Тварини часом можуть з’являтись у дивних місцях. У сучасному світі ми звикли до подорожей на великі відстані. Тварин можна транспортувати з однієї частини земної кулі в іншу за допомогою поїздів, літаків та автомобілів. Тварин перевозять у зоопарки, щоб поповнити або урізноманітнити популяцію або заради більш сприятливого для життя середовища. 

Кожного разу люди прикладають багато зусиль, щоб організувати переїзд тварин. Частково, саме тому еволюціоністи ламають голови у спробах зрозуміти, чому скам’янілості деяких тварин з’являються в несподіваному місці або у несподіваний історичний час. Наприклад, це стосується нещодавно знайденої скам’янілості мавпи Panamacebus transitus.

У 2012 та 2013 роках палеонтологи змогли дослідити нові ділянки землі в Панамі в рамках проекту розширення Панамського каналу. 

На північ від Панамського каналу у шарі попелу вони знайшли сім скам'янілих зубів мавпи. Зуби були проскановані методом комп’ютерної томографії. Їх також порівняли з зубами інших широконосих (мавпи Нового Світу). Була виявлена подібність з сучасними капуцинами, але водночас були присутні кілька важливих характеристик, які натякали вченим, що це був інший вид мавп, який відрізняється від сучасних, а також раніше описаних вимерлих видів мавп. 

Дослідники були здивовані не лише особливостями зубів, але й місцем, де їх знайшли.

Мавпа капуцин

Еволюціоністи вважають, що в Центральній Америці не існувало мавп до тих пір, поки 3-4 мільйони років тому не сформувався Панамський перешийок. Вони вважають, що вік цих скам'янілих зубів становить приблизно 20 мільйонів років. Перед еволюціоністами постає проблема, адже, якщо так, то мавпи повинні були подолати 150 км відкритих вод, щоб потрапити в Центральну Америку з Південної Америки.

Оцінка даних та тлумачень

Коли з’являються такі дослідження, нам слід пригальмувати і запитати самих себе про те, що нам відомо з даного питання. Якщо б ви прочитали оригінальну статтю в журналі Nature та джерела, на які даються посилання, ви б помітили вживання такого слова як «припущення». 

Слово «припущення» застосовується тоді, коли мова йде про датування решток, датування скам'янілостей, місця існування мавп та моделі їх міграції, а також філогенез даного зразка в порівнянні з описаними раніше видами. Ми повинні зупинитись і зосередитись на даних, які існують, і відокремити їх від припущень. 

Ми знаємо, що знайдено сім скам'янілих зубів з фізичними характеристиками, що притаманні сучасним капуцинам. Ці зуби було знайдено в Центральній Америці, на північ від Панамського каналу в шарі попелу, де виявлено кристали циркону. Прочитавши п'ятнадцять сторінок статті, бібліографій та графіків, це все, що ми знаємо.

Може здатися, що цієї інформації замало в порівнянні з часом, роботою та зусиллями, затраченими дослідниками. Але Бог добрий і Він дає нам Своє Слово, щоб зрозуміти інформацію, яку ми знаходимо, у правильній перспективі. 

У книзі Буття 6-9 Біблія розповідає нам про найбільший масштабний проект по переміщенню тварин за всю історію світу. Виходячи з біблійної історії, ми знаємо, що Потоп відбувся приблизно 4360 років тому. Вся земля була покрита водою. Єдині, хто залишився в живих — це люди та звірі (наземні тварини, що дихають повітрям), які були на Ноєвому ковчезі. Після того, як вода відступила, Бог наказав Ною та тваринам «плодитись і розмножуватись» (Буття 9:1). Тварини виконали наказ, на відміну людей, які розійшлися по планеті лише після падіння Вавилонської вежі (Буття 11).

Теорії міграції

Яке це має значення для тварин та скам'янілостей, які ми знаходимо сьогодні? Більшість скам'янілостей знаходяться в осадових шарах, які утворились під час Потопу. Проте найвищі шари порід, які, як правило, тонкі, зустрічаються рідко і містять в собі скам'янілі рештки ссавців, яких можна побачити навіть сьогодні. Такі шари, швидше за все, утворились після Потопу. Місцевого шару вулканічного попелу, в якому були знайдені зуби мавп, належить до останньої групи. 

Еволюціоністи були здивовані присутністю мавп в Центральній Америці, але ми знаємо, що тварини зробили те, що Бог сказав їм зробити: вони наповнили землю. Після Потопу це могло відбуватись по-різному. Наземні тварини могли долати воду сухопутними мостами, які утворювались, коли рівень моря значно падав протягом Льодовикового періоду або вони могли подорожувати на плавучих рослинних плотах. Коли в 1980 році відбулось виверження Сент-Геленс, величезні дерева були вирвані з корінням. Вони плавали великим килимом по озеру, яке знаходилось неподалік. 

Гора Сент-Хеленс — це мініатюрний приклад того, що сталося під час Потопу; катастрофа на горі підтверджує думку про те, що великі, плавучі острівці з колод та рослинності могли забезпечити тварин транспортом, який переправив їх до інших частин світу. Цілком ймовірно, що саме таким способом тварини з Африки потрапили до Південної та Центральної Америки. 

Існує багато прикладів, коли подібні види тварин живуть на протилежних сторонах одного і того ж океанського басейну, при чому немає пояснення того, як вони могли подолати такі великі ділянки води.

Божа передбачливість

Хоча подорожі Panamacebus transitus могли бути важкими та довготривалими, не потрібно багато віри, щоб побачити, як Бог піклувався і продовжує піклуватись про Своє творіння. Ковчег врятував вісім людей і весь спектр наземного тваринного життя Землі, яка була охоплена смертельною катастрофою. Бог зробив те саме для нас і сьогодні, надавши нам Ковчег для порятунку в образі Свого Сина, Ісуса Христа. 

Точно так само, як перебування на ковчезі не було кінцем Ноєвого життя, але стало підготовкою його, його сім'ї та тварин до наступного розділу історії, Бог хоче те самое для вас і для мене. Ця незкінченна пригода починається зі знайомства з Ісусом і продовжується подальшим дослідженням світу під проводом Христа. 

Ми не можемо знати, де ми опинимося у цьому житті, так само як ця мавпочка не усвідомлювала значення свого перебування в Центральній Америці. Але у Бога усе чітко сплановано, особливо коли справа стосується вічного майбутнього Його дітей.