Часто буває важко зрозуміти весь катастрофізм Потопу, який колись охопив всю Землю. Масштаб такого Потопу значно перевершує будь-який людський досвід, його не можна порівняти зі спостережннями за річкою, раптовою повінню чи зі зливою під час грози. Але іноді природа дає нам можливість поглянути на те, що відбувалося під час Потопу. Недавній крижаний шторм в горах Гаваїв надав такий шанс.

Механізм Потопу

Біблійними механізмами Потопу були відчинені «джерела великої безодні» і розчинені «небесні розтвори» (Буття 7:11). Точний зміст цих двох механізмів є спірним (Boyd and Snelling 2014, Morris 1976). Або «небесні розтвори» призвели до сильного дощу протягом 40 днів і ночей, або ж дощ є результатом об'єднання двох механізмів. Коли відкриваються «джерела великої безодні», в якійсь мірі відкривається земна кора. Коли це відбувається, можна очікувати величезну вулканічну активність.

Подія на Гавайських островах

Крижаний шторм на Великому острові Гаваїв стався на вершинах Мауна-Кеа і Мауна-Лоа висотою більше 3660 м. Він був викликаний виверженням вулкана Кілауеа на південно-центральній частині острова. Лава з цього вулкана стікала до моря і виливалася в океан, виробляючи величезну кількість пари. Пара швидко піднімалася і переносилася вітрами, що дули з півдня і південного сходу над двома великими вулканами. 

Це призвело до появи крижаного дощу і туману, який огортав гори, роблячи дорогу до вершини Мауна-Кеа, в 115 км на північ від Кілауеа, небезпечною для їзди. Національна служба прогнозу погоди на Гаваях в Гонолулу опублікувала попередження про холодну погоду з 8:23 вечора 7 червня до 8 години ранку 8 червня. Очікувалося, що розсіяне сонячне світло, що світить крізь хмари, швидко розтопить лід вранці.

Вершини вулканів на Великому острові (Мауна-Кеа висотою 4,207 м і Мауна-Лоа заввишки 4 169 м), іноді взимку покривалися снігом, але опадами в цьому червневому літньому явищі був лід, а не сніг. Це сталося через те, що вода в парі швидко піднімалася з-за високої температури лави і прихованої теплоти конденсації, а охолоджувалася вона з висотою. 

У міру того, як водяна пара піднімалася вище рівня замерзання, вона залишалася у вигляді рідких крапель, що часто відбувається в купчастих і стратиформних хмарах. Таким чином, крижаний туман (перебуваючи в хмарі) і рідкий дощ замерзали при попаданні на гірські вершини. Зайве говорити, що ця подія була дуже рідкісною.

Виверження Кілауеа і Мауна-Лоа також іноді викликали шкідливе забруднення повітря на решті частини Гавайських островів. Це забруднення повітря, яке називається вог, являє собою поєднання вулканічного смогу і туману. Вог виникає через дегазацію двоокису сірки з вулканічних вивержень, який взаємодіє з сонячним світлом, киснем, пиловими частинками і вологою. Реакція утворює аерозоль сірчаної кислоти та інших сульфатів. Аерозоль являє собою суспензію твердих або рідких частинок діаметром близько одного мікрона або менше.

Наслідки для розуміння Потопу

Ми знаємо, що під час Потопу була велика вулканічна активність. Ми часто бачимо вулканічні породи між осадових порід і вулканічний попіл всередині осадових порід, великі площі вулканічних порід від величезних вивержень і деякі осадові породи, які виникли через вулканізм і були перетворені водами Потопу. Такий вулканізм, мабуть, нагрівав воду поблизу і миттєво створював пару, яка швидко піднімалася в атмосферу і виливалася дощем на поверхню. Були також інші механізми для виробництва дощу в такій глобальній катастрофі.

Звичайно, крижаний дощ падав на ці Гавайські гори через їх висоту, проте під час Потопу не було таких високих гір, і, у міру збільшення Потопу, гори вкрилися б водою. Тому навряд чи лід міг впасти на гори на початку повені. Але цей приклад показує, що дощ міг легко утворитися через гарячу лаву, яка взаємодіє з морською водою так само, як на Кілауеа.

Для того, щоб протягом 40 днів і 40 ночей лив дощ не потрібен паровий навіс, як деякі припускали в минулому. Крім того, паровий покрив з великою кількістю водяної пари, достатньої для продовження дощу протягом 40 днів і ночей, призведе до нагрівання землі до високої температури, не сумісної з життям людини, ще до повені (Vardiman, 2001). Ми повинні пам'ятати, що паровий купол не є біблійним поняттям.

Тому, якщо ми помножимо цю рідкісну подію на Гаваях в кілька тисяч разів, ми можемо отримати уявлення про інший механізм того, як дощ міг не припинятися протягом 40 днів і 40 ночей у всьому світі під час Потопу в дні Ноя.