Всесвітній потоп та льодниковий період
Креацентр > Статті > Всесвітній потоп та льодниковий період > Раптова снігова атака

Раптова снігова атака

Раптова снігова атака/Snowblitz

Потоп Буття забезпечує два інгредієнти, необхідні для Льодовикового періоду. З цього моменту ми можемо використовувати базову метеорологію для оцінки характеру штормів і того, де будуть розвиватися льодові щити.

Через динамічне поєднання прохолодного літа на континентах середньої і високої широти, прилеглих до теплих океанів, в деяких районах швидко утворюється льодовий покрив. Інші райони повинні були чекати, поки океан досить охолоне, бо теплий потік на суші буде тримати деякі землі занадто теплими. Дивно, але деякі райони, які на перший погляд здаються ідеальними для заледеніння, взагалі не будуть заледенілі, наприклад низовини Аляски й Сибіру.

«Snowblitz» — це слово, яке використовується для опису того, як велика площа швидко покривається снігом і льодом. Це контрастує з ідеєю, що льодовиковий покрив розпочався у високих горах більш високих широт і повільно повз на південь. Модель Льодовикового періоду після потопу показує, що Льодовиковий період розвивався на великих площах відразу ж після Ноєвого потопу.1

Швидке накопичення снігу та льоду


Мал. 8.1. Розподіл сніжно-льодових і штормових трас при максимальному заледенінні. Кругові області в межах північноамериканського листа являють собою постуловані крижані куполи. Невеликий морський лід ще не сформувався.

Велика частина снігу, який випав під час Льодовикового періоду, була б пов'язана зі штормами, а не з безперервним снігопадом. Розуміння місця розташування штормових слідів має велике значення для прогнозування того, де сніг і лід вперше з'явилися. В сьогоднішньому кліматі шторми приймають різні шляхи, але через топографію землі й загальних моделей температурні шторми сприяють певним областям. У даний час вони найбільш часто розвиваються навколо Ісландії в північній частині Атлантичного океану й на Алеутських островах у північній частині Тихого океану. Вони називаються ісландським і алеутським мінімумами, відповідно.

Під час Льодовикового періоду шторми також мали тенденцію сприяти певним шляхам. Через сильні температурні контрасти між сушею й морем шторми в Північній півкулі частіше розвиватися на південь від зростаючих крижаних щитів і вздовж східного узбережжя Азії та Північної Америки (мал.8.1).2 Важливо пам'ятати, що ці штормові треки будуть середніми з неабиякою кількістю хаотичних штормових треків.

Малюнок 8.2. Північно-східний шторм, який повинен бути типовим під час Льодовикового періоду, показуючи області опадів у межах пунктирної лінії. Стрілка на північ від нижнього центру (L) — це напрямок руху. Кілька стрілок — це напрямки вітру.

У Північній півкулі більша частина опадів від снігових буревіїв випадає на північній і північно-західній стороні шторму (див. малюнок 8.2). Це найхолодніша частина шторму. З головним штормовим слідом тільки на південь від країн крижаних щитів, вони будуть продовжувати зростати, особливо уздовж периферії. Перші кілька років після потопу сніг покрив би велику площу континентальних інтер'єрів середніх і високих широт. Льодовиковий період почався б як сніжний буревій зі снігом, який покриває великі території Канади й північні Сполучені Штати відразу ж, і накопичуються в багатьох гірських районах. Лід не мав би розвиватися в північній Канаді й повільно рухатися в північні Сполучені Штати.

Поки що вулканічний попіл і гази залишалися густими в стратосфері, а поверхня океану на середніх і високих широтах залишалася теплою, сніг продовжував падати та швидко накопичувався. Ймовірно, на початку Льодовикового періоду буде лише незначне літнє танення, в основному уздовж краю крижаних щитів.

Ряд незначних кліматичних процесів або підсилить, або послабить охолодження, викликане вулканічним попелом та пилом в стратосфері. Одним з них є охолодження снігового покриву. Як тільки сніговий покрив встановлений, температура охолоджується ще на близько 10°F (6°C) через більшу відбивну здатність снігу до сонячного світла. Це посилює охолодження, вже викликане вулканічним попелом і газами.

Щоб сніг швидко й безперервно накопичувався, температура поверхні моря повинна залишатися теплою в середніх і високих широтах. Але, оскільки швидке випаровування відбувається з океану й прохолодне континентальне повітря дме над океаном, поверхня океану буде охолоджуватися. Це створює демпфуючий ефект на випаровування. Це протиставлене, протягом деякого часу, охолодженій поверхневій воді, яка занурюється й заміняється більш теплою водою знизу. Крім того, посилена циркуляція океану буде постійно подавати теплу воду з півдня в більш високі широти (мал.8.3). Таким чином, температура поверхні океану буде залишатися відносно теплою протягом тривалого часу в середніх і високих широтах, незважаючи на охолоджуючі ефекти, забезпечуючи високий рівень водяної пари, необхідної для продуктивних штормів.

Льодовиковий період все ще мав сезони через зміни кута сонця, але міг мати більш прохолодне літо й більш м'яку зиму. Сезонний контраст над континентальними районами був би набагато менше, ніж ми бачимо сьогодні, можливо, близько 15°F (8°C).

Потенціал швидкого зледеніння можна продемонструвати, розглядаючи відомий тип шторму зі східного узбережжя Північної Америки — північно-східний (мал. 8.2). Ці шторми зазвичай скидають фут, або більше ,(25 см або більше) снігу. Шторм століття (12-15 березня 1993 року) вилучив до 56 дюймів (140 см) снігу на сході Сполучених Штатів.3 На мал. 8.4 показано поперечний переріз північної частини північно-східного узбережжя з теплим вологим повітрям з Атлантичного океану, який піднімається над поверхневою інверсією з холодним щільним повітрям на суші. Фактично, я очікую, що відбулася інверсія над більшістю областей, де крижані щити розвивалися з теплим вологим повітрям, переважаючим над холодним повітрям. Північно-східні шторми, під час Льодовикового періоду, будуть більш частими й набагато сильнішими, ніж ті, що ми відчуваємо сьогодні. Вони, як правило, виробляють у районі триразового снігопаду в два рази більші площі, в основному через більш сильну різницю температур між крижаним щитом,який розвивається, й теплим океаном.

Мал. 8.4. Атмосферний поперечний переріз через північну частину північно-сходу. Пряма похила лінія є межею між холодним і теплим повітрям.

Щоб показати потенціал північно-східного вітру для снігової бурі, припустимо, що один північно-східний вітер щотижня протягом року переміщався паралельно східному узбережжю, скидаючи 20 дюймів (50 см) снігу в Новій Англії і Південно-Східній Канаді. Це приблизно в два рази більше середнього значення цих типів штормів, але це досить консервативна цифра, враховуючи кількість водяної пари, доступної під час Льодовикового періоду. Ставлення снігу до води звичайно складає 10 дюймів снігу до 1 дюйму води. Після того, як сніг перетворюється в лід, ці 20 дюймів снігу стануть близько 2 дюймів (5 см) льоду. У перший рік Льодовикового періоду, припускаючи відсутність літнього танення, збиралося 104 дюйма (264 см) льоду. Якщо б ця швидкість тривала протягом 200 років, лід був би 1 733 фути (530 м) глибиною, більш ніж достатньо для Льодовикового періоду, який розвивається.

Припустимо, що інші штормові сліди пройшли через Південно-Східну Канаду й Нову Англію. На додаток до північно-східного, там буде основний штормовий слід, який простягнувся паралельно південній межі крижаного щита (див. мал 8.1). Він буде мати сухопутний шлях і не буде містити стільки водяної пари, як північно-східний, який забирає його запас із теплого океану біля східного узбережжя. Через 200 років шлях континентального шторму може додати ще 500 футів (150 м) льоду. Таким чином, існує ймовірність того, що всього за 200-літній період з цих двох основних штормових трас буде відкладено до 2200 футів (670 м) льоду.

Ранній крижаний покрив

Ряд чинників сприятиме термінам і поширенню заледеніння на початку льодовикового періоду. Крижані щити будуть швидко накопичуватися в районах, найближчих до основних штормових слідів і джерел вологи теплого океану. Заледеніння затримається в районах, які знаходяться дуже близько до теплого океану. Теплий океан нагріває повітря над ним, і оскільки цей прибережний потік повітря поширюється вглиб країни, він буде тримати сусідню землю відносно теплою. Ось чому в Сіетлі (штат Вашингтон) температура рідко падає нижче нуля і люди рідко бачать сніг.

 Мал. 8.5. Постулюється основні (суцільна лінія) і другорядні (пунктирна лінія) штормові сліди й сніговий покрив у Північній півкулі на початку пост-потопного Льодовикового періоду. (Перемальовано від Раддімана й Макінтайра.4)

 На мал. 8.5 показані передбачувані площі раннього льодоутворення. Південно-Східна Канада й Нова Англія лежали б у дуже сприятливій області для швидкого накопичення снігу й льоду. Ймовірно, саме тому Лабрадор був одним із крижаних куполів Лаврентійського крижаного щита Центральної і Східної Канади. Південна частина Канади й північний Середній Захід Сполучених Штатів, бувши далі від джерела вологи, мали б в цей час відносно тонкий крижаний покрив.

 Протягом деякого часу низовини Скандинавії і Британської Колумбії були б занадто теплими для льоду через сильний потік відносно теплого повітря на суші. Гори, проте, швидко розвинули б товсті крижані шапки, які будуть мати тенденцію поступово спускатися в долини. Через тепле Балтійське море й Північну Атлантику накопичення снігу та льоду на континентальній Європі буде відкладено. Британські острови, оточені теплою водою, спочатку взагалі не будуть заледенілі. Гренландія в цей час також була б оточена теплою водою і, ймовірно, мала б сніг і лід в основному в горах.

Був би цікавий розподіл снігу й льоду в північних областях льодових щитів, у тих землях, які межують з Північним Льодовитим океаном. Пам'ятайте, що одразу після потопу в Північному Льодовитому океані не буде морського льоду, так як температура води буде досить теплою. Протягом перших кількох років Льодовикового періоду ця тепла вода часто піддавалася впливу холодних повітряних мас, що перекривають її. Це викликало б сильне випаровування. У той же час повітря нагрілося б при контакті з теплим океаном і виділенні прихованого тепла з водяної пари при його конденсації. Тепле повітря збереже райони, що межують з кригою Північного Льодовитого океану, вільними на початку льодовикового періоду. Але сильна вологість у цьому районі значно збільшила б накопичення снігу та льоду далі вглиб від Північного Льодовитого океану, трохи схоже на теорію Льодовикового періоду Донна та Юінга. Це пояснює, чому Киватинська частина Лаврентійського крижаного щита на північний захід від Гудзонової затоки була крижаним куполом під час Льодовикового періоду.

На відміну від цього, уніформістська модель льодовикового періоду має великі труднощі з урахуванням цього крижаного купола. Донн і Эвинг5 заявляють про проблему:

«Важко уявити собі джерело вологи для підтримки помітного Північно-Західного розширення [в районі Киватин] канадського крижаного щита зважаючи на виражений кар'єрний ефект великого Лаврентійського крижаного щита на півдні».

Сьогодні район Киватин є одним з найбільш посушливих місць у Північній Америці. Під час льодовикового періоду, як уніформістські вчені припускають, він буде занадто далеко на півночі, щоб отримати багато опадів. Уніформістькі вчені не можуть постулювати вологу з Північного Льодовитого океану, тому що в їхньому сценарії цей океан був би покритий морським льодом, але вільний від льоду теплий Північний Льодовитий океан в пост-потопній моделі льодовикового періоду може пояснити крижаний купол Киватина.

Розподіл теплої води відразу після потопу має й інші цікаві наслідки. Цілком імовірно, що Великі озера й Гудзонова затока були великими теплими водоймами й сповільнювали накопичення льоду над ними та біля них. Сильне випаровування з цих водойм допоможе побудувати сніг і лід навколо них, але на деякій відстані від їхніх берегів.

Область на схід від Скелястих гір у Північній Америці в цей час була б неослабною через тепле повітря з Тихого океану, що переважає над горами й спускається як м'які вітри шинука (південно-західний фен на східних схилах Скелястих гір у Канаді та США. Супроводжується дуже швидким, різким (іноді на 20-30°С) підвищенням температури повітря, що сприяє посиленому таненню снігів — прим. ред.). Це називається коридор без льоду. Теплий Арктичний і Північний Тихий океани також зберегли б більшу частину Сибіру й Аляски незамерзаючими в цей час. У низовинах Сибіру й Аляски, а також у вільному від льоду коридорі було досить тепло, щоб дозволити всім тваринам мігрувати в Америку на початку й середині Льодовикового періоду. До цього часу ви отримаєте уявлення про те, чому шерстисті мамонти могли б жити в Сибіру й на Алясці під час Льодовикового періоду та чому низовини залишилися б незамерзаючими.

Мал. 8.6. Постулюються основні (суцільна лінія) і другорядні (пунктирна лінія) штормові сліди й сніговий покрив (темна область) над Антарктидою на початку пост-потопного Льодовикового періоду. «Mtn Glac.» означає «гірське заледеніння».

Південна півкуля, з її величезним теплим океаном, який тягнеться до узбережжя Антарктиди, буде мати досить простий штормовий малюнок. Оскільки тепла вода буде примикати до узбережжя Східної Антарктики, основні шляхи огинатимуть цей холодний континент. Ця велика площа суші швидко замерзла б, особливо якщо врахувати всю теплу воду з великих океанів Південної півкулі. Західна Антарктида була б більш складною. Значна частина Західної Антарктиди все ще була б серією островів з теплою водою між ними. Ймовірно, що на початку Льодовикового періоду тільки гори Західної Антарктиди мали крижані шапки (мал.8.6).

Можливо, що деякі з більш високих гірських районів Південної півкулі й тропіків мали льодовикові шапки на початку Льодовикового періоду, але вони, ймовірно, будуть невеликими до більш пізнього часу.

Вологі пустелі

Однією з головних загадок Льодовикового періоду є свідчення про існування великих озер, річок і скам'янілостей водних тварин у сучасних пустелях і напівпосушливих районах. Потоп Буття та Льодовиковий період, викликаний цим потопом, можуть легко пояснити свідоцтва «вологих пустель».

За винятком основних грозових трас, показаних на мал.8.1, прогнозувати атмосферну циркуляцію під час Льодовикового періоду складно. Саме ця циркуляція й визначає кількість опадів на планеті. Це пов'язано з тим, що тепла океанська вода й атмосферне випаровування сильно впливають на атмосферну циркуляцію. Ефект такої великої кількості вологи, що впорскується безпосередньо в повітря над океаном, і вивільненння прихованого тепла, що поширюється по всій Північній півкулі, важко обчислити. Наявність холодних континентів із невеликим сезонним контрастом додає труднощі, тому що воно так відрізняється від сьогоднішнього дня. Ні одне комп'ютерне моделювання атмосфери не було виконано близько до цих умов. Ларрі Вардиман6 з Інституту досліджень створення світу зробив деяку роботу з простою кліматичною моделлю з використанням теплого океану й відкрив безліч унікальних можливостей. Це наводить на думку про те, що атмосферні картини значно відрізняються від сьогоднішніх. Штормові сліди, пояси сильних опадів, мусони та інші кліматичні особливості були б унікальними для цієї епохи Льодовикового періоду. Можливо, в майбутньому буде виконане складне океано-атмосферне моделювання клімату Льодовикового періоду.

Одна річ, яку можна стверджувати, що такий унікальний клімат Льодовикового періоду викличе набагато більше опадів по всій Землі, просто через більше випаровування з теплого океану. Крім того, ці опади будуть розподілятися інакше, ніж сьогодні. Цей клімат може викликати рясні опади в посушливих та напівпосушливих районах, таких як південний схід Сполучених Штатів. Звичайно, вся вода в озерах на південному-заході США не повинна була надходити через рясні опади Льодовикового періоду. Коли води потопу стікали з континентів, у той час як земля піднімалася наприкінці потопу, вода потрапляла в пастки в басейнах, які не мали виходу. Опади під час Льодовикового періоду просто підтримували озера, що залишилися від потопу. Свідченням збереження цих озер є пляжі, які були вирізані в термінальних моренах поблизу озера Моно, штат Каліфорнія, і на краю долин уздовж хребта Уосатч у центральній Юті (мал.8.7 та 8.8).

Мал. 8.7. Берегові лінії, вирізані в термінальній морені, коли озеро Моно було набагато вище під час Льодовикового періоду.

Мал 8.8. Берегова лінія озера Бонневіль на морені в гирлі Літтл Коттонвуд крик і Беллс каньйони, гори Уосатч, штат Юта.

Пустеля Сахара — ще один хороший приклад «добре зрошуваної пустелі». Протягом кількох сотень років тут був досить вологий клімат. Це забезпечило здорове, процвітаюче навколишнє середовище для людей і тварин, які населяли цей район.

Наприкінці Льодовикового періоду, в основному під час дегляціації, сталося велике висихання, в результаті чого утворилися пустелі й напівпосушливі райони, які ми спостерігаємо сьогодні. Важливо відзначити: пост-потопный Льодовиковий період має потенціал для пояснення вологих пустель, в той час як уніформістська модель з холодними льодовиковими періодами має великі труднощі.


Автор: Майкл Дж. Оард

Дата публікації: 1 жовтня 2004 року

Джерело: Answers In Genesis


Переклад: Горячкіна Г.

Редактор: Недоступ А.


Посилання:

1. Оард, M. Д., Льодовиковий період, викликаний потопом Буття, Institute for Creation Research, El Cajon, CA, стор 38-65, 1990.

2. Там же. стор. 46-55.

3. Оард, М. Д., Книга погоди, Master Books, Green Forest, AR, стор 56-57, 1997.

4. Раддиман, У. Ф. і А. Макінтайр, Тепло субполярного Північного Атлантичного океану під час зростання крижаного покриву Північної півкулі, Наука, 204 (4389):173-175, 1979.

 5. Донн, У. Л. і М. Юінг, Теорія вільного від льоду Північного Льодовитого океану; в: Причини кліматичних змін, Д. М. Мітчелл-мл. (Вид.), Метеорологічні монографії 8 (30), Американського метеорологічного товариства, Бостон, Массачусетс, стор. 102-103, 1968.

 6. Вардіман, Л., Клімат до й після потопу Буття: чисельні моделі та їхні наслідки, Інститут досліджень створення, Institute for Creation Research, El Cajon, CA, стор. 81-92, 2001..

Написати коментар