Палеонтологія
Креацентр > Статті > Палеонтологія > Палеонтологія проти мільйонів років

Палеонтологія проти мільйонів років

По всьому світу вчені знаходять величезну кількість скам’янілостей, які є яскравим свідченням дії водної катастрофи. Мільярди скам’янілих рослин і тварин вчені- палеонтологи знаходять в так званих «захороненнях», які простягаються на величезні території. Ці площі подекуди займають до декількох десятків тисяч квадратних кілометрів. І знаходять їх по всьому світу, що сідчить далеко не про «локальні катастрофи». Досить часто поряд з морськими організмами в тих самих осадових породах знаходять скам’янілості рослин і наземних тварин! 

Буває так, що навіть м’які частини цих тварин дуже добре збереглись. Отже, їх захоронення повинно було проходити швидко і у величезних масштабах. Щоб покрити миттєво такі великі території знадобилося б тисячі кубічних кілометрів (!) вимитих водою осадових порід, які неслися б зі швидкістю 5 м/сек, або 18 км/год! Повторюся, такі об’єми не під силу «локальним катастрофам».

Іхтіозаври проти мільйонів років

Одним з прикладів такого миттєвого захоронення є недавня (початок 2018 року) знахідка британських палеонтологів з Манчестерського університету. Вони знайшли добре збережений скелет самки іхтіозавра, яка на момент смерті була вагітна шістьома-вісьмома малюками¹.

Самка іхтіозавра вагітна 6-8-ма малюками 

І це, знову ж таки не поодинокий випадок. Раніше, на початку 2014 року, китайські палеонтологи під керівництвом доктора Гуан-бао Чена з Геологічного музею провінції Аньхой знайшли скелет самки іхтіозавра, яка була вагітною трьома малюками. Загинула вона під час появи на світ першого малюка². 

Самка іхтіозавра вагітна 3-ма малюками. Деталь 

В Науково-природничому музеї міста Штутгарт, Німеччина експонується скелет самки іхтіозавра, яка закам’яніла під час пологів. На фото можна чітко побачити, що плід встиг дещо вийти із утроби. Це, вірогідно, одна з перших знахідок такого роду.

Самка іхтіозавра з Науково-природничого музею міста Штутгарт 

Враховуючи динамічні пози скам’янілих тварин та поширеність таких захоронень, можна зробити висновок, що причиною цих феноменів могла бути тільки глобальна водна катастрофа. Нею міг бути тільки біблійний потоп часів Ноя.

Реконструкція Іхтіозавра (Ichthyosaurus) 

Комахи, що "кохаються"

Дуже незвичну скам’янілість знайшов китайський вчений Чанкан Ши (Chungkun Shih) з Пекінського университету в 2013 році. Скам’янілість була знайдена на півночі Китаю в середньоюрських відкладеннях. На сьогодні це «найстаріший» (164-165 млн. років згідно еволюційних уявлень) приклад такого роду скам’янілостей. Унікальний зразок демонструє нам двох комах, які «застигли» в позі спарювання (in copuli). Комахи належали до сучасних Цикадових. Їх віднесли до вимерлого роду Anthoscytina, а назвали Anthoscytina perpetua. 

Anthoscytina perpetua в позі спарювання 

Реконструкція «процесу»

Видова назва perpetua походить від латинського слова «perpet», що означає «вічний, нескінченний», маючи на увазі позу, в якій комахи закам’яніли. Що ж цікавого вчені дізналися, досліджуючи цю незвичну скам’янілість? Вивчаючи геніталії і позу, в якій «застигли» цикади (ми не будемо вдаватися в анатомічні деталі дослідження), вчені дійшли висновку, що все це можна спостерігати і серед сучасних Цикадових. Тобто і анатомія геніталій, і розміщення їх один відносно одного, і поза комах свідчить про те, що «вони залишаються статичними протягом 165 мільйонів років»³. 

А що ж тут дивного? Як такі різні та складні органи, що відповідають один одному в усіх морфологічних і фізіологічних деталях, могли розвиватися поступово? Статеве розмноження можливе лише тоді, коли обидві статі мають повністю функціонуючі репродуктивні органи одночасно. Коли б це було не так, то нічому було б і закам’яніти.І ще. Це черговий приклад миттєвого захоронення. І не останній. Очевидно, що причиною смерті двох комах стала катастрофа. По всьому світу знаходять безліч скам’янілостей істот, смерть для яких настала раптово та неочікувано. Знову і знову ми бачимо докази дії глобальної катастрофи, якою був Всесвітній потоп в часи Ноя.

Сучасні Періодичні цикади (Magicicada septendecim) 

Велоцираптор vs протоцератопс

«Вони навіки застигли у смертельному двобої», — пише News Scientist.

Велоцираптор vs Протоцератопс. Вид зверху 

У 1971 році в пустелі Гобі у Монголії було знайдено рештки двох динозаврів, які закам’яніли під час своєї сутички. Кістки знаходяться в ідеальному стані, завдяки сухим умовам пустелі.⁴ Хижак велоцираптор встромив свій смертоносний кіготь в шию протоцератопса - травоїдного динозавра розміром з кабана. Найбільш ймовірно, цей удар пробив сонну артерію жертви.
Але протоцератопс не здався без бою. Він повалив велоцираптора на землю та вкусив хижака за праву лапу. Щелепа протоцератопса так і не розімкнулась…

Велоцираптор vs Протоцератопс. Деталь 

Реконструкція «двобою» 

З огляду на динаміку пози, в якій були знайдені ці особини, зрозуміло, що вони не стали жертвами вимирання. Динозаври були занесені раптово прямо під час свого бою. Принаймні, так пояснюють палеонтологи, які досліджували ці скам’янілості. Катастрофа? Так, кажуть вчені-еволюціоністи – піщана дюна, яка була ослаблена дощами, раптово обвалилася на них. А можливо, що вмираючий протоцератопс своєю вагою так притиснув велоцираптора до землі, що він, бідолашний, так і помер, і піщана буря поховала їх обох…В попередньому дописі ми показали, що такі «динамічні», і не тільки, скам’янілості зустрічаються повсюди – вони не є рідкістю. Очевидно, що причиною смерті двох динозаврів стала катастрофа. По всьому світу знаходять безліч скам’янілостей істот, смерть для яких настала раптово та неочікувано. Знову і знову ми бачимо докази дії глобальної катастрофи, якою був Всесвітній потоп в часи Ноя.

Велоцираптор (Velociraptor) 

Трицератопс (Triceratops)

Риби проти мільйонів років

«Палеонтологи виявили скам’янілості 259 дрібних рибок, які загинули РАЗОМ ОДНОЧАСНО». Рештки, які відносять до вимерлого виду прісноводних риб Erismatopterus levatus, були знайдені у вапняку формації Green River на заході США в 2016 році. Знахідку відправили в музей динозаврів префектури Фукуї (Японія), де нею зацікавився вчений Нобуакі Мідзумото (Nobuaki Mizumoto) з Університету Арізони. Вчені хотіли з’ясувати чи можна назвати цей екземпляр прикладом скоординованого руху групи тварин. 

Щоб «оживити» риб, дослідники ретельно виміряли положення і напрямок руху кожної особини. Команда провела майже тисячу комп’ютерних симуляцій, щоб спрогнозувати положення косяку при різноманітних напрямках потоків води. Згідно результатів аналізу, риби дійсно рухались в унісон. Навіть всередині косяку риби рухалися так, як це можна спостерігати сьогодні. Не зрозуміло тільки що сподівалися дослідники побачити, адже ці риби належали до сучасного класу Променепері (Actinopterygii). Невже тоді вони мали б рухатися інакше, ніж сьогодні? 

Цікаво, що вчені зробили висновок, що риби загинули одночасно. Як? Вони уточнюють: 

Ми не знаємо, як це відбулося, але, ймовірно, обвал піщаної дюни на мілководді спричинив швидке захоронення косяку риб. 

Виявляється, піщані дюни стали досить популярними у палеонтологів в їхньому поясненні раптового поховання і скам’яніння численних особин. Далі: 

Раптове замерзання, спричинене переохолодженням, також може пояснити швидку фіксацію, хоча це здається малоймовірним, враховуючи теплий клімат, який був характерний для еоценових відкладень формації Green River…Тим не менш, ми не можемо повністю виключити можливість того, що агрегація риби була викликана скупченням мертвих тіл за короткий час, а не одночасною фіксацією цілого косяку⁵. 

Але як мертва риба могла б «рухатися в унісон», адже до такого висновку дійшли вчені? Ну що ж, такого пояснення варто було очікувати.Очевидно, що причиною смерті риб стала катастрофа. По всьому світу знаходять безліч скам’янілостей істот, смерть яких настала для них раптово та неочікувано. Знову і знову ми бачимо докази дії глобальної катастрофи, якою був Всесвітній потоп в часи Ноя.

Трилобіти проти мільйонів років

Насправді, унікальну знахідку виявив польський полеонтолог Адріан Кін у верхньодевонських породах Свєнтокшистських гір (Польща) в кінці 1990-х років⁶. Він знайшов декілька вапнякових плиток, на яких побачив закам’янілих трилобітів. Їх було більше десятка особин. Ці трилобіти належали до роду Тримероцефалус (Trimerocephalus). До цього роду відносять сліпих трилобітів, адже згідно припущень палеонтологів ці тварини більшу частину свого життя проводили зарившись в донному мулі.

Сліпий трилобіт Trimerocephalus chopini 

В чому ж була унікальність цієї знахідки? На цих плитках трилобіти були «вишикувані» в ряд (від трьох до шести особин на одній плитці). Вчений стверджує, що ці плитки є частиною одної великої «колони» трилобітів. Що ж заставило трилобітів розміститися таким незвичним чином? Дослідивши унікальну знахідку палеонтологи дійшли висновку, що їм вдалося знайти закам’янілий епізод масової міграції трилобітів. Адже саме так шикуються в ряд багато сучасних членистоногих, які переселяються з різних причин з одного місця на інше. Наприклад, лангусти Panulirus argus, або Карибский колючий лангуст періодично здійснюють подібні міграції. Таким же чином мігрують і деякі гусениці, наприклад Thaumetopoea processionea, або Шовкопряд похідний дубовий.

Найбільші фрагменти «колони» трилобітів Малюнок Thaumetopoea processionea, або Шовкопряда похідного дубового на дубових гілочках.

Міграційна колона лангустів Panulirus argus, або Карибського колючого лангуста 

Так яка ж причина «миттєвої загибелі», згідно висновків вчених, мігруючих трилобітів? Як припускають спеціалісти, які вивчали ці унікальні знахідки, причиною смерті трилобітів стало «обміління ділянки моря, по дну якого вони пересувались. Можливо, що обміління моря і стало причиною для трилобітів, які жили на мелководді, шукати нове місце для проживання». Внаслідок цього «катаклізму» трилобіти, вірогідно, практично миттєво загинули, тому що намул, по якому вони пересувались, швидко висихаючи «склеїв» втікачів. Власне це і сприяло цим створінням так добре зберегтися в скам’янілому вигляді до наших днів.Цікаве пояснення. Не зрозуміло тільки як трилобіти змогли «так добре зберегтися», «практично миттєво загинувши» на поверхні дна обмілілого мілководдя, та ще й бути покритими осадовими породами до того, як їхні мертві тільця встигли розкластися? В одному праві вчені-палеонтологи – це справді був катаклізм, тільки не «безводний», але водний. Знову і знову ми бачимо докази дії глобальної катастрофи, якою був Всесвітній потоп в часи Ноя.

Амоніт проти мільйонів років

Минулого року в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America (Праці Національної академії наук Сполучених Штатів Америки) була опублікована стаття про знахідку амоніта (вимерлий морський головоногий молюск) в шматку бірманського бурштину. В бурштині, який є скам’янілою деревною смолою виявлена морська тварина. Крім молюска в бурштині було виявлено близько 40 особин як наземних, так і водних членистоногих: кліщі, багатоніжки, павуки, таргани, жуки, мухи, оси, водні ракоподібні, а також чотири черепашки морських слимаків. 

Амоніт обстежили за допомогою комп’ютерної томографії і класифікували як ювенільну (молоду) форму роду Puzosia, який існував в крейдовому періоді (згідно еволюційних уявлень). М'яких тканин всередині черепашки амоніту не залишилося, тому туди потрапила певна кількість піску, те ж саме і з черепашками морських слимаків. Так яким чином потрапили черепашки амоніту та інших морських молюсків в скам’янілу деревну смолу? Автори дослідження авторитетно заявляють, що існує три сценарії цієї події.

Бірманський бурштин з амонітом 

Інші включення 

Перший сценарій. «Дерева, що виробляють смолу росли дуже близько до піщаного пляжу. Наземні комахи опинилися в рідкій смолі, поки вона ще знаходилася на дереві. Рухаючись вниз по стовбуру, смола підхоплювала інших членистоногих. Коли крапля смоли досягнула землі (пляжу?), туди потрапили викинуті на берег черепашки молюсків».За другим сценарієм цунамі накрило прибережний ліс і таким чином черепашки попали в бурштин. Третій сценарій припускає, що середовище, де ріс ліс було тропічне і тому бурі були частим явищем, що і пояснює цей феномен.

Самі автори наполягають на першому сценарії, наголошуючи, що «рідка смола не потребує контакту з морською водою, щоб довший час залишатися пластичною, як це описують Шмідт і Ділчер в своєму дослідженні⁷. Тут я хотів би дещо зупинитися. Александр Шмідт (Alexander R. Schmidt), професор геобіології Геттінгенського університету, Німеччина та Девід Ділчер (David Dilcher), професор біології університету Флориди, США, в 2007 році опублікували дослідження «Водні організми як бурштинові включення та приклади сучасного болотного лісу» («Aquatic organisms as amber inclusions and examples from a modern swamp forest») у вищевказаному журналі. Надрізавши кору дерев, які ростуть в болотах Флориди, вчені помітили, що в смолу, яка витікала у воду, попадали як у пастку дрібні ракоподібні, жуки, кліщі, бактерії і гриби. Дослідники зробили висновок, що «водні тварини можуть попадати в смолу, не покидаючи середовища свого існування». 

Ось як вчені пояснюють феномен присутності водних членистоногих в скам’янілій деревній смолі. Вода сповільнює процес затвердіння смоли, яка на повітрі твердіє достатньо швидко. Таким чином, під водою смола залишається в’язкою довше, тому є більше шансів морським організмам прилипнути. Іншими словами, смола у воді більш небезпечна для дрібних тварин, ніж на стовбурі дерева. І цікавий висновок: смола у воді не тверділа, а перетворитися в бурштин могла б тоді, коли б її покрила достатня кількість осадових відкладень. Так бурштин міг би зберігатися протягом тривалого часу⁸. Але «достатня кількість осадових відкладень» могла бути принесена тільки водним потоком. Тобто це сценарій повені. Адже доведено, що на повітрі затверділа смола швидко руйнується. Щоб з неї утворився бурштин, вона повинна бути швидко захоронена.

Ще декілька цікавих фактів. Дерево «плаче» смолою тільки тоді, коли воно пошкоджене. Тобто смола це те, чим дерево «лікує свої рани». Просто так цей процес не відбувається. А кількість виділеної смоли була величезна. І ось чому.

Найбільший бурштиновий самородок знаходиться в музеї самоцвітів в Копенгагені (Данія). Він був знайдений шахтарями на острові Суматра в 2014 році. Його вага 47,5 кг. 

Найбільший бурштин в світі, 47,5 кг 

Другий по величині самородок – «Бірманський бурштин» масою 15 кг. Зберігається в Природничому музеї в Лондоні. 

Бурштин з Бірми, 15,25 кг 

Про самородки вагою від 12 кг і менше розказувати вже не потрібно. Як могла набратися така велика кількість смоли не твердіючи? Якщо ми спостерігаємо таку кількість скам’янілої смоли, то в минулому мало б бути масове пошкодження дерев. В поєднанні з «достатньою кількістю осадових відкладень» висновок напрошується один. Тропічний бурштин блакитного відтінку має здатність фосфоресціювати (припускають, що це відбувається через домішок вулканічного попелу в затверділій смолі). Зустрічається він здебільшого в Домініканській республіці. Утворився при вулканічній катастрофі? А ще той факт, що прожилки бурштину зустрічаються в кам’яновугільних пластах тільки доповнює картину.

Тропічний бурштин блакитного відтінку 

Пояснення появи наземних і водних членистоногих в бурштині шляхом повільного стікання по стовбуру і нашарування в’язкої смоли не витримує критики. 

Бурштин с 10-сантиметровою ящіркою 

Бурштин с застиглою всередині жабою 

Богомол в бурштині 

Поклади бурштину

Такі бурштинові «напливи» характеризуються певною кількістю шарів, які щільно прилягають один до одного. Характерна особливість напливів – їх шкаралупувата будова, добре помітна в поперечному перерізі. Поверхня шарів нерівна, вони легко роз’єднуються. В таких напливах ми можемо зустріти відбитки кори дерева, навіть її шматочки⁹. Такі напливи непрозорі. Натомість в бурштині з тваринними включеннями ми цього не бачимо. Бурштин прозорий, не шаруватий. Очевидно, що він утворився у водному середовищі. Це черговий приклад дії глобальної катастрофи, якою був Всесвітній потоп в часи Ноя.




Автори: Орест Бабицький, Віталій Тупчієнко

Редактор: Бабицький О., Тупчієнко В.


Посилання:

  1. "Британские ученые нашли останки беременного ихтиозавра", Версия. Наука, 05.04.2018
  2. Motani R et al. 2014. Terrestrial Origin of Viviparity in Mesozoic Marine Reptiles Indicated by Early Triassic Embryonic Fossils. PLoS ONE 9 (2): e88640; doi: 10.1371/journal.pone.0088640
  3. Li S, Shih C, Wang C, Pang H, Ren D (2013) Forever Love: The Hitherto Earliest Record of Copulating Insects from the Middle Jurassic of China. PLoS ONE 8(11): e78188. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0078188
  4. Stunning fossils: Dinosaur death match. News Scientist, 18 February 2015
  5. «Inferring collective behaviour from a fossilized fish shoal» Nobuaki Mizumoto, Shinya Miyata and Stephen C. Pratt
  6. Radwański,A., Kin,A., Radwańska, U. 2009. Queues of blind phacopid trilobites Trimerocephalus:Acaseof frozen behaviour of Early Famennian age from the Holy Cross Mountains, Central Poland. Acta Geologica Polonica, 59(4), 459–481. Warszawa.
  7. Tingting Yu, Richard Kelly, Lin Mu. (2019) An ammonite trapped in Burmese amber. PNAS June 4, 2019 116 (23) 11345-11350; first published May 13, 2019; https://doi.org/10.1073/pnas.1821292116
  8. Schmidt A. R., Dilcher D. L. (2007) Aquatic organisms as amber inclusions and examples from a modern swamp forest. PNAS October 16, 2007 104 (42) 16581-16585; https://doi.org/10.1073/pnas.0707949104
    9. Сребродольский Б. И., «Янтарь», Москва, Наука, 1984

Вас також може зацікавити: