Палеонтологія
Креацентр > Статті > Палеонтологія > Скам'янілості проти мільйонів років

Скам'янілості проти мільйонів років

Думка про необхідність великих проміжків часу для утворення скам’янілостей вже дуже давно утвердилася практично в усіх наукових статтях та журналах. Публікації на цю тему буквально пронизані згадками про мільйони років. І все ж, як виникли скам’янілості та скільки це зайняло часу?

У 2018 році в журналі «Paleontology» вийшла дуже цікава стаття двох британських і одного американського вчених на тему скам’яніння: «Новий метод моделювання діагенезу при збереженні органічних фосилій»¹. Діагенез – процес перетворення пухких осадів на осадові гірські породи. Вчені знайшли спосіб утворення справжніх викопних решток за один день! Раніше вже були спроби провести такий експеримент, але він мав в собі певні проблеми. Одна з таких проблем – це наявність лабільних (дуже нестабільних) та летючих (таких, що легко випаровуються) речовин в органічних зразках. Якщо не позбутися цих речовин, то вони стануть причиною руйнування всієї скам’янілості. Вчені, які хотіли провести фосилізацію у лабораторних умовах, заявили, що температура та тиск є дуже важливими чинниками у цьому процесі, і вони врахували це під час його моделювання. Після проведення експерименту вченим дійсно вдалося отримати зразки, які неможливо було відрізнити від справжніх викопних решток. І це всього за один день!

Ящірка роду Anolis. Така ящірка була використана в експерименті.

Задні лапи ящірки до (зліва) і після (справа) експерименту, видно кістки коричневого кольору, плями органічного походження та відбитки луски.

Передні лапі ящірки до (зліва) і після (справа) експерименту, видно відбитки луски, плями органічного походження і знебарвлені кістки.

Голова ящірки до (зліва) і після (справаексперименту, видно подрібнені кістки коричневого кольору, плями органічного походження.

У висновку автори зазначили, що фосилізація може і не тривати мільйони років, а для створення високого тиску потрібне швидке та масштабне занесення породою. Доречі, в наш час повені утворюють осадовий шар глибиною лише декілька міліметрів, чого аж ніяк недостатньо для закам’яніння біологічних об’єктів. Потрібна була катастрофа, яка б накрила викопні рештки шарами осадових порід товщиною від декількох метрів до декількох десятків метрів. Такою катастрофою міг бути Всесвітній потоп. Саме він створив умови для швидкого занесення породою і підвищену температуру через високу сейсмічну активність в цей самий час.

Отже, практично всі скам'янілі рештки свідчать про дію глобальної катастрофи, якою був Потоп Ноя. Саме така модель передбачає масштабне занесення породою, збільшення температури та наявність осадових шарів, утворених дією великої кількості води.

Автори: Ломоносова А.В, Мінькач О.В

1. https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1111/pala.12386

Джерела світлин:

http://www.anoleannals.org/2011/08/15/anolis-scriptus-an-archipelagic-anole/

Написати коментар