Всесвітній потоп та льодниковий період
Креацентр > Статті > Всесвітній потоп та льодниковий період > Мамонтове число мамонтових гіпотез

Мамонтове число мамонтових гіпотез

 Спроби зрозуміти таємниці, пов'язані з шерстистим мамонтом, привели до багатьох гіпотез — усі з проблемами мамонта.

 Можна уявити, що з такою кількістю шерстистих мамонтових таємниць, було б багато ідей або гіпотез, придуманих за ці роки. Це дійсно так. Спроби зрозуміти таємниці, пов'язані з шерстистим мамонтом, привели до безлічі гіпотез — усі з проблемами мамонта. Гіпотези варіюються від місцевих вірувань до зіркових катастроф.

Стародавні й місцеві вірування

 В середні віки місцеве населення вважало шерстистих мамонтів доісторичними гігантами.1 Ще до розвитку геології один відомий російський інтелігент стверджував, що це були слони, які загинули під час великого військового походу під проводом Чингіз-Хана.2 Потім є цікава ідея, що кістки були від слонів, які втекли від армії Ганнібала, коли армія перетнула Швейцарські Альпи.3

Багато жителів Сибіру були забобонні й боялися кісток і туш мамонтів, вважаючи, що якщо вони побачать тушу, то захворіють або помруть.4 Тубільці думали, що гігантські звірі колись жили під землею й прокладали тунелі вперед і назад.5 Щоб пояснити останки, знайдені на берегах річки, вони прийшли до висновку, що, коли звір наблизиться до поверхні, щоб понюхати повітря, або побачити світло, він негайно помре. Приблизно в 1600 році китайський імператор Кан-Хис (Кансі) написав книгу про тварин, в якій він підтримав віру сибіряків у те, що туші були останками п'ятитонних гризунів, які жили під поверхнею землі.6 «Свіжість» м'яса, що залишилася від трупів, зміцнила їх віру в те, що тварини все ще живуть під землею і що вони скоро помруть, побачивши світло.7

Думки ранніх геологів

Я вважаю, що ідеї ранніх геологів мають багато переваг. Більшість з них, здавалося, забезпечували пряму інтерпретацію доказів без упереджень, які вкралися в сучасні інтерпретації, такі як принцип уніформізму.

Знання про існування шерстистих скам'янілостей мамонтів просочилися в Європу в 1600-х роках.8 Торгівля слоновою кісткою мамонта почалася у 1700-х роках. Агассис, Кюв'є, Бакленд і більшість геологів того часу вважали, що скам'янілості вказують на більш теплий клімат Сибіру.9 Кюв'є думав, що шерстистий мамонт вимер через різке погіршення клімату й був похований місцевою повінню, або іншими подіями.10 Слідом за Кюв'є з його періодичними катастрофічними повенями й вимираннями багато вчених вважали потоп Ноя останньою з багатьох катастроф, що знищили мамонтів.

Чарльз Лайєлл спочатку вважав, що мамонти жили в Південному Сибіру й були спущені вниз по річках Північного Сибіру перед похованням.11 Ця ідея не протрималася занадто довго, головним чином тому, що кістки не показували ніяких ознак переміщення,12 і багато кісток знаходяться далеко від річок.13 Лайєлл, батько уніформістської доктрини, врешті-решт неохоче визнав, що клімат, мабуть, був трохи тепліше, але спробував вписати мамонта й заморожені туші в свою віру в поступове вимирання й заміну фауни.14 Сьогодні більшість вчених надають перевагу поясненню Лайєлла.15

Сер Генрі Хоуорт16 був, імовірно, першим, хто зробив спробу великого узагальнення теорій загибелі шерстистих мамонтів у Сибіру. Він вперше зібрав величезну кількість інформації про шерстистих мамонтів, особливо в Сибіру. Потім він прийшов до висновку, що гігантський потоп, швидше за все, дрібний Ноїв потоп, який торкнувся лише поверхні Землі, пронісся по всіх землях, убивши сибірських мамонтів. Він запропонував підтримку теорій про потоп, традицій багатьох культур зі всього світу. Він вважав принцип уніформізму — «справжнім — ключем до минулого» — абсолютно недостатнім для пояснення таємниць гігантів. Сьогодні, Хоуорт буде визнаний вченими, які вважають, що динозаври вимерли від падіння метеорита.

Перечитавши Хоуорта, я був вражений великою кількістю даних, які він зібрав з попередніх спостережень дослідників і мандрівників. Перераховуючи відомі сибірські туші мамонтів, Толмачев17 широко посилався на збір даних Хоуорта. Описи розподілу мамонтів і характеристик іншої фауни, а також похованої флори, які супроводжували мамонтів у Євразії та Північній Америці, здаються напрочуд сучасними.

Зоряні катастрофи й катастрофічні зсуви земної кори

Аномалія шерстистих мамонтових туш у Сибіру викликала таку тривогу серед науково мислячих людей, що було винайдено декілька гіпотез глобального катастрофізму. Я припускаю, що Хауорт буде вважатися першим катастрофістом, але ідеї, які розглядаються в цьому розділі, є більш сучасними переконаннями. Наскільки мені відомо, жоден з цих людей не є християнином.

Іммануїл Великовський написав дві впливові й популярні книги про астрономічні, або зоряні катастрофи під назвою «Світи у зіткненні»18 «Земля в потрясінні».19 Його книги продавалися мільйонними тиражами. Мало хто пам'ятає Великовського або його ідеї і той чималий жах, який він викликав серед ортодоксальних вчених. Чарльз Гиненталь20 дає оновлений, сучасний захист гіпотези Великовського.

Згідно Великовському, астральні катастрофи викликали великі потрясіння на землі. Загибель шерстистих мамонтів у Сибіру зіграла провідну роль у його книгах. Він вплітає таємниці мамонта, Льодовикового періоду й багатоінших загадок з наук про землю в катастрофічну пригоду за участю Венери й Марса, що рухаються через Сонячну систему та ковзають поруч із Землею. Потім якимось чином, незважаючи на астрономічні відмінності, ці дві планети були захоплені на стабільних орбітах навколо Сонця. Він уявляв собі астральні катастрофи, що відбувалися близько 3 500 років тому. Він вірив у багато чудес Старого Заповіту, але запропонував астрономічне пояснення подій. Великовський проникливо вказує на численні проблеми, притаманні пояснення минулого. Як і Хоуорт, Великовський вважав геологічну доктрину уніформізму недостатньою для вирішення багатьох загадок минулого. Він не може допомогти, але додає елемент перебільшення, як наступного посилання на «бруд» Аляски:

«При яких умовах відбулася ця велика бійня, в якій мільйони й мільйони тварин були розірвані на шматки та змішані з вирваними з корінням деревами?»21

Інші вчені також зазначили викривлені й розірвані дерева з обезголовленими ссавцями в багнюці Аляски.22 Аляскінська жижа з її сумішшю рослинних і тваринних решток насправді не є таємничою речовиною, як припускають деякі. Це має більш приземлене пояснення, яке буде обговорюватися пізніше.

Великовський і Гиненталь припускають, що раптовий зсув осі Землі до вертикалі стався, коли Марс або Венера пройшли близько до Землі. Це призвело до закінчення Льодовикового періоду. Більш теплий сибірський клімат залучив міграції мамонтів. Пізніше, близько 3 500 років тому, як вони стверджують, що вісь змістилася назад до нинішніх 23,5 градусів, що призвело до швидкого охолодження й заморожування мамонтів. Деякі з них вмирали перш, ніж встигали проковтнути їжу в роті, і перш, ніж їх остання їжа розклалась у шлунку. Цим зрушенням полюсів Великовський і Гиненталь пояснюють загибель мамонтів, причину Льодовикового періоду й багато інших загадок недавнього минулого.

Гіпотеза Великовського й Гиненталя має багато проблем, але одна з них була фатальною. Зсув полюсів до більш вертикальної осі призведе до льодовикового періоду, а не до раптового потепління. Це може здатися дивним багатьом людям, тому що вічна весна, або осінь, звучить ідеально. Проте, не багато хто розуміє, що арктична весна й осінь зовсім не теплі. У пісні «to North Alaska» немає вірша про те, що весна на Алясці 40 нижче нуля за Фаренгейтом (- 40º C). При вертикальній осі Землі нескінченна весна, або осінь, викличуть створення снігу та льоду. Сніг і лід будуть відображати більше сонячного світла назад у космос, додаючи до охолодження. Похолодання й Льодовиковий період повільно поширюються на середні широти. Що ще гірше для їх теорії, сніг і лід будуть накопичуватися в низинах Сибіру та Аляски. Ці області, як ми знаємо, ніколи не були покриті льодом. Ці низовини — земля мамонтів, яка в першу чергу надихнула гіпотезу Великовського. Теорія астральної катастрофи на практиці призведе до зворотного, що вони сподівалися пояснити.

Інші популярні інтелектуали й письменники взяли та прикрасили ідеї Великовського. Іван Сандерсон23 опублікував коротку статтю в «Saturday Evening Post», у якій припустив швидке зміщення земної кори над мантією замість зсуву полюсів. Він думає, що це викликало всесвітній вулканізм, охолодження й швидке заморожування шерстистих мамонтів.

 Чарльз Хепгуд24 також виклав ідеї Великовського й погодився з Сандерсоном в тому, що земна кора зсунулася. Він запропонував, що Сибір рушила на північ, а Північна Америка — на південь, щоб заморозити мамонтів і покласти край льодовиковому періоду. Він вважав, що сильні атмосферні обурення й вулканічне охолодження, викликані останніми зміщеннями земної кори, вбили сибірських мамонтів. Його перша книга була навіть схвалена в передмові Альбертом Ейнштейном, який, здавалося, визнавав, що багато кліматичних таємниць минулого не були добре пояснені, або навіть розглянуті основними геологами.

 У мене є дві проблеми з Хепгудом і декількома іншими вченими, які постулюють такі катастрофи — вони не обережні зі своїми даними та швидко приходять до висновків. Хороший приклад цього стався, коли Хепгуд25 заявив, що барон Толл, дослідник Сибіру, повідомив про 90-футове (27 м) високе фруктове дерево на Новосибірських островах. Говорили, що дерево прекрасно збереглося у вічній мерзлоті, з недоторканним корінням й насінням, зеленими листками й стиглими плодами, все ще причепленими до гілок. Однак Хепгуд взагалі не посилається на Толла, а використовує старий звіт Бассетта Дігбі,26 який повідомив, що Толл виявив серед часів Льодовикового періоду 90-футове вільхове дерево на острові Великий Ляхов, одному з Новосибірських островів. Вільха (Alnus fructicosa) була ціла з корінням і насінням. Хепгуд явно прикрашав факти.

Швидке заморожування

 У багатьох з вищенаведених гіпотез мамонти швидко заморожуються. Передбачається, що ця гіпотеза пояснює напівпереварений стан вмісту шлунка декількох мамонтів, нетлінне м'ясо декількох мамонтів і нетлінну природу багатьох кісток і бивнів. Ідея швидкої заморозки насправді є старою, її витоки ми бачимо з початку 19-го століття. Ймовірно, це почалося з барона Кюв'є й, мабуть, було популярно для його часу.27 Це розумна пропозиція, враховуючи зауваження. Гіпотеза швидкої заморозки була підтримана компанією Birds Eye Frozen Foods Company в 1960 році. Грунтуючись на теплопроводності яловичини, вони розрахували, що раптове падіння температури нижче -150 ° F (-100 ° C) було необхідно для обліку стану збереження вмісту шлунка мамонта з Березівки.28 Прихильники ідеї швидкої заморозки зазнають великих труднощів із пошуком життєздатного механізму для пояснення такого катастрофічного охолодження. Про цю інтригуючу гіпотезу ми ще поговоримо.

Основні наукові гіпотези

Основні вчені, схоже, зіткнулися з сирими даними. Вони, здається, розумово обмежені своєю уніформістською гамівною сорочкою, яка підтримує їх інтерпретацію й висновки.

 Вільям Фарранд (William Farrand)29 типізує позицію багатьох вчених щодо життя й вимирання шерстистого мамонта в Сибіру. Він вважає, що клімат зіграв незначну роль у загибелі сибірських мамонтів, тому що тварини були добре пристосовані до холоду. Він приходить до висновку, що є багато доказів того, що давній Сибір мав такий саме клімат, як сьогодні, хоча він визнає, що є деякі загадкові дані, що вказують на трохи більш теплий клімат. Він не вірить, що мільйони мамонтів поховані у вічній мерзлоті, і думає, що тварини, які жили там, могли б існувати на рослинності, яка росте в Сибіру сьогодні. Фарранд сильно схиляється до уніформістської точки зору на те, що дані про шерстистих мамонтів «... можуть бути адекватно пояснені повсякденними процесами, які ми можемо спостерігати навколо нас».

 Сумнівно, що шерстистий мамонт міг пристосуватися до нинішніх холодних температур Сибіру, або ще більш холодного клімату Льодовикового періоду. Болотна рослинність, яка домінує влітку в Сибіру, забезпечить сумно недостатнє харчування для «добре одягнених гігантів». Гірше того, сибірське літо розтопить вічну мерзлоту настільки, що мамонти загрузнуть у багнюці. Не варто забувати, що в Сибіру були мільйони мамонтів. На закінчення відзначимо, що уніформізм не дає відповіді на деякі дуже суттєві проблеми, пов'язані з існуванням мільйонів, мабуть, ситих мамонтів, які жили в Сибіру й вимерли протягом короткого часу.


 Автор: Майкл Дж. Оард

 Дата публікації: 1 жовтень 2004 року

 Джерело: Answers In Genesis


 Переклад: Горячкіна Г.

 Редактор: Недоступ А.


 Посилання:

1. Курт Б., Як глибоко заморозити мамонта, Колумбійський університет, Нью-Йорк, стор 50, 1986.

2. Ховарт Х. Х., Мамонти Сибіру, Geological Magazine 7:550, 1880.

3. Толмачев В. П., Туші мамонта й носорога, знайдені в мерзлому грунті Сибіру, праці Американського філософського товариства 23:viii, 1929.

4. Ховарт Х. Х., Мамонт: спроба протиставити теорію однаковості фактам сучасної геології, Sampson Low, Marston, Searle, & Rivington, London, стор. 83, 1887. Відтворюється проектом "Sourcebook", Глен Арм, Меріленд.

5. Там же. Стор. 73-74.

6. Кайхер П. Я., Великі мамонтові відкриття, Discovery Channel online, 2000.

7. Диллоу Ж. К., Вище води: до потопу на землі, Moody Press, Chicago, IL, стор 323, 1981.

8. Ховарт, Мамонт і потоп, стор. 48.

9. Грейсон Д. К., Пояснення дев'ятнадцятого століття вимирання плейстоцену: огляд; в: Четвертинні вимирання: доісторична революція, P. С. Мартін і Р. Р. Клейн (Eds.), University of Arizona Press, Tuscon, AZ, стор. 11-16, 1984.

10. Там же. Стор. 9. Бергер У. Г., Про вимирання мамонта: Наука та міф; в: Спори в сучасній геології — еволюція геологічних теорій у седиментології, історії Землі й тектоніці, Д. В. Мюллер, Дж.А. Маккензі та Х. Вайсерт (ред.), Academic Press, New York, стор. 116, 1991.

11. Ховарт Мамонт і потоп, стор. 60.

12. Толмачев, Туші, стор. ix.

13. Ховарт, Мамонти Сибіру, стор 551.

14. Грейсон, пояснення вимирань плейстоцену, p. 16.

15. Хопкінс Д. М.; Д. В. Метьюс-молодший, С. E. Швегер і С. Б. Янг (ред.), Палеоекологія Берінгії, Academic Press, New York, 1982.

16. Хоуорт Х. Х., Мамонт: спроба протиставити теорію однаковості фактам сучасної геології, Sampson Low, Marston, Searle, & Rivington, London, 1887. Відтворюється проектом "Sourcebook", Глен Арм, Меріленд.

17. Толмачев, Туші, стор 11-74.

18. Великовський В. Світи в зіткненні, Pocket Books, New York, 1950.

19. Великовський, В., Земля у зсуві, Doubleday & Co. Нью-Йорк, 1955.

20. ГинентальС.,Вимирання мамонтів, Ivy Press Books, Forest Hills, NY, 1997.

21. Великовський, Земля у зсуві, стор. 13.

22. Хиббен F. C., Докази ранньої людини на Алясці, American Antiquity 8:256, 1943.

23. Сандерсон В. T., Загадка заморожених гігантів, Saturday Evening Post, стор. 39, 82, 83, 16 січня 1960.

24. Хепгуд С. Г., Зсув земної кори — ключ до деяких основних проблем науки про землю, Pantheon Books, New York, 1958.

Hapgood C. H., The path of the pole, Chilton Book Co. New York, 1970.

25. Хепгуд С. Г., Зсув земної кори — ключ до деяких основних проблем науки про землю, Pantheon Books, New York, стор 234-235 1958.

26. Дігбі Б., Мамонт і полювання на мамонтів у Північно-Східному Сибіру, H. F. &G. Witherby, London, стор. 151, 1926.

27. Грейсон, Пояснення вимирань плейстоцену, стор. 5-39.

28. Сандерсон, Загадка заморожених гігантів.

29. Фарранд У. Р.Заморожені мамонти й сучасна геологія, Science 133:729-735, 1961. Фарранд У. Р., Заморожені мамонти, Science 137:450-452, 1962.

30. Фарранд У. Р. Заморожені мамонти, Science 137:450, 1962.










Написати коментар