Всесвітній потоп та льодниковий період
Креацентр > Статті > Всесвітній потоп та льодниковий період > Можливі пояснення дисгармонійних асоціацій Льодовикового періоду

Можливі пояснення дисгармонійних асоціацій Льодовикового періоду

Існує чотири можливих пояснення унікального поєднання холодних і теплолюбних тварин, які були поширені протягом Льодовикового періоду: 1) сезонна міграція, 2) підвищені кліматичні допуски, 3) змішання льодовикових і міжльодовикових копалин і 4) рівний клімат з прохолодним літом та м'якою зимою.1

Сезонна міграція

Деякі вчені вибрали сезонну міграцію, але ця гіпотеза ніколи не заходила надто далеко. Вчені відзначили, що гіпопотам не міг мігрувати дуже далеко протягом літа, навіть якщо температура була досить теплою, щоб заманити тварин в Англію.2 Багато дисгармонійних тварин малі і, як очікується, не мігрували. Проблеми були відзначені для припущення, що шерстисті мамонти мігрували в Сибір протягом літа. Рослини й комахи не мігрують, але можуть поширюватися на нові території з плином часу.

Збільшення переносимості клімату

Одна з труднощів з використанням вимерлих, або навіть живих тварин, для виведення дисгармонійних асоціацій, полягає в тому, що кліматичні допуски більшості тварин відомі рідко.3 Вважається, що більшість тварин є більш кліматично еластичними, ніж можна було б припустити в їхньому нинішньому середовищі.4 Тигри, наприклад, можуть жити як в холодному, так і в теплому кліматі. Сибірський тигр живе в східній частині Центральної Азії.5 Верещагін і Баришніков6 пишуть:

«На початку ХХ століття в СРСР тигр зустрічався в Забайкаллі [південь Центрального Сибіру], уздовж русла середньоазіатських річок, на Далекому Сході та в долині Амура. Окремі особини зустрічалися в південній частині Західного Сибіру та Якутії [північ Центрального Сибіру]».

Деякі вчені стверджували, що гіпопотам, знайдений в Північно-Західній Європі під час Льодовикового періоду, був адаптований до холоду, але це було відхилено більшістю7, хоча гіпопотам, як відомо, витримує прохолодну погоду протягом коротких періодів часу в англійських зоопарках.8

Незважаючи на більш широкий діапазон кліматичних допусків для тварин, можна використовувати цей невідомий фактор, щоб відкинути занадто багато дисгармонійних асоціацій. Дисгармонійні асоціації настільки поширені, що всі вони не можуть бути віднесені до більшої терпимості до холоду або спеки. Крім того, деякі з скам'янілостей мають живих представників, чия стійкість до клімату добре відома, таких як падуб, плющ і водяні каштани. Скам'янілості цих рослин з'явилися на Британських островах під час Льодовикового періоду, в той час як сьогодні вони зазвичай знаходяться далі на південь.9

Змішування

Змішання льодовикових і міжльодовикових відкладень є загальним поясненням копалин гіпопотамів поряд з холодно-адаптованими тваринами в Північно-Західній Європі.10 Міжльодовиков'я — це періоди між льодовиковими періодами у відповідності зі стандартним уніформістським розумінням епохи плейстоцену. Вважається, що кожен Льодовиковий період тривав 100 000 років і цикл повторювався протягом останнього мільйона років. Між 1 млн та 2,4 млн років тому, льодовикові періоди, як вважають, періодично повторюються кожні 40 000 років. Протягом 100 000-річного циклу інтергляціалі повинно тривати не менше 10 000 років, в той час як льодовикова фаза становить 90 000 років. Згідно їхньої теорії, оскільки останній льодовиковий період закінчився десь між 10 000 і 20 000 років тому, незабаром настане наступний льодовиковий період. Міжльодовиковий клімат, яким ми зараз насолоджуємося, повинен слабшати. Попередні міжльодовиков'я можна розглядати як такі, що мають аналогічний клімат до сьогоднішнього дня.11 Отже, тварини, які віддають перевагу холоду, будуть жити в Англії під час льодовикового періоду, а тварини, які віддають перевагу теплу, поширяться до Англії під час міжльодовиков'я. Потім, через зсуви або іншіпроцеси змішування, льодовикові й міжльодовикові тварини будуть змішані разом. Це те, що пропонує Нільссон:12

«Поява таких таксонів, як гіпопотами, які добре пристосовані до тепла, може бути результатом переробки старих, інтергляціал відкладень».

Існує кілька проблем з гіпотезою змішування. По-перше, повинні бути докази змішування відкладень, а не просто змішування тварин з протилежними кліматичними допусками. Там, мабуть, не було багато перемішування опадів. Грейсон13 повідомляє нам:

«В долині Темзи (Південна Англія), наприклад, шерстистий мамонт, шерстистий носоріг, мускусний бик, північний олень (Rangifer tarandus), гіпопотам (бегемоти) і печерний лев (Felis leo spelaea) були знайдені до 1855 року в стратиграфічних контекстах, які, здавалось, вказували на сучасність».

Грейсон не вірить, що скам'янілості гіпопотама були змішані з холодостійкими тваринами. У прикладі дисгармонійних скам'янілостей зі Східного Вашингтона Ренсбергер і Барноскі14 бачать мало свідчень значного змішання:

«Хоча ми не можемо виключити незначне стратиграфічне змішання... спостережувані обсяги біотурбації в більшості місць збору недостатні, щоб підтримати твердження про те, що стратиграфічне змішання саме по собі породило не-аналогову [дисгармонійну] асоціацію видів».

Змішання можливо в тих випадках, коли стратиграфічні одиниці були погано помітні. Грем і Лунделіус15 роблять знижку на змішування, тому що дисгармонійні асоціації надто поширені, щоб бути помилковими в усіх випадках.

По-друге, гіпотеза припускає змішання, що теплолюбні тварини могли мігрувати далеко на північ і, отже, за межі своїх сучасних кліматичних меж. Теоретики старості вважають, що земля в даний час знаходиться в «теплому інтергляціалі», званому голоценом. Сьогоднішній «міжльодовиковий» клімат не спонукав гіпопотама здійснити подорож з Африки до Англії, а також не надихнув жодну іншу теплолюбну тварину мігрувати в більш холодний клімат. Імовірно, для гіпопотама занадто холодно в сучасному північному кліматі, а також в попередніх постульованих інтергляціал умовах у Північно-Західній Європі.

По-третє, якщо причиною є змішання, то воно повинно було перейти в нинішній інтергляціал, епоху голоцену. Чому передбачуване часте перемішування відкладень раптово припинилося наприкінці Льодовикового періоду? Дисгармонійні асоціації, проте, рідкісні в голоцені.16

По-четверте, дисгармонійні асоціації зустрічаються в усіх попередніх інтергляціал періодах у стандартній послідовності, а також у льодовикові часи. Гатрі17 стверджує: «Більш ранні міжльодовикові й льодовикові періоди виявляють фауну та флору, більше схожі на гетерогенну савану». Гільдей18 підкріплює це твердження:

«Плейстоценові локальні фауни, віднесені як до до-вісконсинського льодовикового, так і до міжльодовикового періодів, однаково різноманітні за складом і їхньому таксономічному складу, особливо рептилії і амфібії, що свідчить про кліматичну врівноваженість без натяку на голоценову полярність».

Гільдей по суті говорить, що незалежно від того, чи відноситься той чи інший шар до льодовикового або міжльодовикового періоду, фауна все одно однаково різноманітна та дисгармонійна. Звертаючись до останнього міжльодовиков’я, званого сангамоном в Північній Америці, Алрой19 виявив:«Якщо Сангамонійські фауни правильно класифіковані, то дисгармонія була майже так само поширена під час вісконсинського [останнього льодовикового періоду], як і під час раннього міжльодовиков'я, яке було таким же теплим, як і голоцен. Гіпотезі про кліматичну стабільність буде важко пояснити таку картину».

Хоча Алрой справедливо вказує, що такі міжльодовикові дисгармонійні асоціації є доказом проти помірного клімату, вони також є доказом проти другого варіанту змішування. Змішання повинно було б бути загальним у цих інтергляціал відкладеннях — ситуація, яка рідко зустрічається в інтергляціалі сьогодні. Це піднімає питання про те, чому міжльодовиков'я також показують дисгармонійні асоціації. Може бути, не було ніяких міжльодових періодів, але всі тварини представляють життя в одному Льодовиковому періоді.

Рівний клімат Льодовикового періоду

Незважаючи на заперечення Алроя, багато вчених надають перевагу поясненню рівного клімату, з прохолодним літом та м'якою зимою, під час Льодовикового періоду.20 Ернест Лунделіус21 пише:

«Ці асоціації дуже поширені в плейстоценових фаунах у всіх частинах світу, де є достатні дані. Вони були названі "дисгармонійними". ... В минулому вони інтерпретувалися, як такі що вказують на більш рівний клімат».

Грейсон22 підтверджує цей висновок щодо гіпопотамів, що живуть поруч з вівцебиком і північним оленем:

«Якщо мускусний бик вимагав холоду, а гіпопотам — тепла, і стратиграфічні дані припускали, що вони співіснували, то просте прочитання всієї цієї інформації могло означати, що льодовиковий клімат не був, як багато хто вважав, відзначений суворими зимами, а замість цього був рівним».

Цікаво, що ще в 1867 році Лартет стверджував, що рівний клімат може пояснити дивовижний розподіл теплолюбних і холодостійких тварин:

«Можливо, у північного оленя й вівцебика було більш прохолодне літо, а у гіпопотама та інших видів, чиї аналоги в даний час мешкають у тропічних районах, — більш тепла зима».23

Рівний клімат також посилюється високою різноманітністю тварин у відкладеннях Льодовикового періоду:

«В сучасних флорах і фаунах існує позитивна кореляція між підвищеною видовою різноманітністю та зниженою кліматичною мінливістю, вимірюваними зимово-річними відмінностями в середній температурі ... таким чином, ступінь різноманітності в пізньо-плейстоценових дисгармонійних біотах свідчить про те, що вони існували за часів, коли клімат був рівним і сезонні екстремуми температури та ефективної вологості були знижені ...».24

Рівний клімат також пояснив би поєднання тепло- і холодостійких рослин під час Льодовикового періоду, наприклад у Франції:

«Наслідки ботанічних збігів здавалися Сапорте ясними: тільки вологий, рівний клімат дозволив би таку асоціацію».25

Хоча рівний клімат користується великою підтримкою з боку скам'янілостей, він все ще не може бути пояснений одноманітними моделями Льодовикового періоду. Це, звичайно, не слід очікувати від стандартних уявлень про те, яким повинен бути Льодовиковий період. Є, звичайно, кілька помилкових припущень. Наприклад, Стюарт26 заявляє:

«Мабуть, парадоксальна ситуація, коли зими вісконсіна [пізнього льодовикового періоду] були менш суворими, ніж сьогодні, як вважають, виникла через величезний льодовиковий щит, що не дозволяє арктичному повітрю проноситися через рівнини».

З метеорологічного погляду крижані щити не могли перекрити арктичне повітря. Вони б створили арктичне повітря, яке без зусиль розлилося б на південь від крижаних щитів. Проте, Стюарт визнає, що дисгармонійні асоціації парадоксальні, бо зими повинні були б бути тепліше, навіть на піку Льодовикового періоду. Це залишає його та інших вчених з питанням: як можуть бути більш теплі зими під час льодовикового періоду?


Автор: Майкл Джей Оард

Дата публікації: 1 жовтня 2004 року

Джерело: Answers In Genesis


Переклад: Горячкіна Г.

Редактор: Недоступ А.


Посилання:

1. Грейсон, Д. К., Пояснення вимирань плейстоцену в дев'ятнадцятому столітті: огляд; в: Четвертинні вимирання: доісторична революція, P. S. Мартін і Р. Р. Клейн (ред.), University of Arizona Press, Tuscon, AZ, стор. 17-20, 1984.

2. Там же, стор 17.

3. Коул, К. Л., Рівний клімат, змішані асоціації, і регресії омани; в: Пізньо-четвертинні середовища глибокої історії: дань поваги Полу С. Мартіну, Д. В. Стедману і Дж. В. Мзс (ред.), The Mammoth Site of Hot Springs, South Dakota, Inc., Hot Springs, SD, стор 132, 1995.

4. Ховорт Х. Х. Мамонт і повінь. Спроба протиставити теорію однорідності фактам сучасної геології, Sampson Low, Marston, Searle, &Rivington, London, 1887. Відтворюється за проектом довідника The Source book Project, Glen Arm, Maryland, стор 132.

5. Там же, стор 133.

6. Верещагін, Н. К. і Г. Ф. Баришніков, Четвертинні вимирання ссавців у Північній Євразії; в: Четвертинні вимирання: доісторична революція, P. S. Мартін і Р. Р. Клейн (ред.), University of Arizona Press, Tucson, AZ, стор. 510, 1984.

7. Грейсон, Пояснення вимирань в плейстоцені, стор 16

8. Ховорт Х. Х. Мамонт і повінь, стор. 133.

9. Стюарт, A. Д., Плейстоценові хребетні на Британських островах, Longman, London, стор. 15, 1982.

10. Стюарт, Плейстоценові хребетні, стор 90.

Саткліфф, А. Ю., По слідах ссавців Льодовикового періоду, Harvard University Press, Cambridge, MA, стор 24, 1985.

11. Стюарт, А. Д., Вимирання ссавців у пізньому плейстоцені Північної Євразії і Північної Америки, Review of Biology 66:546, 1991.

12. Нільссон, Т., Плейстоцен — геологія й життя в четвертинному Льодовиковому періоді, D. Reidel Publishing Co., Бостон, Массачусетс, стор 227, 1983.

13. Грейсон, Пояснення вимирань в плейстоцені, стор 16

14. Ренсбергер, Дж. М. і А. Д. Барноскі, Короткострокові коливання в дрібних ссавців пізнього плейстоцену зі Східного Вашингтону; в: Морфологічні зміни в четвертинних ссавців Північної Америки, Р. A. Мартін і А. Д. Барноскі (ред.), Cambridge University Press, Cambridge, NY, стор. 331, 1993.

15. В. Р. Грехем, і Ланделіус-мол. Е. Л., Коеволюційна рівновага й вимирання плейстоценових; в: Четвертинні вимирання: доісторична революція, П. С. Мартін і Р. Р. Клейн (ред.), University of Arizona Press, Tuscon, AZ, стор 224, 1984.

16. В. Р. Грехем, і Ланделіус-мол. Е. Л., Коеволюційна рівновага й вимирання плейстоценових; в: Четвертинні вимирання: доісторична революція, П. С. Мартін і Р. Р. Клейн (ред.), University of Arizona Press, Tuscon, AZ, стор 224, 1984.

17. Гатрі, Р. Д., Мозаїка, аллелохімія й поживні речовини — екологічна теорія пізньо-плейстоценових мегафаунних вимирань; в: Четвертинні вимирання: доісторична революція, P. S. Мартін і Р. Р. Клейн (ред.), University of Arizona Press, Tuscon, AZ, стор. 264, 1984.

18. Гільдей, Д. Е., Плейстоценові вимирання й зміни навколишнього середовища: тематичне дослідження Аппалачів.; в: Четвертинні вимирання: доісторична революція, П. С. Мартін і Р. Р. Клейн (ред.), University of Arizona Press, Tucson, AZ, стор. 255, 1984.

19. Алрой, Д., Розглядаючи мегафаунне вимирання Північної Америки наприкінці плейстоцену; в: Вимирання в найближчому часі — причини, контексти й наслідки, D. E. МакПи (редактор), Kluwar Academic/Plenum Publishers, New York, стор. 113, 1999.

20. Грехем, Н. В., Х. А. Семкен мол., Філософія й методика для палеоекологічного вивчення четвертинної фауни ссавців; в: Пізньо-четвертинна біогеографія ссавців і навколишнє середовище Великих рівнин і прерій, Illinois State Museum scientific papers 22, Illinois State Museum, Springfield, IL, стор 1-17, 1987.

Стюарт, Вимирання ссавців.

Коул, Помилка регресії, стор 131.

21. Ланделіус-мол. Е. Л., Четвертинні палеофауни на південному заході; в: Хоботні й палеоіндійські взаємодії, У. Фокс, С. Б. Сміт, К. Т. Уілкінс (ред.), Baylor University Press, Waco, TX, стор 37, 1992.

22. Грейсон, Пояснення вимирань в плейстоцені, стор 18.

23. Там же, стор 18.

24. Грем і Ланделіус, Коеволюційна нерівновага й вимирання плейстоцену, стор 224.

 25. Грейсон, Пояснення вимирань в плейстоцені, стор.19.

26. Стюарт, Вимирання ссавців, стор. 517-518.

Написати коментар