Льодовиковий період
Категорії / Геологія / Льодовиковий період / Чому колись зелена Сахара стала пустелею?

Чому колись зелена Сахара стала пустелею?

Джерело: creation.com

Пустеля Сахара на півночі Африки – одне з найбільш посушливих і жарких місць на Землі (рис. 1). У східній частині Сахари дощ йде тільки один раз в 30-50 років.

Пустеля Сахара займає площу близько 9 200 000 км2, що можна порівняти з площею всієї території США. Вона розділена на кілька регіонів, іноді – високими гірськими хребтами, такими як гори Ахаггар і Тібесті (рис. 2).

Близько 74% території Сахари покрито піском, тут знаходиться кілька великих «піщаних морів», наприклад, Велике піщане море в східній Лівії і західному Єгипті, площа якого становить 72 000 км2 (рис. 3).

Крім Атлаських гір на північному заході Африки, найвищою вершиною в пустелі Сахара є вулкан Емі-Куси в горах Тібесті. Його висота становить 3 445 м.

У гірських районах Сахари є оазиси з «озерами плайя» (playa lakes), які зазвичай сухі і позбавлені рослинності. Зрідка, якщо випадає виключно багато опадів, у них є вода.

На південь від пустелі зі сходу на захід розташований пояс, що має назву Сахель. Це напівпосушлива тропічна савана, в якій чергується вологий і сухий періоди в залежності від розташування мінливого кордону міжтропічної зони конвергенції (ВЗК). Ця зона (вона ж «штиль») знаходиться там, де пасати (східні вітри) обох півкуль сходяться і створюють тропічний клімат, наприклад, в центральній Африці, на південь від савани, де процвітають тропічні джунглі.

Велика кількість води під час Льодовикового періоду

Малюнок 1. Вид з супутника на пустелю Сахара в Північній Африці і тропічні джунглі в центральній Африці.Як креаціоністи, так і світські геологи згодні з тим, що пустелі й напівпустелі Землі колись були добре забезпечені водою.1

Вчені-креаціоністи в основному пояснюють це більш теплою водою в океані відразу після Потопу, нагрітою величезними вулканічними виверженнями, що відбулися під час Потопу. 

Більш теплі океани спричинили сильне випаровування, що призвело до швидкого утворення величезних крижаних щитів у багатьох частинах світу і початку Льодовикового періоду.2

В той самий час додаткову кількість водяної пари в атмосфері Малюнок 2. Карта, що показує основні дюнні моря (ерги) і гірські хребти Сахари. Червоною пунктирною лінією показана приблизна межа Сахари. Державні кордони виділені сірим кольором. Дюнні моря – жовтим.збільшив кількість опадів в більш низьких широтах, де було не так холодно для утворення снігу і льоду. Таким чином, післяпотопний Льодовиковий період пояснює, чому пустелі й напівпосушливі райони Землі колись були добре забезпечені водою.

Велика кількість опадів тривала б кілька століть, поки море не охололо й не прийшло у стан рівноваги з атмосферою, як це є сьогодні. 

На етапі відходу води в останній стадії Потопу утворилося б безліч озер в результаті скупчення води в замкнутих басейнах на і без того заболоченій Землі. 

Після Потопу під час Льодовикового періоду велика кількість опадів призвела б до формування і росту Малюнок 3. Дюни Великого піщаного моря біля Сиви, Єгипетцих озер, а також мереж річок і струмків.

Наприклад, в цей час Велике солоне озеро в штаті Юта, США, було приблизно в 12 разів більше своєї нинішньої площі й приблизно на 300 м глибше.3 

Вимірювання давніх берегових ліній в Долині Смерті, Каліфорнія, США, показує, що колись Долину Смерті заповнювало озеро глибиною 350 м.3 Сьогодні це одне з найспекотніших і найсухіших місць на Землі.

Велика кількість води в пустелі Сахара

В це важко повірити, але пустеля Сахара колись теж була добре забезпечена водою. Польові та супутникові знімки показують свідчення існування великих давніх озер і річок.4, 5, 6

Палеоозеро Чад знаходиться на кордоні між Сахарою і Сахелем. Свідоцтва показують, що колись воно було набагато більше, ніж сьогодні, і займало площу 340 000 км2.7

Малюнок 4. Наскельні малюнки з печери Манда Гелі в горах Еннеді, Чад, Центральноафриканська республіка. Верблюди намальовані поверх більш ранніх зображень великої рогатої худоби, що, можливо, відображає зміни клімату.Було знайдено безліч артефактів людської діяльності і скам'янілостей великих тварин, таких як слони, жирафи, буйволи, антилопи, носороги й інші тварини. 

У низинних районах знайдені скам'янілості водних тварин, таких як бегемоти, крокодили, риби і молюски.8 Це післяпотопні скам'янілості, що відносяться до Льодовикового періоду.

Мізерна частина цієї багатої тваринної різноманітності все ще збереглася в ізольованих озерах або басейнах в оазисах високогірної Західної Сахари. До них відносяться карликові крокодили річки Ніл, знайдені ще на початку ХХ-го століття.9, 10

Судячи з тисяч наскальних петрогліфів (малюнок 4), населення Сахари було досить численним. Джеймс Веллард заявляє:

«Сахара - справжня художня галерея доісторичних картин. ... Свідоцтв досить, щоб показати, що Сахара була однією з добре заселених областей доісторичного світу. ... в найбільш важкодоступних куточках пустелі [є] буквально тисячі фігур тропічних і водних тварин, величезні стада худоби, мисливці, озброєні луками і бумерангами, і навіть «побутові» сцени із зображенням жінок і дітей та круглих хатин, в яких вони жили» .11

Інші підтверджують це:

«Про проживання людей ясно свідчать часті наскальні гравюри, розкидані по підвищеним районам пустелі, що ілюструють пишне навколишнє середовище з сахельською і річковою фауною і сценами полювання на велику дичину, пасовищ худоби і релігійних церемоній...».12

І знову ми бачимо, що модель, заснована на біблійній історії, що включає наслідки Всесвітнього потопу і пов'язаного з ним післяпотопного Льодовикового періоду, може легко пояснити спостереження, які часто є загадковими для секуляристів.

Найбільш вологий сезон був після Льодовикового періоду

За результатами вимірювань вуглецю-14, період найбільшої вологості в регіоні Сахари в Північній Африці настав після постпотопного Льодовикового періоду. Цей сезон називається Африканським вологим періодом (АВП).1, 2

Хоча «абсолютні дати», які визначаються за вуглецем-14, занадто давні для біблійної шкали часу,3 їхній відносний вік може бути прийнятий.

Аналіз на вуглець-14 неолітичних археологічних пам'яток в північній Африці дозволяє припустити, що АВП закінчився відразу після дегляціаціі, яка ознаменувала кінець Льодовикового періоду. Це виглядає суперечливим, оскільки, як погоджуються секуляристи, інші вологі області, які зараз є напівпосушливими або пустельними, розвивалися під час Льодовикового періоду, який був часом вологого клімату (з проміжками більшої і меншої вологості).

Причина АВП

Світські вчені дійсно не знають, чому настав АВП. На підставі співвідношення ізотопів кисню в воді відомо, що опади АВП випали з ВЗК, про яку говорилося раніше і яка створює смугу сильних дощів, що простягається зі сходу на захід.4 Але вчені не знають, що могло змусити ВЗК якимось чином переміститися на 600 км далі на північ.5,6

Деякі моделі, що використовують цикли Міланковіча7 і збільшення парникових газів, стверджують про більш скромне переміщення ВЗК трохи далі на північ.2 Однак це призвело б лише до незначних змін в радіаційному балансі Землі після льодовикового періоду, і навряд чи викликало б переміщення ВЗК так далеко на північ.

Сьогодні рівень вуглекислого газу значно вище, ніж відразу після Льодовикового періоду. Проте ВЗК стабільно розташовується в центрально-африканському регіоні, оскільки її місце розташування залежить від середньього значення циркуляції атмосфери.

Однак є ще одна особливість біблійного Льодовикового періоду, яка може вплинути на причину і час настання Африканського вологого періоду. Зокрема, Льодовиковий період тривав довше в Південній півкулі (ПдП), ніж в Північній півкулі (ПнП).

Льодовиковий максимум був досягнутий приблизно через 500 років після Потопу, а дегляціація зайняла ще 200 років і в цілому тривала 700 років. Однак Південна півкуля досягне льодовикового максимуму тільки через 300 років через необхідний час для утворення Антарктичного льодовикового щита.

Атмосфера й океани двох півкуль мають лише мінімальний обмін водою і повітрям між собою, тому кожна півкуля зазвичай функціонує незалежно. А оскільки океан Південної півкулі набагато більше за океан Північної півкулі, океану Південної півкулі буде потрібно більше часу для охолодження (охолодження відбувається на 75% за рахунок випаровування і на 25% за рахунок холодного повітряного потоку з континентів).

Як це пояснює зелену Сахару в АВП? Відомо, що сьогодні ВЗК сезонно мігрує від зимової півкулі в межах близько 10° широти.8 Тому після закінчення Льодовикового періоду в Північній півкулі Льодовиковий період в Південній півкулі мав відсунути ВЗК ще далі на північ, ніж він зміщується сьогодні при зміні пір року.

Південний Льодовиковий період міг легко змістити ВЗК на 600 км на північ в пустелю Сахара і викликати збереження зеленої Сахари протягом століть після зникнення льодовикових покривів в північних регіонах.


Посилання:

  1. Lécuyer, C., Lézine, A.-M., Fourel, F., Gasse, F., Sylvestre, F., Pailles, C., Grenier, C., Travi, Y., and Barral, A., I-n-Atei paleolake documents past environmental changes in central Sahara at the time of the “Green Sahara”: Charchola, carbon isotope and diatom records, Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology 441:834–844, 2016.
  2. Otto-Bliesner, B.L., Russell, J.M., Clark, P.U., Liu, Z., Overpeck, J.T., Konecky, B., deMenocal, P., Nicholson, S.E., He, F., and Lu, Z., Coherent changes of southeastern equatorial and northern African rainfall during the last deglaciation, Science 346:1,223–1,227, 2014.
  3. Завищений вік пояснюється тим, що вчені не роблять поправку на те, як Потоп змінив співвідношення радіоактивного і звичайного вуглецю. Слід зазначити, що вуглець-14 постійно дає докази проти віку в мільйони років. Див. розділ "Радіовуглецеве датування".
  4. Hoelzmann, P., Kruse, H.-J., Rottinger, F., Precipitation estimates for the eastern Saharan palaeomonsoon based on a water balance model of the West Nubian Palaeolake Basin, Global and Planetary Change 26:103–120, 2000.
  5. Braconnot, P., Joussaume, S. de Noblet, N. and Ramstein, G., Mid-Holocene and Last Glacial Maximum African monsoon changes as simulated within the Paleoclimate Modelling Intercomparison Project, Global and Planetary Change 26:51–66, 2000.
  6. Notaro, M., Wang, Y., Liu, Z., Gallimore, R., and Levis, S., Combined statistical and dynamical assessment of simulated vegetation-rainfall interactions in North Africa during the mid-Holocene, Global Change Biology 14:347–368, 2008.
  7. Oard, M.J., The Frozen Record: Examining the Ice Core History of the Greenland and Antarctic Ice Sheets, Institute for Creation Research, Dallas, TX, 2005.
  8. Bahr, A., Hoffmann, J., Schönfeld, J., Schmidt, M.W., Nürnberg, D., Batenburg, S.J., and Voigt, S., Low -latitude expressions of high-latitude forcing during Heinrich Stadial 1 and the Younger Dryas in northern South America, Global and Planetary Change 160:1–9, 2018.

Вас також може зацікавити:

Посилання:

  1. Oard, M.J., Frozen in Time: Woolly Mammoths, the Ice Age, and the Biblical Key to Their Secrets, Master Books, Green Forest, AR, pp. 41–44, 2004.

  2. Континенти були охолоджені тривалим охолоджуючим ефектом атмосферних аерозолів, що утворилися в результаті вулканізму під час Потопу.

  3. Lifton, N., et al., In situ cosmogenic nuclide production rate calibration for the CRONUS-Earth project from Lake Bonneville, Utah, shoreline features, Quaternary Geochronology 26:56–69, 2015.

  4. Pachur, H.-J. and Kröpelin, S., Wadi Howar: paleoclimatic evidence from an extinct river system in the southeastern Sahara, Science 237:298–300, 1987.

  5. Paillou, P., Schuster, M., Tooth, S., Farr, T., Rosenqvist, A., Lopez, S., and Malezieux, J.-M., Mapping of the major paleodrainage system in eastern Libya using orbital imaging radar: the Kufrah River, Earth and Planetary Science Letters 277:327–333, 2009.

  6. Chorowicz, J. and Fabre, J., organization of drainage networks from space imagery in the Tanezrouft plateau (Western Sahara): implications for recent intracratonic deformations, Geomorphology 21:139–151, 1997.

  7. Hoelzmann, P., Kruse, H.-J., and Rottinger, F., Precipitation estimates for the eastern Saharan palaeomonsoon based on a water balance model of the West Nubian palaeolake basin, Global and Planetary Change 26:105–120, 2000.

  8. Kröpelin, S. and Soulié-Märsche, I., Charophyte remains from Wadi Howar as evidence for deep mid-Holocene freshwater lakes in the eastern Sahara of Northwest Sudan, Quaternary Research 36:210–223, 1991.

  9. Charlesworth, J.K., The Quaternary Era, Edward Arnold, London, U.K., p. 1,113, 1957. .

  10. Drake, N.A., Blench, R.M., Armitage, S.J., Bristow, C.S., and White, K.H., Ancient watercourses and biogeography of the Sahara explain the peopling of the desert, Proceedings of the National Academy of Science 108(2):458–462, 2011.

  11. Wellard, J., The Great Sahara, E.P. Duggon & Co., New York, NY, pp. 33,34, 1964.

  12. Manning, K. and Timpson, A., The demographic response to Holocene climate change in the Sahara, Quaternary Science Reviews 101:28–35, 2014.