Льодовиковий період
Категорії / Геологія / Льодовиковий період / Скільки було льодовикових періодів?

Скільки було льодовикових періодів?

Автор:
Джерело: Answers in Genesis

Ми часто чуємо, як впевнено геологи говорять про численні льодовикові періоди. Вони припускають, що за останні 2,5 млн років було  до 30 різних льодовикових перыоды, кожен з яких був розділений міжльодовиков’ям.1 Інтергляціал (міжльодовиков’я) — це період між льодовиковими періодами, коли всі льодовики розтанули, за винятком Антарктиди й Гренландії. 

Вважається, що кожен льодовиковий період відбувався з регулярними інтервалами в 100 000 років приблизно протягом останнього мільйона років. Крижані щити, як стверджують, накопичуються за 90 000 років і тануть за наступних 10 000 років міжльодовиков’я. 

Раніше, мільйон років тому, льодовикові періоди повторювалися приблизно кожні 40 000 років, вважають учені. Крім того, вони також постулюють більш давні льодовикові періоди від 2 до 2,5 мільярдів років тому. На мал. 1 зображено графік цих льодовикових періодів у еволюційному/уніформістському масштабі часу.

Чому кілька льодовикових періодів?

Малюнок 1. Схема п'яти основних льодовикових періодів в уніформістській історії Землі. Архейский «льодовиковий період» все ще є спекулятивним. Льодовиковий період, названий LTCZ (пізній кайнозой), являє собою пост-потопний льодовиковий період, який геологи-уніформісти називають плейстоценом, або четвертинним. Інші чотири, які називають «льодовиковими періодами» або «стародавніми льодовиковими періодами», вважаються викликаними гігантськими зсувами під час біблійного Потопу, а не справжніми льодовиковими періодами.

В середині 1800-х років, коли вчені почали розуміти, що льодовикові щити покривали великі ділянки суші в середніх і високих широтах, вони спочатку думали, що був тільки один Льодовиковий період. 

Коли вони почали розглядати льодовикові уламки більш детально, вони прийшли до висновку, що льодовикові періоди можуть бути більш складними, ніж вони спочатку думали. На периферії крижаних щитів вони виявили шари крижаного сміття, розділені піском і гравієм. Це, на їхню думку, було доказом множинних заледенінь.

Ідея множинних заледенінь прижилася. Вона швидко стала новою парадигмою льодовикового періоду — супермоделлю, в яку вписувалися наступні дані досліджень. Адже за уніформістським принципом, якщо був один льодовиковий період, то чому їх не могло бути багато? 

Численні льодовикові періоди, на думку багатьох вчених, були більш задовільною ідеєю, тому що ідея відповідала їхнім припущенням про уніформізм і допомагала заповнити його потребу в часі. 

Ряд вчених, однак, все ще вважали, що докази були двозначними й що один льодовиковий період може бути причиною утворення кількох шарів. Вони приписали шари краю крижаного щита, який просувається й відступає. Але їхня думка в підсумку втратила прихильність.

Це покоління вчених померло, і його місце зайняло нове, яке було привчене мислити в термінах множинних заледенінь. Нове покоління геологів продовжувало рахувати, скільки було льодовикових періодів. 

Вчені зупинилися на чотирьох на початку 1900-х років, завдяки роботі Альбрехта Пенка та Едуарда Брукнера, які переконали світ, що на чотирьох річкових терасах на північ від Альп виявлено відкладення талої води з чотирьох різних крижаних шапок. 

Так народилася й прижилася гіпотеза про чотири льодовикових періоди. Вчені, які вірили в ранню версію астрономічної теорії льодовикового періоду, бачили більше чотирьох льодовикових періодів на річкових терасах, оскільки їхня теорія вимагає набагато більше чотирьох. Однак астрономічна теорія вважалася дуже непереконливою, щоб бути причиною таких зледенінь, тому віра в чотири льодовикових періоди переважала й була прийнятою за доктрину близько 60 років тому.

З досліджень Альп геологи, що працюють в інших областях, також бачили тільки чотири льодовикових періоди.2 Стало загальноприйнятим постулювання чотирьох льодовикових періодів, базуючись на відкладеннях на краю льодовикових щитів на півночі центральної частини США й у Північній Євразії. У таблиці 1 показана льодовикова й міжльодовикова класифікація Середнього Заходу, яку використовували протягом 60 років. 

У науці, особливо в історичних науках, час від часу відбуваються цікаві процеси, коли неправильні поняття «доводяться» знову й знову. Це називається ефектом підніжки, або синдромом підкріплення. У той час, коли теорія чотирьох льодовикових періодів домінувала в мисленні, всі відповідні дані були вписані в цю теорію. Здавалося б, жодних протиріч не було.

Таблиця 1. Класична льодовиково-міжльодовикова послідовність північ-центр США

Льодовикові періоди Міжльодовикові періоди
Вісконсінський Голоцен або раніше
Іллінойський Сангамон
Канзаський Ярмут
Небраський Афтоніан


Все це була вигадка, яка базувалась на упереджених уявленнях про те, як повинні вести себе льодовики. У 1970-х роках ідеї змінилися, і тепер вчені постулюють 30 регулярно льодовикових періодів, які регулярно повторювались! 

Проте як і у випадку з усіма пануючими теоріями, всі дані було знову втиснуто в нову теорію. Дуже мало вчених наважуються ризикувати своєю кар'єрою й грантовим фінансуванням, щоб вказати на кричущі суперечності теорії.

Історія показує, що теорія про кількість заледенінь ніколи не стояла на твердому грунті. Вона змінювалась відповідно до популярних ідей того часу.

Один нещодавній Льодовиковий період?

Це може стати сюрпризом для багатьох людей, але є вагомі докази того, що був тільки один досить нещодавній Льодовиковий період.3

Раніше я показав, наскільки метеорологічно важко для будь-якого льодовикового періоду розвиватися, використовуючи сучасні процеси. Щоб сніг пережив літо на півночі Сполучених Штатів, літні температури мали б впасти в середньому приблизно 10°C нижче норми, і кількість снігу повинна регулярно поповнюватися. 

Згідно уніформізму, такий аномальний клімат повинен зберігатися протягом тисяч років. Якщо один льодовиковий період важко відтворити, наскільки складніше буде сформувати пояснення для 2, 4, 15 або 30 льодовикових періодів поспіль?

Коли ми досліджуємо льодовикове сміття, яке називається тілль, ми дізнаємося, що воно було відкладене переважно в останній льодовиковий період навіть у рамках уніформістської парадигми. Більше того, велика частина цього тілля відноситься до останнього наступу останнього льодовикового періоду.4 

Сагден і Джон5 стверджують щодо льодовикових періодів, відмінних від останнього:

«Тому ми не будемо розглядати ці [попередні] заледеніння в деталях — завдання, яке в будь-якому випадку було б важке через брак доказів на його підтримку».

Самі льодовикові відкладення вказують лише на один льодовиковий період.

Якщо ви порівняєте тілль з корінною породою нижче, ви з’ясуєте, що сміття таке ж, як і матеріал корінної породи, і, отже, не воно не було перенесене дуже далеко. Фейнінгер пише:

«Раніше в цьому звіті близькість більшості льодовикових валунів до їхнього джерела наводилася в якості доказу того, що перенесення льодовиків, як правило, коротке. Ще більш переконливі докази на підтримку цього погляду можна прочитати з самих шарів. Там, де напрямок руху ніс континентальний крижаний покрив від однієї місцевості до іншої, помітно відрізняються типи гірських порід, тілли, отримані з кожної місцевості, в основному обмежені областю їхньої відповідної вихідної породи».6

Малюнок 2. Шпилі пісковика в південно-західній частині штату Вісконсін, які вказують на те, що область ніколи не була заледенілою.Протягом одного льодовикового періоду можна очікувати невелику відстань транспортування, але протягом кількох льодовикових періодів уламки довелося б розбирати бульдозерами все далі й далі від їхнього джерела. Оскільки більша частина льодовикового покриву знаходиться в місцевій корінній породі, один льодовиковий період є більш простим висновком.

Кілька областей у межах периферії крижаного щита в Північній Америці ніколи не були заледенілі взагалі. Вони називаються дрейфуючими областями й були згадані раніше. Шпилі з пісковика свідчать про те, що в південно-західній частині штату Вісконсін ніколи не було заледеніння (мал. 2 і 3). 

Малюнок 3. Крупний план шпиля з пісковика, показаний на малюнку 2.Як міг товстий крижаний покрив за 100 000-літній період в уніформістській парадигмі упустити ці області? Ще більш загадковим є те, як 30 або більше льодовикових періодів могли пропустити ці дрейфуючі райони. Тонкий лід, який утворився й швидко розтанув, має набагато більше шансів залишити кілька ділянок не заледенілими по краю.

Враховуючи багато ймовірних заледенінь Канади, корінна порода повинна бути сильно зруйнована. Однак рельєф, по правді кажучи, показує невелику ерозію.7 Корінна порода під місцевим покривом осадових порід має ту ж топографічну жорсткість, що й на відкритій кристалічній корінній породі (мал. 4).

Характеристики тварин вказують лише на один Льодовиковий період. Протягом приблизно двох-трьох мільйонів років, які вчені-уніформісти відводили на численні заледеніння, тварини залишалися майже такими ж.8 Існує дуже мало викопної інформації, що дозволяє розрізняти різні льодовики й міжльодовикові періоди. 

Їхнє пояснення полягає в тому, що еволюція відбувалась дуже повільно, так як багато льодовикових періодів, мабуть, не змушували тварин змінюватися. Потім з якоїсь загадкової причини десятки великих ссавців і птахів вимерли після «останнього» льодовикового періоду. Це здається сумнівним навіть у рамках їхньої еволюційної парадигми. Один Льодовиковий період з характерними рослинами й тваринами є більш розумним висновком.

Малюнок 4. Схематично показано, що та ж топографічна жорсткість граніту на південному-сході Канади продовжується під осадовими породами на півдні.Якби існували численні міжльодовикові періоди, то такі тварини, як олені й шерстисті мамонти, успішно реколонізували території, які були раніше покриті льодом. Їхніх кісткок повинно бути багато в цих районах, але вони зустрічаються доволі рідкісно й в основному на периферії крижаних щитів і в районах, що були вільні від льоду.

Нарешті, якщо б уніформістська версія множинних льодовикових періодів була вірна, принаймні, в один із 30 льодовикових періодів повинні були заледеніти низовини Сибіру, Аляски і Юкона. Може міжльодовикових періодів справді не було?

Широкомасштабні дані тільки по одному Льодовиковому періоду узагальнені в таблиці 2. Коли справа доходить до цього, вчені-уніформісти фактично припускають, що було кілька льодовикових періодів. Янг та інші визнають:

«Льодовикові реконструкції зазвичай припускають гіпотезу множинного заледеніння в усіх областях, які містять тіллові покриття».9

Усе це дає вагомі підстави для одного нещодавнього Льодовикового періоду.

Хоча вчені працювали в рамках упереджених концепцій для інтерпретації даних про льодовики, у них є деякі фізичні докази, які підтримують гіпотезу множинного заледеніння. Вони в основному складаються з так званих міжльодовикових відкладень між шарами тілля й появи деяких старих льодовикових уламків, особливо в північно-центральній частині Сполучених Штатів.

Основні свідоцтва множинного заледеніння приходять з периферії, де шари тілля іноді розділені шарами піску, гравію, глини чи навіть органічного матеріалу. Однак пісок та гравій — це уламки танення льодовиків. Це сміття легко потрапляє між шарами тілля, навіть усередині одного крижаного щита.10 

В даний час відомо, що край крижаного щита або льодовика коливається багато разів протягом коротких періодів часу. Льодовики просуваються, відступають, повертаються й навіть піднімаються. Сплеск являє собою раптове збільшення льодовикового потоку, який протягом декількох місяців, а іноді й цілих трьох років, збільшується в сто разів швидше. 

Під час сплеску льодовик часто переміщався на багато миль. Вчені тепер визнають, що сплески були поширені на краю крижаних щитів. Навіть прихильники нинішньої парадигми сталості процесів приходять до висновку, що один льодовий покрив може спричинити кілька шарів тілля з неглибокими відкладеннями або розплавити сміття між ними. Дербішир пише:

«Давні проблеми інтерпретації складношарових тіллей плейстоценових заледенінь були вирішені в результаті усвідомлення того, що не всі тіллі мають підльодовикове походження, і що утворення декількох тіллей, між якими є відкладення талої води, може бути продуктом одноразового просування й відступу льодовика».11

Малюнок 5. Різка базального льоду й уламків льодовика. Відступ й просування льодовика спричиняють складну суміш відкладень тілля: потоковий тіль та змив внаслідок танення льоду, які були помилково прийняті за багаторазове заледеніння.

Дербішир12 навіть показує, як зрізання шарів, багатих на сміття до нерухомого нижнього шару льоду призведе до того, що скупчення смуг сміття будуть виглядати при таненні, як кілька смуш тілля (мал.5). 

Більша частина цього зсуву відбувається на краю крижаного щита й може повторюватися багато разів. Інші автори підтверджують висновок Дербішира.

Цікаво, що перше твердження про множинні льодовикові періоди пізніше було показане як, ймовірне, незначне коливання на краю одного льодовика.13 

Ґрунтуючись на нових концепціях льодовикової динаміки, геологи прийшли до висновку, що тільки один льодовиковий період торкнувся більшої частини Альберти, Канада.14 

Біні й Шоу нещодавно узагальнили докази для західної Альберти:

«Набір форм рельєфу був інтерпретований як свідчення множинних циклів просування й відступу Лаврентійського льодовикового щита. Ці інтерпретації піддаються сумніву з висновком, що було тільки одне заледеніння, пізніше вісконсинське заледеніння, західної частини рівнин Альберти...»15

Органічні залишки, зазвичай пов'язані з міжльодовиковим періодом у рамках парадигми множинного заледеніння, рідкісні в заледенілих районах, як стверджує Чарльзуорт:

«... льодовикові відкладення практично не містять скам'янілостей; міжльодовикові скупчення, якщо вони є закам'янілими рештками, зустрічаються у вигляді ізольованих переривчастих ділянок...»16

Эйлс17 стверджує, що органічний матеріал, пов'язаний з тіллем, може бути включений в льодовикові процеси. Таким чином, можна було б очікувати, що динамічний крижаний щит, який може коливатись на своїх краях, час від часу буде збирати органічні рештки, особливо рослинний матеріал. 

Якщо крижаний покрив просунеться досить далеко, він може покрити ліси й кістки тварин, які будуть розташовані на південь від щита, особливо якщо Льодовиковий період мав м'які, вологі зими, а тварини та рослини жили близько до краю.

На Середньому Заході липкі шари глини, які називаються гумбо, перебувають або між шарами тілля, або поверх льодовикового сміття. Це було інтерпретовано як грунт, розвиток якого зайняв багато часу протягом міжльодовикового періоду. Однак багато з цих «ґрунтів» є суперечними. 

Деякі ґрунтознавці вважають, що ця глина може утворюватися в районах з поганим дренажем, а це значить, що глина може швидко утворюватися у вологому кліматі. Можливо навіть, що певна частина глини могли утворитися на дні озера, прилеглого до крижаного щита. 

Ґрунти зазвичай мають органічний шар у верхній частині, але в шарах глини Середнього Заходу майже завжди він відсутній.18 Отже, ідея про те, що ці глинисті шари являють собою міжльодовикові періоди, притягнута за вуха.

Старий, вивітрений вигляд деяких льодовикових відкладень може бути пояснений декількома процесами протягом Льодовикового періоду після Потопу. 

Одна з можливостей полягає в тому, що набагато більш важкі опади у стабільному кліматі можуть викликати більш швидке вивітрювання. Іншою, більш вірогідною, можливістю є кислотний дощ. 

Одним з основних вулканічних газів під час Льодовикового періоду був SO2. У поєднанні з водою SO2 утворює сірчану кислоту. В результаті кислотні дощі, як правило, спричиняють дуже швидке вивітрювання і створюють старий зовнішній вигляд протягом короткого часу.

Таким чином, один динамічний Льодовиковий період протягом унікального після-потопного клімату може пояснити багато, якщо не всі, особливості льодовикових відкладень, які підтримують множинні заледеніння. Інші інтерпретації, такі як глинисті ґрунти, можуть бути просто невірним тлумаченням.

Як один Льодовиковий період може пояснити докази на користь декількох льодовикових періодів?

Таблиця 2. Резюме доказів, що підтверджують тільки один Льодовиковий період:

1. Один льодовиковий період метеорологічно складний

2. Більшість тіллей мають місцевий характер

3. Велика частина тіллей переважно з «минулого»

4. Більшість північноамериканського лесса з «минулого»

5. Внутрішня частина тіллей тонка і грубозерниста

6. Корінна порода злегка еродована у внутрішніх областях

7. Недостатня товщина периферії тіллей

8. Дрейфуючі області в межах периферії

9. Незначні зміни у флорі й фауні

10. Рідкісні скам'янілості в заледенілих регіонах

11. Більшість вимирань після «останнього» періоду

Чи скоро настане наступний льодовиковий період?

Глобальний супершторм скоро прийде, кажуть Арт Белл і Вітлі Стрибер19 у своїй провокаційній книзі «Майбутній глобальний супершторм» (The Coming Global Superstorm). Вони пишуть страшні попередження про шторм настільки руйнівний, що він швидко призведе до нового льодовикового періоду.

«Весь американський Середній Захід опиниться під шаром льоду, який пошириться також на Сибір і Північну Європу...»

«Лід продовжує повертатися, і ми не знаємо чому. Але щось діє як спусковий гачок, і ми знаємо, що ця подія є раптовою... Жертви — деякі з них замерзли так швидко, що їхні обіди все ще знаходяться в роті — не будуть знайдені знову протягом тисяч років. Як і мамонти, які передували їм в минулому штормі, їхні рештки будуть підказувати майбутньому, що сталося дещо дивне й жахливе... Протягом останніх 3 млн років Земля перебувала в болісному циклі чергування льодовикових періодів і коротких періодів потепління».20

Зверніть увагу, що швидке заморожування шерстистих мамонтів у Сибіру використовується як аналогія того, що станеться з людиною в майбутній льодовиковий період. Даніель Гроссман в газеті Нью-Йорк Таймс від 22 липня 2003 року попереджає нас:

«Якщо минуле може бути вказівником, то Земля знаходиться наприкінці чергового теплого періоду, готуючись спуститися в новий льодовиковий період».

Їхнє припущення такого страшного сценарію складається з популярної ідеї, що льодовикові періоди неодноразово відбувалися протягом 90 відсотків останніх 2,5 мільйона років і що кожен проміжний теплий період тривав всього лише 10 000 років. Згідно уніформізму, останній льодовиковий період закінчився близько 10 000 років тому, так що наступний ось-ось настане. 

Щоб додатково підтвердити свою теорію, вони стверджують, що сонячна радіація, поглинена в більш високих широтах, впала до рівня піку останнього льодовикового періоду. Вважається, що це пов'язане з геометрією орбіти Землі відповідно до популярної нині астрономічної теорії льодовикових періодів.

Великі коливання в співвідношенні ізотопів кисню в кернах гренландських льодів, як вважається, також вказують на швидкі кліматичні зміни. Кисень може бути у формі трьох ізотопів з різною кількістю нейтронів у атомах. Коли в льоді більше кисню-16, ніж кисню-18, клімат вважається більш холодним. За останні 30 років льодовикові геологи пробурили крижані керни на крижаному щиті Гренландії. 

На початку 1990-х років вони були здивовані, виявивши швидкі зміни в співвідношенні ізотопів кисню, що дозволило їм припустити, що були швидкі зміни в кліматі, можливо, до 20° C протягом декількох десятиліть!21 Існує багато свідчень того, що крижані керни Гренландського й Антарктичного льодовикових щитів підтримують креаційну модель Льодовикового періоду, а не уніформістський варіант.22

Це приклад того, як уніформістські переконання можуть принести нам багато неприємностей. Як ми вже знаємо, льодовикові періоди не так легко розвиваються. Хоча річна радіація в більш високих широтах подібна до тієї, яка була на піку Льодовикового періоду, світ ще не близький до іншого глобального похолодання. 

По-друге, був тільки один спусковий гачок, досить сильний, щоб викликати Льодовиковий період — Потоп, описаний у книзі Буття. Бог обіцяв не посилати ще один Потоп на землю. Зв'язок веселки з дощем і грозою часто нагадує про Його обіцянку із книги Буття 9:11-17 (мал.6). Якщо ніколи не буде ще одного глобального Потопу, то, очевидно, ніколи не буде ще одного Льодовикового періоду.

Чи були стародавні льодовикові періоди?

Геологи вважають, що льодовикові періоди існували не тільки в недавньому, але й у давньому минулому. На мал. 1 показано час ймовірних льодовикових періодів. Стародавні льодовикові періоди розпочалися 2-2,5 млрд років тому згідно стандартної геологічної шкали часу. 

Креаціоністи, з іншого боку, вважають, що більшість осадових шарів на землі були відкладені Потопом. Через прийняття множинних льодовикових періодів ті, хто виступає проти теорії Створення, задаються питанням, як льодовикові періоди могли відбуватися тільки з одним потопом. Анти-креаціоніст Артур Стралер23 вказує на те, що він вважає головним протиріччям біблійної шкали часу так:

«Кам'яновугільні тілліти не можуть бути прийняті креаціоністами як такі, що мають льодовикове походження через очевидну причину, що тіллітові утворення як перекриваються, так і підстилаються скам'янілими пластами, які є відкладеннями Потопу. Під час цієї великої повені, яка тривала більшу частину року, не могло бути ніякого наземного льоду, утвореного накопиченням снігу».

Тілліт є консолідованим еквівалентом льодовикового тілля. Я вважаю, що Страхлер правий у тому, що під час Потопу не могло бути льоду на поверхні землі. Тоді як ми пояснимо камені, які використовуються в якості доказів на користь стародавніх льодовикових періодів?

Малюнок 7. Затверділий льодовиковий тіль. Зверніть увагу на камені різних розмірів, вбудовані в більш дрібнозернисту матрицю.

Малюнок 8. Борозниста корінна порода нижче «тіллиту» від ймовірного піздньопалеозойского заледеніння в Південній Африці. (Фото Гордона Девісона)

Породи, що представляють ці ймовірні льодовикові періоди, виглядають як затверділі льодовикові тіллі (мал. 7). Крім того, вони показують інші особливості, які, як багато хто думає, спричинені тільки льодом.

На них видно борознисті скельні поверхні, борознисті породи всередині тілля й камені в тонкошарових відкладеннях. На мал. 8 показана картина поперечно-смугастої і полірованої корінної породи нижче «тілліта» з найбільш відомого стародавнього заледеніння, піздньопалеозойского або кам'яновугільного/пермського «льодовикового періоду» з Південної Африки. 

Камені в тонко-шаруватих відкладеннях наводять на думку про озера, прилеглі до льодовика, в якому багаті сміттям айсберги розриваються й спливають над озером. Коли айсберг тане, камені на льоду падають в дрібний бруд на дні озера.

Ймовірні стародавні льодовикові періоди не відрізняються від інших проблем геологів, пов'язаних з біблійний Потопом й короткими часовими масштабами теорії Створення. Потрібен подальший аналіз даних, і він дає інше пояснення для цих порід.24 

Розглянуті породи володіють рядом специфічних властивостей, які передбачають, що вони, ймовірно, не пов'язані з льодовиковим періодом. По-перше, переважна більшість цих «тіллітів» є морськими відкладеннями. По-друге, вони навряд чи мають розміри льодовикових уламків, будучи географічно невеликими й зазвичай товстими, на відміну від льодовикових відкладень, які виглядають протилежно. 

По-третє, камені в «тіллі», як правило, невеликі й випадкові, в той час як льодовикові відкладення з недавнього Льодовикового періоду зазвичай містять маси валунів. 

По-четверте, існує ряд геологічних особливостей для наявності льоду, які повинні існувати в цих «тіллях», але вони відсутні. 

По-п'яте, палеомагнетизм вказує на те, що більша частина численних відкладень «льодовикового періоду» старша за 500 млн. років у їхньому геологічному масштабі часу, утворилась поблизу екватора. Ці дані породили серйозну думку про те, що Земля повністю захолонула протягом декількох тривалих періодів часу від близько 3 млрд. років до 500 млн. років тому.25

Нарешті, так зване, льодовикове сміття тісно пов'язане з показниками теплоти, як-от карбонати й доломіти.

Малюнок 9. Зсув уламків, які дряпали корінну породу. Деякі камені в уламках подряпані.

Таким чином, ми спостерігаємо ряд льодовиковоподібних елементів в «тіллітових» породах і ряд об'єктів, які не можуть стосуватись льодовикових періодів. Чи існують інші геологічні процеси, які можуть пояснити дані, які використовуються для постулювання стародавніх льодовикових періодів? 

Так, є й інші процеси, які можуть пояснити дані, які ми спостерігаємо, а саме підводні зсуви різного роду. Зсуви можуть дряпати корінну породу, коли вони ковзають по ній, і в той же час дряпати каміння в зсувному матеріалі.

Малюнок 9 — це фотографія зсуву, який подряпав корінну породу внизу й камені в уламках. Шермерхорн закликає інших геологів не розглядати інші механізми для смугастих каменів:

«Щоб повторити найважливіший момент, настійно рекомендується велика обережність при використанні смугастих каменів у якості льодовикових індикаторів. Цей момент неодноразово підкреслювався багатьма стратиграфами, не залишаючи, ймовірно, особливого враження».26

Схоже, що геологи розвинули занадто сильний ухил у бік стародавніх льодовикових періодів, щоб серйозно розглядати інші механізми для спостережуваних порід.

Дуже динамічний біблійний Потоп викликав швидке осадження й зсуви нестійких відкладень. Ці зсуви могли дублювати великі масштаби деяких з цих «тіллітів». Зсуви були викликані тектонічним рухом і величезними землетрусами, які сталися під час Потопу. 

Відомо, що чим більше зсуви, тим далі вони просуваються. Проте жахливі зсуви Потопу неминуче змусили деякі неконсолідовані відкладення ковзати на великі відстані й зупинятися на майже рівних шарах, як це спостерігається в цих умовних стародавніх відкладеннях льодовикового періоду.

Зсуви під час біблійного Потопу могли також призвести до утворення смугастої корінної породи, смугастих порід в уламках та інших так званих льодовикових особливостей. Потоп, ймовірно, є єдиним реальним механізмом, який може пояснити одну унікальну особливість «тілліту» в пустелі Сахара. 

Рифлений субстрат був знайдений у пустелі Сахара, яка охоплює сотні квадратних кілометрів. Проте в пустелі ці заглиблення в основному всі вказують на північ! 

Ніколи не спостерігалося, щоб крижані щити утворювали такі послідовні індикатори напрямку на такій широкій площі. Великі підводні зсуви під час Потопу, як очікується, продовжували рухатися в тому ж напрямку, як тільки рух було розпочато, і, таким чином, утворювати рифлену корінну породу в тому ж напрямку протягом багатьох сотень квадратних кілометрів.

Так що ці так звані стародавні льодовикові періоди можна пояснити гігантськими підводними обвалами під час потопу Ноя.27

Вас також може зацікавити:

Посилання:

  1. Kennett, J.P., Marine geology, Prentice-Hall, Englewood Cliffs, NJ, p. 747, 1982.

  2. Bowen, D.Q., Quaternary geology: A stratigraphic framework for multidisciplinary work, Pergamon Press, New York, pp. 10–19, 1978.

  3. Oard, M.J., An Ice Age Caused by the Genesis Flood, Institute for Creation Research, El Cajon, CA, p. 135–166, 1990.

  4. Sugden, D.E., and B.S. John, Glaciers and landscape: A geomorphological approach, Edward Arnold, London, p. 133, 1976.

  5. Ibid., p. 138.

  6. Feininger, T., Chemical weather and glacial erosion of crystalline rocks and the origin of till, U.S. Geological Survey Professional Paper 750-C, U.S. Government Printing Office, Washington, DC, p. C79, 1971.

  7. Eyles, N., Glacial geology: A landsystems approach; in: Glacial geology: An introduction for engineers and earth scientists, N. Eyles (Ed.), Pergamon Press, New York, p. 4, 1983.

  8. Bowen, Quaternary geology, p. 38.

  9. Young, R.R., J.A. Burns, D.G. Smith, L.D. Arnold, and R.B. Rains, A single, late Wisconsin, Laurentide glaciation, Edmonton area and southwestern Alberta, Geology 22:683, 1994.

  10. Eyles, N., W.R. Dearman, and T.D. Douglas, The distribution of glacial landsystems in Britain and North America; in: Glacial geology: An introduction for engineers and earth scientists, N. Eyles (Ed.), Pergamon Press, New York, p. 222, 1983.

  11. Derbyshire, E., Glaciers and environment; in: Winters of the world, B.S. John (Ed.), John Wiley and Sons, New York, p. 77, 1979.

  12. Ibid., p. 78.

  13. Imbrie, J., and K.P. Imbrie, Ice ages: Solving the mystery, Enslow Publishers, Short Hills, NJ, p. 56, 1979.

  14. Oard, M.J., Mid and high latitude flora deposited in the Genesis flood — Part II: A creationist hypothesis, Creation Research Society Quarterly 32:138–141, 1995.

  15. Beaney, C.L., and J. Shaw, The subglacial geomorphology of southeast Alberta: Evidence for subglacial meltwater erosion, Canadian Journal of Earth Sciences 37:51, 2000.

  16. Charlesworth, J.K., The Quaternary era, Edward Arnold, London, p. 1025, 1957.

  17. Eyles, Glacial geology, pp. 9–16.

  18. Birkeland, P.W., Soils and geomorphology, Oxford University Press, New York, p. 33, 1984.

  19. Bell, A. and W. Strieber, The coming global superstorm, Pocket Books, New York, 2000.

  20. Ibid., pp. 13, 103, 139, 160.

  21. Hammer, C., P.A. Mayewski, D. Peel, and M. Stuiver, Preface to special volume on ice cores, Journal of Geophysical Research 102(C12):26, 315, 1997.

  22. Oard, M.J., The Greenland and Antarctic ice sheets: Old or young? Institute for Creation Research, El Cajon, CA, 2004.

  23. Strahler, A.N., Science and earth history: The evolution/creation controversy, Prometheus Books, Buffalo, NY, p. 263,1987.

  24. Oard, M.J., Ancient Ice Ages or Gigantic Submarine Landslides? Creation Research Society Monograph Series No. 6, Creation Research Society, St Joseph, MO, 1997.

  25. Kirschvink, J.L., E.J. Gaidos, L.E. Bertani, N.J. Beukes, J. Gutzmer, L.N. Maepa, and R.E. Steinberger, Paleoproterozoic snowball earth: Extreme climatic and geochemical global change and its biological consequences, Proceedings of the National Academy of Science 97(4):1400–1405, 2000.

  26. Schermerhorn, L.J.G., Late Precambrian mixtites: Glacial and/or nonglacial? American Journal of Science 274:681–682, 1974.

  27. Oard, Ancient Ice Ages.