Всесвітній потоп та льодниковий період
Креацентр > Статті > Всесвітній потоп та льодниковий період > Чи були сибірські мамонти швидко заморожені?

Чи були сибірські мамонти швидко заморожені?

Незважаючи на свою привабливість, існує багато доказів проти гіпотези швидкого заморожування.

Повне зникнення шерстистих мамонтів та інших тварин, що процвітали під час Льодовикового періоду, є головною загадкою палеонтології. Виходячи з туші та стану збереження їжі шлунку, швидке заморожування представляється розумним.

Багато теоретиків виступали за швидке заморожування щоб пояснити заморожених мамонтів та інших тварин, в Сибіру, а також у низинах Аляски та Юкону. Гіпотеза швидкого заморожування — це стара ідея, розроблена вченими наприкінці 19 століття.1 Компанія Birds Eye Frozen Foods провела експеримент, заснований на теплопроводності та стан збереження вмісту шлунку. Вони прийшли до висновку, що температура повітря повинна була швидко опуститися нижче -150°F (-100°C).2

Докази проти швидкого заморожування

Незважаючи на свою привабливість, існує багато доказів проти гіпотези швидкого заморожування.3 Одним з найбільш очевидних свідчень є те, що шерстисті мамонти Сибіру та інших регіонів пов'язані з Льодовиковим періодом, а не з потопом Буття. Більшість креаціоністів, які виступають за швидке заморожування, вважають, що це сталося на початку потопу.

Друга проблема, пов'язана з гіпотезою швидкого заморожування, полягає в дуже малій кількості туш порівняно з кількістю розкладання мамонтів, похованих у вічній мерзлоті. У 1929 році було відомо лише 39 туш шерстистих мамонтів і носорогів.5 З них, тільки близько півдюжини були майже повними; більшість з 39 тварин складалося лише з декількох невеликих залишків м'яких тканин, прикріплених до кісток.З 1929 року було виявлено кілька десятків нових туш, в тому числі дитинча мамонта Діму, знайденого в 1977.7 Уолтер Браун8 перераховує 58 туш станом на 2001 рік.

Малюнок 15.1. Вертоліт видаляє блок вічної мерзлоти, який, як вважають, містить мамонта Яркова.

Мамонт Яркова був розкопаний на півночі Центрального Сибіру до 19999 році й широко рекламувався як туша, укладена в блок вічної мерзлоти в двох документальних фільмах Discovery Channel в 2000 і 2001 роках. На мал. 15.1 показаний вертоліт, який витягує блок вічної мерзлоти, що ймовірно містить мамонта Яркова. На жаль, після відтавання блоку вони знайшли тільки скелет з невеликою смужкою плоті.

Прихильники гіпотези швидкого заморожування вважають, що, ймовірно, тисячі шерстистих туш мамонтів поховані у вічній мерзлоті.10 Проте, важко визначити, скільки туш все ще приховано у вічній мерзлоті. Ті, які були знайдені, являють собою рідкісні знахідки, які зазвичай виявляються після того, як річка розмиває свої береги. Набагато більше туш, ніж передбачувані цифри Толмачова, було знайдено корінними сибіряками, які неохоче повідомляють про туші владі або вченим через свої забобони. Їх залишали гнити, або вони були з'їдені вовками або песцями. З іншого боку, мисливці за слоновою кісткою не боялися повідомляти про тушу мамонта й прочісували Сибір протягом кількох сотень років, повідомляючи про тисячі бивнів мамонта, але дуже небагатьох туш. Крім того, навіть якщо про знахідку повідомляють, що до недавнього часу було дуже важко організувати експедицію, щоб знайти її безплідною, майже в непрохідній місцевості Сибіру. Толмачов11 підрахував, що кількість туш з деякими залишками м'яких частин, імовірно, в сотні або тисячі разів більше, ніж було відомо в 1929 році. Це дозволить довести можливу кількість туш приблизно до 50 000. Це все ще невелика кількість, у порівнянні з багатьма мільйонами, які були поховані у вічній мерзлоті. Таким чином, навіть якщо оцінка Толмачова вірна, кількість туш все одно залишається малою.

Убогість мамонтових туш вказує на те, що більшість загинуло нормальною смертю й розклалося. Тому розумно зробити висновок, що майже всі мамонти та інші тварини померли і нормально розклалися до або під час поховання у вічній мерзлоті.12 Це говорить про те, що знахідки рідкісних непошкоджених туш є результатом унікальних обставин.

По-третє, туші часто демонструють ознаки часткового розкладання.13 М'ясо не свіже, як стверджують деякі люди. Наприклад, внутрішні органи Березовського мамонта згнили, а шлунок сильно розклався, коли його знайшли.14 Туша Шандрина, знайдена в 1972 році, складалася з повного скелета мамонта з деякими збереженими внутрішніми органами і більше 600 фунтів (275 кг) рослинної речовини із шлунково-кишкового тракту.15 Решта цього мамонта розклалася. Деякі черевні частини селериканського коня, знайдені у верхів'ях річки Індигірка в 1977 році, були повністю зруйновані дією ферментів.16 Більша частина м'язової тканини мамонта Юрібей, знайденої в 1979 році на річці Юрібей у арктичного узбережжя північно-західного Сибіру, була розкладена.17 Якщо б вони були швидко заморожені й швидко поховані, було б набагато менше розкладання.

По-четверте, лічинки мух часто зустрічаються пов'язанними з кістками й тушами.18 Гатрі19 стверджує, що лічинки мух поширені в кістках тварин Льодовикового періоду Аляски; деякі з них були знайдені в корпусі мозку. В носовій порожнині однієї з часткових туш мамонта, знайдених в Колорадо-Крік, штат Аляска, в 1983 році було виявлено більше 1000 опаришів.20 Малоймовірно, що ці лічинки були закладені після сучасного впливу. Лічинки мух не повинні асоціюватися з кістками й тушами, якщо смерть і поховання були результатом швидкого заморожування.

По-п'яте, на недавно вилучених тушах іноді виявляються сліди нападів. Гатрі21 виявив численні ознаки очищення, часткової туші бізона, знайденої у грязі недалеко від Фербенкса, Аляска. Серед ознак були сліди укусів і пазурів, ймовірно, від львів; шматки кісток і плоті, розкидані по туші; і великий уламок зуба, встромлений в шию. Докази падежу були також виявлені на двох часткових тушах мамонта з Аляски.22 У селериканського коня не було голови, що наводило на думку про хижаків. Оскільки кінь зазвичай стояв, опустивши задні ноги нижче передніх, Гатрі припустив, що кінь занурився по шию в болото, і м'ясоїдна тварина з'їло його голову (мал.15.2). Останній кадр на малюнку 15.2 показує, як кінь був виявлений золотошукачами, які використовували копита коня, що звисають зі стелі, щоб тримати свій ліхтар. Думка про плотоядну тварину, яка жере голову, поки вона стирчить з болота,є розумним висновком. Проте навколишні відкладення не є болотними відкладеннями, і крім того, чому хижак теж не потонув у болоті? Альтернативна можливість буде представлена в наступній статті. Як гіпотеза швидкого заморожування могла пояснити такі обгризені туші?

Мал 15.2. Ця серія ілюстрацій демонструє, як Гатрі вважає, що селериканский кінь помер. Зверніть увагу, що туша перебуває у загальному положенні стоячи.24

По-шосте, тварини, що збереглися у вигляді туш, мабуть, вмирали в різний час року.25 Швидке заморожування було б миттєвим і в той самий час року. Показання до моменту смерті включають тип і сезонний розвиток рослинності його шлунку, стан його шкури, наявність комах, а також характеристики зубів і бивнів. Вважається, що знаменитий березівський мамонт помер наприкінці літа або на початку осені. Хоча це дещо суперечливе, численні зуби аляскінського мамонта вказують на те, що більшість смертей сталося протягом зими.27 Але рясні лічинки мух, знайдені в одному з мамонтів (Колорадо, Аляска), поряд з гнойовими жуками в мамонтовому гної (гнойових жуків приваблює тільки свіжий гній), вказує на річну смерть цього мамонта.27

Таблиця 15.1.Розрахункові сезони загибелі різних заморожених туш

 1) Березівський мамонт — кінець літа або початок осені

 2) Мамонт з Колорадо-Крік — літо

 3) Селеріканский кінь — літо або осінь

 4) Мілахчінський бізон — початок літа

 5) Юрібейскій мамонт — рання весна або пізня осінь

 6) Синій малюк бізона - осінь або рання зима

 7) Смерті тварин на Алясці - в основному взимку

 8) Шандрінській мамонт - рання весна

 (Blue Babe/Синій малюк - це ім'я, дане муміфікованому аляскинскому степовому бізонові, який був виявлений в 1979 році. Однією з найбільш примітних особливостей Blue Babe є те, що він був знайдений майже повністю неушкодженим, що досить незвично для останків тварин, які жили за часів Blue Babe. Стародавні останки часто були неповними й викидалися шахтарями, які більше цікавилися золотом, ніж замороженими останками тварин — прим. ред.)

Селеріканський кінь гинув, коли квітли трав'янисті рослини, наприкінці липня або початку августа.28 Проте Гатрі29 вважає, що кінь помер наприкінці осені, грунтуючись на його зимовій шерсті й зрілому насінню, знайденому в його животі. Ці різні думки демонструють невизначений характер деяких з цих свідчень або, можливо, особливі екологічні умови району, які не відповідають уніформістським очікуванням. Мілахчінській бізон, знайдений в 1971 році в долині річки Індигірка, ймовірно, помер на початку літа, що пояснюється малою кількістю трави й плодів трави, виявлених в його шлунково-кишковому тракті.30 Українцева31 вважає, що юрібейський мамонт помер ранньою весною чи пізньою осінню, коли не було вегетації і цвітіння. Вона також вважає, що докази вказують на ранню весняну смерть для шандрінського мамонта.32 Грунтуючись на його вовні та жирі, Гатрі33 робить висновок, що бізон по імені Blue Babe помер десь восени або на початку зими. Секціонований зуб від Blue Babe показав, що його річний ріст був завершений. Хоча на ньому були численні ознаки нападу хижаків, не було ніяких лічинок мух або жуків-падальщиків, які підтверджують, що він помер у більш прохолодну пору року.34 У таблиці 15.1 перераховані вірогідні сезони смерті для багатьох ссавців Льодовикового періоду. Хоча деякі з цих висновків є суперечливими, основна маса доказів вказує на різні сезони смерті для туш, всупереч тому, що можна було б очікувати при миттєвому швидкому заморожуванні.

Сьоме заперечення проти швидкого заморожування — велика частина останків у Сибіру — це мамонти.35 Багато інших видів тварин, які були більш швидконогими й жили з шерстистим мамонтом, але багато з цих тварин зуміли втекти. Найбільш вірогідним поясненням є те, що вони мігрували з цього району по мірі зміни клімату. Це займе деякий час. Раптове падіння температури нижче -150°F (-100°C) заморозило б усіх тварин. Там має бути велика кількість інших тварин, похованих разом з мамонтами, якщо швидке заморожування дійсно відбулося. Ці сім доказів, що свідчать проти швидкого заморожування, коротко викладені в таблиці 15.2. Узяті разом, вони складаються в сильний аргумент проти гіпотези швидкого заморожування.36

Як пояснюється вміст шлунку?

Якщо все вищеперелічене свідчить про те, що мамонти не були швидко заморожені, то як можна пояснити стан їхнього шлунково-кишкового вмісту, основного доказу швидкого заморожування?

Компанія Birds Eye Frozen Foods зробила свої розрахунки, засновані виключно на теплопроводності. Ще у 1990 році я запропонував вивчити інші змінні, які можуть пояснити стан збереження вмісту шлунку.37 Єдиним доказом того, що тут міг бути задіяний інший механізм, було виявлення збережених фрагментів деревини із шлунку мастодонта, розкопаного в теплій країні Венесуела.38 У той час я повинен був продовжити свої дослідження, оскільки вірогідне вирішення питання про напівперетравлену їжу, в шлунку декількох шерстистих мамонтових туш, вже було доступним.

Таблиця 15.2. Резюме доказів проти швидкого заморожування

1) ссавці, пов'язані з Льодовиковим періодом

2) туші рідкісні

3) туші частково розклалися

4) лічинки мух, знайдені на кістках і тушах

5) ознаки сміття

6) різні часи смерті

7) залишаються в основному шерстисті мамонти

Ключ, я вважаю, лежить у травній фізіології слона, яку можна використовувати в якості аналога для мамонта. До 1970-х років мало що було відомо про їхню травну систему й практично нічого про мікробні аспекти травлення.39 Ця ситуація незабаром змінилася під час операцій з вибуття слонів у Національному парку Крюгера в Південній Африці. На підставі 50 недавно вбитих слонів було виявлено, що основний травний процес слонів відбувається після того, як їжа проходить через шлунок, в першу чергу в сліпій кишці і товстій кишці.40 Травлення викликане головним чином бактеріями й найпростішими, які кожен новонароджений слон повинен проковтнути із зовнішнього середовища, щоб почати процес. Дослідники не виявили ні найпростіших, ні ферментації у шлунках вибракуваних слонів. Крім того, дуже мало гідролізу целюлози відбувалося в шлунку, хоча він мав дуже кислий рН близько 2. Очікується, що ця висока кислотність частково погіршить вміст шлунка. Тому вони виявили, що шлунок в основному є місцем зберігання до перетравлення.41 Гері Хейнс42 пояснює:

«Травна система заснована на постшлуночної (задній кишці) ферментації.43 Шлунок великий, але служить головним чином для зберігання проковтнутої їжі. Ферменти шлунка частково руйнують рослинність, але більшість поживних речовин одержуються у величезній сліпій кишці й товстому кишечнику, де мікроби ферментують їжу, що залишилася після обробки в шлунку».44

Коні й носороги, але не бізони, також є задніми ферментами. Бізон — це жуйна тварина. Цікаво, що рослинні рештки в туші селериканського коня також частково розклалися,45 в той час як вміст шлунка туші милахчинського бізона було переварено разом з рослинними залишками, які важко ідентифікувати.46 Це розходження є тим, що можна було б очікувати, грунтуючись на різних травних процесах цих тварин.

Частково збереглася рослинність шлунка в американського мастодонта


Мал. 15.3. Скелет мастодонта.

Додаткові докази того, що швидке заморожування не потрібно для часткового збереження рослинності шлунка в тварин із заднім травленням, отримані від американського мастодонта (мал.15.3). Скам'янілості мастодонта льодовикового періоду відносно поширені на північному сході Сполучених Штатів. Вони іноді зустрічаються в старих болотах, які в основному складаються з торфу. Про збереження рослинності із шлунково-кишкових трактів мастодонтів було повідомлено після знахідок цих заболочених мастодонтів на північному сході Сполучених Штатів.47 Нещодавно скелет мастодонта був виявлений у торфі на вершині морени кінця Льодовикового періоду в штаті Огайо.48 Рештки являли собою дискретну циліндричну масу рослинного матеріалу, виявлену в поєднанні з непошкодженими хребцями й ребрами. Вміст шлунково-кишкового тракту мав різкий запах із квітковим змістом, який помітно відрізняється від торфу. Велика частина останків макросу не може бути ідентифікована. Проте насіння в матеріалі вказували на ранню осінню загибель, що було підкріплено аналізом дентину бивня. Аналіз пилку показав 62% трав'янистих типів (тобто пасовищна рослинність), що цікаво, так як мастодонт, як вважають, їв листя й дрібні пагони дерев і чагарників.

Відкриття рослинного матеріалу, пов'язаного з мастодонтами, показують, що при правильних умовах (у вічній мерзлоті для сибірських мамонтів і торфі для мастодонтів) вміст шлунка може зберігатися в різних станах розкладання. Швидка заморозка — це непотрібна гіпотеза.


Автор: Майкл Джей Оард

Дата публікації: 1 жовтня 2004 року

Джерело: Answers In Genesis


Переклад: Горячкіна Г.

Редактор: Недоступ А.

Посилання:

Footnotes

1. Digby, B., The mammoth and mammoth-hunting in north-east Siberia, H.F. & G. Witherby, London, pp. 51–55, 1926.

2. Dillow, J.C., The waters above: Earth’s pre-Flood vapor canopy, Moody Press, Chicago, IL, pp. 383–396, 1981.

3. Oard, M.J., The Extinction of the Woolly Mammoth: Was It a Quick Freeze? TJ 14(3):24–34, 2000.

4. Dillow, Waters Above. Brown, W., In the beginning: Compelling evidence for creation and the flood, 7th edition, Center for Scientific Creation, Phoenix, AZ, 2001.

5. Tolmachoff, I.P., The carcasses of the mammoth and rhinoceros found in the frozen ground of Siberia, Transactions of the American Philosophical Society 23:20, 1929.

6. Ibid., p. 41.

7. Stewart, J.M., Frozen mammoths from Siberia bring the ice ages to vivid life, Smithsonian 8:60–69, 1977. Stewart, J.M., A baby that died 40,000 years ago reveals a story, Smithsonian 10:125–126, 1979. Dubrovo et al., 1982 Guthrie, R.D., Frozen fauna of the mammoth steppe — The story of Blue Babe, University of Chicago Press, Chicago, IL, 1990. Ukraintseva, V.V., Vegetation cover and environment of the “Mammoth Epoch” in Siberia, Mammoth Site of Hot Springs, South Dakota, Inc., Hot Springs, SD, 1993.

8. Brown, W., In the beginning: Compelling evidence for creation and the flood, 7th edition, Center for Scientific Creation, Phoenix, AZ, pp. 160–161, 2001.

9. Stone, R., Siberian mammoth find raises hopes, questions, Science 286:876–877, 1999.

10. Dillow, Waters Above, pp. 328–334.

11. Tolmachoff, Carcasses of the mammtoh and rhinoceros, p. 41.

12. Sutcliffe, A.J., On the tracks of Ice Age mammals, Harvard University Press, Cambridge, MA, p. 113, 1985.

13. Sutcliffe, Tracks of Ice Age mammals, p. 113.

14. Lister, A., and P. Bahn, Mammoths, Macmillan, New York, p. 44, 1994.

15. Ukraintseva, V.V., Vegetation cover and environment of the “Mammoth Epoch” in Siberia, Mammoth Site of Hot Springs, South Dakota, Inc., Hot Springs, SD, pp. 67–80, 1993.

16. Guthrie, Frozen fauna, p. 30.

17. Ukraintseva, Vegetation cover and environment, pp. 108, 134.

18. Péwé, T.L., and D.M. Hopkins, Mammal remains of pre-Wisconsin age in Alaska; in: The Bering land bridge, D.M. Hopkins (ed.), Stanford University Press, Stanford, CA, pp. 268–269, 1967. Sutcliffe, Tracks of Ice Age mammals. Thorson, R.M., and R.D. Guthrie, Stratigraphy of the Colorado Creek mammoth locality, Alaska, Quaternary Research 37:221, 1992.

19. Guthrie, Frozen fauna, p. 86.

20. Elias, S.A., Late Wisconsin insects and plant macrofossils associated with the Colorado Creek mammoth, southwestern Alaska: Taphonomic and paleoenvironmental implications; in: International Workshop on Classification of Circumpolar Arctic Vegetation, Institute of Arctic and Alpine Research, University of Colorado, Boulder, CO, pp. 45–47, 1992.

21. Guthrie, Frozen fauna.

22. Thorson, R.M., and R.D. Guthrie, Stratigraphy of the Colorado Creek mammoth locality, Alaska, Quaternary Research 37:214–228, 1992.

23. Guthrie, Frozen fauna, p. 32.

24. Guthrie, Frozen fauna.

25. Guthrie, Frozen fauna, pp. 1–44. Ukraintseva, Vegetation cover and environment.

26. Guthrie, Frozen fauna, p. 247.

27. Elias, Late Wisconsin insects, p. 47.

28. Ukraintseva, Vegetation cover and environment, p. 86.

29. Guthrie, Frozen fauna, p. 31.

30. Ukraintseva, Vegetation cover and environment, pp. 98–108.

31. Ibid., p. 115.

32. Ibid., p. 74.

33. Guthrie, Frozen fauna, pp. 81–82.

34. Ibid., pp. 84, 86.

35. Ukraintseva, Vegetation cover and environment, p. 24.

36. Oard, M.J., The Extinction of the Woolly Mammoth: Was It a Quick Freeze? TJ 14(3):24–34, 2000.

37. Oard, M.J., An ice age caused by the Genesis flood, Institute for Creation Research, El Cajon, CA, p. 131, 1990.

38. Sutcliffe, Tracks of Ice Age mammals, p. 37.

39. van Hoven, W., R.A. Prins, and A. Lankhorst, Fermentative digestion in the African elephant, South African Journal of Wildlife Research 11(3):78–86, 1981.

40. van Hoven, Prins, and Lankhorst, Fermentative digestion. van Hoven, W., and E.A. Boomker, Digestion; in: Bioenergetics of wild herbivores, R.J. Hudson and R.G. White (eds.), CRC Press, Boca Raton, FL, pp. 103–120, 1985.

41. Eltringham, S.K., Elephants, Blandford Press, Dorset, England, p. 17, 1982.

42. Haynes, G., Mammoths, mastodonts, and elephants, Cambridge University Press, Cambridge, NY, p. 58, 1991.

43. van Hoven, Prins, and Lankhorst, Fermentative digestion. van Hoven and Boomker, Digestion.

44. van Hoven, Prins, and Lankhorst, Fermentative digestion.

45. Ukraintseva, Vegetation cover and environment, p. 83.

46. Ibid., p. 100.

47. Howorth, H.H., The Mammoth and the flood — An attempt to confront the theory of uniformity with the facts of recent geology, Sampson Low, Marston, Searle, & Rivington, London, pp. 289–303, 1887. Reproduced by The Sourcebook Project, Glen Arm, Maryland. Hapgood, C.H., Earth’s shifting crust — A key to some basic problems of earth science, Pantheon Books, New York, pp. 257–265, 1958. Lepper, B.T., T.A. Frolking, D.C. Fisher, G. Goldstein, J.E. Sanger, D.A. Wymer, J.G. Ogden III, and P.E. Hooge, Intestinal contents of a Late Pleistocene mastodont from midcontinental North America, Quaternary Research 36:120, 1991.

48. Lepper, B.T., T.A. Frolking, D.C. Fisher, G. Goldstein, J.E. Sanger, D.A. Wymer, J.G. Ogden III, and P.E. Hooge, Intestinal contents of a Late Pleistocene mastodont from midcontinental North America, Quaternary Research 36:120–125, 1991.


1. Дігбі, Б., Мамонт і мамонтове полювання в Північно-Східному Сибіру, H. F. & G. Witherby, London, стор 51-55, 1926.

2. Діллоу, Д. C., Води над землею: паровий купол до потопу, Moody Press, Chicago, IL, стор 51-55, 1981.

3. Оард, M. Д., Вимирання шерстистого мамонта: це було швидке заморожування? TJ 14 (3):24-34, 2000.

4. Діллоу, Води над землею. Браун, У., На початку: переконливі докази створення й потопу, 7th edition, Center for Scientific Creation, Phoenix, AZ, 2001.

5. Толмачов В. П., Туші мамонта й носорога, знайдені в мерзлому грунті Сибіру, Transactions of the American Philosophical Society 23:20, 1929.

6. Там же, стор 41.

7. Стюарт, Д. М., Заморожені мамонти Сибіру оживляють льодовикові періоди, Smithsonian 8: 60-69, 1977. Стюарт, Д. М., Дитина, яка померла 40 000 років тому, розповідає історію, Smithsonian 10:125-126, 1979. Дуброво та ін, 1982 Гатрі, Д. Р., Заморожена фауна мамонтового степу — історія про Синього малюка, University of Chicago Press, Chicago, IL, 1990. Українцева Ст. Ст., Рослинний покрив і навколишнє середовище «епохи мамонта» в Сибіру, Mammoth Site of Hot Springs, South Dakota, Inc., Hot Springs, SD, 1993.

8. Браун, У., На початку: переконливі докази створення й потопу, 7th edition, Center for Scientific Creation, Phoenix, AZ, стор 160-161, 2001.

9. Стоун, Р., Знахідка сибірського мамонта викликає надії, питання, Science 286:876-877, 1999.

10. Діллоу, Води над землею, стор 328-334.

11. Толмачов, Туші мамонта й носорога, стор 41.

12. Саткліфф, А. Ю., По слідах ссавців Льодовикового періоду, Harvard University Press, Cambridge, MA, стор 113, 1985.

13. Саткліфф, Сліди ссавців Льодовикового періоду, стор 113.

14. Лістер, А. і П. Бан, Мамонти, Macmillan, New York, стор 44, 1994.

15. Українцева Ст. Ст., Рослинний покрив і навколишнє середовище «епохи мамонта» в Сибіру, Mammoth Site of Hot Springs, South Dakota, Inc., Hot Springs, SD, стор 67-80, 1993.

16. Гатрі, Заморожена фауна, стор 30.

17. Українцева, Рослинний покрив і навколишнє середовище, стор 108, 134.

18. Певе, Т. К., Д. М. Хопкінса, Останки ссавців довісконсинського віку на Алясці; в: Берингов перешийок, Д. М. Хопкінс (вид.), Stanford University Press, Stanford, CA, стор 268-269, 1967. Саткліфф, Сліди ссавців Льодовикового періоду. Торсон, Р. М. і Р. Д. Гатрі, Стратиграфія мамонтової місцевості Колорадо-Крік, Alaska, Quaternary Research 37:221, 1992.

19. Гатрі, Заморожена фауна, стор 86.

20. Еліас, С. А., Пізні вісконсинські комахи й макрофоссилії рослин, пов'язані з мамонтом Колорадо-Крік, Південно-Західна Аляска: тафономічні й палеоекологічні наслідки; в: International Workshop on Classification of Circumpolar Arctic Vegetation, Institute of Arctic and Alpine Research, University of Colorado, Boulder, CO, стор 45-47, 1992.

21. Гатрі, Заморожена фауна.

22. Торсон, Р. М. і Р. Д. Гатрі, Стратиграфія мамонтової місцевості Колорадо-Крік, Alaska, Quaternary Research 37:214-228, 1992.

23. Гатрі, Заморожена фауна, стор 32.

24. Гатрі, Заморожена фауна.

25. Гатрі, Заморожена фауна, стор 1-44. Українцева, Рослинний покрив і навколишнє середовище.

26. Гатрі, Заморожена фауна, стор 247.

27. Еліас, Пізній вісконсін, стор 47.

28. Українцева, Рослинний покрив і навколишнє середовище, стор 86.

29. Гатрі, Заморожена фауна, стор 31.

30. Українцева, Рослинний покрив і навколишнє середовище, стор 98-108.

31. Там же, стор 115.

32. Там же, стор 74.

33. Гатрі, Заморожена фауна, стор 81-82.

34. Там же, стор 84, 86.

35. Українцева, Рослинний покрив і навколишнє середовище, стор 24.

36. Оард, M. Д., Вимирання шерстистого мамонта: це було швидке заморожування? TJ 14 (3):24-34, 2000.

37. Оард, M. Д., Льодовиковий період, викликаний біблійним потопом, Institute for Creation Research, El Cajon, CA, стор. 131, 1990.

38. Саткліфф, Сліди ссавців Льодовикового періоду, стор 37.

39. Ван Ховен, У., Р. A. Прінс і А. Ланкхорст, Ферментативні травлення в африканському слоні, South African Journal of Wildlife Research 11 (3):78-86, 1981.

40. Ван Ховен, Прінс і Ланкхорст, Ферментативне травлення. Ван Ховен, Ст., і Е. A. Бумкер, Травлення; в: Біоенергетика диких травоїдних, Р. Д. Хадсон і Р. Р. Уайт (ред.), CRC Press, Boca Raton, FL, стор 103-120, 1985.

41. Елтрингем, С. К., Слони, Blandford Press, Dorset, England, стор 17, 1982.

42. Хейнс, Р., Мамонти, мастодонти та слони, Cambridge University Press, Cambridge, NY, стор 58, 1991.

43. Ван Ховен, Прінс і Ланкхорст, ферментативне травлення. Ван Ховен і Бумкер, травлення.

44. Ван Ховен, Прінс і Ланкхорст, Ферментативне травлення.

45. Українцева, Рослинний покрив і навколишнє середовище, стор 83.

46. Там же, стор 100.

47. Ховорт, Х. Х., Мамонт і потоп. Спроба протистояти теорії однаковості з фактами новітньої геології, Sampson Low, Marston, Searle, & Rivington, London, стор 289-303, 1887. Відтворюється за The Sourcebook Project, Glen Arm, Maryland. Хепгуд, C. Г., Зсув земної кори — ключ до деяких основних проблем наук про Землю, Pantheon Books, New York, стор 257-265, 1958. Леппер, Б. Т., Т. А. Фролкінг, Д. С. Фішер, Р. Гольдштейн, Е. І. Сенджер, Д. А. Ваймер, Д. Огден III, і П. Е. Худж, Кишковий вміст пізньо-плейстоценового мастодонта з середньо-континентальної Північної Америки, Quaternary Research 36:120, 1991.

48. Леппер, Б. Т., Т. А. Фролкінг, Д. С. Фішер, Р. Гольдштейн, Е. І. Сенджер, Д. А. Ваймер, Д. Огден III, і П. Е. Худж, Кишковий вміст пізньо-плейстоценового мастодонта з середньо-континентальної Північної Америки, Quaternary Research 36:120-125, 1991

Написати коментар