Синтетична теорія еволюції, що далі?

Синтетична Теорія Еволюції (СТЕ) або неодарвінізм, свідчить, що всі риси фенотипу біологічних організмів зберігаються в їхніх ДНК. Іншими словами, щоб змінити організм треба змінити його ДНК. Це роблять мутації. 

Вся робота по зміні цих рис проходить в генах – сегментах ДНК. Ті гени, які не сприяють збільшенню складності, усуває природній відбір. Найменш пристосовані особини просто відмирають. Дослідження останніх років доводять, що це далеко не так. 

Виявляється, що поряд з генетичним кодом, який визначає послідовність білків в ДНК – А, Г, Ц, Т нуклеотиди та їхні комбінації – існують ще позагенетичні або епігенетичні коди, яких є декілька. Деякі коди розшифровані, а інші – ні. 

Дані секвенування геному, які стали доступними зовсім нещодавно, дозволили розшифрувати ДНК багатьох живих організмів. Парадокс полягає в тому, що присутність неймовірної складності була виявлена вже в «ранніх» організмах. 

В 2010 році був секвенований геном губки (виникли, нібито, більше 600 млн років тому – згідно еволюційних уявлень). Вчені виявили гени, які беруть участь у формуванні мозку та м’язевої тканини сучасних хребетних.¹ Але згідно з теорією еволюції вважається, що ніяких організмів з мозком та м’язами ще не існувало (!).

Для побудови щупалець каракатиці та ніг людини використовуються однакові гени.² Для побудови очей кальмара та ніг людини використовуються ті ж самі гени.³

Щупальце зародку каракатиці під електронним мікроскопом

Для побудови очей кальмара та ніг людини використовуються ті ж самі гени

Отже, ми можемо припустити, що гени – це всього лише бібліотека інформації, яку клітина використовує так, як це потрібно в конкретному випадку. Самі ж гени в процесі транскрипції можуть «читатися» зовсім по-іншому в різних видах живих організмів. Тут і виходять «на сцену» епігенетичні коди зчитування. 

Так постає цілий ряд логічних запитань. В чому полягає еволюція від простішого до складнішого? Яке місце в цьому займає природній відбір? Що ж тоді є «егоїстичний ген»? Для чого потрібні мутації, якщо зміни в генах просто не потрібні?

У СТЕ досить багато наукових прогнозів не збулися. Епістеміологічна сила цієї теорії, якщо вона і була, щораз слабне з додаванням нових наукових даних. Та й скептицизм по відношенню до неї стає обґрунтованішим. Наскільки вона стане «більш синтетичною» покаже час.