Відомі креаціоністи
Категорії / Креаціонізм / Відомі креаціоністи / Ніколас Стено: засновник сучасної геології і молодоземельний креаціоніст

Ніколас Стено: засновник сучасної геології і молодоземельний креаціоніст

Автор:
Джерело: Answers in Genesis

Ніколаус Стено був визнаний тим, хто одним з перших зробив «воістину великі відкриття» в геології.1 Його фундаментальні геологічні принципи все ще використовуються для пояснення шарів осадових порід.

Хоча Стено називають засновником сучасної геології, більшість геологів не розуміють, що саме віра вченого в Біблію, особливо в книгу Буття, спонукала його зробити ці відкриття.

Нільс Стенсен (як його спочатку називали) народився 10 січня 1638 року в Копенгагені, Данія. Його батько був заможним ювеліром. Нільса виховували як лютеранина.

Анатомія

В 1656 Нільс Стенсен відправився до Копенгагенського університету для вивчення анатомії і став лікарем. Він продовжив навчання в Амстердамі і Лейдені, Голландія. «Саме в Амстердамі він виявив привушну слизову залозу (ductus Stenorzarianus)».2 Після чотирьох років в Лейдені він шукав посаду в Копенгагені, але всі були зайняті. Тому Нільс «відправився в Париж, де зробив важливі спостереження в анатомії мозку».2

Стенсен спростував думку про те, що шишкоподібна залоза пов'язана з духовною природою людини, показуючи, що ця залоза була і у тварин. Він також досліджував людську лімфатичну систему. «Хоча його внесок в наші знання про серце незабаром був затьмарений великими експериментами Вільяма Харві з циркуляції крові, Стенсен все ще був першим, хто показав, що серце складається з двох відносно незалежних насосів».3

У 1665 році Стенсен відправився у Флоренцію в Італію і став придворним лікарем великого князя Тоскани. Тут він змінив ім'я Нільс Стенсен на латинізовану форму, Ніколас Стено. На щастя, великий князь був задоволений тим, що Стено проводив наукові дослідження, а також виступав в ролі лікаря.

Геологія

Титульна сторінка «Продрома»Стено опублікував свої геологічні дослідження в 1671 році в «Продромі» — попередній трактат до книги «Попередній викладі дисертації про тверде, що природно міститься в твердому», в якій він виклав принципи сучасної фізичної геології.4 

У гірських породах знаходились різні тіла, в тому числі скам’янілості та кристали, в той час як багато з порід були укладені в шари, які називаються пластами (страти). Таким чином, в дисертації Стено вивчалися скам'янілості (палеонтологія), гірські породи (стратиграфія) і кристали (кристалографія).

Більш повна дисертація, попередньо опублікована в його «Продромі», так ніколи і не вийшла. Проте його робота визнана «одним з найбільш фундаментальних вкладів в геологію за якістю спостережень, аналізу й індуктивних міркувань в час, коли наукові дослідження були не чим іншим, як метафізичними спекуляціями».5 

Фактично, Стено використовував сучасний науковий метод задовго до того, як такий підхід став загальноприйнятим.

Палеонтологія

Блискучі геологічні ідеї Стено не виникали ізольовано. Дивно, але дослідження вченого в анатомії викликали інтерес до геології. «Під час препарації акули, примітний характер зубів змусив його порівняти їх з певними скам'янілостями, знайденими в країні, і тоді він зрозумів, що рештки акул колишнього періоду збереглися в скелях, які одного разу були відкладені в морі».2

Тобто Стено визнав, що фосилії — це скам'янілі рештки справжніх рослин і тварин. Тому він відкинув ідею, яку викладали деякі геологи того часу, що скам'янілості були лише копіями справжніх рослин і тварин, які Бог створив прямо в шарах гірських пород.6 Стено також відкинув настільки ж небіблійну ідею, що скам'янілості були залишками реальних живих організмів, створених під час «експериментального творіння» Бога до того, як Він по-справжньому зайнявся створенням.7

Діаграма зубів акули, яку зробив Стено. Джерело: The Fossil ForumСтено опублікував ці дані в роботі «Зразок елементів міології» (Sample of the Elements of Myology) [міологія — розділ науки, що досліджує м'язів] в 1667 році і продемонстрував, як зуби стали мінералізованими. Це був величезний прорив у вивченні скам'янілостей.

Зуби акули, цілком очевидно, змушували Стено розмірковувати, як такі скам'янілості опинились глибоко в породі. Він думав, що, оскільки рештки були морськими істотами, море мало колись покривати всю поверхню планети.9 

Звертаючись до Біблії по допомогу, дослідник виявив, що «що всі речі після створення були покриті водами під час Потопу».10 Таким чином, використовуючи біблійну часову шкалу тривалістю 6 тис. років, Стено розробив перший направлений геологічний опис історії життя на Землі. Ця робота мала значний вплив в XVII-XVIII століттях.

Відомий атеїст Айзек Азімов визнав: 

«Стено ... припустив, що вони [скам’янілості] були стародавніми тваринами, які жили нормальним життям і після смерті скам'яніли».7 

Однак Азімов помилково дійшов висновку, що Стено відкинув «Потоп Ноя», тому що «в поясненнях Стено не були приведені надприродні сили». Цей висновок — невиправданий вихід за межі фактів. Релігійні роздуми були б недоречними в науковій статті. Як показують роботи сьогоднішніх геологів Потопу, хоча в історії про Потоп Ноя є певні надприродні аспекти,11 навіть немає необхідності звертатися до Біблії, щоб пояснити геологічні наслідки руйнування, завданого на Землі водою.

Подібно до того, як ковчег пережив Потоп, керуючись принципом плавучості, такі явища, як ерозія, осадження, формування скам'янілостей і т.д. відбувалися в масовому масштабі під час Всесвітнього потопу на основі існуючих фізичних законов.12

Стено вірив в буквальний глобальний Потоп і інші аспекти Буття 1-11, такі як часова шкала тривалістю 6 тис. років. Він також використовував Біблію для інтерпретації своїх геологічних знахідок, які, як він зауважив, повністю відповідали Потопу Ноя.

Стратиграфія

Малюнок 1. Основні принципи стратиграфії, встановлені Стено: осадження кожного шару на твердий нижній шар, накладення більш молодих шарів на більш старі і поява всіх пластів, за винятком базального, між двома по суті горизонтальними площинами.Доктор Стено багато подорожував в регіоні Тоскани на півночі Італії і користувався цією можливістю для детального геологічного вивчення гірських порід цього регіону. Він виявив, що багато порід утворилися в результаті відкладення. 

З цих спостережень і розуміння біблійної історії він «встановив деякі фундаментальні принципи стратиграфії: осадження кожного шару на твердий нижній шар, накладення більш молодих шарів на більш старі і поява всіх пластів, за винятком базального, між двома по суті горизонтальними площинами».13 (див. рис. 1). 

Хоча «шари спочатку мали бути закладені горизонтально на твердій поверхні ... їх складчастість і руйнування відбулися пізніше». Такі вигини і розриви пояснюють утворення гір та інших геологічних особливостей. Принципи стратиграфічної інтерпретації, встановлені Стено, є панівними в наш час.6, 14

Важливо усвідомити, що Стено не був Вигини і розривизмушений неохоче приймати 6 тис. часові рамки через церковну догму, як стверджують деякі історики-еволюціоністи. Не було зафіксовано жодних розбіжностей між Стено і будь-якими церковними інституціями з цього питання. 

На Стено не було церковного тиску, натомість вчений вірив в молоду Землю, описану в Біблії. Саме це переконання спонукало його досліджувати геологію та скам'янілості.

Кристалографія

Малюнок 2. Найпростіша форма кристала — куб з шістьма рівними квадратними гранями, всі під прямим кутом. Наприклад, звичайна сіль (хлорид натрію). Кожен тип кристала має свої власні характеристичні кути. Кварц — гексагональний кристал з кутом 120° між гранями.«Продромус» Стено «заклав основи науки кристалографії. Він повідомив, що, хоча кристали кварцу сильно відрізняються за зовнішнім виглядом, всі вони мають однакові кути між відповідними гранями.15 

Аналогічно, кожен тип кристала хімічної або мінеральної речовини має свої власні характерні кути (див. рис. 2). 

Найпростішою формою кристала є куб, який має шість рівних квадратних граней, всі під прямими кутами, наприклад, звичайна сіль (хлорид натрію). Кварц, берил (наприклад, смарагд) і корунд (наприклад, сапфір, рубін) часто зустрічаються у вигляді гексагональних кристалів з ктом 120° між гранями і т.д. 

Це правило про характеристичні кути кожного типу кристалу відоме як закон Стено. Воно стосується будь-яких двох кристалів однієї речовини «незалежно від розміру, локальності виникнення або того, чи є вони природними або штучними».15

Біблійний геолог

У той час як стратиграфія сьогодні використовується для доведення еволюції, її засновник Ніколас Стено був твердо переконаний, що все було буквально створене Богом, а також що колись відбувся Всесвітній потоп, як це описано в Біблії. Таке ж переконання мали засновники багатьох інших наукових дисциплін. Хоча деякі з них не мали жодної теологічної мети, все ж повчально відзначити, що сучасна наука розквітла в інтелектуальних рамках віри в 6000-річні часові рамки Біблії.

Порівняйте цю реальність з протестами галасливих антикреаціоністів, які стверджують, що віра в надприродне початкове Творіння за визначенням протиставляється науковій думці.

Протягом всього свого життя Стено вважав, що його дослідження чудес Божого творіння є християнською відповідальністю: 

«Людина грішить проти величі Бога, не бажаючи зазирнути в справи самої природи».16 

Пам’ятник Ніколасу Стено у Копенгагені. Джерело: ThoughtCoВін також визнав гріховність людини і нашу залежність від Бога: 

«Бог дозволив нам покласти брудний одяг наших гріхів до Своїх ніг».

В останні роки Стено жив в різних містах Німеччини, останнім з яких був Шверін, де він помер 26 листопада 1686 року. Досягнення цього талановитого вченого більш ніж виправдовують його широко відоме звання засновника сучасної геології.

Також важливо пам'ятати, що Стено був біблійним геологом. В основі його досягнень лежала віра в те, що Біблія — справжня історія світу.

Вас також може зацікавити:

Посилання:

  1. Press, F., and Siever, R., Earth, 4th ed., W.H. Freeman and Co., New York, p. 28, 1986.

  2. Williams, T.I. (Ed.), A Biographical Dictionary of Scientists, 3rd ed., Adam &, Charles Black, London, p. 493, 1982.

  3. Graves, D., Scientists of Faith, Kregel Resources, Michigan, p. 73, 1996.

  4. Ronan, C.A., The Cambridge Illustrated History of the World's Science, Cambridge University Press, Cambridge, p. 390, 1983.

  5. Encyclopedia of World Biography, 2nd ed., Gale, Detroit, 14:425, 1998.

  6. Morris, H.M., Men of Science, Men of God, Master Books, California, p. 18, 1988.

  7. Asimov, I., Biographical Encyclopedia of Science and Technology: The Lives and Achievements of 1510 Great Scientists from Ancient Greece to the Space Age, 2nd revised ed., Doubleday &, Co. Inc., New York, p. 105, 1982.

  8. Hallam, A. (Ed.), Planet Earth: An Encyclopedia of Geology, Rigby, Sydney, pp. 307-308, 1977.

  9. Посилання 4, p. 391.

  10. Steno, N., The Earliest Geological Treatise—1667, translated by Axel Garboe, MacMillan &, Co., London, p. 17, 1958.

  11. E.g. the sending of the animals, the foreknowledge of the catastrophe, the closing of the door and possibly the initiation of the Flood.

  12. Such laws are of course also God-ordained and our description of the way God usually upholds His creation (Col. 1:17) in a regular way, but a miracle is by definition a non-normative action of God, i.e. an addition to 'natural' law.

  13. Посилання 5, p. 426.

  14. Recent experimental studies show that when water is moving, some of Steno's principles need to be modified. See, for example, the video: Berthault, G., Experiments in Stratification, A Sarong (Jersey) Production, 1999.

  15. Encyclopedia Britannica, 15th ed., 11:247, 1985.

  16. Посилання 3, p. 72