Багато геологів стверджують, що Ной просто не міг побудувати ковчег так, як це описується в Біблії. На їхню думку, Ной не міг використовувати смолу для покриття ковчега й зробити його водонепроникним. Геологи заявляють, що смола є побічним продуктом з нафти або вугілля, а якщо допустити, що вугілля утворилося тільки під час Всесвітнього потопу, вони просто не могли покрити ковчег смолою.

Смола – це чорна, клеєвидна речовина, яка залишається після нагрівання або очищення кам'яновугільного дьогтю. Смола належить до того ж самого сімейства речовин, що й асфальт чи бітум. Сьогодні смолу в основному отримують у результаті нагрівання вугілля. Більшість сучасних геологів не знають про інші джерела смоли. 

Реконструкція ковчега Ноя, побудована Джоханом Хайберсом

Але кам'яновугільний дьоготь і нафта не є єдиним джерелом смоли. Кожен, хто захоче витратити трохи часу та заглянути в хороший словник по геології, виявить, що смолу можна також отримати в результаті очищення або нагрівання деревини. Насправді, до того як почала розвиватися вугільна й нафтопереробна промисловість, смолу отримували саме таким способом.

Протягом, щонайменше, однієї тисячі років виробництво смоли в Європі процвітало. Саме смола, отримана за допомогою цієї технології, використовувалася для побудови тих відомих величезних дерев'яних кораблів і вітрильників, які зустрічаються в європейській історії. 

Виробництво смоли було професією, яка вимагала кваліфікованої праці, й багато європейських прізвищ свідчать про це сьогодні. У польській мові [і в багатьох інших слов'янських мовах – прим. пер.] слово «pitch» (з англ. смола) або «tar» (з англ. дьоготь) звучить, як «смола». У будь-якому польському телефонному довіднику ви знайдете такі прізвища, як Смола, Смоландер, Смолен, Смоленськ і Смолярц. Ці прізвища просто означають: «людина, яка робить смолу».

Подібним чином у Німеччині слово смола звучить як «teer», і від цього слова утворилися такі прізвища, як Тир і Тірман. Навіть в англійській мові можна зустріти такі прізвища, як Пітчер, Тарьер, або Тармо, і це лише деякі прізвища. Все це вказує на те, що виробництво смоли було дуже поширеним видом діяльності по всій Європі.

Отже, як же вироблялася смола до того, як почали розвиватися нафтова та вугільна галузі промисловості? Першим етапом було добування смоли з сосни, яка в той час росла в густих європейських лісах. На стовбурі дерева робилися косі розрізи, й в міру того, як смола з дерева стікала по канавках, її збирали в резервуар, встановлений в самій основі дерева. 

Соснова смола досі видобувається таким способом у Польщі, Україні, Росії, Фінляндії та інших європейських країнах, де досі ростуть соснові ліси.

Коли смола перестає стікати, дерева зрубують і покривають ґрунтом або попелом, а потім повільно спалюють, отримуючи легку, чорну, чисту форму вуглецю, який називається деревним вугіллям. Останнім етапом у процесі виготовлення смоли було додавання подрібненого в порошок деревного вугілля до киплячої соснової смоли. 

Різні кількості деревного вугілля давали смоли з різними властивостями. Саме така смола використовувалася для того, щоб покривати водонепроникним шаром величезні кораблі, які пливли через океан. На мою думку, це не випадково, що смола сьогодні може видобуватися з вугілля, більшість із якого в Австралії має всі ознаки того, що вона була отримана з уламків сосни.

Незважаючи на те, що я не можу з впевненістю сказати, що Ной отримав смолу для свого ковчега саме таким чином, однак описаний спосіб добування смоли також не вказує на те, що ви повинні вміти добувати нафту чи вугілля з ґрунту для того, щоб отримати смолу. Всякий, хто зрубав би стільки дерев, скільки зрубав Ной і його помічники для побудови величезного ковчегу, який повинен був плисти по поверхні води океану, безсумнівно, дізнався б про існування деревної смоли. 

І якщо європейці добре знали та широко використовували метод виготовлення смоли ще до того, як була виявлена нафта, то, безумовно, Ной також міг використовувати такий самий вдалий спосіб покриття свого ковчегу, щоб зробити його водонепроникним.