Біблійні креаціоністи за визначенням вірять в Потоп, який колись покрив усю земну кулю. Але яким чином це відбувалося – предмет напруженої дискусії всередині креаційного геологічного співтовариства. У зв'язку з цим можна зробити ряд загальних зауважень – з богословської, філософської та наукової точки зору.

Довіряй Біблії, перевіряй моделі

Біблія – Слово Боже, і вона не повинна піддаватися сумнівам. Її вчення – безперечна істина і воно має бути основою для всіх наших настанов, у тому числі про Потоп. Це стосується не тільки явних тверджень, але і логічних висновків з цих суджень.¹ Якщо Сам Ісус підтверджував, що Потоп – реальна подія, ковчег – реальний корабель, а Ной – реальна людина (Лук. 17:26-27), то як можуть заперечувати це ті, хто проголошує себе Його послідовниками?

Коли ж Біблія дійсно зберігає мовчання, ми вільні звертатися до науки і будувати моделі, що дозволяють пролити світло на ясне вчення Святого Письма. Однак ці моделі – всього лише плід людського розуму, їх ніяк не можна наділяти таким же авторитетом, як Писання. У будь-якому випадку, наука постійно змінюється, так що дати сьогодні клятву вірності тій чи іншій моделі – з великою ймовірністю означає завтра овдовіти. 

Ще гірше, якщо модель, яка згодом виявляється спростованою, занадто тісно пов'язана з Біблією: багато хто думає, що і сама Біблія спростована (порівняйте визнання церквою космології Аристотеля на противагу космології Галілея², ³).

Побудова моделей має бути прикладом застосування науки заради служіння – а не служіння науці, що практикується усіма, хто поділяє компромісні погляди на книгу Буття, відкидає ясне вчення Біблії і приходить до висновків, які не узгоджуються зі здоровою герменевтикою. Замість принципу Реформації Sola Scriptura (тільки Писання), це – принцип Scriptura sub scientia (Писання нижче науки).⁴

Виходячи з цих принципів, можна розглянути деякі популярні ідеї.

Допотопний рай?

Кілька десятиліть тому в багатьох роботах креаціоністів допотопний світ зображувався як рай, який був жахливим чином зіпсований при Потопі. Але Писання цьому не вчить. Більше того, ця ідея наводить тінь на ясне вчення про те, що рай був зіпсований при гріхопадінні.⁵ Коли Адама і Єву вигнали з Едемського саду, і все творіння почали стогнати від болю – саме тоді в світ увійшли смерть, народження дітей в муках, будяки та терни тощо.⁶

Єдине справді біблійне свідчення, що приводиться в якості доказу допотопного раю – це те, що люди до Потопу жили по 900 і більше років, в той час як після нього тривалість життя зменшувалася в геометричній прогресії. Тим часом тривалість життя Ноя не зменшилася, незважаючи на те, що останню третину свого життя він провів у нібито зруйнованому світі. 

Однак у 1990 роки було висунуто припущення, що зниження тривалості життя мало генетичні причини.⁷ Сучасні передові комп'ютерні програми підтверджують це припущення, показуючи, що зниження тривалості життя в геометричній прогресії добре узгоджується з накопиченням мутацій після катастрофічного скорочення населення при Потопі8-11.^{8, 9, 10, 11} 

Єдиний аргумент на користь зменшення тривалості життя під впливом навколишнього середовища, що залишається – це вік Сима. Сим народився до скорочення населення внаслідок Потопу, але прожив усього близько 2/3 тривалості життя більшості своїх предків. Але і тут є правдоподібне пояснення з позиції генетики: він з'явився на світ, коли його батькові було 502 роки,¹² тобто Ной вже прожив більше половини свого життя. Його предки були набагато молодші, коли народжували своїх синів.

Давно відомо, що у дітей, народжених літніми матерями, підвищений ризик розвитку неспадкових генетичних розладів, таких як синдром Дауна, і цілком ймовірно, що дружина Ноя була приблизно в тому ж віці, що й він сам. Але навіть якщо вона була набагато молодшою, то недавні дослідження вказують на те, що батьки похилого віку – основне джерело передачі генетичних розладів. 

Це не повинно дивувати, оскільки чоловіки виробляють сперму протягом всього свого життя, і у старіших чоловіків більше мутацій.¹³

То ж не дивно, що Сим, будучи дуже здоровим за сьогоднішніми мірками, був значно менш здоровий, ніж його батьки, і ніс мутації, що передаються у спадок.

До Потопу не було дощів?

Раніше деякі креаційні моделі припускали, спираючись на Буття 2:5, що до Потопу не було дощу і веселки, «...бо Господь Бог не посилав дощу на землю» і ще не був укладений завіт з Ноєм (Буття 9:13). Передбачається, що наслідком цього в допотопному світі був більш теплий і рівний клімат.

Тим часом перша із зазначених цитат описує стан речей до створення людини, в ній не сказано, чи були дощі в наступні 1656 років до Потопу (Буття 5). У Писанні є безліч прикладів того, як Бог надавав нове – новозавітне – значення вже існуючим предметам і явищам. Наприклад, очевидно, що хліб і вино існували і до Господньої Вечері.

Крім того, в Біблії немає вказівок на те, що закони природи (тобто звичайні способи підтримки Богом Його творіння¹⁴) до Потопу якось відрізнялися від тих, що існують в наші дні. А вони повинні були відрізнятися, якщо до Потопу не було випаровування, опадів і диференціальної рефракції.

Більш високий атмосферний тиск або вміст кисню

Відповідно до одного з уявлень про допотопний світ, що частково бере початок з помилкового припущення про рай до Потопу, вміст кислороду¹⁵ і атмосферний тиск у ті дні були вищі, ніж сьогодні. Це, імовірно, надавало сприятливі ефекти, які в наші дні моделюють в барокамерах. За цих умов підвищується парціальний тиск кисню,¹⁶ відповідно до закону Дальтона.¹⁷

Однак чи були умови такими сприятливими, як стверджується, якщо відомо, що антиоксиданти корисні для здоров'я? Якщо чесно, то еволюціоністи теж висували припущення про більш високий вміст кисню або більш високий атмосферний тиск в минулому, спираючись на факти, викладені нижче.¹⁸

Більш високий рівень кисню в бульбашках повітря у бурштині підтверджується деякими науковими даними, однак не є постійним:¹⁹ ці бульбашки не являють собою закриту систему – гази в них дифундують. До того ж, при стисненні під час затвердіння вони зменшуються, і тиск при цьому підвищується – відповідно до закону, що отримав ім'я креаціоніста, «батька сучасної хімії», сера Роберта Бойля (1627-1691), який свідчить, що тиск газу обернено пропорційний об’єму. 

І навіть утворення пухирів саме по собі повинно збільшувати тиск, щоб нейтралізувати опір поверхневого натягу нових ділянок, які утворювались всередині міхура. Цей надлишковий тиск виражається рівнянням Лапласа:

pc = +- (2σ)/r

де pc – надлишковий тиск або різниця тисків всередині міхура і поза ним, σ поверхневий натяг, а r – радіус міхура. Цей надлишковий тиск є істотним у крихітних бульбашках, так що парціальний тиск також буде збільшуватися відповідно до закону Дальтона.

Птерозаврам потрібен високий тиск, щоб мати достатню підйомну силу для польоту: але в попередніх моделях польоту птерозавра не враховувалася функція крихітної птероїдної кістки, яка забезпечувала регульований рух крил. Це повинно було сильно підвищувати підйомну силу при злеті та посадці.^{20, 21}

Гігантські комахи не змогли б отримувати достатньо кисню при нормальному тиску. У літописі скам'янілостей присутні величезні комахи, такі як Meganeura – метелик з розмахом крил 71 см. Протягом довгого часу вчені вважали, що комахи не дихають, а кисень пасивно дифундує через отвори (дихальця) по крихітним трубочкам в черевці (трахеї). Оскільки цього могло вистачати тільки на дуже короткі відстані, як могла така істота вижити без додаткового кисню?²²

Проте недавні дослідження із застосуванням синхротронної рентгенівської мікроскопії показують, що комахи насправді «дихають», стискаючи трахею, так що відбувається обмін половини газу кожну секунду.^{23, 24}

Це не спростовує припущення про більш високий вміст кисню і атмосферний тиск, але показує, що вони не були необхідні з наукової точки зору. І вони безумовно не є необхідними на підставі Біблії.

Зіткнення з метеоритом

За біблійними переказами, першою причиною Потопу стало те, що «відкрилися всі джерела великої безодні», а другою – «вікна небесні відчинилися» (Бут. 7:11). Кайл і Деліш коментують: 

«У цей день відкрилися всі джерела великої безодні (תהום te hôm – бездонній океан), і шлюзи (вікна, ґрати) небесні відчинилися, і лився (трапився, йшов) проливний дощ (גשם geshem, на відміну від מטר mātār) на землю 40 днів і 40 ночей. Таким чином, Потоп розпочався через те, що відкрилися приховані під землею джерела, які вивели з берегів моря і річки, і через дощ, який тривав безперервно 40 днів і 40 ночей».²⁵

Отже, Потоп розпочався з джерел в океані і в глибині Землі, і лише після цього пішов дощ. Однак деякі моделі Потопу засновані на тому, що водний катаклізм почалась з метеорита. Це твердження жодним чином не можна вивести з біблійного тексту, його висуває «наука». Але чи може цей сценарій виявитися прийнятним?

Зрозуміло, на Землі й на інших планетах Сонячної системи є явні свідчення великої кількості зіткнень з метеоритами. Крім того, дані про місячні кратери (розташовані переважно в одному квадраті) і «кратери-примари»^{26, 27} дозволяють припустити, що головним джерелом бомбардування метеоритами був короткочасний метеоритний дощ, який пройшов до того, як Місяць просунувся далеко по своїй орбіті.²⁸ 

Вірогідним часом цього дощу був рік Потопу. Дійсно, численні удари могли забезпечити енергію, достатню для підтримання Потопу, включаючи викиди в небо великої кількісті води (рідини і пари), яка поверталася на Землю у вигляді дощу. В Біблії про це достеменно нічого не сказано, так що така модель є прийнятною з біблійної точки зору. Однак чи може вона вирішити всі геологічні проблеми – це питання, яке потребує подальшого розгляду.²⁹

Метеорит як причина Потопу – така ідея є неприйнятною. Вона суперечить ясному біблійному вченню про те, що Потоп почався глибоко в океані і під землею, а не в небі. Крім того, це не аргумент від нестачі інформації, а аргумент від явної її відсутності. 

Якби метеорит справді був причиною, то чому в Бутті немає згадки про таку виняткову подію? В Писанні зустрічаються описи «зірок, що падають з неба»³⁰ – і на давньоєврейській, і на грецькій мові будь-який яскравий небесний об'єкт називався «зіркою», в тому числі «зірка, що падає». Отже, варто очікувати, що в Буття 7:11 було б сказано: «зірка впала з неба, і відкрилися всі джерела великої безодні...», або навіть «Бог кинув зірку з неба...».

З точки зору формальної логіки, аргумент від явної відсутності має силу і називається запереченням наслідку (або modus tollens): якщо Потоп викликало щось настільки ж яскраве, як метеорит, то ця подія має згадуватися в Біблії. Однак вона в Біблії не згадується, а отже, метеорит не був причиною Потопу. Навпаки, аргумент від нестачі інформації є логічною помилкою, яка називається заперечення антецедента (минулого): якби в Біблії згадувалося про те, що Ной користувався цвяхами для побудови ковчега, то Ной користувався ними, в Біблії ж не згадуються цвяхи, отже, він ними³¹ не користувався.

Існує версія, що Ной не бачив метеорит, а бачив лише викликані ним цунамі, тому в Біблії і сказано тільки про останні. Але, згідно з цією логікою, хіба Ной бачив те, що відбувалося в безодні світового океану? 

Більше того, це припущення ідентичне за своєю суттю основному аргументу прихильників ідеї локального потопу: світ був покритий водою скрізь, де Ной міг це бачити, але Потоп був лише місцевим. У будь-якому випадку, опис Потопу в Бутті явно даний очима Бога, а глобальний характер катастрофи розкривається шляхом багаторазового вживання слова «все» (давньоєврейське kol), в тому числі «подвійнеkol» в Буття7:19.³²

Теорія куполу

Теорія куполу, як модель початку Потопу, знаходиться в тісному взаємозв'язку з ідеєю «допотопного раю». Вона передбачає, що фраза «води згори» відносилася до куполу водяної пари, яка конденсувалась і впала на землю дощем. Ця теорія була дуже популярна кілька десятиліть тому через те, що вона, здавалося б, багато пояснювала щодо дощу, веселки і довголіття. Зараз більшість освічених креаціоністів відкидають її.

Однак реальна проблема полягала в тому, що деякі креаціоністи створили враження, ніби ця ідея міститься безпосередньо в Писанні. Місія Creation Ministries International застерігала проти такого догматизму ще в 1989 році, коли ця модель була все ще дуже популярна серед багатьох авторів-креаціоністов.³³ 

Зрештою, ніхто протягом всієї історії церкви не бачив ніякого «куполу» в самому тексті Писання, але ж Бог створив Письмо спеціально для навчання, тобто щоб воно було зрозумілим (2-Тим. 3:15-17). Крім того, ця ідея, скоріше за все, ще й суперечить Писанню, оскільки псалом 148:4 говорить: 

«Хваліте Його, небеса небес і води, що над небесами». 

Очевидно, що ці води не могли бути куполом, який обрушився під час Потопу, оскільки вони існували через більш ніж тисячу років після Потопу, коли був написаний цей псалом.

Багато доводів на користь куполу виявилися помилковими з наукової точки зору. Наприклад, аргумент про те, що завіса водяної пари захищала від згубного випромінювання і пояснювала вкрай довгу тривалість життя. Але водяна пара – аж ніяк не надійний щит від ультрафіолету, можна засмагнути і в хмарний день, і під час купання. Що стосується космічного випромінювання, то немає доказів того, що воно пов'язане з довголіттям, і, як вказувалося вище, причина скорочення тривалості життя полягала в генетиці, а не в зміні навколишнього середовища.

А ось інфрачервоне випромінювання вода поглинає дуже добре, це знає кожен, хто мав справу з коливальною (ІЧ) спектроскопією.³⁴ Вона насправді є набагато більш важливим «парниковим газом», ніж вуглекислий газ, будучи відповідальною за приблизно 66% «парникового ефекту» в атмосфері Землі, а можливо навіть за всі 95%.³⁵ 

В цьому і полягає головна проблема теорії куполу з наукової точки зору: купол з водяної пари, досить щільний для того, щоб утворився метровий шар води на поверхні, просто зварив би Землю.³⁶

Катастрофічна тектоніка плит

На сьогоднішній день ця модель, мабуть, найбільш популярна серед освічених креаціоністов.³⁷ Вона вбирає в себе більшу частину свідчень на підтримку уніформістської теорії тектоніки плит, але при цьому вирішує численні проблеми. Модель КТП (катастрофічної тектоніки плит) спочатку передбачає існування допотопного надконтиненту (на який, можливо, вказує Буття 1:9). 

У той час, як уніформісти припускають, що океанічні плити завжди мали ту ж температуру, що і в наші дні, в основі моделі КТП лежить ідея, що в прибережних регіонах навколо надконтиненту залягала якась холодна порода. Оскільки вона була холоднішою, її густина була більша за густину мантії, що лежить під нею. На початку Потопу ця порода стала занурюватися вниз. Це створило нестабільність, яка була подібна до цокання бомби з годинниковим механізмом. 

З цією концепцією пов'язана одна проблема, яка, втім, не обов'язково є непереборною перешкодою, оскільки вона схожа на запитання «Чому деякі пристосування призначені для нанесення шкоди іншим живим істотам, якщо Бог створив світ без смерті і страждань?» і відповіді на це питання. Деякі з цих пристосувань, такі як зуби, можна пояснити адаптацією до поїдання рослин, інші – не можна. 

Хороший приклад – жалючі клітини медуз з механізмом катапульти. Твердження, що медузи колись жалили рослини, було б неадекватним. Швидше за все, Бог, передбачаючи гріхопадіння, вклав приховану генетичну інформацію, яка повинна була активуватися після гріхопадіння.³⁸

Але як ця порода могла занурюватися швидше, ніж рухаються океанічні плити в наш час? Відповідь дають лабораторні експерименти, які показують, що силікати, складові мантії, можуть надзвичайно сильно розм'якшуватися – в мільярд і більше разів – за температи і тиску мантії. Якщо холодна кулька породи досить велика, то вона може увійти в стан, за якого тиск в її навколишній оболонці стає дуже великим для того, щоб розм'якшити породу в цій оболонці. Це дозволяє кульці занурюватися швидше, в результаті чого тиск ще трохи збільшується, а порода всередині навколишньої оболонки розм'якшується ще сильніше. 

У міру того, як кулька занурюється все швидше, об’єм оболонки розм'якшеної породи стає дедалі більшим. Швидкість занурення кульки густої породи досить швидко може досягти позначки в кілька кілометрів на годину – приблизно в мільярд разів швидше, ніж це відбувається в наші дні. Це називають нестримною субдукцією.

Дно океану, що опускається, потягнуло за собою інші ділянки дна на зразок конвеєрної стрічки і стало витісняти речовини, що утворюють мантію, починаючи великомасштабний рух породи по всій мантії. Однак у той час, як океанське дно занурювалось і швидко підсувало прилеглі кордони допотопного надконтиненту, в інших місцях земна кора перебувала під таким тиском натягу, що розходилася (тріскалася), розколюючи на частини як допотопний суперконтинент, так і океанське дно.

Таким чином, океанічні плити розійшлися на відстань приблизно 60 000 км там, де відбувалися розколи океанського дна. Гарячі речовини мантії в цих зонах розколу піднімалися на поверхню, заповнюючи порожнечі, утворені плитами, які швидко розходилися. Опинившись на дні, ці гаряча мантія перетворювала в пару величезну кількість океанської води, виробляючи на всій ділянці зон розколів безперервний ланцюг струменів перегрітої пари. 

Це узгоджується з біблійним описом «джерел безодні» (Буття 7:11, 8:2). Ця пара розсіювалася, конденсуючись в атмосфері, і потім люди побачили її у вигляді сильних опадів по всій земній кулі («і вікна небесні відчинилися», Буття 7:11). Цим можна пояснювати факт, що дощ не припинявся 40 днів і 40 ночей (Буття 7:12).

Теорія КТП не тільки підтвердилася моделюванням на суперкомп'ютері, що вразило навіть прихильників теорії уніформізму³⁹, але також надала креаціоністам поле діяльності для подальших плідних досліджень – зокрема, вивчення механізму швидкої зміни магнітного поля Землі⁴⁰ і пошуків гідротермального вирішення проблеми виникнення гігантських печер.⁴¹

Хоча синоптики протягом десятків років моделюють погоду, в їхніх моделях досі багато неточностей, дехто стверджує, що нам так само не слід надто довіряти моделям тектоніки плит. Захисники цих моделей запевняють, що в обмеженому лише твердими тілами моделюванні КТП менше невідомих, ніж в моделях динаміки рідких середовищ (рідини і газу) і змінної сонячної активності, що використовуються для передбачення погоди.

Таким чином, я вважаю, що це – все ж найперспективніша теорія, яка пояснює дані, що підтверджують уніформістську тектоніку плит, і вирішує її численні проблеми. Тому я підтримував її в двох своїх найбільших книгах: «Неспроможність компромісу» (2004) і «Найбільша містифікація» (2010). 

У числі її сильних сторін – пояснення властивостей мінералів під великим тиском і одночасного підняття всіх нинішніх високих гірських хребтів. Крім того, згідно з уніформістською теорією тектоніки, плити рухаються занадто повільно для того, щоб проникнути крізь верхні шари мантії. Скоріше, вони повинні злитися з мантією задовго до того, як досягнуть її нижніх шарів. Однак дослідження показують, що зрушені плити проникли набагато далі, але до сих пір вони відносно холодні.

Це узгоджується з тим, що рух плит був досить швидким для того, щоб вони проникли крізь мантію, і досить недавнім так, що вони не встигли нагрітися.

Але КТП не є безпосереднім вченням Писання, тому креаціоністи вправі сумніватися в ній або відкидати її, і багато відомих креаціоністів-геологів так і роблять⁴², ⁴³. Опоненти теорії КТП стверджують, що вона занадто багато в чому погоджується з уніформізмом, а також пояснює не весь Потоп, а тільки його другу половину.

Ще одна проблема, яка залишається невирішеною – це проблема позбавлення надлишкового тепла. Навряд чи можна задовольнитися припущенням про те, що Бог чудесним чином прибрав це тепло. Якщо вдаватися до аргументації «Бог в проміжках»⁴⁴ на окремій крихітній ділянці моделі, то чому б тоді просто не покінчити з пошуками механізму і не сказати: «Бог спричинив Потоп надприродним чином»? 

Зрештою, Потоп був основною віхою в біблійній історії і, безумовно, являв собою пряме втручання Бога. Біблійним креаціоністам нема чого шукати чудесні причини таких особливих, єдиних в своєму роді подій, так само як і дбати про «наукові» строгості або «економію чудес». Адже ми не шукаємо псевдонатуралістичних пояснень Воскресіння або нагодування п'яти тисяч чоловік. Це відрізняється від звичайної, відтворюваної «експериментальної» науки, де постулат «це зробив Бог» неприйнятний.⁴⁵ 

Оскільки такі моделі, як КТП, намагаються пояснити Потоп, користуючись причинами з області експериментальної науки, апелювання до одного конкретного чуда тут також є неприйнятним – дивом був увесь цей процес в цілому.

Модель гідроплит

У цієї моделі доктора Уолтера Брауна⁴⁶ багато гарячих прихильників. Браун пояснює:

«До Всесвітнього потопу значна кількість води знаходилася під земною корою. Внаслідок збільшення тиску цієї підземної води, земна кора розкололася на окремі плити. Вивільнена вода залила Землю. Оскільки «гідро» означає «вода», то ці плити земної кори отримали назву гідроплити».

Крім того, вода і порода викидалися зі швидкістю, що перевищує другу космічну, так що це пояснює походження комет, астероїдів і метеоритів.⁴⁷

Ідея, що Потоп почався під океаном, є сильною стороною цієї моделі з біблійної точки зору. Більше того, твердження «Потоп спричинив метеори» з тієї ж біблійної точки зору не таке вразливе, як твердження «Потоп спричинив мереорит». І все ж ця модель не отримала підтримки багатьох креаційних геологів і геофізиків, які зовсім немають причин відкидати вдалу модель Потопу.

Крім того, лише деякі астрономи-креаціоністи поділяють ідею земного походження комет, метеорів і астероїдів. З біблійної точки зору ця ідея зовсім не обов'язкова, а з наукової – сумнівна: досягти другої космічної швидкості – 11,2 кілометра в секунду – досить складно, і такі об'єкти будуть згорати ще в атмосфері Землі. 

Відзначимо, що наші космічні кораблі виводяться на орбіту в кілька стадій: спочатку їх виводять на нижню земну орбіту, де швидкість становить близько 8 км/с. Потім наступна ступінь розганяє ракету до другої космічної швидкості, яка стає трохи меншою в зв'язку з віддаленням від Землі з її гравітацією – близько 10,9 км/с. 

Але щоб вивести комети на трансплутонові орбіти, потрібна швидкість лише ненабагато менша, ніж друга космічна, враховуючи сонячну гравітацію на орбіті Землі, або точніше 42,1 км/с – і це після того, як подолано опір атмосфери. Відзначимо, що космічні зонди «Вояджер» змогли пройти повз Плутон тільки завдяки ефекту «гравітаційної рогатки» – вдало вишикуваних в лінію планет, що надали їм додаткове прискорення.

У журналі Journal of Creation була опублікована стаття про різні моделі Потопу, в тому числі модель гідроплит, яка була розглянута з нейтральних позицій.⁴⁸ Але щоб ця модель в подальшому була визнана співтовариством креаціоністів, доктор Браун повинен друкуватися в таких журналах, як цей, і відповідати на критику фахівців в області креаційної геології – наприклад, на те, що й до цього дня всередині мантії більше води, ніж в океанах.⁴⁹ 

Особливо корисний був би форум, подібний до того, який проводився нещодавно з приводу моделі КТП.⁵⁰

Моделі «Потопу, що зникає»

У Біблії безпосередньо нічого не сказано про межі до Потопу і після Потопу. У ній навіть безпосередньо не згадується те, що геологічна колона і скам'янілості в ній є наслідком Потопу. Однак у 2-Петра містяться важливі рядки: 

«Насамперед, знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями, та й скажуть: Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння. Бо сховане від тих, хто хоче цього, що небо було на початку, а земля із води та водою складена словом Божим, тому тодішній світ, водою потоплений, згинув» (2 Петра 3:3-6).

Це наполегливо підштовхує нас до висновку, що повинні були залишитися яскраві свідчення Потопу, в іншому випадку «глузіїв» неможливо було б звинуватити в тому, що вони ігнорують факт такої катастрофи. Аналогічним чином хорошим аргументом проти теорії теїстичної еволюції є послання до Римлян 1:18-22. Вірш 20 говорить: 

«Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творінь видимі, так що нема їм виправдання».

У цьому вірші виразно і чітко сказано, що тим, хто не вірує, не буде ніякого прощення за їхнє невір'я, оскільки Божа сила і Божество «ясно видимі» в природі. Здавалося б, це – вагомий аргумент на користь Створення. Однак, згідно Гулду, Дарвіном мало не в першу чергу рухало прагнення спростувати доводи на користь Розумного Задуму.⁵¹

Але якщо еволюція мала місце, або ж є «маса свідчень» на її користь, як недавно заявив один чоловік, що проголошує себе креаціоністом⁵², то де ж тоді явні свідчення Божої сили в Його творінні? 

Гулд стверджує, що еволюція аж ніяк не є свідченням на користь Божественної сили, а, навпаки, «свідчить» про те, що: 

«крім неї нічого не відбувається – просто організми б'ються за те, щоб передати свої гени наступному поколінню. От і все». 

Так що повторюся: якщо еволюція була насправді, то в природі немає свідоцтв існування Бога, а є лише свідчення безжальної боротьби за існування. Якщо нічого, крім еволюції, не було і немає, так чому ж «глузіям» не буде прощення? Те ж стосується вчених-уніформістів, які насміхаються над Потопом – таких, як наставник Дарвіна Чарльз Лайель, який намагався «звільнити науку [геологію] від Мойсея».⁵³ 

Повсюдна поширеність скам'янілостей різноманітних молюсків і величезних тварин, а також широкі і пласкі пласти осадових порід явно не відповідають уніформістським поглядам.

Таким чином, цей вірш Писання виключає деякі крайні варіанти «англо-європейської» моделі Потопу або моделі «реколонізації» – тобто моделей «Потопу, що зникає», згідно з якими геологічна будова Землі в основному сформувалося після Потопу.⁵⁴, ⁵⁵ І звичайно ж, це виключає точку зору деяких «прогресивних креаціоністів», таких як Хью Росс, котрі вважають, що Потоп не був всесвітнім і не залишив слідів.⁵⁶

Модель «біблійної геології» Таса Уокера

Отже, що можна передбачити, виходячи з того, що – згідно цього вірша – Потоп залишив численні свідоцтва? Уокер запропонував геологічну модель (яка не є по суті поясненням Потопу) для розуміння шарів порід і скам'янілостей, причому не тільки в рік Потопу, але протягом всієї історії Землі – від тижня Створення, до наших днів (малюнок 1). За основу він узяв власне біблійний текст, а також далекосяжні висновки з того, що ми – як нам здається – знаємо про седиментологію і гідрологію.

Оскільки в Біблії ясно сказано, що води Потопу піднімалися, поки не покрили всю землю, а потім відступили, Уокер пропонує, що «рік» (насправді 370 днів) Потопу складався з двох основних етапів: «затоплення» і «відступу води». Можливі деякі незначні відхилення, оскільки відмінності в топографічних і хімічних особливостях місцевості і рівні вод означають, що результати процесів, які відбувалися під час Потопу, могли й не бути повністю синхронними, навіть якщо при цьому утворювалися одні й ті ж породи.

Перший етап сам по собі підрозділяється на три стадії: найбільш рання – «стадія виверження», виведена на підставі того, що «джерела великої безодні відкрилися», подібно до вибуху, друга – «стадія підняття», коли вода «множилася на Землі» (Буття 7:17-18), третя – «стадія зеніту» – випливає з біблійного тексту про те, що води потопу довго «посилювалися» і покрили всі гори, а також з міркувань здорового глузду: води повинні були деякий час перебувати на максимальному рівні.

Малюнок 1. Біблійна геологічна модель – це геологічна класифікаційна схема, яка ґрунтується на біблійному описі історії Землі. Модель є корисною для класифікації геологічних даних, розуміння геологічних процесів і прогнозування геологічних досліджень. Це сильний інструмент для передачі біблійних геологічних концепцій.

Другий етап – «відступ води» – розділяється на дві стадії на підставі не Писання, як такого, а власне гідрологічних спостережень (тому ми і називаємо це моделлю).57 Спочатку великі маси води, рухаючись з повністю затопленої поверхні, почали стікати гігантськими потоками. Це була «стадія зменшення». Потім, коли рівень води знизився і з’явилась суша, потоки почали розділятися – тобто розпочалася «стадія розсіювання». Це добре пояснює багато деяких геологічних особливостей, які важко пояснити за допомогою уніформістських моделей.⁵⁸ Нагадаю дві з них. 

Перша – рівнинні поверхні, які виглядають так, як ніби хтось вирівняв поверхню гігантським бульдозером, зробивши її пласкою, незалежно від орієнтації або твердості. Це – саме те, що робили гігантські потоки води в «фазі зменшення».⁵⁹ 

Друга – глибокі річкові долини: багато річок, замість того, щоб слідувати шляхом найменшого опору навколо гір, течуть прямо через ущелини в них. Це пояснюється тим, що направлені потоки, стрімко несучи величезну кількість води, долали вертикальні бар'єри і прорізали канали прямо в них. Оскільки долини утворилися після того, як сталася сильна ерозія, час їх утворення відповідає пізній стадії відступу води.⁶⁰

Підтверджені прогнози є сильною стороною будь-якої моделі, але з точки зору логіки їх не можна вважати доказом – це було б логічною помилкою, яка називається «підтвердження наслідку».¹

Висновок

Біблійна історія Всесвітнього потопу являє собою невід'ємну частину Писання і є важливою для розуміння історії Землі. Однак ми не жили в той час, а тому спроби зрозуміти, що ж відбувалося в часи Потопу, тягнуть за собою численні труднощі. Тому не дивно, що креаціоністи висувають багато різних припущень з цього приводу, а деякі з них містять помилки.

Відправним пунктом будь-яких теорій повинні служити ясні слова Писання і логічні висновки з них. Оскільки Потоп був історичною подією, то й наші описи подробиць цієї події по суті своїй – історичні. Наука корисна для розуміння цих подробиць як спосіб експертизи, але не як головна рушійна сила. Вона може показати, яким чином відомі процеси, що вивчаються гідрологією і седиментологією, відбувалися в рамках припущень, що випливають із Біблії. А там, де Біблія не дає достатньо інформації, ми вільні звертатися до відомих явищ, але до відповідних моделей слід ставитися з обережністю.

При стількох невідомих немає нічого дивного в тому, що існує безліч різних моделей. Але численні моделі в науці – це добре, особливо коли мова йде про спроби осягнути те, що відбувалося в минулого, яке не можна спостерігати. В кінцевому підсумку, важлива істина, а не відповідність тієї чи іншої наукової моделі.