Сучасна флора та фауна
Креацентр > Статті > Сучасна флора та фауна > Ігри тварин продовжують уникати еволюційного пояснення

Ігри тварин продовжують уникати еволюційного пояснення

Відповідно до теорії еволюції Чарльза Дарвіна, поведінка організму нібито мотивована біологічним імперативом виживання. Як же тоді він може пояснити риси, котрі не мають відношення до виживання, такі як ігри тварин? Проста відповідь полягає в тому, що він не може.

Публікуючись у "Щоквартальному огляді біології" ("Quarterly Review of Biology"), дослідники Керрі Грем та Гордон Бургхардт писали: "Поведінка в грі – це парадокс у людей і тварин, що є всюдисущим, але неоднозначним". У своєму огляді поточних досліджень з цього питання неоднозначність еволюційних витоків для ігор була тільки підкреслена. Автори дослідження запропонували суміш цікавих спостережень з недавніх досліджень тваринних ігор, а також плутані, ненаукові «пояснення» в еволюційному контексті.

Наприклад, вони показали, що дослідження виявили грайливу поведінку у більшості досліджуваних тварин, навіть у деяких комах, згідно з деякими біологічними визначеннями слова "гра". Гра тварин – це не одна риса, а поведінка, пов'язана з безліччю ознак, таких як певні нейронні зв'язки та інстинктивні поведінкові дані про звички. Плюс, гра здається несерйозною. Яким чином дарвіністська інтерпретаційна структура правдоподібно пояснює походження множинних взаємопов'язаних ознак, котрі працюють для досягнення поведінки, яка не має чіткого впливу на виживання? Якби були очевидні переваги ігор для виживання тварин, то еволюціоністи пов'язали б цей фактор виживання з еволюційним минулим, навіть не встановлюючи успадковану основу для такої складної поведінки.

Дослідження не змогло уточнити неоднозначність еволюційних пояснень гри. Після згадки про те, що деякі тварини граються тихо, а інші – голосно, а також посилаючись на деяку діяльність мозку, яка супроводжує таку поведінку, автори пишуть: "Еквіваленти сміху через різні види вказують на походження гри та її еволюційне значення".

Але дослідники не приводять ніяких аргументів для підтримки цього твердження! Що робить будь-яку вокалізацію в тварині (видавання звуку)еквівалентом людського сміху? І яку перевагу для виживання дає така поведінка? Якщо ігрові вокалізації дають виграшну перевагу, то чому не всі тварини еволюціонували, щоб вокалізувати під час гри? Ці питання залишаються без відповіді, підкреслюючи безпліддя порожньої риторики про передбачуване "еволюційне значення".

Вивчаючи давню "віру в те, що гра має важливе значення для розвитку молодих тварин", автори провели деякі експерименти, в яких не було ніякої різниці в розвитку між молодими тваринами, які не грали, і тими, що грали. Спостереження різних видів показали, що дорослі соціальні взаємодії вплинули на активність неповнолітніх, але жодна з них не пов'язувала якої-небудь грайливої поведінки з підвищенням живучості.

В одному з розділів огляду, де обговорювалися можливі розвиваючі ефекти ігор в еволюційному розвитку, використовувалося з півдюжини спекуляцій, кожна з яких позначалася словом "може" – в тому сенсі, що "гуртова гра тварин може являти собою набір спільних форм поведінки, пов'язаних з еволюцією соціальності" Але кожна заява, типу "може", обов'язково передбачає потенціальне "не може", змушуючи читача сумніватися в тому, чи існують насправді «ознаки прогресу», згадані в назві дослідження дійсними.

Навіть після відновлення дослідницьких зусиль тваринна гра продовжує заперечувати еволюційні витоки. Однак у тваринних і людських іграх є сенс у контексті створення, де потужний і доброзичливий Бог вклав у кожного зі Своїх творінь всі як естетичні, так і життєві риси.

 

Автор: д-р. Браян Томас

Дата публікації: 18.01.2011

Джерело: Institute Creation Research

 

Переклад: Тига В.

Редактор: Кравець Д.

 

Посилання:

  1. Graham, K. L. and G. M. Burghardt. 2010. Current Perspectives on the Biological Study of Play: Signs of Progress. The Quarterly Review of Biology. 85 (4): 393-418.
  2. Thomas, B. 2010. Why Do Animals Play? Acts &, Facts. 39(1): 16.

Написати коментар