Природний добір

Статті / Еволюціонізм / Природний добір / Визначаючись з термінами: природний добір та еволюція /

Визначаючись з термінами: природний добір та еволюція

Автор:

Джерело: creation.com

Холодна прямота еволюціоніста д-ра Джона Ендлера про природний добір була у великій мірі проігнорована.

Д-р Джон Ендлер є еволюціоністом, який без сумніву добре відомий в академічних колах. Будучи уродженцем Канади, Ендлер отримав ступінь доктора в Единбурзькому університеті та продовжив свою роботу в Каліфорнійському університеті у США, а також в Університеті Джеймса Кука, Університеті Дікина та Ексетерському університеті в Англії. 

У 2007 році він був обраний почесним членом Американської академії наки і мистецтв. У 2008 році Європейська дослідницька рада оголосила, що він входить до групи перших біологів, які будуть нагороджені розширеними грантами (Advanced Grantss cheme). Колеги-еволюціоністи вільно цитують книгу з дослідженнями Ендлера на тему природного добору і адаптації гуппі, але ігнорують його спостереження в книзі «Природний добір у дикій природі» (Natural Selection in the Wild), що була написана у 1986 році.

Ми багато разів говорили1 про природний добір і еволюцію наступне:

  • Природний добір — це факт, він був визнаний креаціоністами ще до Дарвіна, і так само визнається обізнаними креаціоністами сьогодні.2
  • Природний добір дає перевагу певним генетичним особливостям, що вже існують у популяціях, за допомогою виключення генів з генофонду,3, 4, 5 таким чином, це допомагає популяції адаптуватися до навколишнього середовища.6, 7 (Іноді новій популяції дається назва нового виду — адаптація і видоутворення не відкидаються компетентними креаціоністами).8, 9
  • Природний добір сам по собі не створює ніякої нової генетичної інформації. Тому будь-які адаптації, які є тільки результатом природного добору, що діє на вже існуючу генетичну інформацію, не є змінами в потрібному напрямку для еволюції від молекул до людини.10 Тому природний добір не є тим же, що й еволюція!11, 12, 13

Однак поплічники еволюції постійно наводять в якості аргументу приклади природного добору — коли популяції втрачають генетичну інформацію — для підтвердження еволюції від молекули до людини (остання вимагає навпаки збільшення генетичної інформації). Це явно необґрунтовано.

Еволюціоністи розмивають терміни і роблять їх двозначними, що допомагає їхній тактиці під назвою «заманити і підмінити», яку часто використовує Річард Докінз.14

У теорії еволюціоністи звертаються до мутацій, як до процесу, що відповідає за створення нової генетичної інформації, яка потім буде відсортована природним добором. Нова інформація є обов’язковою для еволюції. Але чи відбувається це так насправді?15 Коли від Річарда Докінза і його групи зажадали отримати конкретні свідоцтва створення мутаціями нової генетичної інформації, то ті не змогли дати зрозумілих відповідей.16 

Вони повинні були навести сотні прикладів таких мутацій до цього часу. Але Докінз і компанія не здатні цього зробити. У кращому випадку, існує всього маленька жменька — один або два приклади, відповідно до даних, які ми маємо на цей час, що можуть приводити до невеликого збільшення інформації. І одним із головних прикладів є здатність бактерії розкладати нейлон — субстанцію, створену людиною. Але він викликає серйозні сумніви.17

Однак тільки деякі еволюціоністи були чесні в даному питанні. Але їх здебільшого ігнорували. Один такий еволюціоніст, доктор Джон Ендлер, привернув нашу увагу своєю книгою під назвою «Природний добір у дикій природі» («Natural Selection in the Wild»),18 що була написана у 1986 році і яка дуже ясно описує цю проблему.

Книга Ендлера, можливо, була проігнорована, але його науково-дослідні роботи — ні. Наприклад, Річард Докінз радісно цитує відоме дослідження Ендлера щодо природного добору і адаптації гуппі, але це — класичний приклад «заманити і підмінити», про який ми так часто попереджали.19, 20

У книзі «Природний добір у дикій природі» Ендлер барвисто вказує на помилку у ключових термінах, яка, на нашу думку, дозволяє Докінзу та іншим відомим еволюціоністам так часто ораторствувати на публіці і уникати критики (сторінка XII):

«Головна проблема тут полягає в наявності безлічі значень одних і тих же термінів, і ті ж самі терміни для різних людей мають різні значення».

Ендлер ясно дає зрозуміти, що плутанина має місце не тільки на рівні непрофесіоналів, але так само в науковому співтоваристві і його технічних публікаціях:

«Поняття "природний добір" означає різні речі для різних людей, і зазвичай це призводить до плутанини в літературі».

Суть проблеми (як ми вже вказували на це неодноразово самі) полягає в тому, що люди помилково використовують «природний добір» і «еволюцію» як взаємозамінні поняття, і Ендлер особливо (с. 8) попереджає про це:

 «Природний добір не повинен прирівнюватись до еволюції, незважаючи на те, що обидва тісно пов'язані».

Зверніть увагу на те, що Ендлер — не креаціоніст, що видно з його проеволюційних коментарів. Хоча на стор. 245 він погоджується з еволюційним сценарієм, який полягає у тому, що природний добір є ключовим компонентом процесу еволюції від-молекули-до-людини, він так само щиросердо зізнається в тому, що природний добір сам по собі не здатний пояснити, як бруд з водойми перетворився в людей:

«Природний добір досить часто спостерігається в популяціях різних організмів, що живуть в природному середовищі, і сильний добір не такий уже й рідкісний, як деякі припускали раніше, отже, природний добір, ймовірно, буде відігравати важливу роль в еволюційному процесі. Однак природний добір не пояснює походження нових варіацій, а тільки процес зміни їхньої частоти». 

Ендлер багато разів чесно говорить про цю проблему, тобто про те, що ті, хто використовують термін «еволюція», не можуть уникнути проблеми походження генетичної варіації і того, яким чином варіації з'явилися. На сторінці 5 Ендлер дає визначення еволюції:

«Еволюцію можна визначити, як будь-яку спрямовану зміну або будь-яку накопичувальну зміну характеристик організмів чи популяцій протягом багатьох поколінь... Вона недвозначно включає в себе походження, як і поширення алелей, варіацій, ознак або станів індивіда».

Неоднозначність термінів, однак, означає що багато хто дійсно обходить проблему стороною (стор. 14):

«Говорячи більш широко, ті, хто обмежує "природний добір" до добору фенотипів, так само називають природним добором "еволюцію", як згадувалося в цій книзі. Ті, хто є більш обережними, називають це "еволюцією за допомогою природного добору". Однак еволюція – це щось більше, ніж зміна в поширенні характеристик або послідовностей алелей, вона так само включає в себе походження змін». (Зверніть увагу, що алелі є альтернативними формами того ж самого гена, наприклад, ген, який відповідає за волосся, може вміщати в себе код для довгого або короткого волосся, відповідно).

І деякі люди, не лише через нерозуміння, уникають проблему, але навмисно намагаються дати інші визначення термінам для того, щоб уникнути питання походження (стор.7):

«Популяційна генетика використовує різні визначення еволюції: зміна послідовностей в алелях між поколіннями. Це значення явно відрізняється від початкового, тепер воно включає в себе як випадкові, так і спрямовані зміни, але воно не вимагає включення в себе походження нових форм».

Іншими словами, зміни можуть бути спрямовані вгору, вниз, або хаотично в одному чи в іншому напрямку, і будь-які ці зміни все так само будуть названі популяційними генетиками «еволюцією». Ендлер продовжує:

«На жаль, визначення, що використовується популяційною генетикою, зазвичай призводить до того, що змінам у послідовності алелей приділяється занадто багато уваги і занадто мало уваги на (або зовсім без роздумів про) походження різних алелей і їх властивостей. Обидва питання є важливими в еволюційному процесі».

Зверніть увагу на його глибокий аналіз і визначення термінів, який привів його до висновку, що приділяється «...надто мало уваги на (або зовсім без роздумів про) походження різних алелей...» 

Те, наскільки мало уваги приділялося еволюціоністами цій проблемі, ясно видно в цьому важливому спостереженні Ендлера (стор. 246):

«Таким чином, природний добір може вплинути на моделі появи комбінацій характеристик, навіть якщо не пояснить механізми їхнього походження. Це тангенціально обговорювалося Фішером (1930),21 Сімпсоном (1994)22 і Реншо (1959),23 але майже не згадувалось з того часу. Подальші вивчення принесли б свої плоди». 

Джон Ендлер визнаний за повторне відкриття різнобарвної риби у 1975 році, яка зараз названа гуппі Ендлера. (Хоча перші записи про неї були зроблені в 1937 році у Венесуелі, Ендлер був першим, хто як слід вивчив та описав цю рибу.) Живі зразки Poecilia wingei, які Ендлер зібрав самостійно, були першими екземплярами цієї риби, що потрапили в акваріум. Фото: Tetra Advanced Fishkeeper Blog

Отже, ця тема «тангенціально» обговорювалася відомими еволюціоністами в 1930, 1944 та 1959 рр. і в даному випадку Ендлерому у 1986 році. А після Ендлера? Його слова, написані у 1986 році, все ще правдиві сьогодні: «майже не обговорювалося з того часу». І проблема вимагає «подальшого вивчення» еволюціоністами, про що говорить Ендлер (стор. 241):

«Розуміння основ походження нових варіацій допоможе нам зрозуміти, як насправді відбуваються і морфологічні, і генетичні зміни, і також як вони впливають на темп і напрямок еволюції. Природний добір впливає тільки на зміни в частоті варіацій вже після їхньої появи, він не може прямо вказати на причини існування цих варіацій».

Але чи буде ця ключова, за словами Ендлера, проблема для еволюціоністів коли-небудь розглянута взагалі? За відсутності уваги до книги Ендлера, що була написана в 1986 році, вже точно ні. І швидше за все Ендлера справедливо попереджали, що його спроба роз'яснити «природний добір» не буде сприйнята з ентузіазмом його колегами-еволюціоністами. У передмові він допускав наступне: 

«Я очікую, що ніхто повністю не буде задоволений». 

І далі він пояснює (стор. XI-XII, виділення додано):

«Серед безлічі людей, які прочитали цей рукопис, деякі називають якісь частини цієї книги дуже корисними, в той час як інші знаходять ті ж самі частини книги нудними або непотрібними. Для багатьох, у розділах 1, 2 і 8 будуть знайдені частини, що викликають найбільше роздратування, тому що в них описана спроба розкласти різні погляди, визначення і значення природного добору в перспективі, і кожен вважає, що його власний акцент є найбільш важливим. Типовою реакцією є наступне: "Я знаходжу це дивовижним, що через більше як 100 років з моменту публікації «Походження видів» Ч. Дарвіна і відкриттів Менделя все ще існує два різних погляди щодо цього повсякденного терміна?"».

Тому в контексті протистояння креаціонізму і еволюції, поле битви все ще у великій мірі розігрується над «термінами», які використовуються в дебатах, тобто над визначенням термінів як таких. Як помітили проникливі спостерігачі:

«Хто визначає терміни — той виграє дебати».

Від еволюціоністів, однак, ми можемо без сумніву очікувати «каламутну воду», у всякому разі, протягом ще якогось часу.

Доводячи точку зору Ендлера

У 2010 році в статті журналу New Scientist професора Кейт Беннета (Університет Квінс, Белфаст) нас попередили про книгу еволюційного біолога Джона Ендлера «Природний добір у дикій природі», стверджуючи, що в ній Ендлер «ретельно задокументував приклади природного добору, але вирішив, що існує напрочуд мало твердих доказів».1

На наш подив, однак, правда виявилася протилежною. Ендлер надав багато прикладів справжнього природного добору — але він підкреслив, що існує «дивно мало твердих доказів» того, що еволюція мала місце. Тому, майже напевно, Беннет використовував(ла) поняття «природний добір» так, ніби воно означає те ж саме, що і «еволюція». Іронія полягає в тому, що доброзичливо цитуючи книгу Ендлера, Беннет, очевидно, зробив(ла) саме те, про що попереджає книга — те, що швидше за все не помітили більшість читачів журналу New Scientist. Немає нічого дивного в тому, що існує плутанина.

 

Посилання:

  1. Bennett, K., The Chaos Theory of Evolution, New Scientist 208 (2782): 28-31, 16 October 2010. 
Читайте Креацентр Планета Земля в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх новин.

Подібні матеріали

20.11.2020

Помилки про помилки

Є багато ділянок нашої ДНК, які схожі на вірусну ДНК, і деякі еволюціоністи стверджують, що це свідчить про те, що ці ділянки ДНК отримані від вірусів. Наші предки, як вони кажуть, були заражені вірусами, які додали свою ДНК до ДНК наших предків, і потім це передалося нам. Ці короткі відрізки генетичного матеріалу часто називають ERV (ендогенні ретровіруси; див. ДОПОВНЕННЯ) і, як кажуть, є «сміттєвими», які не приносять ніякої користі. Оскільки ми іноді знаходимо однакові ERV в одних і тих самих місцях в ДНК мавп і людини, еволюціоністи стверджують, що ERV є переконливі докази еволюції. Мовляв, ймовірність того, що одні й ті самі віруси випадково вставили однакові ланцюжки ДНК в одних і тих самих місцях в людській і мавп'ячій ДНК, незначна. Як вони вважають, набагато більш ймовірним є те, що загальний предок передав свої ERV людині й мавпам. Як би переконливо це не звучало, проте, детальніше вивчення виявляє серйозні недоліки в цьому аргументі.

12.03.2021

Бульдог Дарвіна — Томас Г. Гакслі

У Чарльза Дарвіна було мало часу на наукові, теологічні та моральні суперечки, породжені публікацією його «Походження видів» у 1859 році. Але не в Томаса Генрі Гакслі (1825–1895), який зразу пішов у бій, навіть охрестивши себе «бульдогом Дарвіна». Дарвін називав його: «Мій добрий і любий агент для поширення Євангелія – тобто Євангелія диявола» Саме Гакслі, а не Дарвін, захоплював та обурював публіку в 60-х роках ХІХ століття розмовами про наших предків-мавп й печерних людей. Лондон поступово став – від кардиналів до Карла Маркса – спокушеним та виснаженим його блискучими лекціями. «Бородаті робітники з мозолистими руками стікалися на його бесіди про походження людини. Він збирав натовпи, які сьогодні збирають євангелісти чи рок-зірки». «Його провокації породили... нову віру Заходу – агностицизм (він придумав це слово)».

arrow-up