Свідоцтва молодості Землі

Статті / Вік Землі / Свідоцтва молодості Землі / Осадові породи проти мільйонів років /

Осадові породи проти мільйонів років

Автор:

Левова частина геологічних дослідження присвячена осадовим відкладенням. Осадові породи, шари, пухкий та скам’янілий осад – все це виглядає для нас чимось дуже давнім і, на жаль, часто асоціюється із мільйонами років. 

Як з’являються осадові породи, як вони накопичуються і чи дійсно цей процес триває так довго? Основна причина накопичення осаду у світовому океані – ерозія. 

Переважно виділяють водну та вітрову ерозії. Щодня вітер піднімає часточки ґрунту та пилу в повітря, еродує гори, і все це опадає у воду. Вода може змивати береги або «сточувати» скелі, через що також тверді частинки потрапляють у воду. Все це супроводжується накопиченням пухких осадових відкладень у світовому океані. 

Водна ерозія щороку спричиняє масштабні руйнування земної поверхні

Осадові відкладення на морському дні

За даними геолога Олексндра Лисицина найбільше осадового матеріалу постачається через річні стоки. Відатк лише річки в тропічних регіонах відкладають 7 млрд тонн осадових порід в рік!1

Як річки забезпечують накопичення осаду, так само різні процеси відповідають за зменшення кількості осадових порід на дні Світового океану. Одним із основних таких процесів є субдукція літосферних плит. 

По суті субдукція – це процес, який супроводжується рухом однієї літосферної плити під іншу. Та плита, яка заходить в мантію Землі, забирає з собою частину осадових відкладень. За даними журналу геофізичних досліджень “Solid Earth”, субдукція забирає 1 мільярд тонн осадових порід на рік. Це не єдиний процес, який відповідає за зменшення кількості осаду, але він є основним. Загалом вчені вважають, що на дні Світового океану знаходиться 262 х 1015 тонн осадових порід.2

Субдукція літосферних плитЗгаданий раніше Олександр Лисицин – радянський вчений, який присвятив своє життя вивченню геології та осадових відкладень. Він вважав, що сумарне накопичення осадових відкладень на дні Світового океану складає 29-30 мільярдів тонн на рік. Так приріст складає 30 млрд тонн, а втрата через субдукцію – 1 млрд тонн. Чисте накопичення складає 29 млрд тонн на рік. 

При сучасній оцінці кількості всіх осадових порід в 262 х 1015 (262,000,000 мільярдів тонн!), весь осад мав накопичитись менше ніж за 10 мільйонів років. Куди поділась решта осаду, якщо вік Землі 4,5 млрд років? Очевидно, осадових порід не вистачає!

В рамках креаційної моделі основна кількість осадових відкладен утворилась швидко під час Потопу Ноя – глобальної водної катастрофи. Коли води Потопу сходили, вони переносили уламки порід та відкладали їх на дні Світового океану. Кількість осадових порід – один із фактів, який свідчить на користь відносної молодості Землі.

Читайте Креацентр Планета Земля в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх новин.

Подібні матеріали

20.11.2020

Помилки про помилки

Є багато ділянок нашої ДНК, які схожі на вірусну ДНК, і деякі еволюціоністи стверджують, що це свідчить про те, що ці ділянки ДНК отримані від вірусів. Наші предки, як вони кажуть, були заражені вірусами, які додали свою ДНК до ДНК наших предків, і потім це передалося нам. Ці короткі відрізки генетичного матеріалу часто називають ERV (ендогенні ретровіруси; див. ДОПОВНЕННЯ) і, як кажуть, є «сміттєвими», які не приносять ніякої користі. Оскільки ми іноді знаходимо однакові ERV в одних і тих самих місцях в ДНК мавп і людини, еволюціоністи стверджують, що ERV є переконливі докази еволюції. Мовляв, ймовірність того, що одні й ті самі віруси випадково вставили однакові ланцюжки ДНК в одних і тих самих місцях в людській і мавп'ячій ДНК, незначна. Як вони вважають, набагато більш ймовірним є те, що загальний предок передав свої ERV людині й мавпам. Як би переконливо це не звучало, проте, детальніше вивчення виявляє серйозні недоліки в цьому аргументі.

15.01.2021

Все-таки створення?

Жоден вчений не спостерігав появи клітини з неорганічних матеріалів за рахунок випадкових процесів. Спадкова послідовність життя може мати місце тільки за рахунок породження живими істотами нового покоління живих істот. Не будучи креаціоністом, Керкат (Gerald Allan Kerkut) – відомий британський зоолог і фізіолог, написав знаменну книгу («The Implications of Evolution» – «Наслідки еволюції»), яка викриває слабкості й помилки традиційного набору доказів на користь еволюції. На закінчення книги він говорить: «Існує теорія про те, що всі форми життя на землі походять від єдиного предка, який свого часу з'явився з неживої матерії. Цю теорію можна назвати «Загальною теорією еволюції». Дані, наведені на її доказ, недостатні для того, щоб вважати її чимось більш серйозним, ніж робоча гіпотеза. Між робочою гіпотезою й доведеним науковим фактом, безумовно, існує величезна різниця. Якщо філософські погляди людини дозволяють їй прийняти еволюцію в якості робочої гіпотези, то їй необхідно сприймати цю теорію тільки на рівні гіпотези, й не примушувати всіх інших приймати її, як встановлений факт».

arrow-up