Мікроеволюція / макроеволюція
Категорії / Еволюціонізм / Мікроеволюція / макроеволюція / Чи доводить утворення нових видів еволюцію?

Чи доводить утворення нових видів еволюцію?

Автор:

Тварин на Землі дуже багато. Весь тваринний світ зоологічна наука розподіляє на групи залежно від ступеня спорідненості. Без класифікації тварин по певним групам, без певної системи було б неможливо орієнтуватися у величезній кількості видів, що існують. 

Вид — це найнижчий рівень класифікації тварин. Зазвичай, зоологічна наука визначає вид як групу організмів, що мають подібну будову, зовнішній вигляд, поведінку, які мають схожі біологічні процеси всередині та здатні до продукування життєздатного і плодючого потомства при схрещуванні. Як правило, тварини не можуть схрещуватися з організмами іншого виду з подальшим життєздатним потомством.

Миша хатня (Mus musculus)На сьогодні в світі налічують близько 2 млн видів тварин, і ця кількість продовжує зростати. Поряд з тим багато видів живих істот зникають назавжди з нашої планети. Цей процес активні захисники теорії еволюції приписують еволюційному прогресу. 

Так що ж таке видоутворення, як утворюються нові види і чи можна ці процеси віднести на рахунок еволюції «від простішого до складнішого», по висхідній?

Процес видоутворення добре аргументований низкою прикладів із природних умов. Так, завезена на Фарерські острови хатня миша за 300 років розвинулася там в новий біологічний вид. Крілик свійський (Oryctolagus cuniculus)Схоже трапилося і зі звичайним кроликом на острові Порту-Санту. 

У XV столітті кілька свійських кроликів випустили на острові Порту-Санту на північ від архіпелагу Мадейра (біля північно-західних берегів Африки). Тварини здичавіли і змінили колір хутра, пристосовуючись до темного вулканічного ґрунту. 

Через відмінності у поведінці особини, що пристосувались, перестали схрещуватись у звичайних умовах зі свійськими кроликами, від яких вони походять. Тому цих тварин варто вважати новим біологічним видом.

Ще одним цікавим прикладом є утворення нових видів рослин на ґрунтах териконів на півдні Англії, засмічених важкими металами. 

Терикони шахт засмічені настільки, що принесене насіння зазвичай не може прорости або дуже швидко гине. Проте незначна кількість рослин виростає і може плодоносити. Всі їхні нащадки спроможні освоювати засмічені терикони. 

Генетичні дослідження довели, що рослини, які виросли на териконах, майже або зовсім не схрещуються з відповідними формами із навколишніх незаражених місцевостей, від яких вони походять. За біологічними критеріями виникли нові види рослин. 

Біологічні види рослин чи тварин виникають і сьогодні, і ми це можемо спостерігати. Однак чи свідчить це про початок розвитку складнішого організму (в рамках теорії «еволюції по висхідній»)?

Рослини з териконів шахт дослідили генетично. Виявляється, що рослини, які ростуть на засмічених грунтах, не набули нових властивостей, а здатність толерувати отруту вже була присутня у відповідних видах до того, як вони зайняли заражені ґрунти. Отже цю толерантність до отрути можна вважати вираженням природної генетичної варіативності відповідних рослин. 

Польовиця тонка (Agrostis capillaris) – вид рослини, яка генетично здатна толерувати отруту, тобто є краще пристосованоюТрава медова (Holcus lanatus) – вид рослини, яка генетично здатна толерувати отруту, тобто є краще пристосованоюНабуття толерантності до отрути здійснюється шляхом екстремальної спеціалізації (див. Мікроеволюція vs Макроеволюція). У нормальних місцевостях більш толерантна до отрути особина — менш життєздатна, тому така форма трапляється дуже рідко. А на заражених ґрунтах саме цей варіант найкраще пристосований до виживання. 

Толерантність до отрути вмикається, очевидно, через те, що засвоєння мінеральних солей із ґрунту обмежується. Отже, йдеться не про еволюційний прогрес, а про обмеження, що виявляється перевагою в спеціальному оточенні. Такі процеси свідчать, що видоутворення не потрібно вважати початком розвитку складнішого організму. Часто це пов’язано зі спеціалізацією, а отже зі збіднінням генофонду. 

Пристосування і спеціалізація з одного боку і вищий щабель розвитку з іншого — доволі різні поняття. 

Отже, про «еволюцію» можна вести мову лише в значенні пристосування і спеціалізації (мікроеволюція). Відтак ми робимо важливий висновок. Надзвичайне пристосування веде до непоправного збідніння генофонду (приклад з рослинами на териконах — такі варіації дуже рідко зустрічаються на незаражених ґрунтах). 

Краще пристосований означає вужче пристосований. Оскільки таке видоутворення базується на втратах інформації, вважати цей процес першим кроком до постульованого еволюційного розвитку по висхідній буде взагалі не коректно. Навіть якщо інформація не втрачалася (у випадку з кроликами), видоутворення не привело до появи нової інформації, а лише до проявлення вже наявної.


В написанні використовувався матеріал з книги Р. Юнкера та З. Шерера «Еволюція. Критичний підручник», Мандрівець, Тернопіль, 2013

Вас також може зацікавити: