Можливі пояснення дисгармонійних поєднань Льодовикового періоду
Існує чотири можливих пояснення унікального поєднання холодно- й теплолюбних тварин, які були поширені протягом Льодовикового періоду:
- Сезонна міграція.
- Підвищена кліматична терпимість.
- Змішання льодовикових і міжльодовикових скам’янілостей.
- Постійний клімат з прохолодним літом та м'якою зимою.1
Сезонна міграція
Деякі вчені вибрали версію сезонної міграції, але ця гіпотеза ніколи не заходила надто далеко. Вчені відзначили, що гіпопотам не міг мігрувати дуже далеко протягом літа, навіть якщо температура була досить теплою, щоб заманити цих тварин аж в Англію.2
Багато тварин, що викликають дисгармонію, є малими і, як очікується, не мігрували. Проблеми має й припущення, що шерстисті мамонти мігрували в Сибір протягом літа. Рослини й комахи не мігрують, але можуть поширюватися на нові території з плином часу.
Збільшення стійкості до кліматичних умов
Одна з труднощів з використанням вимерлих, або навіть живих тварин, для виведення дисгармонійних асоціацій полягає в тому, що кліматична пристосованість більшості тварин відома рідко.3 Вважається, що більшість тварин є більш кліматично невибагливими, ніж можна було б припустити в їхньому нинішньому середовищі.4
Тигри, наприклад, можуть жити як в холодному, так і в теплому кліматі. Сибірський тигр живе в східній частині Центральної Азії.5 Верещагін і Баришніков пишуть:
«На початку ХХ століття в СРСР тигр зустрічався в Забайкаллі [південь Центрального Сибіру], уздовж русла середньоазіатських річок, на Далекому Сході та в долині Амура. Окремі особини зустрічалися в південній частині Західного Сибіру та Якутії [північ Центрального Сибіру]».6
Деякі вчені стверджували, що гіпопотам, знайдений в Північно-Західній Європі під час Льодовикового періоду, адаптувався до холоду, але це було відхилено більшістю7, хоча гіпопотам, як відомо, витримує прохолодну погоду протягом коротких періодів часу в англійських зоопарках.8
Незважаючи на більш широкий діапазон кліматичної стійкості для тварин, не можна використовувати цей невідомий фактор, щоб відкинути занадто багато дисгармонійних поєднань.
Дисгармонійні поєднання настільки поширені, що всіх їх не можна віднести до більшої терпимості стосовно холоду чи спеки. Крім того, деякі зі скам'янілостей мають живих представників, чия стійкість до клімату добре відома, таких як падуб, плющ і водяні каштани. Скам'янілості цих рослин з'явилися на Британських островах під час Льодовикового періоду, в той час як сьогодні їх зазвичай знаходять далі на південь.9
Змішування
Змішання льодовикових і міжльодовикових відкладень є загальним поясненням викопних гіпопотамів поряд з холодно-адаптованими тваринами в Північно-Західній Європі.10
Міжльодовиков'я — це проміжки часу між льодовиковими періодами у відповідності зі стандартним уніформістським розумінням епохи плейстоцену. Вважається, що кожен льодовиковий період тривав 100 000 років і цикл повторювався протягом останнього мільйона років. Між 1 млн та 2,4 млн років тому льодовикові періоди, як вважають, періодично повторювалися кожні 40 000 років.
Протягом 100 000-річного циклу, як припускається, міжльодовиковий період тривав не менше 10 000 років, в той час як льодовикова фаза становила 90 000 років. Згідно їхньої теорії, оскільки останній льодовиковий період закінчився десь між 10 000 і 20 000 років тому, незабаром настане наступний льодовиковий період. Міжльодовиковий клімат, яким ми зараз насолоджуємося, повинен слабшати.
Попередні міжльодовиков'я можна розглядати як такі, що мають аналогічний клімат до сьогоднішнього.11 Отже, тварини, які віддають перевагу холоду, жили б в Англії під час льодовикового періоду, а тварини, які віддають перевагу теплу, поширилися б туди під час міжльодовиков'я. Потім, через зсуви або інші процеси змішування, льодовикові й міжльодовикові тварини змішалися б разом. Це те, що пропонує Нільссон:
«Поява таких таксонів, як гіпопотами, які добре пристосовані до тепла, може бути результатом переробки старих, міжльодовикових відкладень».12
Існує кілька проблем з гіпотезою змішування. По-перше, повинні бути докази змішування відкладень, а не просто змішування тварин з протилежним кліматичним пристосуванням. Не виглядає так, що осадові породи сильно змішувалися. Грейсон повідомляє нам:
«В долині Темзи (Південна Англія), наприклад, шерстистий мамонт, шерстистий носоріг, мускусний бик, північний олень (Rangifer tarandus), гіпопотам (бегемоти) і печерний лев (Felis leo spelaea) були знайдені до 1855 року в стратиграфічних контекстах, які, здавалось, вказували на сучасність».13
Грейсон не вірить, що скам'янілості гіпопотама були змішані з холодостійкими тваринами. У прикладі дисгармонійних скам'янілостей зі Східного Вашингтона Ренсбергер і Барноскі бачать мало свідчень значного змішування:
«Хоча ми не можемо виключити незначне стратиграфічне змішання... спостережувані обсяги біотурбації в більшості місць збору недостатні, щоб підтримати твердження про те, що стратиграфічне змішання саме по собі породило унікальне [дисгармонійне] поєднання видів».14
Змішання можливо в тих випадках, коли стратиграфічні одиниці були погано помітні. Грем і Лунделіус15 роблять знижку на змішування, тому що дисгармонійні поєднання надто поширені, щоб бути помилковими в усіх випадках.
По-друге, дана гіпотеза припускає, що теплолюбні тварини могли мігрувати далеко на північ, і, отже, за межі своїх сучасних кліматичних меж. Теоретики старого віку вважають, що Земля в даний час знаходиться в «теплому міжльодовиков’ї», який називають голоцен.
Сьогоднішній «міжльодовиковий» клімат не спонукав гіпопотама здійснити подорож з Африки до Англії, а також не надихнув жодну іншу теплолюбну тварину мігрувати в більш холодний клімат. Ймовірно, для гіпопотама занадто холодно в сучасному північному кліматі так само, як і в згаданих раніше міжльодовикових періодах у Північно-Західній Європі.
По-третє, якщо причиною є змішання, то воно повинно було перейти в нинішній міжльодовиковий період, епоху голоцену. Чому ймовірне часте перемішування відкладень раптово припинилося наприкінці льодовикового періоду? Дисгармонійні поєднання, проте, рідкісні в голоцені.16
По-четверте, дисгармонійні поєднання зустрічаються в усіх попередніх міжльодовикових періодах у стандартній послідовності, а також у льодовикові часи. Гатрі стверджує:
«Більш ранні міжльодовикові й льодовикові періоди мають фауну та флору, більше схожі на гетерогенну савану».17
Гільдей підкріплює це твердження:
«Плейстоценові локальні фауни, віднесені як до до-вісконсинського льодовикового, так і до міжльодовикового періодів, однаково різноманітні за вмістом і їхнім таксономічним складом, особливо рептилії та амфібії, що свідчить про кліматичну врівноваженість без натяку на голоценову полярність [розділення]».18
Гільдей по суті говорить, що незалежно від того, чи належить той чи інший шар до льодовикового або міжльодовикового періоду, фауна все одно однаково різноманітна та дисгармонійна. Звертаючись до останнього міжльодовиков’я, який називають Сангамон в Північній Америці, Алрой виявив:
«Якщо сангамонійська фауна класифікована правильно, то дисгармонія була майже так само поширена під час вісконсинського [останнього льодовикового періоду], як і під час раннього міжльодовиков'я, яке було таким же теплим, як і голоцен. Гіпотезі про кліматичну стабільність буде важко пояснити таку картину».19
Хоча Алрой справедливо вказує, що такі міжльодовикові дисгармонійні поєднання є доказом проти помірного клімату, вони також є доказом проти другого варіанту змішування.
Змішання повинно було б бути загальним у цих міжльодовикових відкладеннях — ситуація, яка рідко зустрічається в міжльодовиков’ї сьогодення. Це піднімає питання про те, чому міжльодовиков'я також показують дисгармонійні поєднання. Можливо, не було ніяких міжльодових періодів, і всі тварини відображають спосіб життя в одному-єдиному Льодовиковому періоді.
Однаковий клімат Льодовикового періоду
Незважаючи на заперечення Алроя, багато вчених надають перевагу поясненню однакового клімату, з прохолодним літом та м'якою зимою, під час Льодовикового періоду.20 Ернест Лунделіус пише:
«Ці поєднання дуже поширені в плейстоценовій фауні у всіх частинах світу, де є достатньо даних. Вони були названі "дисгармонійними". ... В минулому вони інтерпретувалися, як такі, що вказують на більш рівний клімат».21
Грейсон підтверджує цей висновок щодо гіпопотамів, які живуть поруч з вівцебиком і північним оленем:
«Якщо мускусний бик вимагав холоду, а гіпопотам — тепла, а стратиграфічні дані припускали, що вони співіснували, то просте прочитання всієї цієї інформації могло означати, що льодовиковий клімат не був, як багато хто вважав, відзначений суворими зимами, а замість цього був стабільним».22
Цікаво, що ще в 1867 році Лартет стверджував, що стабільний клімат може пояснити дивовижний розподіл теплолюбних і холодостійких тварин:
«Можливо, у північного оленя й вівцебика було більш прохолодне літо, а у гіпопотама та інших видів, чиї аналоги в даний час мешкають у тропічних районах — більш тепла зима».23
Рівний клімат також посилюється високою різноманітністю тварин у відкладеннях Льодовикового періоду:
«В сучасній флорі і фауні існує позитивна кореляція між підвищеною видовою різноманітністю та зниженою кліматичною мінливістю, згідно вимірювань зимово-літніх відмінностей в середній температурі ... таким чином, ступінь різноманітності в пізньо-плейстоценових дисгармонійних біотах свідчить про те, що вони існували за часів, коли клімат був рівним і сезонні екстремуми температури та ефективної вологості були знижені ....»24
Рівний клімат також пояснив би поєднання тепло- і холодостійких рослин під час Льодовикового періоду, наприклад у Франції:
«Наслідки ботанічних збігів здавалися для Сапорте зрозумілими: тільки вологий, рівний клімат зробив би можливим таке поєднання».25
Хоча теорія рівного клімату користується великою підтримкою з боку скам'янілостей, така думка все ще не може бути пояснена уніформістськими моделями Льодовикового періоду. Звичайно, ми не очікуємо цього від стандартних уявлень про те, яким повинен бути льодовиковий період.
Очевидно, є кілька помилкових припущень. Наприклад, Стюарт заявляє:
«Мабуть, парадоксальна ситуація, коли зими вісконсіна [пізнього льодовикового періоду] були менш суворими, ніж сьогодні, як вважають, виникла через величезний льодовиковий щит, що не дозволяв арктичному повітрю проноситися через рівнини».26
З метеорологічної точки зору крижані щити не могли перекрити арктичне повітря. Вони б створили арктичне повітря, яке без зусиль розлилося б на південь від крижаних щитів. Проте Стюарт визнає, що дисгармонійні поєднання парадоксальні, бо зими мали б бути тепліше, навіть на піку льодовикового періоду. Це залишає його та інших вчених з питанням: як можуть бути більш теплі зими під час льодовикового періоду?
-
Grayson, D.K., Nineteenth-century explanations of Pleistocene extinctions: A review; in: Quaternary extinctions: A prehistoric revolution, P.S. Martin and R.G. Klein (editors), University of Arizona Press, Tuscon, AZ, p. 17–20, 1984.
-
Там само, p. 17.
-
Cole, K.L., Equable climates, mixed assemblages, and the regression fallacy; in: Late Quaternary environments and deep history: A tribute to Paul S. Martin, D.W. Steadman and J.I. Mead (editors), The Mammoth Site of Hot Springs, South Dakota, Inc., Hot Springs, SD, p. 132, 1995.
-
Howorth, H.H., The Mammoth and the flood — An attempt to confront the theory of uniformity with the facts of recent geology, Sampson Low, Marston, Searle, & Rivington, London, 1887. Reproduced by The Sourcebook Project, Glen Arm, Maryland, p. 132.
-
Там само, p. 133.
-
Vereshchagin, N.K., and G.F. Baryshnikov, Quaternary mammalian extinctions in Northern Eurasia; in: Quaternary extinctions: A prehistoric revolution, P.S. Martin and R.G. Klein (editors), University of Arizona Press, Tucson, AZ, p. 510, 1984.
-
Grayson, Explanations of Pleistocene extinctions, p. 16.
-
Howorth, The Mammoth and the flood, p. 133.
-
Stuart, A.J., Pleistocene vertebrates in the British Isles, Longman, London, p. 15, 1982.
-
Stuart, Pleistocene vertebrates, p. 90.
-
Stuart, A.J., Mammalian extinctions in the Late Pleistocene of northern Eurasia and North America, Review of Biology 66:546, 1991.
-
Nilsson, T., The Pleistocene — Geology and life in the Quaternary ice age, D. Reidel Publishing Co., Boston, MA, p. 227, 1983.
-
Grayson, Explanations of Pleistocene extinctions, p. 16.
-
Rensberger, J.M., and A.D. Barnosky, Short-term fluctuations in small mammals of the late Pleistocene from eastern Washington; in: Morphological change in Quaternary mammals of North America,R.A. Martin and A.D. Barnosky (editors), Cambridge University Press, Cambridge, NY, p. 331, 1993.
-
Graham, R.W., and E.L. Lundelius Jr., Coevolutionary disequilibrium and Pleistocene extinctions; in: Quaternary extinctions: A prehistoric revolution, P.S. Martin and R.G. Klein (editors), University of Arizona Press, Tuscon, AZ, p. 224, 1984.
-
Graham, R.W., and E.L. Lundelius Jr., Coevolutionary disequilibrium and Pleistocene extinctions; in: Quaternary extinctions: A prehistoric revolution, P.S. Martin and R.G. Klein (editors), University of Arizona Press, Tuscon, AZ, p. 224, 1984.
-
Guthrie, R.D., Mosaics, allelochemics and nutrients — An ecological theory of late Pleistocene megafaunal extinctions; in: Quaternary extinctions: A prehistoric revolution, P.S. Martin and R.G. Klein (editors), University of Arizona Press, Tuscon, AZ, p. 264, 1984.
-
Guilday, J.E., Pleistocene extinction and environmental change: Case study of the Appalachians.; in: Quaternary extinctions: A prehistoric revolution, P.S. Martin and R.G. Klein (editors), University of Arizona Press, Tucson, AZ, p. 255, 1984.
-
Alroy, J., Putting North America’s end-Pleistocene megafaunal extinction in context; in: Extinctions in near time — Causes, contexts, and consequences, D.E. MacPhee (editor), Kluwar Academic/Plenum Publishers, New York, p. 113, 1999.
-
Graham, R.W., and H.A. Semken Jr., Philosophy and procedures for paleoenvironmental studies of Quaternary mammalian faunas; in: Late Quaternary mammalian biogeography and environments of the Great Plains and prairies, Illinois State Museum scientific papers 22, Illinois State Museum, Springfield, IL, p. 1–17, 1987.
-
Lundelius Jr., E.L., Quaternary paleofaunas of the Southwest; in: Proboscidean and paleoindian interactions, J.W. Fox, C.B. Smith, and K.T. Wilkins (editors), Baylor University Press, Waco, TX, p. 37, 1992.
-
Grayson, Explanations of Pleistocene extinctions, p. 18.
-
Там само, p. 18.
-
Graham and Ludelius, Coevolutionary disequilibrium and Pleistocene extinctions, p. 224.
-
Grayson, Explanations of Pleistocene extinctions, p. 19.
-
Stuart, Mammalian extinctions, p. 517–518.