Пустеля Сахара на півночі Африки – одне з найбільш посушливих і жарких місць на Землі (рис. 1). У східній частині Сахари дощ йде тільки один раз в 30-50 років.

Пустеля Сахара займає площу близько 9 200 000 км², що можна порівняти з площею всієї території США. Вона розділена на кілька регіонів, іноді – високими гірськими хребтами, такими як гори Ахаггар і Тібесті (рис. 2).

Близько 74% території Сахари покрито піском, тут знаходиться кілька великих «піщаних морів», наприклад, Велике піщане море в східній Лівії і західному Єгипті, площа якого становить 72 000 км² (рис. 3).

Крім Атлаських гір на північному заході Африки, найвищою вершиною в пустелі Сахара є вулкан Емі-Куси в горах Тібесті. Його висота становить 3 445 м.

У гірських районах Сахари є оазиси з «озерами плайя» (playa lakes), які зазвичай сухі і позбавлені рослинності. Зрідка, якщо випадає виключно багато опадів, у них є вода.

На південь від пустелі зі сходу на захід розташований пояс, що має назву Сахель. Це напівпосушлива тропічна савана, в якій чергується вологий і сухий періоди в залежності від розташування мінливого кордону міжтропічної зони конвергенції (ВЗК). Ця зона (вона ж «штиль») знаходиться там, де пасати (східні вітри) обох півкуль сходяться і створюють тропічний клімат, наприклад, в центральній Африці, на південь від савани, де процвітають тропічні джунглі.

Велика кількість води під час Льодовикового періоду

Малюнок 1. Вид з супутника на пустелю Сахара в Північній Африці і тропічні джунглі в центральній Африці.Як креаціоністи, так і світські геологи згодні з тим, що пустелі й напівпустелі Землі колись були добре забезпечені водою.¹

Вчені-креаціоністи в основному пояснюють це більш теплою водою в океані відразу після Потопу, нагрітою величезними вулканічними виверженнями, що відбулися під час Потопу. 

Більш теплі океани спричинили сильне випаровування, що призвело до швидкого утворення величезних крижаних щитів у багатьох частинах світу і початку Льодовикового періоду.²

В той самий час додаткову кількість водяної пари в атмосфері Малюнок 2. Карта, що показує основні дюнні моря (ерги) і гірські хребти Сахари. Червоною пунктирною лінією показана приблизна межа Сахари. Державні кордони виділені сірим кольором. Дюнні моря – жовтим.збільшив кількість опадів в більш низьких широтах, де було не так холодно для утворення снігу і льоду. Таким чином, післяпотопний Льодовиковий період пояснює, чому пустелі й напівпосушливі райони Землі колись були добре забезпечені водою.

Велика кількість опадів тривала б кілька століть, поки море не охололо й не прийшло у стан рівноваги з атмосферою, як це є сьогодні. 

На етапі відходу води в останній стадії Потопу утворилося б безліч озер в результаті скупчення води в замкнутих басейнах на і без того заболоченій Землі. 

Після Потопу під час Льодовикового періоду велика кількість опадів призвела б до формування і росту Малюнок 3. Дюни Великого піщаного моря біля Сиви, Єгипетцих озер, а також мереж річок і струмків.

Наприклад, в цей час Велике солоне озеро в штаті Юта, США, було приблизно в 12 разів більше своєї нинішньої площі й приблизно на 300 м глибше.³ 

Вимірювання давніх берегових ліній в Долині Смерті, Каліфорнія, США, показує, що колись Долину Смерті заповнювало озеро глибиною 350 м.³ Сьогодні це одне з найспекотніших і найсухіших місць на Землі.

Велика кількість води в пустелі Сахара

В це важко повірити, але пустеля Сахара колись теж була добре забезпечена водою. Польові та супутникові знімки показують свідчення існування великих давніх озер і річок.^{4, 5, 6}

Палеоозеро Чад знаходиться на кордоні між Сахарою і Сахелем. Свідоцтва показують, що колись воно було набагато більше, ніж сьогодні, і займало площу 340 000 км².⁷

Малюнок 4. Наскельні малюнки з печери Манда Гелі в горах Еннеді, Чад, Центральноафриканська республіка. Верблюди намальовані поверх більш ранніх зображень великої рогатої худоби, що, можливо, відображає зміни клімату.Було знайдено безліч артефактів людської діяльності і скам'янілостей великих тварин, таких як слони, жирафи, буйволи, антилопи, носороги й інші тварини. 

У низинних районах знайдені скам'янілості водних тварин, таких як бегемоти, крокодили, риби і молюски.⁸ Це післяпотопні скам'янілості, що відносяться до Льодовикового періоду.

Мізерна частина цієї багатої тваринної різноманітності все ще збереглася в ізольованих озерах або басейнах в оазисах високогірної Західної Сахари. До них відносяться карликові крокодили річки Ніл, знайдені ще на початку ХХ-го століття.^{9, 10}

Судячи з тисяч наскальних петрогліфів (малюнок 4), населення Сахари було досить численним. Джеймс Веллард заявляє:

«Сахара - справжня художня галерея доісторичних картин. ... Свідоцтв досить, щоб показати, що Сахара була однією з добре заселених областей доісторичного світу. ... в найбільш важкодоступних куточках пустелі [є] буквально тисячі фігур тропічних і водних тварин, величезні стада худоби, мисливці, озброєні луками і бумерангами, і навіть «побутові» сцени із зображенням жінок і дітей та круглих хатин, в яких вони жили» .¹¹

Інші підтверджують це:

«Про проживання людей ясно свідчать часті наскальні гравюри, розкидані по підвищеним районам пустелі, що ілюструють пишне навколишнє середовище з сахельською і річковою фауною і сценами полювання на велику дичину, пасовищ худоби і релігійних церемоній...».¹²

І знову ми бачимо, що модель, заснована на біблійній історії, що включає наслідки Всесвітнього потопу і пов'язаного з ним післяпотопного Льодовикового періоду, може легко пояснити спостереження, які часто є загадковими для секуляристів.