Перехідні форми
Категорії / Палеонтологія / Перехідні форми / Тіктаалік – «відсутня ланка» із запахом риби

Тіктаалік – «відсутня ланка» із запахом риби

Популярні секулярні засоби масової інформації з ентузіазмом оспівують недавню викопну знахідку – тіктаалік (Tiktaalik roseae), представляючи її як перемогу над креаціоністами або прихильниками розумного задуму. Деякі палеонтологи стверджують, що це «перехідна ланка між рибами й наземними хребетними, яка з часом може стати такою ж іконою еволюції, як протоптах археоптерикс».1

Отже, чи дійсно тіктаалік є доказом того, що риба еволюціонувала в тетраподів, або чотириногих (хребетних тварин з чотирма кінцівками, тобто земноводних, рептилій, ссавців і птахів)? Як буде показано нижче, дійсно можна провести деякі паралелі з археоптериксом, знаменитою передбачуваною проміжною ланкою між рептиліями й птахами, але зовсім не такі, як у наведеній вище цитаті!

Гіпотетичний еволюційний перехід від риб до чотириногих сповнений проблем. Цим він подібен до літопису переходу від рептилій до птахів, рептилій до ссавців, наземних ссавців до китів та від мавпи до людини; на перший погляд виглядає правдоподібно, але при глибокому аналізі все розвінчується з багатьох різних причин.

Що знайшли по факту?

Малюнок 1. Викопні рештки тіктааліка (© Ted Daeschler)Авторами вищенаведеної цитати є двоє провідних європейських експертів в гіпотетичному еволюційному переході від риб до чотириногих – Пер Альберг і Дженніфер Клак. Вони говорили про знахідку двох відомих американських вчених, що спеціалізуються на тому ж гіпотетичному переході – Ніла Шубіна та Едварда Дешлера. 

Цій знахідці була присвячена заголовна стаття одного з випусків журналу Nature.2, 3 Клак, Шубін і Дешлер раніше навіть брали участь в серіалі «Nova: Еволюція» телеканалу PBS, в серії 2 під назвою «Великі перетворення», присвяченій походженню чотириногих.

Шубін та його колеги знайшли череп завдовжки 20 см, що стирчав зі скелі. Вони виявили, що цей череп, зовні схожий на крокодиловий, належав рибі, у якої був плавець, що, нібито, був на шляху до становлення кінцівки чотириногих. Вони «датували» його віком в 383 млн років. Так як череп був знайдений на острові Елсмір, Територія Нунавут (Канада), скам’янілості було дано назву роду тіктаалік, яке з інуктитуту (мови місцевого корінного народу) перекладається як минь (рос. – налим) річковий, велика мілководна прісноводна риба.

Чи справді це перехідна форма?

Клак (як і її колеги), звичайно ж, із захопленням говорить про перехідний статус тіктааліка. Це не дивно, адже для неї ми й так усі є рибами! Як вона висловилася:

«Хоча люди зазвичай не думають про себе як про риб, вони, тим не менш, мають кілька фундаментальних ознак, які нерозривно поєднують їх із їхніми родичами серед риб... Чотириногі не еволюціонували від лопатеперих риб. Вони і є лопатеперими рибами, точно так, як не можна твердити, що люди еволюціонували від ссавців; вони і є ссавці».4

Пригадуються слова палеонтолога Канзаського університету Ларрі Мартіна, коли він критикував надмірний ентузіазм щодо знахідок, названих «пернатими динозаврами»:

«Давайте називати це своїми іменами. Для авторів цієї статті і курча буде пернатим динозавром».5

Клак також визнає:

«Залишається великий морфологічний розрив між цими формами й пальцями, якими володів, наприклад, Acanthostega. Якщо пальці еволюціонували з цих периферичних кісток, процес повинен був припустити значні зміни програми ембріонального розвитку...

Звичайно, в знайдених скам'янілостях ще залишаються великі прогалини. Зокрема, у нас немає майже ніякої інформації про кроки, що ведуть від тіктааліка до перших чотириногих, коли їх анатомія зазнала найзначніших змін, а також про те, що трапилося в ранньому кам'яновугільному періоді, після закінчення девону, коли чотириногі стали повністю сухопутними тваринами».1

Дійсно, еволюція кінцівок наземних тварин і життя на суші в цілому вимагає безлічі змін, і палеонтологічний літопис не містить свідчень таких змін. Геолог Пол Гарнер пише:

«Існують функціональні виклики дарвінівській інтерпретації. Наприклад, у риб голова, плечовий пояс і системи кровообігу складають єдину механічну одиницю. Плечовий пояс міцно пов'язаний з хребетним стовпом і до нього кріпляться м'язи, які беруть участь в русі за рахунок хвилеподібного бічного руху тіла, відкриванні рота, скорочення серця й регулюванню кровообігу через жабри.6 Однак у амфібій голова не з'єднана з плечовим поясом, щоб забезпечити ефективне наземне харчування й рух. Еволюціоністи повинні припускати, що голова поступово від'єднувалася від плечового поясу, крок за кроком, з функціональними проміжними ланками на кожному етапі. Однак ніколи не наводилося задовільного опису того, як це могло статися».

Дійсно, плавці тіктааліка не були з'єднані з основним скелетом, так що не могли підтримувати його вагу на землі. Дослідники стверджують, що з їх допомогою можна було переміщувати тіло так, як це роблять деякі риби, що пересуваються по морському дну,3 але еволюціоністи покладали такі ж надії і на плавці латимерій (лопатеперих риб). Однак коли в 1938 році була знайдена жива лопатепера риба (Latimeria chalumnae), з'ясувалося, що її плавці використовуються не для прогулянок по дну, а для майстерних маневрів при плаванні.

Отже, усі ці заяви щодо тіктааліка – всього лише димова завіса, що перебільшує дрібні зміни на краях гігантського розриву, так і не подоланим теорією еволюції. Подібним чином, оспівування археоптерикса й гіпотетичних пернатих динозаврів не пояснює по суті походження пір'я, легких птахів і здатності літати, які так і залишаються еволюційною загадкою. І креаціоністи абсолютно виправдано говорять, що «перехідна форма» замінює один великий розрив двома великими розривами.

Малюнок 2. Кладограма грудних плавців, еволюціонуючих в кінцівку четвероногих.

Перетворення кінцівки?

Окрім величезних проблем з поясненням походження локомоції, є й інші проблеми. Зрозуміло, що серія співставлених кінцівок (див. малюнок 2) не відображає послідовної прогресії. Наприклад, зовсім не є очевидним, що кінцівка Panderichthys дійсно якось пов'язана зі своїми сусідами: адже дрібних кісток у неї менше. А в одному пізнішому дослідженні дійсно стверджується, що плавець Panderichthys може бути морфологічно ближче до кінцівок чотириногих, ніж плавець тіктааліка. 

Самі ж автори статті, схоже, визнають, що зіткнулися з деякими аномаліями:

«За деякими ознаками тіктаалік ближче до ризодонтид на кшталт зауриптерусів (Sauripterus). Ці схожі ознаки, ймовірно гомопластичні, включають форму й кількість радіальних зчленувань ліктьової кістки, наявність великих і розгалужених ендохондральних радіалів, а також збереження незчленованих лепідотрихій [кісткових променів плавця]».3

«Гомопластичні» по суті означає «конвергентні», або «аналогічні», тобто ознаки, що еволюціонували незалежно, оскільки забезпечували однакову функціональність (наприклад, крила птерозаврів, кажанів, птахів та комах є, на думку еволюціоністів, гомопластичними), а не успадкованими від загального предка (такі ознаки називаються гомологічними). 

Підтвердженням еволюції вважається гомологія (незважаючи на багато проблем з такою аргументацією). Але посилатися на гомоплазію – значить фактично уникати пояснення фактів, які не вписуються в еволюційну парадигму. Але такі тлумачення постійні. Два еволюціоністи визнають:

«Розбіжності з приводу ймовірної гомологічної або гомопластичної природи схожих ознак у різних таксонів лежать в основі більшості конфліктуючих гіпотез філогенезу».7

Насправді, якщо піддати аналізу більш 1-ої характеристики, гомоплазія стає ще більш необхідною, щоб хоча б якось позбутися аномалій, як буде показано нижче.

Ще одна серйозна проблема полягає в тому, що еволюціоністи посилаються на поширену п'ятипалу структуру кисті як на свідчення їх спільного походження від істоти з 5 пальцями. Однак найближчі родичі в напрямку загального предка мали не п'ять пальців! У Acanthostega їх було 8, а у Ichthyostega – 7.

Порядок викопних

Малюнок 3. Гіпотетична родослівна, яка включає тіктааліка.Малюнок 3 часто використовують для популяризації еволюції, але з ним є ряд проблем:

★ Підпис говорить: «Ці малюнки не в масштабі, але всі тварини мають довжину від 75 см до 1,5 м». Якби розмір був врахований, спостерігалася б така чітка прогресія? Порівняйте набагато більш екстремальний приклад – передбачувану послідовність від наземних ссавців до китів. Там також усі представники показані одного розміру, але базилозавр (Basilosaurus) був в 10 разів довшим, ніж амбулоцет (Ambulocetus).

★ Іншим визнанням є те, що «про хребетний стовп Panderichthys відомо мало й він не показаний». Ми повинні пам'ятати про фіаско з пакіцетом (Pakicetus): коли було відомо кілька кісток, еволюціоністи малювали його як форму, що знаходиться на півдорозі від водної до наземної істоти. Але коли було знайдено більше кісток, то з'ясувалося, що насправді це був швидкий наземний ссавець.

★ Всі скам'янілості цієї серії відносяться до середньо-верхнього девону, тобто їм нібито 385-365 млн років. Природно, існує багато проблем з датуванням, але навіть в самому еволюційному сценарії є свої вади. Наприклад, передбачається, що весь перехід від риб до чотириногих стався протягом 20 млн років, але інші саламандри, за словами самого Шубіна, залишалися незмінними набагато довше:

«Не зважаючи на свій батський вік, нова знахідка [викопної] скритозяберного [саламандри] демонструє незвичайну морфологічну схожість з його сучасними родичами. Ця схожість підкреслює стазис (відсутність змін) в анатомічній еволюції саламандр. Дійсно, збережені скритозяберні саламандри можуть вважатися живими скам'янілостями, чиї структури майже не змінилися за більш ніж 160 мільйонів років».8

★ Ще важливіше те, що порядок не вірний! Порівняйте з малюнком 4: Panderichthys датується більш давнім за свого передбачуваного попередника, Eusthenopteron. Й усі вони древніші, ніж безперечна риба латимерія (Coelacanth). Тут можна провести ще одну паралель з передбачуваною еволюцією птахів. Беззаперечні птахи, що мають дзьоб, як наприклад конфуциорніси (Confuciusornis), на 10 млн років старші за своїх так званих «предків» – пернатих динозаврів. 

Малюнок 4. Лопатепері риби й амфібії, розміщені в еволюційному порядку.  

Еволюціоністи стверджують, що це не проблема, з тієї ж причини, що іноді дідусь може пережити свого онука. Це вірно, але один з головних «аргументів» на користь еволюції – те, як еволюційний порядок нібито відповідає викопній послідовності. Таким чином, невідповідність заявленого порядку появи із заявленою філогенією підриває еволюційне пояснення.

★ Окрім того, Acanthostega ймовірно є попередником Ichthyostega, але насправді вони жили в один час.

Мозаїчна, а не перехідна форма

Багато з передбачуваних перехідних форм не мають структур перехідних з однієї форми в іншу. Швидше, так званий перехідний характер являє собою комбінацію повністю сформованих структур, які самі по собі не є перехідними.9

Наприклад, археоптерикс мав повністю сформовані махові пір'я, пташині легені й пташину черепну коробку, але, ймовірно, мав так само ознаки рептилій, як хвіст і зуби. Так звана послідовність еволюції китів також демонструє ряд «модулів». Ці істоти з сумішшю характеристик називаються мозаїками або химерами.

Окрім того, хто був чиїм попередником в разі Acanthostega й Ichthyostega? Це залежить від того, яку характеристику вибрати: наприклад, череп Ichthyostega здається більш риб'ячим, ніж у Acanthostega, але його плечовий і тазовий пояси міцніші й характерні для сухопутних тварин.10

Непослідовність цієї прогресії дуже схожа на спостережувану в прогресії ссавці-подібних рептилій – серйозні реверсії й розриви. Ендрю Лемб, коментуючи твердження Пера Альберга про ще одного передбачуваного предка чотириногих, лівіоніану, вказує:

«Ті ж міркування й логіка, які використовувалися в цій статті, можна застосувати й до еволюційного ряду від риб до чотириногих. У цьому пропонованому еволюційному ряді від рептилій до ссавців, ознаки не розвиваються послідовно. Деякі організми ближче до кінця ряду (ссавців) позбавлені певних ознак ссавців, які присутні в організмах ближче до початку ряду (рептиліям). Більшість зі 100 з гаком розглянутих ознак не прогресували послідовно».

Стаття Лемба демонструє це, використовуючи таблицю самого Альберга, демонстручу, що:

«Наприклад, Acanthostega, 9-й організм в еволюційному ряді, може похвалитися двома ознаками чотириногих, відсутніми в 10-му організмі!»

Те ж саме відноситься й до будови кінцівок, як показано вище. Це також узгоджується з ідеєю Творця, який використовував «модулі» з різними характеристиками.

Краще пояснення

При детальному аналізі спостерігаються факти, які узгоджуються не з еволюцією, а з певною формою Розумного задуму. Але не просто з Розумним задумом в широкому сенсі, який допускає будь-якого роду творця – інопланетян (наприклад культ Раеля) або навіть еволюцію (наприклад, Майкл Біхі, автор книги «Чорний ящик Дарвіна», визнає еволюцію).

Швидше, він підтримує певний різновид Розумного задуму: теорію біотичного послання, запропоновану Уолтером РеМайном в книзі «Біотичне послання» (The Biotic Message). Ознаки в живих організмах, які можна спостерігати, вказують на одного автора, але їх комбінації відкидають еволюційні пояснення. Тобто загальні частини вказують на спільного дизайнера, але еволюція безсила пояснити те, яким чином ці частини розподілені по різним організмам, оскільки природний добір може працювати тільки з усім організмом в цілому. 

Природний добір не може вибрати конкретну конструкцію голови саму по собі, але тільки організми з головою, що дає перевагу в пристосованості. Але Творець, Який працював з різними складовими частинами, міг творити різних істот із різними наборами складових, які не вписуються в жодну еволюційну послідовність. Цього не може допустити ні одна еволюційна модель. Це суперечить твердженням Докінза, що між різними видами істот не може бути «нічого спільного», якщо тільки у них немає загального предка з тою самою загальною для них ознакою.5

Але, як ми кажемо, одного лише задуму недостатньо! Природа не розкриває саму Особистість Розумного Творця. Але на щастя, Сам Творець побажав дати нам одкровення про Себе.

Вас також може зацікавити:

Посилання:

  1. Ahlberg, P.E. и Clack, J.A., Palaeontology: A firm step from water to land, Nature 440(7085):747–749, 6 квітня 2006 | doi:10.1038/440747a.

  2. Daeschler, E.B., Shubin, N.H. и Jenkins, F.A., Jr, A Devonian tetrapod-like fish and the evolution of the tetrapod body plan, Nature 440(7085):757–763, 6 квітня 2006 | doi:10.1038/nature04639; див. резюме статті.

  3. Shubin, N.H., Daeschler, E.B. и Jenkins, F.A., Jr, The pectoral fin of Tiktaalik roseae and the origin of the tetrapod limb, Nature 440(7085):764-771, 6 квітня 2006 | doi:10.1038/nature04637; див. резюме статті.

  4. Clack, J.A.,Gaining Ground: The Origin and Evolution of Tetrapods, стор. 17–18, Indiana University Press, Bloomington, 2002

  5. Цит. за матеріалом на веб-сайті CNN, матеріал від 24 червня 1998

  6. Gudo, M. и Homberger, D.G., Functional morphology of the coracoid bar of the Spiny Dogfish (Squalas acanthias): implications for the evolutionary history of the shoulder girdle of vertebrates,43rd Annual Meeting of the Palaeontological Association, Manchester, 19–22 грудня 1999; 4 квітня 2003 Натисніть на «Abstracts», потім на «Manchester 1999».

  7. Luckett, W.P. и Hong, N., Phylogenetic relationships between the orders Artiodactyla and Cetacea, Mammalian Evolution5(2):130, 1998

  8. Gao, K.-Q. и Shubin, N.H., Earliest known crown-group salamanders, Nature422(6930):424–428, 2003

  9. Wise, K.P., The origin of life’s major groups; in: Moreland, J.P. (Ed.),The Creation Hypothesis: Scientific Evidence for an Intelligent Designer, Inter Varsity Press, Downers Grove, стор. 211–234, 1994; особливо стор. 227.

  10. Ichthyostega spp., Devonian Times, посилання перевірене 11 квітня 2006