Основи креаціонізму
Креацентр > Статті > Основи креаціонізму > Визначаючись з термінами

Визначаючись з термінами

Холодна прямота еволюціоніста д-ра Джона Ендлера про природний відбір була у великій мірі проігнорована

Illustrated by Caleb Salisbury

Д-р Джон Ендлер є еволюціоністом, без сумніву добре відомим в академічних колах. Будучи уродженцем Канади, Ендлер отримав ступінь доктора в Единбурзькому університеті та подальший професійний досвід в Каліфорнійському університеті, США, а так само в університеті Джеймса Кука, університеті Дікината Ексетерському університеті в Англії. У 2007 році був обраний почесним членом Американської академії мистецтв і наук. У 2008 році Європейська дослідницька рада оголосила, що він входить до групи перших біологів, які будуть нагороджені розширеними грантами (Advanced Grantss cheme). Його товариші еволюціоністи раді цитувати книгу з дослідженнями Ендлера щодо природного відбору і адаптації гуппі, не ігнорують його спостереження в його дефінітивній книзі «Natural Selection in the Wild», написаній у 1986 році.

Ми багато разів говорили1 про природний відбір і еволюцію наступне:

  • Природний відбір – це факт, він був визнаний креаціоністами ще до Дарвіна, і так само є визнаним поінформованими креаціоністами сьогодні.2
  • Природний відбір дає перевагу певним уже існуючим генетичним особливостям в популяціях, за допомогою виключення генів з генофонду,3,4,5 таким чином, це допомагає популяції адаптуватися до навколишнього середовища.6,7 (Іноді новій популяції дається назва нового виду – адаптація і видоутворення не відкидаються поінформованими креаціоністами).8,9
  • Природний відбір сам по собі не створює ніякої нової генетичної інформації. Тому будь-які адаптації, які є тільки результатом природного відбору, що діє на вже існуючій генетичній інформації, не є змінами в потрібному напрямку для еволюції від молекул до людини.10 Томуприродний відбір не є тим же, що й еволюція!11,12, 13

Однак поплічники еволюції постійно наводять як приклад випадки природного відбору – приклади, в яких популяції втрачають генетичну інформацію для підтвердження еволюції від мікроба до людини (яка вимагала б збільшення генетичної інформації). Це явно необґрунтовано.

Еволюціоністи розмивають і роблять визначення термінів двозначними, що допомагає їхній тактиці під назвою «заманити і підмінити», яка часто використовується Річардом Докінзом.14

У теорії еволюціоністи звертаються до мутацій, як до процесу, відповідального за створення нової генетичної інформації, що вимагається для еволюції, яка потім буде відсортована природним відбором. Але чи відбувається це таким чином насправді?15 Коли від Річарда Докінза і його групи зажадали отримати конкретні свідоцтва створення мутаціями нової генетичної інформації, то ті не змогли дати зрозумілих відповідей.16 Вони повинні були навести сотні прикладів таких мутацій до цього часу. Але вони не здатні цього зробити. У кращому випадку, існує всього маленька жменька – один або два приклади, відповідно до даних, які ми маємо на цей час, – які можуть являти собою невелике збільшення кількості інформації. І провідним кандидатом є здатність бактерії розкладати нейлон – субстанцію, створену людиною, яка викликає серйозні сумніви.17

Тільки деякі еволюціоністи були чесні в цьому. Однак їх здебільшого ігнорували. Нашу увагу було привернуто одним таким еволюціоністом, доктором Джоном Ендлером, книга якого під назвою «Natural Selection in the Wild» («Природний відбір у дикій природі»),18 написана у 1986 році, дуже ясно описує цю проблему.

Його книга могла бути проігнорована, але його науково-дослідні роботи – ні. Наприклад, Річард Докінз радісно цитує відоме дослідження Ендлера щодо природного відбору і адаптації гуппі, але це – класичний приклад виверту «заманити і підмінити», про який ми так часто попереджали.19,20

У книзі «Природний відбір у дикій природі» Ендлер барвисто вказує на помилку щодо ключових термінів, яка, на нашу думку, дозволяє Докінзу і іншим відомим еволюціоністам так часто ораторствувати на публіці і уникати критики (сторінка XII):

«Головна проблема тут полягає в наявності безлічі значень одних і тих же термінів, і ті ж самі терміни для різних людей мають різні значення».

І Ендлер ясно дає зрозуміти, що конфуз має місце бути не тільки на рівні непрофесіонала, але так само в науковому співтоваристві і його технічних публікаціях:

«Поняття ?природний відбір? означає різні речі для різних людей, і зазвичай це призводить до конфузу в літературі».

Суть проблеми (як ми вже вказували на це неодноразово самі) полягає в тому, що люди помилково використовують «природний відбір» і «еволюцію» як взаємозамінні поняття, і Ендлер особливо (с. 8) попереджає про це:

 «Природний відбір не повинен бути прирівнюваним до еволюції, незважаючи на те, що обидва тісно пов'язані».

Зверніть увагу на те, що Ендлер — не креаціоніст, що видно з його проеволюційних коментарів. Але на стор. 245 він погоджується з еволюційним сценарієм, який полягає у тому, що природний відбір є ключовим компонентом процесу еволюції від мікроба до людини, він так само щиросердо зізнається в тому, що природний відбір сам по собі не здатний пояснити, як намул з водойми перетворився в людей:

«Природний відбір досить часто спостерігаємо в популяціях різних організмів, що живуть в природному середовищі, і сильний відбір не такийуже й рідкісний, як деякі припускали раніше, отже, природний відбір, ймовірно, буде відігравати важливу роль в еволюційному процесі. Однак природний відбір не пояснює походження нових варіацій, а тільки процес зміни їхньої частоти». (Виділення додано)

Ендлер багато разів чесно говорить про цю проблему, тобто про те, що ті, хто використовують термін «еволюція», не можуть уникнути проблеми походження генетичної варіації, яким чином варіації з'явилися перш за все. На сторінці 5, він, отже, дає визначення еволюції:

«Еволюції можна дати визначення, як будь-яка спрямована зміна або будь-яка накопичувальна зміна характеристик організмів чи популяцій на протязі багатьох поколінь... Вона недвозначно включає в себе походження, як і поширення алелей, варіацій, ознак або станів індивідуума».

Неоднозначність термінів, однак, означає що багато хто дійсно обходить проблему стороною (стор. 14):

«Говорячи більш широко, ті, хто обмежує ?природний відбір?до відбору фенотипів, так само називають природним відбором ?еволюцію?, як згадувалося в цій книзі, ті, хто є більш обережними, називають це ?еволюцією за допомогою природного відбору?. Однак еволюція – це щось більше, ніж зміна в поширенні характеристик або послідовностей алелей, вона так само включає в себе походження змін». (Виділення додано. Зверніть увагу, що алелі є альтернативними формами того ж самого гена, наприклад, ген, який відповідає за волосся, може вміщати в себе код для довгого або короткого волосся, відповідно).

І деякі, не тільки у своїй безтурботності, уникають проблему, але навмисно намагаються дати інші визначення термінам, для того, щоб уникнути питання походження (стор.7):

«Популяційна генетика використовує різні визначення еволюції: зміна послідовностей в алелях між поколіннями. Це значення явно відрізняється від початкового, тепер воно включає в себе як випадкові, так і спрямовані зміни, але воно не вимагає включення в себе походження нових форм».

Іншими словами, зміни можуть бути спрямовані вгору або вниз, або хаотично в одному чи в іншому напрямку, і будь-які ці зміни все так же будуть названі популяційними генетиками – «еволюцією». Ендлер продовжує:

«На жаль, визначення, що використовується популяційною генетикою, зазвичай призводить до того, що змінаму послідовності в алелях приділяється занадто багато уваги і занадто мало уваги на (або зовсім без роздумів про) походження різних алелей і їх властивостей. Обидва важливі в еволюційному процесі».

Зверніть увагу на його глибокий аналіз і визначення термінів, який привів його до того, що приділяється «...надто мало уваги на (або зовсім без роздумів про) походження різних алелей...» Те, наскільки мало уваги приділялося еволюціоністами цій проблемі, ясно видно в цьому важливому спостереженні Ендлера (стор. 246):

Джон Ендлер, визнаний за те повторне відкриття різнобарвної риби у 1975 році, яка зараз названа гуппі Ендлера, на його честь. (Хоча вперше записи про неї були зроблені в 1937 році у Венесуелі, Ендлер був першим, хто як слід вивчив та описав її.) Живі зразки Poeciliawingei,котрі Ендлер зібрав самостійно, були першими екземплярами цієї риби, що потрапили в акваріум.

«Таким чином, природний відбір може вплинути на моделі появи комбінацій характеристик, навіть якщо не пояснить механізми їхнього походження. Це тангенціально обговорювалося Фішером (1930),21 Сімпсоном (1994)22 і Реншо (1959),23 але майже не обговорювалося з того часу. Подальші вивчення принесли б свої плоди». (Виділення додано).

Значить, ця тема «тангенціально» обговорювалася відомими еволюціоністами в 1930, 1944 та 1959 рр. і в даному випадку Ендлерому 1986 році. А після Ендлера? Його слова, написані у 1986 році, все ще правдиві сьогодні: «майже не обговорювалося з того часу». І проблема вимагає «подальшого вивчення» еволюціоністами, про що говорить Ендлер (стор. 241):

«Розуміння основ походження нових варіацій допоможе нам зрозуміти, як насправді відбуваються і морфологічні,і генетичні зміни, а так само, як вони впливають на темп і напрямок еволюції. Природний відбір впливає тільки на зміни в частоті варіацій вже після їхньої появи, він не може прямо вказати на причини існування варіацій».

Але чи буде ця ключова проблема для еволюціоністів, як каже Ендлер, коли-небудь взагалі розглянута? При такій відсутності уваги до книги Ендлера, написаної в 1986 році, вже точно ні. І швидше за все Ендлера справедливо попереджали, що його спроба роз'яснити «природний відбір» швидше за все не буде сприйнята з ентузіазмом його колегами-еволюціоністами. У передмові він допускав, стосовно своєї книги, наступне: «Я очікую, що ніхто повністю не буде задоволений», і далі він пояснює (стор. XI-XII, виділення додано):

«Серед безлічі людей, які прочитали цей рукопис, деякі називають якісь частини цієї книги дуже корисними, в той час як інші знаходять ті ж самі частини книги нудними або непотрібними. Для багатьох, у главах 1, 2 і 8 будуть знайдені частини, що викликають найбільше роздратування, тому що в них описана спроба розкласти різні погляди, визначення і значення природного відбору в перспективі, і кожен вважає, що його власний акцент є найбільш важливим. Типовою реакцією є наступне: ?Я знаходжу це дивовижним, що по закінченні більше ніж 100 років з моменту публікації «Походження видів» Ч. Дарвіна і відкриттів Менделя все ще існує два різних погляди щодо цієї повсякденної фрази?».

Тому, в контексті протистояння створення і еволюції, поле битви все ще у великій мірі розігрується щодо «термінів», використовуваних в дебатах, тобто визначення термінів як таких. Як помітили проникливі спостерігачі: «Хто визначає терміни – той виграє дебати».

Від еволюціоністів же ми можемо без сумніву очікувати «каламутну воду», у всякому разі, на протязі ще якогось часу.

Доводячи точку зору Ендлера

У 2010 році в статті журналу New Scientist, написаній професором Кейтом Беннетом (Університет Квінс, Белфаст), нас попередили про книгу еволюційного біолога Джона Ендлера, написану в 1986 році, під назвою Natural Selection in the Wild («Природний відбір у дикій природі»), стверджуючи, що в ній Ендлер «ретельно задокументував приклади природного відбору, але вирішив, що існує напрочуд мало твердих доказів».1

На наш подив, однак, правда виявилася протилежною, Ендлер надав багато прикладів справжнього природного відбору – але він підкреслив, що існує «дивно мало твердих доказів» того, що еволюція мала місце. Тому, майже напевно, Беннет використовував поняття «природний відбір» так, ніби воно означає те ж саме, що і «еволюція». Іронія полягає в тому, що доброзичливо цитуючи книгу Ендлера, Беннет, по всій видимості, зробив саме те, про що попереджає книга – те, що швидше за все не помітили більшість читачів журналу New Scientist. Немає нічого дивного в тому, що панує конфуз.

 

 

Автор: Девид Кетчпул

Дата публікації: серпень 2011

Джерело: Creation

 

 

Переклад: Тiга В.                                      

Редактор: Недоступ О.

 

Посилання:

  1. Bennett, K., The Chaos Theory of Evolution, New Scientist 208 (2782): 28-31, 16 October 2010.

Посилання та примітки

  1. Напевно, самі вичерпні приклади знаходяться у другому розділі книги, Variation and Natural Selection versus Evolution-in Sarfati, Refuting Evolution, 4th edition, Creation Book Publishers, EightMile Plains, Australia, 2008. Повернутися до тексту.
  2. Grigg, R., Darwin'sillegitimatebrainchildIfyouthoughtDarwin'sOriginwasoriginal, thinkagain !, Creation 26 (2): 39-41, 2004, creation.com/brainchild. Повернутися до тексту.
  3. Catchpoole, D. andWieland, C., Thecanetoad'war', Creation 32 (2): 20-23, 2010. Повернутися до тексту.
  4. Catchpoole, D., Lizardlosers (andwinners), Creation 30 (1): 35-37, 2008, creation.com/lizard-losers. Повернутися до тексту.
  5. Catchpoole, D., Pesticideresistanceisnotevidenceofevolution, creation.com/pesticide, 20 August 2009. Повернутися до тексту.
  6. Adaptation, Creation 14 (2): 13, 1992, creation.com/adaptation. Повернутися до тексту.
  7. Catchpoole, Thestickleback: Evidenceofevolution? creation.com/stickleback, 8 September Повернутися до тексту.
  8. Catchpoole, D. andWieland, C., Speedyspeciessurprise, Creation 23 (2): 13-15, 2001, creation.com/speedy. Повернутися до тексту.
  9. Batten, D., Evolutionin a PetridishHavescientistsdemonstratedevolutioninaction ?, Creation 30 (4): 38-39, 2008, creation.com/petri. Повернутися до тексту.
  10. Wieland, C., Theevolutiontrain's a-coming (sorry, a-goininthewrongdirection), Creation 24 (2): 16-19, 2002, creation.com/train. Повернутися до тексту.
  11. Wieland, C., Muddy waters-Clarifying theconfusionaboutnaturalselection, Creation 23 (3): 26-29, 2001, creation.com/muddy. Повернутися до тексту.
  12. Robertson, A., andBatten, D., "It'sjustevolution" ... Not !, creation.com/ns-origin, 7 June 2006. Повернутися до тексту.
  13. Звичайно ж, природний відбір не може пояснити те, як виникло життя, про що писав сам же Дарвін. Catchpoole, D., Sarfati, J., andBatten, D., Naturalselectioncannotexplaintheoriginoflife, creation.com/ns-origin, 12 November 2009. Повернутися до тексту.
  14. Докінз робить безліч разів у своїй книзі 2009 рокунайбільше шоу на землі, спростованедоктором Джонатаном Сарфаті, TheGreatestHoaxonEarth? RefutingDawkinsonEvolution, CreationBookPublishers, Atlanta, USA, creation.com/store. Повернутися до тексту.
  15. Навіть побіжний погляд на живі організми навколо нас може виявитися вичерпним. Cosner, L., A ParadeofMutantsPedigreedogsandartificialselection, Creation 32 (3): 28-32, 2010. Повернутися до тексту.
  16. SeetheYouTubeclipaccessiblevia: WasDawkinsstumped? -Frog to a Princecriticsrefutedagain, creation.com/dawkins-stumped. Повернутися до тексту.
  17. SeeBatten, D., Theadaptationofbacteriatofeedingonnylonwaste, JournalofCreation 17 (3): 3-5, 2003, creation.com/nylon. Повернутися до тексту.
  18. Endler, John A., NaturalSelectionintheWild, PrincetonUniversityPress, NewJersey, USA, 1986. Повернутися до тексту.
  19. Endler, J.A., Naturalandsexualselectiononcolorpatternsinpoeciliidfishes, EnvironmentalBiologyofFishes 9: 173-190, 1983. Повернутися до тексту.
  20. ThepagedetailsreRichardDawkins'GreatestShowonEarth (Ref.) CitingofEndlercanbeseenonpp. 71-72 ofJonathanSarfati'sGreatestHoaxonEarth? rebuttal. Infact, anonlineversionofthatsectioncanbeviewedat: Sarfati, J., Dawkinsplayingbaitandswitchwithguppyselection, creation.com/dawkins-guppy, 2010. Повернутися до тексту.
  21. Fisher, R., TheGeneticalTheoryofNaturalSelection, OxfordUniversityPress, Oxford, UK, 1930. Повернутися до тексту.
  22. Simpson, G., TempoandModeinEvolution, ColumbiaUniversityPress, NewYork, USA, 1944. Повернутися до тексту.
  23. Rensch, B., EvolutionabovetheSpeciesLevel, ColumbiaUniversityPress, NewYork, USA, 1959. Повернутися до тексту.

Написати коментар