Всесвітній потоп та льодниковий період
Креацентр > Статті > Всесвітній потоп та льодниковий період > П’ять масових вимирань чи один катаклізм?

П’ять масових вимирань чи один катаклізм?

На думку багатьох науковців, скам’янілості свідчать про мільйони років різниці між масовими вимираннями. Чи дає Біблія на це краще пояснення?

Уявіть собі відпочинок вашої мрії, що дарує вам істинну насолоду. Ви б віддали перевагу тропічним лісам, пишним і вологим, де аромати екзотичних квітів паморочать голову? Чи піщаному берегу, де сонце зігріває вашу шкіру під звуки гойдання пальм? А може глухому, старому лісу, де єдиним звуком в кілометровому діаметрі є тихе дзюрчання струмка?

А тепер уявіть, що поруч трицераптос борсається у воді, а гадрозавр ліниво та розмірено чавкає смачним хвойним деревом. А вгорі птерозавр залітає у щелепи скелі до свого лігва.

Який же дивовижний наш світ сьогодні, і яким же дивовижним він був колись! Скам’янілості – це сліди чудового та різноманітного середовища, яке вкривало нашу землю в минулому.

А потім щось сталося. Гірські породи землі вказують на те, що минулі катастрофи вдарили з досі нечуваною силою. Земна кора розкололася і випустила в небо токсичний пар, а з її глибин потекли всепоглинаючі ріки лави.

Континент також розколовся. Блоки землі піднімалися й опускалися, розпливались навколо і врізалися один в одного. Потужні потоки повені розбивали мілководні моря та береги, а потім стікались в глибини суші. Налякані тварини ревіли та кричали в пошуках безпеки, якої ніде не було.

Тим часом, спалюючи все довкола і залишаючи на своєму шляху лише смерть і кратери, на землю падали метеорити.

Що викликало ці катастрофи? Коли вони відбулись і як вціліло життя на землі?

В будь-якому природничому чи історичному музеї чи в будь-якій книзі по геології ви дізнаєтесь про п'ять великих випадків вимирання. П’ять подій, які нібито мали місце в багатомільйонній  історії нашої планети. За припущеннями, після кожного вимирання на заміну старим формам життя виникали нові.

"Млинцеві шари" у селі Буковець в Карпатах.

Біблія показує абсолютно іншу картину. Бог створив землю і кожен окремий вид живих істот за один тиждень всього приблизно 6000 років тому. Згодом, через те, що земля була наповнена злом, Господь через Всесвітній потоп знищив її. Так і вимерли усі наземні істоти. Згадки про це масове знищення ми можемо бачити по всьому світу. Але Бог по Своїй милості зберіг на Ноєвому ковчезі представників кожного сухопутного виду.

Так, Земля пережила масове вимирання, але тільки один раз.

 

Що ми знаходимо в скам’янілих залишках?

Перш ніж ми розглянемо докази на користь єдиного масового вимирання замість п'яти, давайте визначимось, з якою частиною геологічної колони ми усі погоджуємось.

Діаграми з підручників та музеїв показують багато шарів з такими періодами як Кембрійський, Пермський, Юрський та Крейдовий. Кожен період асоціюється з утворенням одного з шарів. І, як зазначається, п’ять великих вимирань розділяли ці періоди. Які частини цих діаграм є вірними?

По-перше, такі шари дійсно існують. Відвідайте Великий Каньйон чи інші національні парки США, або покатайтесь трасами вздовж Америки і ви побачите в зрізах скель чіткі пласти гірських порід, які, як млинці, викладені до сніданку на тарілці. Ці шари гірської породи легко відрізнити за їх зовнішнім виглядом і складом. Їх можна побачити в місцях відслонення гірських порід по всій Північній Америці та за її межами, тобто на інших континентах.1 Такі пласти існують і в Україні. Їх можна знайти зокрема у селі Буковець, у Карпатах.

Фото зроблене NASA: безводні простори Сахари нагадують нам про катастрофу, що колись змінила вигляд планети назавжди.

Шари з різних регіонів світу були складені в «майстерній» послідовності, щоб представити композицію шарів. Уся геологічна колона – це ілюстративний реферат шарів, які можна реально побачити по всій земній кулі.

Шари є фактичними явищами, а назви використовують для ідентифікації сучасних шарів. Проблема виникає з датами накопичування шарів. Дати ґрунтуються на спекуляціях та численних припущеннях. Прихильники цієї хронології заперечують історичну хронологію з Біблії та той факт, що Потоп міг утворити таке розшарування. До того ж, вони припускають, що нам слід інтерпретувати минулі (не спостережувані) події, ґрунтуючись на сучасних (спостережуваних) процесах (принцип уніформізму).

Вони глибоко помиляються. Біблія показує, що Бог єдиним чином втрутився в ключові моменти історії такі як, наприклад, створення чи Всесвітній потоп часів Ноя. А ці події абсолютно нехарактерні сучасному світу.

Наприклад, так званий Юрський період – це не минулий тваринний та рослинний світ, який існував 150 мільйонів років тому. Цей час не був зареєстрований. Натомість, юрські шари (які можна дослідити сьогодні) містять унікальну комбінацію копалин, яку виніс Потоп і перетворив в унікальні шари.

Юрський період - це зовсім не минулий світ тварин та рослин (зокрема усім відомих динозаврів), які існували 150 млн. років тому.

Діаграми надають точні зведення послідовності копалин. Існує певний порядок від бактерій і морських істот в основі до сучасних людей на вершині.2 Але це не чіткий порядок, що зображає еволюцію одного виду істот в абсолютно інший, як це стверджують вчені. Крім того, деякі істоти, скам’янілі залишки яких і досі знаходять археологи, збереглися без змін до наших днів (Читайте про викопну рибу, що досі жива). Залишки видів, які на сьогодні вимерли, знаходяться одночасно в декількох шарах. А деякі види з'являються тільки в одному шарі без будь-якого чіткого зв’язку з рештками більш ранніх чи пізніх шарів.

За еволюційним сценарієм це абсолютно нелогічні дані. Але усе є логічним, якщо кожен унікальний вид був створений Богом окремо, і усі вони жили разом в один і той же період часу. З біблійної точки зору, такий порядок залягання, ймовірно, відображає порядок, в якому різні середовища були нашаровані в результаті Потопу.

Перший шар Потопу в нижньому Палеозої складається виключно з мушель істот, які жили на  мілководді морського дна. Потужні фонтани (гейзери) в глибинах океану вилились в землетруси під час Потопу. Це змило і поховало морських жителів першими. Коли потоки вирвались назовні, щоб вкрити поверхню Землі, наземні істоти були поховані в наступному шарі. Таким чином наземні тварини та рослини знаходяться у вищих шарах.

 

П'ять масових вимирань?

Якщо один Потоп поховав усіх цих істот, то чому існують ознаки п'яти масових вимирань? Давайте звернемось до описів «масових вимирань». Тварини не були поховані усі разом в хаотичному порядку. Навпаки, деякі види загинули раніше, а інші - пізніше. Часто рештки багатьох видів організмів, які жили на спільній території та були масово поховані на одному рівні, більше не зустрічаються у верхніх шарах скам’янілостей. Тому науковці і приймають це явище за «масове вимирання».

Однак, якщо ви уважно подивитеся на діаграми п’ятьох масових вимирань, то ви помітите важливішу ніж порядок одночасних поховань особливість.

Перші два вимирання (ордовицько-силурійське та девонське) – це просто різні райони океану, де відбулися вимирання. Вчені не можуть визначитись з хоча б однією причиною цих смертей. Вони спираються на зміну клімату, ґрунтуючи свої припущення на хімічному складі бруду та піску,  знайденому разом з рештками тварин (Читайте докладніше про силурійське диво тут). Але загальної згоди у цьому питанні так і немає(тому що немає іншої причини окрім самого Потопу).

Саме під час третього і наймасовішого «вимирання» (пермсько-тріасового) спостерігається  найбільша різноманітність типів похованих істот: коли руйнівні потоки виривались з дна океану, щоб поглинути землю!

Але велике вимирання насправді є лише зміною рівня вод, які поховали різну флору і фауну нижче та вище цього рівня. Не дивно, що після цього моменту ми не знаходимо деяких морських істот, адже їхнє середовище було повністю поховане ще до того, як наростаючі води підхопили перших наземних створінь.

Виразних причин наступного вимирання (тріасово-юрського) також не існує. Тут лише представлено різні частини суші, похованої в різні періоди під час Потопу. Вчені до цих пір не знають, яка катастрофа була причиною.

Крейдово-палеогенове вимирання (колишня назва крейдово-третинне) – це п’яте і останнє дійсно велике вимирання, про яке усі чули. Воно знаменує собою поховання останніх динозаврів, а його причиною називають величезний метеорит. Але з точки зору креаціоністів, існують значні відмінності між тваринами, похованими на останніх стадіях Потопу, і тваринами, які загинули після того, як Ноєв ковчег осів, і істоти знову заселили землю.

Зверніть увагу на основні відмінності біблійної та світської версій. У еволюційній історії скам'янілості представляють собою різні середовища та істот, які населяли ці середовища і гинули в різний час багато мільйонів років тому. Так, наприклад, стверджується, що істоти морського дна, так звані трилобіти, були поховані в нижніх шарах «Палеозою» майже 300 мільйонів років тому і що вони вимерли ще перед появою перших тріасових істот (в тому числі ранніх динозаврів) на землі.

На противагу, з точки зору Потопу, скам'янілості представляють собою різні середовища та істот, які населяли ці середовища в один і той же час, але були поховані в порядку руйнувань, які відбувались внаслідок Потопу. Потоп поховав останніх трилобітів перш ніж він досяг динозаврів на землі. Ареал допотопних трилобітів було зруйновано, і він зник під осадами Потопу, які швидко накопичувались. Це сталось перед вимиранням динозаврів та інших наземних тварин.

Чи є у нас будь-які переконливі докази того, що Потоп здійснив усі ці руйнування за короткий період часу? Так, є!

 

Мегасеквенції шарів гірських порід

Записи виявлені в 1963 показують, що тисячі футів осадових порід Північної Америки було накопичено в п'яти великих «наборах» шарів, так званих мегасеквенціях.3 На стиках цих наборів знаходяться ерозійні поверхні, так звані незгідні напластування. Ці поверхні було вирізано з землі сильною енергією – швидким потоком океанських вод, які піднімались,щоб затопити континент, і таким чином здерли деякі старіші відкладення.

Коли потоки вод слабшали, осад накопичувався на поверхні таких розрівняних поверхонь. В цілому, спочатку осіли великі частини осаду, а менші лягли зверху. Кожен «набір» градієнту осаду називається мегасеквенцією.

Очевидно, що потужні океанські потоки утворили ці мегасеквенції. Але чому п'ять?

Масове вимирання чи підйом рівня води?

Згідно запису скам'янілостей, 5 масових вимирань (червоні вказівники) відбулися, коли рівень світового океану був на найвищому рівні (пунктиром позначено сучасний рівень).

Води Потопу досягали апогею під час кожного циклу накопичення, піднімаючись усе вище та вище,  доки вся земля не була затоплена, як описано в книзі Буття. В періодах між циклами вода починала відступати. Коли води знову починали швидко переміщатись, то підхоплювали в деяких місцях щойно накопичені відкладення і переносили їх на інше місце. Між кожним циклом підйому і спуску великі частини континенту опинялись знову над водою. Тварини у спробах пливти могли залишити свої сліди на відкритих вологих поверхнях, які потім затверділи. Наступна хвиля вод насичених осадами могла покрити ці сліди і перетворити у скам’янілості.

Насправді, скам'янілості часто мають сліди тварин в шарах, що знаходяться нижче від шарів, де знаходились залишки самих тварин.4 Це загадка для атеїстів. Як тварини могли залишити сліди і загинути тисячі або й  мільйони років потому? Але логічно, що спочатку сліди, а пізніше й тіла тварин, були поховані Потопом протягом декількох годин або днів.

Цикли накопичення «наборів» повторялись, коли чергові океанічні хвилі різко піднімались, щоб покрити континент. Ймовірно, цикл повторився п'ять разів, і вкінці більшість вод зрештою відішли, а Північноамериканський континент почав висихати.

Повторювані цикли відбувались не тільки в Північній Америці, але й на інших континентах. Не тільки шари, але й мегасеквенції.5 І так само повторювались «масові вимирання», наслідки яких накопичували неймовірно потужні океанічні течії.

 

Як відбувались масові вимирання?

Погляньте на діаграму. Зверніть увагу на те, що в геологічних записах Північної Америки «масові вимирання» збігаються з утворенням п'яти головних мегасеквенцій. Кожна мегасеквенція починається з підвищенням рівня моря.

Підвищення рівня моря відбувалось тоді, коли води океану піднімались, щоб затопити континент і поховати тіла морських істот по всьому континенту. Майже в кожному випадку вимирання відбувалось тоді, коли рівень вод піднімався до найвищої точки і затоплював континент. Ось чому так багато «вимирань» знаходиться в середині або на вершині мегасеквенцій, що збігається з можливим найвищим рівнем океанських вод. Тому існує логіка в тому, що такі сплески знищили та поховали усі ареали тварин.

Однак, це не пояснює еволюційну історію. Якщо підвищення рівня моря відбувалось черепашачими темпами еволюції, то при повільному зростанні рівня вод протягом тисяч і навіть мільйонів років тварини змогли б втекти і відновити свої ареали в більш безпечному місці. Це стосується і морських жителів. Але якщо рівень води піднімався швидко, як під час всесвітнього Потопу, тварини не могли втекти і, як наслідок, були масово поховані. Тому їхні рештки і знаходять в масових масштабах.

Це пояснює те, як ріст океанічних вод створив п'ять шарів «масових вимирань». Але як щодо інших основних причин, окрім підвищення рівня моря, якими еволюціоністи пояснюють «масові вимирання»: (1) масивні потоки лави з тріщин в землі (так звані повені базальтових вивержень) і (2) удари метеоритів?

Потоки лав були масштабними виверженнями величезної кількості базальтової лави (розплавленого матеріалу верхньої мантії, який при охолодженні утворює скелі). Одночасно з лавою в атмосферу вивергалась велика кількість вулканічного пилу, газів, сірки і двоокису вуглецю, що й спричинило катастрофічні зміни умов життя тварин і рослин. Всі п'ять основних рівнів вимирання, зокрема три верхніх, в деякій мірі збігаються з рівнем потоків базальту під час супер-вивержень. В Індії, наприклад, лава товщиною в півтора кілометра застигла і покрила собою територію, яка дорівнює площі Франції!

Фотографія NASA: на фото зафіксоване виверження трьох вулканів уздовж лінії розлому тектонічних плит у водах південної Атлантики. Потоп знищив усе живе, коли утворилися розломи у земній корі,які поділили її на плити.

Також існують докази падіння метеоритів. Рівень крейдово-палеогенового (верхнього) масового вимирання може в певній мірі бути пов’язаним з впливом масивного метеориту, так званим впливом Чиксулуб (коли великий метеорит зіткнувся з землею на півострові Юкатан в Мексиці). Стверджують, що під час вибуху в атмосферу було викинуто багато пилу і що вибух спричинив надзвичайно сильні цунамі та глобальні лісові пожежі.

Насправді, існування супер-вивержень та потоків базальту, а також численних ударів метеоритів, відповідає катаклізмам глобального Потопу. Грунтуючись на Біблії, ми вважаємо, що всі вони відбулись в дуже швидкій та змішаній послідовності лише за один рік! Всі вони були частиною Божого руйнівного суду над злом, яке заповнило світ.

 

Божа турбота

Викладений вище матеріал пояснює, як відбулися п’ять вимирань під впливом одного глобального Потопу, масивних метеоритів та лавових потоків. Але виникає інше питання. Якщо потрясіння і руйнування були настільки катастрофічними, то як Ной і все, що було в ковчезі, вижили?

Відповідь ми знаходимо в книзі Буття 8:1 : «І згадав Бог про Ноя».

Дійсно, Ной і ковчег вціліли завдяки Божій благодаті та турботі. Чи треба було для цього творити чудеса? Ні, Ковчег був цілеспрямовано спроектований.

Так само і сьогодні Божа турбота не потребує чудес, щоб тримати Землю в космосі з потрібною швидкістю обертання і на потрібній відстані від Сонця. Можливо, ми не станемо свідками подібних катастрофічних потрясінь, як при Потопі, але всі наші побоювання ведуть до Ісуса, який 2000 років тому запевнив нас: «І коли польову ту траву … Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! »(Матвія 6:30).

Подібно до Ноя, ми не повинні боятися страшних подій, які можуть чекати на нас завтра, адже  наш Творець, наш Бог обіцяв піклуватися про своїх дітей.

 

Автор: Д-р. Ендрю А. Снеллінг

Дата публікації: 12 лютого 2017

Джерело: Answers in Genesis

 

Переклад: Франковська В.

Редактор: Тупчієнко В.

Д-р Ендрю А. Снеллінг має ступінь доктора філософії в галузі геології Університету Сіднея, працював науковим консультантом-геологом в Австралії та Америці. Автор численних наукових статей, доктор Снеллінг на разі очолює дослідження від імені організації «Відповіді у Бутті» (США).

 

Посилання:

  1. Andrew A. Snelling, “SiftingThroughLayersofMeaning.”Answers 4 (2015): 30–36, https://answersingenesis.org/geology/rock-layers/sifting-through-layers-meaning/.
  2. Andrew A. Snelling, “Doesn’ttheOrderofFossilsintheRockRecordFavorLongAges?” inTheNewAnswersBook 2, ed. KenHam (GreenForest, Arkansas: MasterBooks, 2008), pp. 341–354, https://answersingenesis.org/fossils/fossil-record/doesnt-order-of-fossils-in-rock-favor-long-ages/.
  3. Andrew A. Snelling, “A ComplexGeologicPuzzle.”Answers 9 (2): 70–74. https://answersingenesis.org/geology/a-complex-geologic-puzzle/.
  4. Andrew A. Snelling, “Fossilized Footprints—A DinosaurDilemma,”Answers 4 (2010): 64–67, https://answersingenesis.org/dinosaurs/footprints/fossilized-footprints-a-dinosaur-dilemma/, andAndrew A. Snelling, “PaleontologicalIssues: DecipheringtheFossilRecordoftheFloodandItsAftermath,” In Grappling withtheChronologyoftheFlood, eds. Steven W. BoydandAndrew A. Snelling (MasterBooks, GreenForest AK, 2014), pp. 145–185.
  5. Tim L. ClareyandWerner J. Davis, “FloodHistoryasRecordedintheSedimentaryMegasequencesofAfrica,”Creation ResearchSocietyQuarterly 1 (2015): 55.

 

Написати коментар