Думка про необхідність великих проміжків часу для утворення скам’янілостей вже дуже давно утвердилася практично в усіх наукових статтях та журналах. Публікації на цю тему буквально пронизані згадками про мільйони років. І все ж, як насправді виникли скам’янілості та скільки це зайняло часу?

У 2018 році в журналі Paleontology вийшла дуже цікава стаття двох британських і одного американського вчених на тему скам’яніння під назвою «Новий метод моделювання діагенезу при збереженні органічних фосилій».¹ Діагенез – процес перетворення пухких осадів на осадові гірські породи. Вчені знайшли спосіб утворення справжніх викопних решток за один день! 

Раніше вже були спроби провести такий експеримент, але він мав в собі певні проблеми. Одна з них –  наявність лабільних (дуже нестабільних) та летючих (таких, що легко випаровуються) речовин в органічних зразках. Якщо не позбутися цих речовин, то вони стануть причиною руйнування всієї скам’янілості. 

Вчені, які хотіли провести фосилізацію у лабораторних умовах, заявили, що температура та тиск є дуже важливими чинниками у цьому процесі, і вони врахували це під час його моделювання. Після проведення експерименту вченим дійсно вдалося отримати зразки, які неможливо було відрізнити від справжніх викопних решток. І це всього за один день!

Ящірка роду Anolis. Така ящірка була використана в експерименті (Фото: anoleannals.org)

Задні лапи ящірки до (зліва) і після (справа) експерименту, видно кістки коричневого кольору, плями органічного походження та відбитки лусок.

Передні лапи ящірки до (зліва) і після (справа) експерименту, видно відбитки луски, плями органічного походження і знебарвлені кістки.

Голова ящірки до (зліва) і після (справа) експерименту, видно подрібнені кістки коричневого кольору, плями органічного походження.

У висновку автори зазначили, що фосилізація може і не тривати мільйони років, а для створення високого тиску потрібне швидке та масштабне занесення породою. 

Як правило, занесення пухким осадом тварин та рослин відбувається завдяки повеням. Сьогодні такі повені утворюють дуже тонкий осадовий шар, чого аж ніяк не достатньо для глибокого занесення біологічних об'єктів великою кількістю осадових порід. А як вже згадувалося, тиск є надзвичайно важливим фактором в процесі діагенезу!

Враховуючи велику кількість скам'янілостей, які знаходять по всьому світу, можна зробити висновок, що колись була катастрофа, яка покрила товстим осадовим шаром всю нашу планету. Такою катастрофою міг бути Всесвітній потоп, описаний в Бутті 6-8. 

Приклад швидкого скам'яніння ящірки, яку використали у досліді, ясно показує, що скам’яніння не потребує великої кількості часу! Проте дивлячись на повільне утворення гірських порід в природі сьогодні, вчені-уніформісти вважають, що так само усе відбувалося і в минулому. Світогляд таких науковців не дозволяє їм навіть дивитися в бік альтернативи – Потопу Ноя.

Існування скам'янілостей саме по собі свідчить про дію глобальної катастрофи. І саме модель Всесвітнього потопу передбачає масштабне занесення породою, підвищення температури та утворення осадових шарів під дією великої кількості води.