи не мали ніякого зв'язку з тілом, оскільки 

«... два черепи були знайдені Маршем — один у 6 км від іншої частини його скелета, а інший приблизно в 650 км від нього».¹⁰ 

Натомість доктор Холланд вважав, що правильний череп для тіла має бути більш схожим на довгий, тонкий і широкий череп типу диплодока. Його погляд був підтверджений у 1970-х роках, після чого голова на конструкції 1905 року була змінена, і всі сучасні реконструкції мають довгі, тонкі й широкі черепи. 

Так бронтозавр втратив не лише своє ім'я, а і голову.

Перекласифікований... знову 

Тепер нова стаття в PeerJ,¹¹ журналі біологічних і медичних наук, відновила бронтозавра як дійсний рід динозавра зауропода і Brontosaurus excelsus як дійсний вид. 

У ході дослідження, яке проводилось протягом п'яти років Чоппом і його колегами, були вивчені кістки динозаврів, які належали до сімейства Diplodocidae. 477 ключових аспектів анатомії динозаврів були вивчені й статистично проаналізовані, щоб побачити, наскільки близькі їхні характеристики один до одного. 

Закінчивши своє дослідження, команда Чоппа припустила, що через ряд фізичних відмінностей вихідний апатозавр і бронтозавр можуть бути класифіковані як різні роди, і тому бронтозавр був «відроджений».¹² Фізичні відмінності між ними були зосереджені на особливостях лопатки й хребта, які показали, що апатозавр мав більш коротку й товсту шию і вважався більш міцною твариною з цих двох.

Доктор Роджер Бенсон, співавтор дослідження з Оксфордського університету, пояснив: 

«Відмінності, які ми виявили між бронтозаврами й апатозаврами, були настільки ж численні, як і між близькородинними родами, і їх набагато більше, ніж зазвичай можна знайти між видами».¹³

Сама робота визнає кілька проблем, які намагається вирішити. По-перше, був використаний ряд ювенільних і суб-дорослих особин, і як такі їх фізичні характеристики не викликають довіри, тому що морфологія тіла динозавра тепер, як відомо, змінюється та розвивається з віком. По-друге, деякі зразки мали деформації. По-третє, число є неповним або складається з більш ніж однієї особини. 

По-четверте, за їх власними словами, «найбільш цінними документами для забезпечення справжнього зв'язку скелетних частин однієї особини є докладні карти кар'єра й польові примітки, але вони часто відсутні для історичних зразків. І нарешті, найбільша проблема, пов'язана з дослідженням, полягає в тому, де провести межу між морфологічними варіаціями, між особинами всередині видів і варіаціями, що дозволяють розрізняти види або роди. Рішення про специфічний і родовий поділ є дещо довільним, зокрема в палеонтології». 

Автори сподівалися подолати цю проблему, засновуючи своє рішення на чисто кількісному підході, виконуючи статистичний аналіз на кістках, які вони досліджували. 

Проте вони, безумовно, визнають, що рішення на рівні роду, засновані на невеликих морфологічних відмінностях, можуть виявитися прийнятними не для всіх. Це пов'язано з дуже низьким розміром вибірки, нездатністю вчених провести тести на цих тісно пов'язаних, але тепер вимерлих тваринах, щоб побачити, чи можуть вони розмножуватися, і їхньою нездатністю спостерігати моделі розмноження.

Буде цікаво подивитися, як наукова спільнота відреагує на цю виключно довгу публікацію, і чи буде гриміти ім'я бронтозавра в іншому поколінні хлопчиків і дівчаток, які люблять динозаврів.

Так що, ми повинні помістити ще одного динозавра на ковчег?

Brontosaurus excelsus в Єльському музеї Пібоді сьогодні, з правильною головою.

Отже, тепер, коли бронтозавр знову був представлений як живий і здоровий, відрізняючись морфологічно від апатозавра, чи означає це, що їх треба включити в число тих, хто зайшов на Ноїв ковчег? Невже Ной мав посадити на борт ще одного динозавра? Ні, насправді це нічого не змінює. 

У той час як бронтозавр і апатозавр знову знаходяться в різних родах, вони як і раніше є частиною сімейства динозаврів Diplodocidae, яке включає в себе, серед багатьох інших, іншого відомого динозавра, диплодока. 

Дуже ймовірно, що всі динозаври в цьому сімействі й, можливо, інші зауроподи походять від одного й того ж створеного роду та відображають природну варіацію через вік, природний відбір або навіть, можливо, фенотипічну пластичність у відповідь на зовнішні фактори, як-от харчування. 

Жоден з цих факторів не є корисним для еволюції в тому сенсі, що бактерії перетворюються в людей протягом мільярдів років. Ной не взяв би на борт всі варіації, але тільки молодих представників роду, яких Бог послав йому (Буття 6:19-20).

Динозаври — свідоцтво про Потоп і вказівник на Спасителя!

Цікаво, що в статті зазначається, що формація Моррісона, в якому були знайдені як оригінальні Apatosaurus ajax, так і Brontosaurus excelsus, дала близько трьох чвертей родів диплодоцидів, які відомі зараз! Формація Моррісона являє собою величезне родовище аргіліту, пісковику та вапняку, що займає площу близько 1,3 млн квадратних км, і містить вражаючий Національний пам'ятник динозаврів у штаті Юта. 

Поховання та збереження цих величезних тварин в межах формації Моррісона, деякі з яких мають навіть повні скелети, говорять про умови скам'яніння, які відрізняються від усього, що ми маємо зараз. 

Скоріше, вони вказують на колосальну водну катастрофу, на величезні маси опадів, які поховали цих могутніх велетнів і говорять нам про суд, який Бог послав 4500 років тому у відповідь на гріх людства. У той час, як Бог є повільним на гнів, Він не забув про Свій суд, який обов'язково прийде (порівняйте 2 Петра 3:5-6 і 2 Петра 3:7-10).

Бронтозаври, як би ці істоти не називалися, є прекрасним свідоцтвом Творця, збуджуючи уяву, але їхні скам'янілості, врешті-решт, повинні вказувати на істинність Біблії і потребу в Спасителі, Господі Ісусі.