Цілком ймовірно, що всіх мамонтів слід класифікувати як один вид або, принаймні, в межах одного біблійного роду.

Мамонти входять до складу ряду Proboscidea (хоботні). Ряд отримав свою назву від слова «proboscis», що означає «довге, гнучке рило» або «хобот». Є тільки два живих представника хоботних: африканські й азіатські слони. 

Багато іншіх типів слонів знаходять у вигляді скам'янілостей, включаючи мастодонтів і гомфотеріїв.¹ Особливий тип мастодонта, Mammut americanum (американський мастодонт), супроводжував мамонта до Північної Америки під час Льодовикового періоду. 

Проте вважається, що мамонти й мастодонти в Північній Америці жили в різних місцях — мамонти воліли до відкритих пасовищ, а мастодонти надавали перевагу лісовим масивам.

Класифікація хоботних 

Всі тварини в ряді хоботних в цілому схожі на слонів. Вони в основному відрізняються за формою бивнів, деталями зубів, а також кількістю й розташуванням їхніх бивнів.²

Гомофотерієві (gomphothere) — цікавий тип слона. У нього є чотири бивні, два маленьких, які виходять з верхньої щелепи, типові майже для всіх хоботних, і два, які йдуть вниз від нижньої щелепи. Один тип гомофотера має два широких нижніх бивні, які мають форму лопатки.

З самого початку науки біології вчені намагалися групувати тварин у категорії. Групи були засновані в основному на тому, як виглядали тварини, або за їхньою морфологією. Карл Лінней був першим, хто дав основну класифікацію живих тварин близько 250 років тому, починаючи з царства й закінчуючи різновидом (таблиця 1). Другий нижчий рівень, вид, як передбачається — це природна одиниця, яка здатна схрещуватись та давати життєздатне потомство.

Існують проблеми з визначенням виду з кількох причин. Для багатьох організмів стать немає значення; немає ні самців, ні самок. Крім того, біологи не знають, як більшість живих істот розмножуються в дикій природі.³ Деякі види організмів можуть виглядати схожими, але не розмножуватись. 

Було багато сюрпризів, коли ймовірно окремі види, які зазвичай не розмножуються в дикій природі, парувалися й народжувати потомство у зоопарках. Це піднімає питання про те, що насправді є одиницею схрещування. Біологи протягом багатьох років дізнавалися, що тварини, які потенційно можуть розмножуватися, зазвичай не спаровуються через різні негенетичні фактори, включаючи зовнішній вигляд, соціальну поведінку й різні середовища існування.

Коли вчені застосували систему Ліннея до скам'янілостей, вони зіткнулися з багатьма проблемами. Іноді скам'янілість — це всього лише обривок, наприклад шматок щелепи або зубів, а по-друге, здається, що зі закам'янілими рештками пов'язано набагато більше різноманітності, ніж з тавринами, що живуть сьогодні. 

Найгірша проблема полягає в тому, що тест схрещування для визначення меж виду ніколи не можна застосувати до скам'янілостей. У результаті критерії класифікації стають досить туманними й суб'єктивними. 

Є біологи, які люблять приймати будь-яку відмінність у будові зубів за новий вид. Їх називають сплітери (ті, хто збільшують кількість видів). Потім є люмпери (які приймають достатню кількість різноманітності для своїх визначень виду, роду, родини тощо). Ці дві групи боролися протягом багатьох років.

В даний час існує кілька методів класифікації організмів. Оскільки будь-який організм має сотні характеристик, які потенційно можна використати для порівняння з іншими організмами, біологи повинні вирішити, які з них є важливі. Це може бути досить довільно. 

Ті характеристики, які не важливі, але схожі в організмах, що знаходяться далеко один від одного у класифікації, приписуються паралельній або конвергентній еволюції. Така подібність в організмах, які знаходяться далеко один від одного у класифікації, приписується тваринам, що живуть у схожих умовах. 

Ці тварини, ймовірно, розвивають подібні структури в схожих умовах. Ця концепція сумнівна, тому що існує безліч різних змінних як у регіональному масштабі, так і в мікромасштабі, з яких складається будь-яке середовище, і сумнівно, що будь-які два середовища будуть досить близькими протягом мільйонів років для утворення подібних структур.

Вчені-таксономісти, які класифікують тварин, зіткнулися з багатьма проблемами при спробі згрупувати різних слонів.⁴ Схоже, що у спліттерів був «розквіт» з розмноженням видів в межах ряду хоботних.⁵ Фокс і Сміт стверджують:

«В цілому, Уебб роз'яснює часто громіздку таксономію слонів з її довгою традицією «поділу» [сплітінгу] в номенклатурі...»⁶

Багато суб'єктивних елементів притаманні системі класифікації, про що свідчить визнання того, що паралельна еволюція й внутрішньо-классова мінливість є широко поширеними явищами.⁷ Отже, мистецтво класифікації слонів важке. Тассі та Шошані висловлюють своє розчарування з приводу всього заняття:

 «Класифікація й філогенія хоботних — це нескінченна академічна гра...»⁸

Основним критерієм класифікації хоботних, як і інших тварин, є форма зубів.9 Як було заявлено на недавній конференції, на якій були присутні Форонова й Зудін:

«Широке розселення слонів по великих територіях Євразії і Північної Америки в пліоцені й плейстоцені призвело до появи великої різноманітності форм. Групова систематика, частково заснована на черепних особливостях і головним чином на будові корінного зуба, складна та часто заплутана».¹⁰

Малюнок 1. Зуб мамонта.

Наскільки добре зуби підходять для класифікаційної схеми? У літературі вказується, що не дуже добре. Коронки корінних зубів африканського слона мають ромбоподібну форму, в той час як у азіатського слона вони складаються з тонких паралельних гребенів, які називаються ламелі й схожі на зуби мамонтів (малюнок 1).¹¹ 

Існує також значна варіативність у межах двох видів сучасних зубів слона.¹² Щоб показати, наскільки довільним і суб'єктивним може бути використання зубів при класифікації хоботних, в літературі повідомляється про одну скам’янілість мастодонта з Іспанії, в якій були містились зуби двох різних «сімейств» хоботних:

«Якби ці зуби не були знайдені в одній і тій же нижній щелепі, більш ніж імовірно, що вони були б віднесені не лише до двох різних родів, але і до двох різних сімейств».¹³

Що це говорить про використання зубів для класифікації видів, особливо, коли таксономісти сперечаються про дрібні деталі морфології зубів?

Очевидним доказом того, що сплітери зайшли занадто далеко, є те, що два види живих слонів, африканський Loxodontaafricana і азіатський Elephasmaximus класифікуються як два різні роди. Кажуть навіть про додавання другого виду в рамках африканського роду слонів, базуючись на мітохондріальній ДНК.¹⁴ Проте відомо, що два роди сучасних слонів можуть успішно схрещуватися, що зазвичай є одним з тестів для визначення різновидів у межах одного виду.

Це успішне парування відбулось тільки один раз.¹⁵ Це сталося в Честерському зоопарку в Англії між самцем африканського слона й самкою азіатського слона. Слоненя, назване Мотті, померло через 10 днів від хвороби (некротичний ентероколіт). 

Гібридне потомство не зустрічається в дикій природі, тому що ареал африканських і азіатських слонів не перетинається. Гібриди частіше зустрічаються в зоопарках, але, як правило, зоопарк, який володіє обома родами слонів, не буде розміщувати їх разом. Виходячи з визначення видів, два роди живих слонів, ймовірно, слід класифікувати як один вид.

Приклад успішного парування двох живих родів слонів вказує на те, що багато інших слонів повинні класифікуватись як один виду. Ромбовидна форма зубів африканського слона нагадує зуби американського мастодонта Льодовикового періоду й зазвичай зустрічається в поверхневих відкладеннях на північному сході США. 

Між цими двома тваринами не так багато інших відмінностей. Тонкі паралельні гребені зубів азіатського слона нагадують зуби мамонтів.¹⁶ Крім більшої кількості волосся, відмінності між шерстистим мамонтом і азіатським слоном незначні. Це свідчить про ймовірність схрещування американських мастодонтів та мамонтів.

Класифікація мамонтів

Мамонти є родом в межах ряду хоботних і мають ті ж проблеми класифікації, як і у випадку з іншими слонами. Геологи й палеонтологи, які вивчають скам'янілості, вважають, що ряд хоботних розвинувся близько 50 мільйонів років тому з Північної Африки.¹⁷ 

Вважається, що перші мамонти з'явилися в Африці чотири мільйони років тому, поширилися на північ і еволюціонували в Євразії та Північній Америці. Еволюціоністи вважають, що шерстистий мамонт є одним з останніх видів, які еволюціонували від інших типів мамонтів у Сибіру в результаті екстремально холодної погоди.¹⁸

Таксономія мамонтів зазвичай поділяється географічно на євразійську й північно-американську групи. Класифікаційна схема ґрунтується в основному на таких змінних, як молярна гіпсодонтія (висота коронки), кількість ламелей (гребенів на коронці) і товщина емалі. Історія показує, що існує цілий ряд імен мамонтів, і коли подібні типи знаходять в Євразії та Північній Америці, схожість приписується розпливчатій та, здавалося б, необгрунтованій концепції «паралельної еволюції».¹⁹

Відповідно до форми, існує значна внутрішньовидова мінливість, яка пояснює схожіст між двома ймовірно різними видами, застосовуючи такі прикметники, як просунутий або примітивний характер.²⁰ Харінгтон і Шеклтон вказують на деякі проблеми з класифікаційною схемою мамонтів:

«Нарешті, ми хотіли б вказати на проблеми, які стосуються взаємовідносин північноамериканських і євразійських мамонтів. Як колумбійські мамонти можуть адекватно відокремитись від імперських мамонтів, і як «просунуті» форми колумбійських мамонтів (наприклад, Mammuthus columbi jeffersoni) можуть відокремитись від шерстистих мамонтів? Як можна відрізнити імперських і колумбійських мамонтів Північної Америки від степових мамонтів Євразії (Mammuthus armeniacus)?»²¹

Цілком ймовірно, що всі мамонти повинні класифікуватись як один вид або, принаймні, в межах одного біблійного роду. Крім того, я б включив всіх членів ряду хоботних в один рід з книги Буття. (див. додаток нижче). В цілому, мабуть, на обох континентах існують два основні різновиди або підвиди мамонтів. 

Шерстистий мамонт (Mammuthus primigenius) є одним з різновидів, який є відносно невеликим, близько 3 метрів у висоту й вагою близько 5,5 тон. Він зустрічається як в Євразії, так і в Північній Америці. 

Другий різновид, для спрощення, буде об'єднаний разом з різновидом Євразії та Північної Америки і називається колумбійським мамонтом (Mammuthus columbi). Він сягав близько 4 метрів у висоту і важив 9 тон. 

Шерстистий мамонт зазвичай надавав перевагу північним регіонам, а колумбійський мамонт поширювався в основному в південних регіонах. На межі ареалів з півночі на південь вони перетиналися, і, мабуть, існував градієнт між двома різновидами мамонтів. Хейнс підводить підсумок:

«Проте може існувати градієнт [континуум], в основі якого стояли розмір тіла й морфологія зубів. Градієнт може вказувати на те, що M. columbi і M. primigenius не були нащадками двох абсолютно окремих дисперсій... Немає чітких відмінностей у посткраніальній морфології цих двох видів; товщина емалі вважається частково діагностичною, але окремі зуби й навіть частини даного зуба мають змінну товщину емалі».²²

Додаток

Креаціоністи розуміють, що класифікаційна категорія видів не збігається з категоріями книги Буття*. Вид — це штучна класифікаційна одиниця, яку зазвичай визначають як одиниця схрещування, репродуктивно ізольована від інших одиниць. 

Добре відомо, проте, що особини з різних видів або навіть різних родів потенційно можуть схрещуватися, але зазвичай цього не відбувається. Є фактори, які можуть викликати «репродуктивну ізоляцію» всередині великої групи тварин. Поведінка тварин, розмір, поділ навколишнього середовища або складні репродуктивні стратегії можуть стримувати розмноження. 

Тварини, які можуть розмножуватися, але зазвичай цього не роблять, були б включені в один вид у книзі Буття. У системі класифікації, проте, домінували сплітери, тому тварини були розділені на різні види всередині роду. Початковий рід Буття, безсумнівно, був набагато більш широкою класифікаційною одиницею, ніж вид.

Тоді якими є межі роду в книзі Буття і чи всі види слонів, живих і викопних, належать до одного виду? Існує досить багато досліджень на тему визначення різних видів із книги Буття. Біблійні види називаються барамини (англ. baramin - створений вид).²³ Ця підобласть вивчення в рамках креаціонізму називається барамінологією. 

Ймовірно, що людський вид є одним біблійним родом або бараміном, але коли мова заходить про тварин і рослини, часто буває важко класифікувати. Іноді рід може бути на видовому рівні, як у сучасних людей, або на рівні роду чи навіть родини у звичайній класифікації. Доволі рідко біблійний рід знаходиться на рівні ряду або класу. 

Ось чому Джон Вудморапп²⁴ у своїй книзі про ковчег Ноя використовував рівень роду в якості середнього для поняття «рід» із книги Буття. В результаті він отримав лише 16 000 тварин, які повинні були бути на Ноєвому ковчезі.²⁵ Отже, на ковчезі було б достатньо місця для всіх тварин, які знову заселили б Землю після Потопу.

Визначення родів із книги Буття є дуже важким заняттям, тому що ми не знаємо достатньо про генетику. Але роди слід ідентифікувати на генетичному рівні. Навіть тест на схрещування не є надійним визначенням, тому що ми не знаємо, які генетичні дефекти (мутації і т.д.) накопичилися з часом, а саме ці помилки можуть порушити репродуктивний процес. Ми також прийшли до розуміння того, що тварини, які здаються одним видом, не схрещуються (принаймні, нормально) через різні закорінені форми поведінки (наукова підобласть, яка називається етологія), практики спарювання та інші подібні ускладнення.

Коли мова заходить про слонів, чи всі члени ряду хоботних належать до одного біблійного роду? Ми не знаємо напевно, бо майже всі відомі види вимерли. Одна річ, яку ми знаємо точно, так це те, що кожен вид у межах хоботних, а їх було понад 500²⁶, не є окремим видом. Приклад зубів слона із двох різних родин, які знайшли в однієї особини, повинен попередити нас про ймовірність того, що багато з цих ймовірних видів і родів відносяться до «роду слонів».

Грунтуючись на кількості поділів і поганій системі класифікації ряду хоботних, а також на багатьох унікальних і подібних аспектах їхньої морфології, я схиляюся до думки Джонатана Сарфаті.²⁷ Він думає, що ряд хоботних, ймовірно, один зі створених родів — рід слонів*. Відомо, що два роди живих слонів можуть успішно схрещуватися. 

Мамонти й мастодонти, які жили після Потопу, можливо, відрізнялися від двох слонів, які містили гени для всіх інших видів слонів. Мамонти досить близькі по анатомії до азіатських слонів. Цілком імовірно, що якби шерстистий мамонт жив сьогодні, то він міг би схрещуватися з азіатським слоном. Насправді, дослідники мамонтів навіть сподіваються запліднити клітини шерстистого велетня, помістивши заморожену сперму мамонта з туші сибірського мамонта в матку азіатського слона.

*В книзі Буття, де сказано, що Бог створив кожну тварину за її родом, використано слово "kind", яке українською означає "вид, рід". У біологічній класифікації в тому місці, де в українській мові використано слово "рід", англійською стоїть "genus". Саме тому при перекладі відбувається тавтологія "рід-рід" в місцях, в яких в оригіналі стоять слова "genus-kind" – прим. ред.