Товщина земної мантії складає більше 2 800 км (від ядра до кори). Верхню частину мантії також називають «деплетованою (геохімічно виснаженою) мантією», оскільки геологи вважають, що деякі складові цього шару перейшли в земну кору. Земна мантія досі містить достатньо води, щоб, не менше десяти разів, наповнити світовий океан.Біблія говорить нам, що було два основних джерела води, яка затопила Землю під час потопу Ноя.

У Буття 7:11 ми читаємо, що «відкрилися всі джерела великої безодні». Схоже, що ця вода прийшла із земної мантії. Згідно з розрахунками геологів, мантійні породи досі містять в структурі своїх мінералів достатньо води, щоб, не менше десяти разів, наповнити світовий океан.¹ 

Вчені також вважають, що зовнішня частина мантії (деплетована мантія) віддала частину речовини земній корі.² Деякі також припускають, що в результаті підйому океанічного дна вода залила континенти.³

Також в Буття 7:11 говориться про те, що вода надходила і з неба: «і вікна небесні відчинилися». Це не був звичайний дощ, бо він йшов майже 40 днів, поки ковчег не поплив. Рівень води продовжував підійматися ще протягом п'яти місяців, поки, нарешті, вода не покрила всі високі гори (Буття 7:19). [Прим. пер.: Також, оскільки Потоп кардинально змінив рельєф земної поверхні, і найбільші сучасні гірські хребти (в т.ч. Альпи, Гімалаї та ін.) сформувалися вже під час і після нього, можна з високою часткою впевненості припустити, що допотопні гори були набагато нижче сучасних].

Як міг дощ йти так довго? Нам точно це невідомо, але вчені-креаціоністи припустили кілька варіантів:

• Руйнування товстого купола водяної пари у верхніх шарах атмосфери, що оточував Землю до Потопу. Розрахунки показують, що він не міг утримувати багато води, але цим можна пояснити певну її кількість.⁴
• Водяні струмені, які вистрелювалися з-під землі високо в атмосферу і випадали на поверхню у вигляді дощу.⁵
• Інтенсивні циклони («гіпергани»), що сформувалися над теплими водами океану (він нагрівався підземними вулканічними виверженнями).⁶
• Вода була скинута на Землю величезною кількістю комет. Місячні кратери вказують на те, що Сонячна система піддавалася інтенсивному бомбардуванню кометами, і деякі креаціоністи припускають, що це відбувалося під час Потопу.⁷
• Комбінація перерахованого вище.

Ноїв потоп був одноразовою подією, яку ми не спостерігали безпосередньо. Але, незважаючи на це, описані в Біблії джерела надходження води узгоджуються з нашим розумінням структури землі.