Потоп Ноя і ковчег
Категорії / Креаціонізм / Потоп Ноя і ковчег / Як міг люблячий Бог послати Всесвітній потоп?

Як міг люблячий Бог послати Всесвітній потоп?

Джерело: creation.com

Одна людина надіслала нам лист із запитанням:

«Як міг Бог любові послати потоп Ноя? Як на рахунок всіх невинних людей (дорослих і дітей), які потонули?»


Шон Дойл з Міжнародної креаційної місії (CMI) відповідає:


Дякуємо за Ваше запитання.

Зустрічне запитання: як ми можемо обґрунтувати любов без Бога любові? Це неможливо. Бог — найвище Добро, і саме Він є стандартом, який визначає добро та любов. Отже, перед тим як почати відповідати на саме питання, нам слід зрозуміти, що без Бога у нас немає підстав нарікати, що Він порушив ті чи інші моральні принципи, оскільки сам Творець є основою моралі.

Проте слід пам’ятати, що Бог також справедливий. У дні Ноя фактична більшість людей була зіпсована; саме через це відбувся суд, яким став Всесвітній потоп. (Буття 6:5-6, 11-13). Бог бачив усю картину і його дії відповідали кінцевій меті. 

Стосовно невинних людей, давайте з’ясуємо, чи були невинними дорослі. В 6-му розділі Буття поверхнево розповідає про моральний стан більшої частини людей в часи Ноя. Ситуація виглядає набагато серйозніше за просте теологічне твердження, що всі ми грішні (Римлянам 3:23). Писання каже, що світ в дні Ноя був надзвичайно зіпсований та повний насилля (Буття 6:11).

Але як щодо дітей? Давайте припустимо, що діти були невинні або не досягли того віку, щоб самостійно нести відповідальність за речі, через які Бог послав Потоп (за аналогією з тим, коли євреї, які були молодші 20 років, не несли відповідальність за непослух у пустелі: Числа 14:29). Але як могли діти вижити без своїх сімей? Бог не скасував закономірності відносин між людьми в контексті Потопу. 

Люди — соціальні істоти і завжди живуть в тісно пов’язаних спільнотах. Діти завжди залежать від своїх сімей в усьому, що стосується базових життєвих потреб. Більше того, Бог не взяв і просто не вбив окремих людей, які були джерелом проблем; проблема була систематичною і стосувалася всієї людської культури. 

Бог бачив, що цю культуру було неможливо змінити чи переробити (так як люди того часу говорили на одній мові, ймовірно, це означає, що усі люди мали однакову культуру). Відтак не було іншого вибору, крім викорінення всієї культури (Буття 6:11-13 UMT):

«І зіпсувалася земля в очах Божих. Запанувало на ній насильство. Поглянув Бог на землю. Вона була загублена людьми, які занапастили й життя свої. І мовив Бог Ноєві: Я вирішив покласти край усьому живому за те, що люди залили землю насильством. Я знищу землю».

Це схоже на ситуацію з Єрихоном під час завоювання (Ісуса Навина 6:17-21), коли ціле місто мало бути знищене, або амаликитян у дні Саула (1 Самуїла 15:1-3). Корпоративне (спільне) покарання, як у прикладах вище, часто мало місце в Біблії у Старому Заповіті, як пояснює д-р Джонатан Сарфаті у своїй роботі «Чому люблячий Бог дозволяє смерть і страждання?»:

«Стиль мислення Західної культури базується на індивідуалізмі, але Біблія має більш колективний характер, як і більшість інших культур на землі сьогодні. Це пояснює частоту спільних покарань у Біблії».


Сподіваюсь, це допоможе Вам, 

Шон Дойл, Міжнародна креаційна місія (Creation Ministries International).

Вас також може зацікавити: