Мутації

Статті / Еволюціонізм / Мутації / Синтетична теорія еволюції, що далі? /

Синтетична теорія еволюції, що далі?

Автор:

Синтетична Теорія Еволюції (СТЕ) або неодарвінізм, свідчить, що всі риси фенотипу біологічних організмів зберігаються в їхніх ДНК. Іншими словами, щоб змінити організм треба змінити його ДНК. Це роблять мутації. 

Вся робота по зміні цих рис проходить в генах – сегментах ДНК. Ті гени, які не сприяють збільшенню складності, усуває природній відбір. Найменш пристосовані особини просто відмирають. Дослідження останніх років доводять, що це далеко не так. 

Виявляється, що поряд з генетичним кодом, який визначає послідовність білків в ДНК – А, Г, Ц, Т нуклеотиди та їхні комбінації – існують ще позагенетичні або епігенетичні коди, яких є декілька. Деякі коди розшифровані, а інші – ні. 

Дані секвенування геному, які стали доступними зовсім нещодавно, дозволили розшифрувати ДНК багатьох живих організмів. Парадокс полягає в тому, що присутність неймовірної складності була виявлена вже в «ранніх» організмах. 

В 2010 році був секвенований геном губки (виникли, нібито, більше 600 млн років тому – згідно еволюційних уявлень). Вчені виявили гени, які беруть участь у формуванні мозку та м’язевої тканини сучасних хребетних.1 Але згідно з теорією еволюції вважається, що ніяких організмів з мозком та м’язами ще не існувало (!).

Для побудови щупалець каракатиці та ніг людини використовуються однакові гени.2 Для побудови очей кальмара та ніг людини використовуються ті ж самі гени.3

Щупальце зародку каракатиці під електронним мікроскопом

Для побудови очей кальмара та ніг людини використовуються ті ж самі гени

Отже, ми можемо припустити, що гени – це всього лише бібліотека інформації, яку клітина використовує так, як це потрібно в конкретному випадку. Самі ж гени в процесі транскрипції можуть «читатися» зовсім по-іншому в різних видах живих організмів. Тут і виходять «на сцену» епігенетичні коди зчитування. 

Так постає цілий ряд логічних запитань. В чому полягає еволюція від простішого до складнішого? Яке місце в цьому займає природній відбір? Що ж тоді є «егоїстичний ген»? Для чого потрібні мутації, якщо зміни в генах просто не потрібні?

У СТЕ досить багато наукових прогнозів не збулися. Епістеміологічна сила цієї теорії, якщо вона і була, щораз слабне з додаванням нових наукових даних. Та й скептицизм по відношенню до неї стає обґрунтованішим. Наскільки вона стане «більш синтетичною» покаже час.

Читайте Креацентр Планета Земля в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх новин.

Подібні матеріали

01.02.2021

Аргумент: хто придумав генетичний код?

У науці широко використовується аргумент за аналогією, введений ще в XIX столітті англійським астрономом і фізиком Дж. Гершелем. Якщо ми бачимо які-небудь явища (наслідки) з безсумнівною схожістю, при цьому відомі причини одного з них, то можна з упевненістю стверджувати, що причини іншого явища (наслідків) аналогічні. На даний аргумент спираються сучасні астрономи, що працюють в програмах пошуку позаземних цивілізацій (Search for Extraterrestrial Intelligence). Вони намагаються вловити з космосу радіосигнали, які б свідчили про позаземний розум. Надзвичайно парадоксально і, зауважимо, нерозумно те, що офіційна наука готова визнати розум, що стоїть за якимсь штучним сигналом з космосу, але вперто не помічає розум, що стоїть за інформаційною насиченістю живої клітини, тобто біологічною програмою, яка закладена в ДНК.

26.10.2020

П'ять чудес атеїстів або про віру матеріалістів у магію

Атеїсти часто позиціонують себе як людей інтелектуальних, логічних, наукових, раціональних і т.п. Вони навіть запропонували називати себе «Брайтс» [від англ. bright: буквально – «яскравий», в переносному сенсі – «розумний, кмітливий»]! Агресивні «нові атеїсти», такі як Річард Докінз, Сем Харріс та їхні прихильники, люблять зображувати тих з нас, хто вірить в надприродного Творця, навпаки, як людей ірраціональних, ненаукових, нерозумних, неосвічених, або навіть тих, які «потребують допомоги» (як висловився Докінз). Індустрія розваг часто посилює ці уявлення шляхом зображення «релігійних» людей (особливо християн і особливо церковних лідерів) блазнями або «селюками» (але майже ніколи – професорами університетів і т.п.) Реальність йде врозріз із цими уявленнями.

arrow-up