Основи креаціонізму
Креацентр > Статті > Основи креаціонізму > Мікроеволюція vs макроеволюція

Мікроеволюція vs макроеволюція

Вчені стверджують, що еволюція проходить практично виключно за допомогою малих змін. Їй були потрібні сотні мільйонів років для створення існуючих типів, і, ймовірно, як мінімум сотні тисяч років для розвитку класів. І ми, нібито, можемо її спостерігати. Тому спочатку треба якомога конкретніше визначити, що розуміти під «великими» і «малими» змінами. З цією метою розглянемо поняття «мікроеволюція» і «макроеволюція».

Отож. Мікроеволюція – це еволюція всередині заданих ознак організації, кількісна зміна вже наявних органів, структур або типів будови. Макроеволюція – це виникнення нових, дотепер відсутніх органів, структур або типів будови. З цим пов’язане й виникнення якісно нового генетичного матеріалу. За цими визначеннями мікро- і макроеволюція відрізняються не кількісно, а якісно. Окрім цього вони відповідають на різні питання, а саме: мікроеволюція – як оптимізуються наявні конструкції організмів?, макроеволюція – як вперше виникають конструкції з функціями нового типу? Мікроеволюцію можна також описати як «варіації на тему» або «стратегії виживання», тому що вона охоплює спеціалізації в особливих умовах навколишнього середовища, оптимізації окремих ознак, точне налагодження або ж зворотній розвиток. Виходить, що й видоутворення потрапляє у сферу мікроеволюції, оскільки цей процес супроводжується спеціалізаціями, і це можна довести. Мікроеволюційними є й такі процеси, які ведуть до прояву генетично вже закладеної інформації, наприклад внаслідок дії подразників навколишнього середовища.

Тут напрошується класичний приклад Дарвінових в’юрків з Галапагоських островів. На цих островах, що розташовані на відстані близько 1100 кілометрів на захід від Еквадору, живуть лише кілька груп організмів, серед них багато видів в’юркових. Розрізняють 13 видів цих птахів. 

Дарвінові в’юрки відрізняються між собою і від континентальної форми, від якої вони, ймовірно, походять, в основному розміром тіла, кольором оперення, формою і розміром дзьоба. З цим пов’язані різні способи добування їжі. Важливо зауважити, що деякі види острівних в’юркових можуть утворювати гібриди, тож належать до того самого основного типу тварин. Таким чином, цей «чудовий експеримент філогенезу»¹ (за висловом Іренеуса Ейбл-Ейбесфельдта, австрійсько-німецького біолога) є лише гарним прикладом мікроеволюції. Принципова помилка полягає в тому, що видимі зміни в пропорціях дзьобів вважають вираженням еволюції. Але основна конструкція дзьоба залишається однаковою, і ми можемо припустити, що всі варіанти є зворотніми. Тобто помісти птаха в протилежні умови навколишнього середовища – форма зміниться через декілька поколінь. Макроеволюція ж, з її новою генетичною інформацією, є незворотнім перетворенням. В цьому прикладі мікроеволюція – це варіація форм дзьоба птахів. Він може бути коротким і товстим (пристосування для дзьобання твердого зерна), може бути довгим і тонким (пристосування для пошуку комах в корі дерева). Ніяких нових конструкції, структури, органу чи типу будови. Тобто ми можемо спостерігати пристосування до нових умов зовнішнього середовища, спеціалізацію, проявлення генетично вже закладеної інформації (не нової!), іншими словами – мікроеволюцію.


Автор: Бабицький О. 

В написанні використовувався матеріал з книги Р. Юнкера та З. Шерера «Еволюція. Критичний підручник», Мандрівець, Тернопіль, 2013

1. Иренеус Эйбл-ЭйбесфельдтЗачарованные острова Галапагосы, М.: «Прогресс», 1971

Джерела світлин:

https://twitter.com/natgeoeducation/status/908816467365367811?lang=bg

http://induced.info/?s=Galapagos+Pdf+Darwin+And+His+Finches+The+Evolution+Of+A

Написати коментар