Недалеко від туристичного містечка Юлара, яке розташоване в середині Австралійського материка, грізно вимальовується загадковий силует гори Ката Джута. 

Ця гора тягнеться на захід і підноситься на 546 метрів над плоским, піщаним горизонтом. Її куполоподібні відслонення породи, які знаходяться всього в 40 км на захід від гори Айерс Рок, колись були відомі під назвою Олгас, але сьогодні ця гора має місцеву назву — «Багато Голів», або Ката Джута.

Велика кількість води

Якщо ви будете рухатися на південь і обійдете навколо це місце, то побачите нахилені пласти осадової породи. Ці пласти були відкладені в той момент, коли через цю область протікала вода. Нам розказують про те, що в земній корі утворилася западина, і це сталося приблизно 900 мільйонів років тому – період часу настільки далекий та довгий, що його неможливо навіть уявити. 

Але чи дійсно це сталося настільки давно? 

Ми повинні пам'ятати про те, що ці дати не є визначеним фактом, а засновані на вірі про минуле, яке неможливо спостерігати. І те, що ми бачимо в Ката Джуті, каже нам, що ці гірські породи зовсім не утворювалися протягом мільйонів і мільйонів років.

Привабливі силуети Ката Джути інтригують туристів, які приїжджають з різних країн світу, щоб побачити цю загадкову землю. Здіймаючись з рівнин в центральній Австралії, ці дивовижні напівкуполи привернули спочатку увагу місцевих австралійців. Вони вказують на час, коли світ був зовсім іншим.

Дивно, але коли ми приїхали в Ката Джуту і почали прогулюватися між величезних і масивних куполів, то виявили, що це місце являє собою величезну купу каміння. На фотографії ви можете побачити, як я сиджу на цій оголеній породі і вказую рукою на довгастий, плаский камінь, який розташований майже паралельно поверхні. 

Зібрані тут кругляки вказують на те, якою сильною була течія води, що їх так швидко віднесло у це місце.

Всі туристи, яких я тут зустрічав, виявляли крайнє здивування, розглядаючи на це каміння. Під час відвідування цього місця я розмовляв з багатьма людьми і часто ставив їм наступне питання: 

«На вашу думку, яким чином відклалися ці породи? Сталося це в результаті дії невеликої кількості води протягом тривалого часу, чи вони відклалися в результаті дії величезного водного потоку за короткий час?»

Кожен, кого я запитував, відповідав: 

«Звичайно ж це результат дії величезної кількості води!» 

Куполи Ката Джута наповнені округлим камінням, і їх стіни простягаються на сотні метрів вгору. Кам'янисте відкладення також іде вглиб під землю на сотні метрів.¹ Деякі з кругляків у стіні мають дуже великий розмір. 

Один з них має не округлу форму, а кутню. Це величезний камінь довжиною близько 2 метрів і шириною 0,5 метра. Такі величезні брили гірської породи зустрічаються часто і свідчать про надзвичайну міць водного потоку, який переніс їх на велику відстань і відклав у цьому місці.

Відкладені під час Всесвітнього потопу

Кругляки вказують на неймовірну силу водних потоків, які «розривали» породи і переносили їх на нове місце в міру того, як вода текла по поверхні землі. Ці потоки були швидкими і масштабними. Думка про те, що ці породи утворювалися в річках протягом мільйонів років не відповідає дійсності. 

І не дивно, що велика кількість туристів, які щороку приїжджають в Ката Джуту, дивуються тому, що вони бачать перед собою. Ката Джута є сильним підтвердженням на користь величезної водної катастрофи, яка поглинула земну кулю приблизно 4500 років тому.

Куди подівся весь еродований матеріал?

Незважаючи на те, що гора Олгас так високо здіймається над рівниною, величезна кількість початкового відкладення гірської породи стала еродованою. В результаті залишилися лише захоплюючі куполи. 

Нам розповідають про те, що ерозія відбувалася повільно протягом мільйонів років, але чи дійсно мало пройти так багато часу? Якщо ерозія і справді відбувалася настільки повільно, то куди в такому випадку подівся весь еродований матеріал? Такі величезні кругляки навряд чи могли перенестися за допомогою вітру. Подивіться, як мало ми виявляємо їх навколо підніжжя гори.

Якби ерозійний процес відбувався протягом мільйонів років, еродований матеріал можна було б знайти всюди. Ближче до стіни гори порода повинна була б бути товстішою та вищою, практично, майже як самі купола. У міру віддалення від гори, уламки повинні були б зменшуватися, а потім і зовсім зникати. Але після того, як ми дослідили цю територію, все що нам вдалося виявити – так це тонкий шельф з уламків навколо підніжжя гори.

Зверніть увагу на величезні кругляки, які розкидані по поверхні цього шельфу. Не хотілося б мені бути поблизу, коли впав би хоч один з них. Але на шельфі можна виявити кілька таких масивних каменів. При збільшеному зображенні можна побачити, що масивні кругляки дають чітке уявлення про те, наскільки добре скріпилась порода. Коли вони падали, то не розкришилися на шматочки, а залишилися у вигляді однієї брили. 

Безсумнівно, що для того, щоб вони стали крихкими і розкололися під дією зовнішніх впливів, потрібен би був дуже тривалий час.

Еродовані під час Ноєвого потопу

Вплив Ноєвого потопу легко пояснює те, яким чином була еродована Ката Джута. У міру того, як води Потопу сходили з австралійського континенту, під час рецесивної стадії (стадії відступу води)², основна маса гори Олгас була еродована під дією швидкого водного потоку. 

Ці потоки і забрали еродований матеріал з цієї території. Протягом 500 років після того, як стався Потоп, гострі кромки гори Олгас ставали округлими під дією тепла, холоду, вітру і води. Відносно невелика кількість матеріалу була еродована з моменту Потопу в тому місці, куди впав цей матеріал, тобто біля основи куполів. 

Сьогодні час від часу великі камені падають на землю, і саме їх ми бачимо розкиданими по поверхні землі.

Ката Джута сьогодні світиться помаранчевим кольором під гарячим пустельним сонцем, але одного разу вона була вкрита бурхливими водами

Якби не вчення про мільйони років...

Шари осадових порід, які можна побачити в Ката Джуті, були відкладені під час стадії затоплення Ноєвого потопу в той час, коли води піднімалися і покривали землю. Величезна кількість проявленої енергії вказує на те, що породи відклалися на самому початку цієї ранньої стадії Потопу. 

Ката Джута піддалася ерозії під час рецесивної стадії, а потім еродований матеріал був винесений водами Потопу, що відступали. Протягом 4500 років, що минули з часу Всесвітнього потопу, ерозія надала верхівкам каменів округлу форму, а відносно невелику кількість матеріалу до сих пір можна виявити на шлейфі, розташованому навколо підніжжя гори. 

Дивовижні куполи Ката Джути можна переконливо пояснити лише за допомогою великомасштабних подій, що сталися в світовій історії, про які записано в Біблії. 

Якби вся інтерпретована література і рекламні щити навколо цього місця не зображали цю локацію, як сакральне місце духів, що існує протягом мільйонів років, людям було б неважко встановити зв'язок між цією горою в пустелі і потопом Ноя. 

Так, Ката Джута оповідає нам дивовижну історію, яка суперечить ідеї про мільйони років, і яка узгоджується з нашою справжньою історією Австралійського материка, записаній в Біблії.