Біорізноманіття не вказує на створення світу за шість днів, це не настільки точно працює, але воно рішуче підтримує таку можливість.

Тераса в «Високому платані» (названа на честь великого красивого платана біля підніжжя пагорба, біля якого стоїть будинок) виходить на широку лісову долину, що тягнеться на південний захід до гребеня пагорбів у семи або восьми милях звідси. Ми часто приїжджаємо в цей віддалений регіон. Зазвичай потрібно кілька днів, щоб звикнути до повільного темпу природи, однак після цього можна по-справжньому бачити природу, слухати й вчитися.

Проте я бачив не тільки вигляд цієї лісистої долини. Там також був інший вигляд. Я бачив «картину», про яку напишу нижче, і мені було цікаво, як я повинен описати ідеї, з яких вона складалась. Коли слова зійшлися разом, виявилося, що ці два погляди не були повністю ізольовані один від одного. Нитки одного стали сплетатися з іншим, доки не залишилося одне єдине полотно.

З веранди можна бачити багато кольорів і відтінків, які змінюються в залежності від часу доби, а різні погодні умови, освітлення й тіні завжди змінюють панораму. Ми слухаємо звуки вітру в деревах, стукіт дощу, гулкіт грому й такі різні крики лісових істот. Можна також почути внутрішній голос Творця, що навчає нас через речі, які Він створив. Як еколог та християнин, я потребую таких моментів оновлення серед створінь нашого Творця.

Гори й долини упокорюють мене. Велика різноманітність рослин і тварин населяють більше півтора мільйона гектарів місцеловості, що оточена гірсько-лісистими угіддями, луками, озерами, ставками, річками та струмками. Я хочу знати, як всі живі істоти співіснують один з одним. Це змішаний листяний і коротколистяний сосновий ліс. Тут ростуть різноманітні дуби, в'язи й гікорі, а також солодкі евкаліпти і, звичайно ж, насадження коротколистної сосни, особливо на південних лініях. Польові квіти вибухають яскравими кольорами по всьому ландшафту починаючи з весни й до осені.

Птахи від вівсянок і американських куріпок до зозуль та індиків буяють, як і багато видів комах, у тому числі метелики і коники, цикади, бджоли, жуки та безліч інших. Серед ссавців тут зустрічаються броненосці, білки, олені, ведмеді і койоти. Амфібії та рептилії доволі поширені. Вечорами я часто сиджу біля ставка й слухаю жаб'ячий хор. Вранці маленькі ящірки засмагають на веранді.

Є так багато видів, що неможливо побачити їх усіх. Я здивований, але ніколи повністю не зрозумію, що відбувається між ними. Проте я радий за те, що я знаю, і я сподіваюся на додаткові ідеї. Живучи на цих пагорбах, я відкриваю багато чудових взаємовідносин між різними істотами. Чи є закономірність серед усього цього біорізноманіття, яка допоможе мені зрозуміти створення? Чи можливо, що я також міг би знати Творця краще?

Сидячи на терасі «Високого платана», я розмірковував про сенс всього цього. Чому Бог створив так багато всього? Чому було так багато різноманіття, так багато біорізноманіття? Для чого усе це потрібно? Як це стосується шести днів створення?

Роздуми про біорізноманіття

В останні роки велику увагу й багато досліджень приділялися вивченню біорізноманіття. В цілому, ці дослідження були зосереджені на збереженні й способах збереження екосистем. Вони забезпечили абсолютно нове розуміння й підхід до порятунку видів, що зникають. Замість того, щоб намагатися врятувати окремі види, підхід тепер полягає в збереженні незайманих екосистем, які необхідні для збереження цих видів.

Слово «біорізноманіття» вперше було використано на конференції в Смітсонівському інституті у вересні 1986 року та опубліковано в листопаді 1986 року в журналі Smithsonian Magazine. Ідея біорізноманіття була зрозуміла набагато раніше деякими екологами, але після конференції вона стала широко розповсюджуватися.¹ З тих пір цей термін все частіше використовується, і на цю тему були написані книги.² Отже, в чому полягає ідея біорізноманіття?

Біорізноманіття відноситься до рослин, тварин і мікробів, від бактерій до грибів, які в сукупності складають живі системи — екосистеми. Те, що не так очевидно, — це інші значення, які прив'язалися до предмету. Біорізноманіття також стосується різних популяцій видів з їхніми унікальними наборами генів і генних продуктів.³ 

Що ще більш важливо, воно включає в себе колективні екологічні послуги, що надаються різними видами та популяціями, які працюють разом один для одного, зберігаючи нашу планету здоровою й придатною для життя. Баскін описує цей зв'язок наступним чином: 

«Щедрий масив організмів, які ми називаємо "біорізноманіттям", заплутано-пов'язаний мережею живих істот, чия діяльність проходить спільно і робить Землю унікальною живою планетою».⁴

Якщо б я спробував повністю перерахувати всі екологічні взаємодії, я б, безсумнівно, зазнав невдачі⁵ і, крім того, це б вас дуже втомило. Але кілька прикладів можуть бути корисні. Ми знаємо, що рослини й тварини підтримують відносно постійний атмосферний рівень діоксиду вуглецю⁶ й кисню за допомогою фотосинтезу та дихання. Багато редуцентів підтримують родючість ґрунту. Взаємодії щодо збереження біорізноманіття очищають воду, виводять токсини, пом'якшують клімат і запилюють квіти. Всі організми забезпечують середовище проживання та ніші для інших істот.

Деякі екологічні відносини настільки необхідні, що залучені організми не могли б вижити без них. Прикладом цього є взаємовигідні відносини між рослинами й мікоризними грибами. До 90% видів рослин взаємодіють або з загальними грибами, які можуть обслуговувати різні рослини, або з іншими, які дуже вибагливі у виборі рослин, з якими вони взаємодіють.⁷ Незважаючи на це, такі гриби дозволяють рослинам отримувати поживні речовини, які в іншому разі були б недоступні. Рослини, у свою чергу, забезпечують свої гриби вуглеводами.

Було проведено кілька экспериментів⁸ для вивчення біорізноманіття.⁹ Очевидно, що високо-біодиверсифіковані спільноти більш стабільні, більш продуктивні, мають більш високу родючість ґрунту й в цілому більш успішні. Однак в умовах стресу окремі популяції можуть помітно відрізнятися за розміром, але, на щастя, надлишкові взаємодії, мабуть, покривають безпосередні недоліки. Проте коли ми дивимося на загальну картину, спільноти з більш високою різноманітністю більш продуктивні і більш здатні нормалізувати свій стан після стресу.

Коли ми дивимося на широку картину біорізноманіття, стає ясно, що подібно до того, як тіло залежить від розподілу роботи між клітинами, так і екосистема залежить від розподілу праці, що забезпечується біорізноманіттям. Як у клітинах існують важливі метаболічні шляхи, так і в екосистемах існують «еко-хімічні» шляхи. Азотний цикл є хорошим прикладом. Різні організми з різними ферментними системами є важливими ланками еко-хімічних шляхів.

Надлишкові послуги

Цікавим явищем в екосистемах є надмірність екологічних послуг. Це означає, що послуга, що надається одним видом, може також надаватися й іншими видами. Деякі вчені припустили, що надмірність може зробити деякі види непотрібними.¹⁰ Дослідження показують, що вище певного рівня біорізноманіття рослин родючість грунту або продуктивність не збільшувалися, навіть коли біорізноманіття продовжувало збільшуватися.¹¹ «Зайве» біорізноманіття є зайвим. Чи означає це, що деякі види є росхідним матеріалом?

Оскільки всі рослини в цілому вносять вклад як в родючість грунту, так і в продуктивність, важко обґрунтувати доцільність витрачання коштів тільки на основі цих досліджень. А як щодо інших послуг, що надаються тим самим видом? Хіба вони не потрібні? В результаті екологи, як повідомляється, відійшли від позиції витрачання видів і, можливо, навіть утримаються від використання слова «надмірність».¹²

Один вид може надавати не тільки одну, а й кілька послуг, деякі з яких можуть бути не зайвими. Отже, з урахуванням різних дублюючих один одного видів надмірності, що переплітаються, а також ненадлишковими послугами, врешті-решт, може виявитися неможливим видаляти види без наслідків.

По суті, види, складові екосистеми, потребують один одного. Як вже було показано, в умовах стресу популяції окремих видів можуть відрізнятися за розміром. Отже, коли чисельність одного виду скорочується, послуги, які він зазвичай надає, повинні бути надані іншими видами, які не настільки серйозно порушені. Вони заміняють один одного. У різних ситуаціях, звичайно, ролі можуть помінятися місцями. Екологічне резервне копіювання є важливим і необхідним для довгострокового функціонування екосистем.

Коли ми розглядаємо вид з точки зору послуг, які він надає і які він вимагає, ми по суті маємо на увазі «екологічну нішу», яка зазвичай визначається як роль виду в його навколишньому середовищі. Оскільки дві зайняті ніші не можуть бути ідентичними або надмірними без конкурентного виключення одного з двох видів¹³, виглядає розумним сказати, що два види не можуть надавати й вимагати ідентичних екологічних послуг. 

Проте деякі взаємодії можуть частково перекриватися.¹⁴ Коли це відбувається, ніші двох видів можуть бути стиснуті й тим самим уникнути або зменшити конкуренцію. Різні ніші можуть привести до змін в самому виді.

Екологічна стійкість

Екосистеми динамічні! Вони можуть витримати певну кількість нанесеного збитку без екологічного колапсу. Коли один вид вимерає, кілька інших видів, але не всі, теж вимерають.¹⁵ Резервні системи запобігають масовому знищенню. Втрачені послуги надаються іншими видами, наскільки це можливо. Проте існує межа зловживань, яким може протистояти екосистема. Будь-яка втрата послаблює її. За погане поводження з навколишнім середовищем завжди доводиться розплачуватися. Звичайно, тривала втрата видів може, врешті-решт, призвести до краху екосистеми.

Дві екосистеми можуть бути функціонально схожими, але не ідентичними з точки зору біологічного розмаїття видів. Біорізноманіття є гнучким і стійким. Дві екосистеми відображають наявне біорізноманіття. Пристосування до навколишнього середовища слід брати до уваги при намаганні зрозуміти відмінності, які дійсно існують. Надмірність, безсумнівно, відіграє певну роль у стійкості екосистем.

Види переміщуються в екосистемі, коли вони можуть. Деякі види не можна знайти, тому що вони не доступні на місцевому рівні. З іншого боку, деякі доступні «розмножувачі» або потомство не можуть проростати, зростати або виживати, оскільки необхідні екологічні послуги можуть бути недоступні. Проте за умови надання цих основних послуг ці види зможуть переміститись в екосистему. Динамічний характер екосистем передбачає використання наявних і здатних функціонувати видів.

Біорізноманіття, надмірність і стійкість дають змогу екосистемі відновлюватися після серйозних збитків й навіть руйнування екосистеми. Коли це відбувається, відновлення відбувається поетапно й може зайняти кілька років. Цей процес називається «екологічна спадкоємність».

Таким чином, всі необхідні якості екосистеми дозволяють їй функціонувати, адаптуватися й відновлюватися після збитків.

Біорізноманіття та креаціонізм

Що говорить нам біорізноманіття про створення? Чи говорить воно нам що-небудь про Творця або про те, чому воно було створене? Чи підтверджує воно створення світу за шість днів?

Я вважаю, що існує зв'язок між біорізноманіттям і креаціонізмом, хоча я не бачив такого зв’язку з боку інших авторів. Всю увагу зазвичай направляли на безпосередню проблему збереження. Без біорізноманіття та його еко-хімічних та еко-фізичних взаємодій навряд чи можуть існувати екосистеми або, можливо, навіть саме життя. Це здається очевидним.

Біхі визначив складні біохімічні відносини в клітинах і запропонував створення, щоб пояснити їхнє походження.¹⁶ Ми схильні бачити світ через призму наших наукових дисциплін. Таким чином, біохімік Біхі розумів, що складність клітин є результатом створення. Якщо ми перейдемо на екологічний рівень, то на іншому кінці спектру життя «екологічні окуляри» виявлять неймовірну складність і там.

Коли ми дивимося широко на панораму життя й екологічні відносини, ми бачимо, що екологічна складність будується шар за шаром на складності, проходячи весь шлях донизу через різні ієрархічні, структурні та організаційні рівні до клітини й навіть нижче. Таким чином, якщо ми думаємо, що цитологічна складність вражає, то що ми повинні думати, коли ми усвідомлюємо повний масштаб екологічної складності?

Картина біорізноманіття все ще розробляється. Деякі називають дослідження біорізноманіття «новою наукою».¹⁷ Звичайно, є багато що потрібно ще вивчати. Можливо, поки ще неможливо точно передбачити, що станеться, якщо види будуть вилучені з екосистеми, але ми знаємо, що зміни неминучі. Однак те, що вже було виявлено, передбачає, що екологічні відносини мають важливе значення. 

Якщо біорізноманіття так само необхідне для нормального функціонування екосистем, як це виглядає зараз, то це припускає, що ці відносини й організми, що є їх частиною, мали б існувати з самого початку. Якщо екологічні взаємозв'язки дійсно необхідні, то їм немає простого еволюційного пояснення. Це говорить про те, що екологія була створена.

Ситуація аналогічна тому, що сталося з клітиною. До тих пір, поки клітини візуалізувалися як прості мішки з ядрами протоплазми,¹⁸ для багатьох вчених було цілком можливо задовольнятися твердженням, що вони виникли в результаті природних процесів, що відомі під терміном біохімічна еволюція! Електронний мікроскоп і біохімія змінили це. Проте претензії лишаються й досі. 

Однак такі твердження тепер повинні подолати переважну кількість інформації, яка документувала надзвичайно високий рівень внутрішньої клітинної структури. 

Клітина настільки складна, що неможливо легковажно стверджувати біохімічну еволюцію й пояснювати її. Єдиний варіант — це закрити свій розум і сліпо пручатися. Зараз потрібно бути дуже мужнім, щоб вважати, що клітини виникли у результаті біохімічної еволюції. І якщо клітини не можуть виникнути природним шляхом, то ніщо інше не може.

Так само оскільки екологія являла собою лише розрізнену сукупність організмів без взаємозв'язків, її можна також розглядати як можливе джерело природних процесів. Але тепер, коли екосистеми, мабуть, утримуються разом істотним і неймовірно складним біорізноманіттям, даних про яке постійно збільшується, у нас є дилема, подібна до тієї, з якою ми зіткнулися, коли була виявлена складна структура клітини. Оскільки екологія побудована на стількох глибинних багатовидових складнощах, спроба пояснити походження екології випадковими подіями болісно розтягує довіру.

Коеволюція часто дається як спосіб виникнення екології. Але коеволюція визначається як «спільна еволюція двох або більше непересічних видів, які мають тісний екологічний зв'язок».¹⁹ Зверніть увагу, що екологічні відносини повинні були передувати коеволюції. Отже, коеволюція, мабуть, не є відповіддю на розуміння походження екології.

У мене немає проблем з двома видами тонкого налаштування існуючих екологічних відносин; у мене є проблема з використанням коеволюції для пояснення походження екологічних послуг. Це зовсім інша проблема. Пам'ятайте, що мова йде про найважливішу багатовидову інтегровану систему обслуговування — цілу інтегровану систему. Мабуть, немає адекватного еволюційного способу пояснити це. Як могли численні організми колись жити незалежно від взаємодій, в яких вони тепер потребують?

Системи живих істот, які підтримують одна одну, спосіб функціонування біорізноманіття — це саме те, що ми очікуємо знайти від Творця, Який сказав: «Давайте, і вам буде дано» (Луки 6:38) та «Вільно ви отримали, вільно давайте» (Матвія 10:8). Якщо так діють небеса, то хіба ми не очікували б, що так буде і серед створінь, включаючи людину, на самому початку? На жаль, у нашому занепалому стані ми відійшли від цього способу життя. І які ж результати?

«Чи довго землі бути пересохлою і траві в'янути на кожному полі? Гинуть тварини й птахи через злодіяння її жителів...» (Єремія 12:4)

Проте у нас є надія:

«Бо тривожне ловлення творіння, з нетерпінням, очікує розкриття синів Божих... що й саме творіння буде визволене від рабства тління на волю слави синів Божих» (Римлянам 8:19-21)

Творіння вважалося дуже хорошим, коли воно вийшло з рук Творця, але екосистеми більше не функціонують ідеально. Вони вироджуються. Біблія вказує на початкову екологію, пропонуючи умови, які сильно відрізнялися від того, що ми бачимо сьогодні. Важко уявити собі екологію без смерті, наприклад. Проте це саме та картина, яка зображена в Біблії. Смерть і страждання прийшли не тільки до людини, коли вона згрішила, але й до інших істот.

Ліс, який я описав на початку, є прикладом цього. Я бачу ліс в ідеалізованому вигляді, як я це описав, але там теж є проблеми. Там багато кліщів та чіггерів. Для тих, хто не знайомий з чіггерами: це крихітні кліщі, які можуть потрапити у вашу плоть, викликаючи потворні підняті й сверблячі рубці. Також в лісі поширений отруйний плющ. Існує кілька видів отруйних змій. Жоден з них не є частиною ідеальної картини. Звідки взялися ці шкідники?

Коли люди згрішили, схоже, що вони відкрили «ворота стихійного лиха». Глобальна катастрофа зруйнувала екологію Землі. Велика кількість генів була втрачена, і мутації послабили тих, хто залишився. Погіршується довкілля, включаючи зміни його мешканців, піддаючи стресу інших мешканців, які в свою чергу відповідали взаємністю на стрес, і так далі. Деякі види зникли, інші пристосувалися до нових і важких умов.

Хижаки й паразити розвивалися в міру того, як вони й екосистеми вироджувалися, а раніше багаті ресурси ставали дефіцитними або більше не були доступні. Ті, хто вивжив, почали шукати інші джерела харчування, через що у декого сильно змінився раціон. Бог передбачив, що в результаті з'являться терни й чортополох, а також біль і смерть. Це те, чого хотів Бог? Чи було це покарання приготоване завчасно? Ні! Але Він попореджав про результат гріха й життя під пануванням сатани.

Нові організми, як ми тепер визначаємо види, розвинулися із залишків створених «родів». Саме тому види сьогодні мають тенденцію утворювати подібні видові кластери — види птахів, види білок, види троянд і так далі. Ці схожі види, природно, мали аналогічні, можливо навіть надлишкові, екологічні послуги. З іншого боку, у міру того, як вони адаптувалися до нових умов і ніш, навіть ці послуги могли змінитися. Було б небезпечно припускати, що навіть у межах груп видів можуть існувати деякі непотрібні види.

Групи видів можуть допомогти пояснити деяку надмірність, але інші види, безсумнівно, були створені з надлишковими екологічними навичками. Деякі взаємозв'язки, можливо, були настільки широко необхідні, що жоден вид не зміг би достатньою мірою забезпечити їх. Прикладом цього є переробка вуглецю й кисню рослинами та тваринами.

Спочатку створена екологія повинна була сильно відрізнятися від того, що ми бачимо зараз, але ми можемо тільки припускати деталі. Найдивовижнішим в сучасних екосистемах є те, що, незважаючи на нанесені їм збитки, вони все ще продовжують функціонувати. Надлишкові відносини, незалежно від їхнього первісного призначення, повинні відігравати певну роль у цьому. Ми повинні цінувати роль як біорізноманіття, так і надлишкових відносин, навіть на початковому етапі, а також в якості стимулюючих факторів стійкості та виживання екосистем сьогодні.

Заключні думки

Ми бачимо картину однієї з екосистем, які в даний час не функціонують оптимально, але які все ще дозволяють поглянути на те, як все могло б бути. Ми бачимо, що на скільки біорізноманіття життєво важливе зараз, так воно повинно було бути життєво важливим і на початку. Якщо це так, то цілі екосистеми, разом з їхніми екологічними навичками та резервними системами, також повинні були існувати.

Схоже, що життя на Землі справді робить можливим життя на землі. Тобто життя на Землі робить можливим продовження цього життя. Вся система повинна була бути присутньою, щоб життя продовжувало існувати. Якщо це так, то немає місця для поступового розвитку екології. Хіба це перебільшення? Хоча життя — це дар Творця; Він дав Своїм створінням важливі функції, за допомогою яких вони повинні були допомагати одне одному.

Біорізноманіття, як і саме Писання, говорить нам, що Бог помістив людей у природу. Нам потрібні відносини, призначені для нас. Ми повинні разом вносити свій внесок у безпечне та безперебійне функціонування природи, тому що вона живить всіх нас. Хіба не це мав на увазі Творець, коли говорив людині доглядати за садом та утримувати його? Це спосіб небес, щоб ми могли давати й отримувати без турбот, як навчав нас Ісус.

Біорізноманіття — це свідчення про Митця. 

«Від створення світу невидимі якості Бога, Його вічна сила й божественна природа були чітко простежені в тому, що Він зробив» (Римлянам 1:20).

Що все це говорить нам про шість днів, протягом яких Бог створив екосистеми? Біорізноманіття не вказує на шестиденне створення, воно не настільки точно на ньому сфокусоване, але воно рішуче підтримує таку можливість. Воно показує нам, що екосистеми були зібрані протягом дуже короткого часу. В іншому випадку життя могло б зазнати невдачі через відсутність взаємовигідних багатовидових екологічних відносин, які в даний час є необхідними умовами існування. Отже, біорізноманіття припускає, що екологія була створена.

Цікаво, що багато наукової енергії було витрачено на визначення віку Землі, але мало було витрачено на дослідження створення за шість днів або навіть за інший короткий період. Справді, що з точки зору науки можна зробити для такого дослідження? Дослідження біорізноманіття включають міжвидову екологічну інтеграцію і можуть бути одними з небагатьох наукових досліджень, які мають потенціал для підтримки того, що рішуче заявляє Біблія:

«В шість днів створив Господь небо й землю» (Вихід 20:11).

---

Доктор Зуілл є професором біології в Юніон-коледжі (Лінкольн, штат Небраска, США). Він має ступінь бакалавра біології у Коледжі атлантичного союзу, ступінь магістра біології і ступінь доктора біології в Університеті Лома-Лінда. 

Доктор Зуілл також працює куратором Дендрарію Джошуа К. Тернера, який є філією Дендрарію штату Небраска.