Основи креаціонізму
Креацентр > Статті > Основи креаціонізму > Cтворення світу: п'ять років потому

Cтворення світу: п'ять років потому

Як виглядала Земля через п'ять років після Створення? Необхідно сотні тисяч років, щоб скеля перетворилася на пісок і грунт, а море вимило пляж – так стверджують геологи. Якщо це правда, то на Землі, коли їй було всього п'ять років, не було ні пляжів, ні ґрунту. Але чи так це?

У 1963 році біля берегів Ісландії, на глибині понад 100 метрів, в холодні води Атлантики початку виливатися розпечена вулканічна порода. До 1967 року 2 кубічних кілометра гарячої породи перетворилися на новісінький острів, який отримав назву Суртсей (Surtsey island).

На наступне літо на острів прибула група дослідників. Вони виявили, що море розмило понад 100 метрів поверхні базальтової скелі, а в деяких частинах острова утворилися стометрові пляжі – і все це сталося менше ніж за 5 років! На північній стороні острова пісок, який щойно утворився вже сформував косу, яка простяглася майже на 300 метрів.

В 1967 р, коли припинилося виверження вулкану, площа острова Суртсей становила 2,7 квадратних кілометра. На сьогодні вона зменшилася вдвічі. Хоча 154-метрову вершину на острові формує тверде базальтове ядро, завдяки чому острів повинен бути більш стійкішим, геолог Свейн Якобсон з товариства дослідження острова Суртсей вважає, що рівнини острова з вулканічного попелу будуть повністю змиті приблизно за століття. І в цьому теж є свій урок: швидка ерозія свідчить про молодий вік світу.

На острові Суртсей еволюційна парадигма не мала ніякої передбачувальної цінності. «Тут не було ніякої складної еволюційної адаптації до навколишнього середовища і навіть не спостерігалося реплікації екосистем сусідніх островів»¹. І все це надзвичайно здивувало біологів-еволюціоністів. Ці вчені, які повинні були отримати певні уроки з повторного заселення рослинами гори Сент-Хеленс (США) після виверження вулкану в 1980 р, знову недооцінили здатність творіння заново заселяти зруйновані ділянки.

Першими острів Суртсей заселили комахи. Подібно до того, як вертолітні команди, які перші приземлилися в зоні катастрофи на горі Сент-Хеленс, повідомляли про те, що їх переслідували мухи, так і люди, які вперше ступили на острів Суртсей в 1964 р, розповідають, що на березі їх зустрічали мухи. Як і на горі Сент-Хеленс, на острові Суртсей були виявлені павуки, які літали в повітрі на шовкових павутинках. Інші види комах потрапили на Суртсей по морю разом з пучками трави. Деякі крихітні комахи прибилися до берегу разом з плаваючими острівцями.

У 1970 р на острові Суртсей почали гніздитися птахи, а пташенята у них стали з'являтися вже через три роки після того, як зупинилось виверження лави. Першими острів заселили такі морські птахи, як буревісники (Fulmarus glacialis) і кайри (Uria), які будували собі гнізда з гальки й трималися ближче до скель. А восени 1985 року на острів прилетіла пара великих мартинів (Larus fuscus), які спорудили собі на низинах з лави гніздо з рослин. На наступний рік вони повернулися на острів в супроводі інших своїх родичів й тепер на острові мешкає постійна колонія цих птахів з понад 300 пар.

Птахи допомогли острову Суртсей з озелененням. Пуночки (Plectrophenax nivalis) приносили в своїх шлунках з Британії насіння розмаринового вересу й це насіння, змішане з пташиним послідом, дуже швидко проростало. Тепер поруч з місцем проживання колонії мартинів вдалину розстеляється «яскраво-зелена оаза». Зараз на зелені острова пасуться гуси, й цей цикл триває. Рослини підтримують життя комах, які приваблюють птахів, що приносять насіння нових рослин. Відповідно до висновку Ісландського інституту природної історії, «тепер на острові Суртсей присутня повністю функціонуюча екосистема».

На сьогодні острів безлюдний. Єдине місце, де присутність людини дозволена – це невелика хатинка для дослідників, яким потрібно заночувати на острові. Всі відвідувачі оглядаються для гарантії, щоб ніякі насіння або тварини не були внесені людьми в цю екосистему.

Своїм існуванням острів Суртсей доводить, що еволюціоністи помиляються. Він також неймовірним чином демонструє нам, як після Потопу рослини й тварини могли так заселити світ, як ми бачимо це сьогодні.

Якби геологи не знали, що острову Суртсей – менше п'яти років, вони б напевно вирішили, що його вік обчислюється тисячами або навіть сотнями тисяч років. Адже багато геологів, які заперечують біблійне літочислення, наводили приклади піщаних пляжів як доказ того, що історія Землі налічує мільйони років.




В написанні були використані матеріали з ресурсу http://www.origins.org.ua/, а також статті Óskarsson B. V. et al., (2020), Erosion and sedimentation in Surtsey island quantified from new DEMs, June 2020, Surtsey Research 14:63-77


Автор: Бабицький О.   


Посилання:

  1. Pierce F. (2006, Jan 18). The Island Consuming Fire, New Scientist, 189(2536): 48–49.

Вас також може зацікавити:

Підпишись на розсилку