Сімдесят п'ятий щорічний з'їзд Товариства палеонтології хребетних тварин дав змогу побачити результати останніх досліджень з вивчення усіх видів скам'янілостей, у тому числі скам’янілостей завроподів — динозаврів із довгими шиями. В одній із презентацій на цьому з'їзді було представлено дивовижний дизайн тіла, який продемонстрував практичність та доцільність будови дев'ятиметрової шиї.¹

Під час розкопок вчені рідко знаходять прикріплені до шиї черепи завроподів. Череп завропода навіть сам по собі є великою та нечастою знахідкою. Тим не менше, декілька викопних черепів свідчать про те, що голови завроподів були набагато меншими, ніж голови тираннозаврів або трицератопсів. 

Маленький об’єм черепа завроподів, як у диплодока та аламозавра, дає підстави вважати, що у них був невеликий об’єм мозку. Вже при першому погляді на скелет цих тварин можна зрозуміти, що маленькі голови відіграють велику роль в житті довгошиїх істот, адже невеликі голови мають меншу вагу.

Але не меншу роль відіграє шия завроподів. Тому її дизайн також повинен бути детально продуманим. Інженери в усьому світі прагнуть спроектувати схожі за складністю структури, які мають назву «сегментовані консолі». Нове дослідження показує, що при створені динозаврів приймались подібні інженерні рішення.

На засіданні, яке відбулося в Далласі 17 жовтня, кандидат наук Мічиганського університету Джон Фронімос підняв питання про те, чому кожен хребець завропода з'єднаний з іншими за допомогою кулястого суглоба. Кулястий відділ кожного хребця шиї направлений у бік голови, а кулястий відділ кожного хвостового хребця направлений в інший бік — кінець хвоста.

Фронімос провів імітацію роботи суглобів завропода на відтворених моделях. Використовуючи спеціальну речовину, яка помічає внутрішні точки найбільшого навантаження, він обертав моделі суглобів з такою силою, при якій суглоб може вислизнути зі свого жолобка (мова йде про вивих).

Він протестував суглоби в обох напрямках: рух кулястого відділу в напрямку тулуба і в протилежному напрямку. При невеликих кутах нахилу суглобів особливої різниці не було виявлено. Але коли дослідник повертав кулястий суглоб в протилежному напрямку, він побачив, що більші кути створюють більше навантаження і можуть стати причиною пошкодження суглоба.

Це означає наступне: коли істота сильно повертала шию або хвіст, завдяки особливому дизайну хребців завропода тіло залишалось в стабільному положенні, оскільки на кожен суглоб лягало менше навантаження. Коротше кажучи, завдяки вдалому положенню хребців завроподи могли рухати своїми довгими шиями з мінімальним ризиком зламати їх.

Дуже часто інженери намагаються знайти золоту середину, покращити щось з мінімальними втратами. Наприклад, Бог міг сказати Ною побудувати ковчег у формі куба. Можливо, за структурою він був би міцнішим, але ковчег вже не залишався б таким же комфортним. До того ж, бурхливі води моря могли б значно швидше перекинути ковчег кубічної форми, що, в свою чергу, могло б призвести до летальних наслідків. 

Саме тому, Бог дав Ною ідеально збалансовані параметри, в яких враховано усе: сила, розмір, комфорт і стійкість.^{2, 3} Щось подібне можна сказати і про шию та хвіст завропода.

Насправді, схоже подібне вже було сказане. Фронімос заявив перед аудиторією наступне: 

«Будова завропода забезпечує стабільність, не жертвуючи при цьому ані мобільністю шиї, ані чимось іншим».¹ 

В даному випадку, це приклад правильної науки, яка використовує багаторазові моделі імітації з метою розуміння принципів будови найбільших створених Богом наземних істот усіх часів: ідеально спроектованих завроподів.⁴