На висоті Тибетського плато повітря розріджене, а холод пробирає до кісток. Ви думаєте, що це якась пустка, але Бог створив могутнього звіра, для якого ці екстремальні умови — рай.

Тибетське плато — це вершина світу. Піднімаючись до хмар на висоту 5,5 км, відчувається дефіцит води та дуже розріджене повітря, а температура постійно падає до -40℃. У цій скелястій та незахищеній від вітру місцевості не видно жодного дерева. Навіть зазвичай витривалі чагарники змагаються з суворими умовами в боротбі за життя.

Проте, як би неймовірно це не звучало, тут живуть багато масивних кудлатих істот — яки. Вони харчуються мініатюрними листочками і травою. Дикі самці можуть досягати більше 3,25 м в довжину і понад 2 м у висоту, враховуючи горб на спині. Середня вага такого яка становить близько 1 тонни.

Щільне вовняне підшерстя та волохатий шерстяний покрив допомагають домашньому яку (Bos grunniens) витримувати жахливий холод, характерний для цього віддаленому регіону Азії. Яки можуть з легкістю витримати температуру -40°, позначку, на якій температура за Фаренгейтом та Цельсієм мали б однакові значення, звичайно, якби термометр зміг їх показати. Незалежно від температури ці тварини можуть купатись в озерах і річках.

Домашній як (Bos grunniens) на краю скелі. Джерело фото: Wikipedia.

Так, це велика рогата худоба, але вона не пасеться на скотному дворі, як ми могли б собі уявити. Дикі яки — найбільші існуючі представники сімейства великої рогатої худоби. (Самки приблизно утричі менші від самців у розмірі та вазі.) Незважаючи на свій страхітливий вигляд та вражаючі роги, як — досить полохлива велика рогата худоба. Зустрівшись з людиною, він, швидше за все, просто втече.

Тварини не просто змушені витримувати холод, їхні організми також повинні функціонувати, знаходячись у розрідженому гірському повітрі. Середовище існування мешканців цих районів знаходиться на висоті від 4 000 до 6 000 м над рівнем моря; тут дуже мало кисню, а рослинне життя нечисленне. Лише деякі тварини можуть вижити на цій висоті. Тим не менш, завдяки турботі Творця, яки по-різному пристосовуються до життя на висотах Тибетського плато.

Яки мають кремезну статуру, короткі ноги та широкі копита, які перетворюють їх на відмінних альпіністів: їм вдається долати великі відстані у пошуках їжі. Серце та легені більші за розміром, ніж у великої рогатої худоби, яка живе на нижчих висотах. Великий розмір цих органів дозволяє прокачувати більше крові та вбирати більше повітря. Крім того, тіла яків продовжують виробляти спеціальний гемоглобін, який був ще у лоні матері. Він дозволяє брати більше кисню з легенів і доставляти його в тканини тіла, незважаючи на складні умови навколишнього середовища (але про це пізніше).

Успіх яків у високих Гімалаях дозволив людям також оселитись на цих висотах. Фактично, протягом тисяч років яків тримали як домашню худобу. На відміну від своїх диких родичів, яким характерне темне забарвлення від темно-коричневого до чорного, свійські яки значно менші за розміром і мають більший спектр відтінків шерсті. Ці тварини є основою життя людей, що живуть на великій висоті, особливо тибетців. Яки дають молоко, вовну та м'ясо. Висушений кал використовується як паливо. Вони переносять вантажі і навіть можуть бути осідлані. У деяких регіонах катання на яках — традиційна форма розваг під час свят.

Тибетці часто використовують яків для перевезення вантажів. Фото: cameroonjb.

Яки слугують надійним видом транспорту у складних умовах гірської місцевості. Фото: Hugh Dickson

Як з’явились яки?

Наскільки відомо, до Ноєвого потопу таких високих гірських хребтів не було. Гімалаї утворені з шарів осадових порід, які нанесли води Потопу. Пізніше рухи земної кори підняли ці шари на висоту, яку ми бачимо сьогодні. То як же так сталось, що такі чудові істоти заселили цей холодний, віддалений регіон, що знаходиться в тисячах кілометрів від Арарату?

Біблія розповідає, що спочатку Бог створив усі живі створіння Землі «за родом їх» (Буття 1:20-28). Кожен рід земних тварин був створений на День 6, тоді ж, коли було створено людину. Хоча детального опису немає, ми знаємо, що ці істоти були створені для того, щоб розмножуватись і наповнювати Землю. Наповнення Землі відбулось не лише після створення, це сталося знову після того, як усі, хто вижив, зійшли на землю після Потопу (Буття 8:15-19).

За Біблією малось на увазі те, що істоти будуть розмножуватись лише за своїми родами. Так є сьогодні, і так було завжди. Оскільки яки можуть схрещуватись з європейською домашньою худобою та з далеким родичем, американським зубром, виявляється, що усі ці тварини відносяться до одного створеного роду. Сюди відноситься також африканський буйвол, зебу та бик гаур (Південна Азія). Насправді, велика рогата худоба, яка вийшла з ковчегу, плодилась і наповнювала Землю від трав'янистих рівнин до тропічних лісів та холодних гір!

Перші викопні рештки яків відносять до плейстоцену — часу льодовикового періоду, який настав після Потопу. Згадки про яків знаходять у китайських записах, які датують четвертим століттям до нашої ери. З цих записів стає зрозуміло, що свійські яки вже тоді стали надзвичайно важливими в житті народу Цян, який вирощував цих тварин. Малоймовірно, що ці люди без допомоги яків коли-небудь змогли б заселити Тибетське плато.

Різноманітність в межах роду

Зрозуміло, що Бог наділив цих істот певними особливостями, які допомагають пристосуватись до різних умов існування та заселяти різні території. Про це яскраво свідчить різна висота тварини, вага та пропорції тіла. Довжина, щільність та колір шерсті різних особин також відрізняються між собою. Деякі варіації були створені на початку, інші виникли в процесі розмноження та наповнення Землі (наприклад, деякі відтінки кольорів вважають наслідком мутацій).

Дикий як на пасовищі гірського плато. Фото: Treehugger

Різноманітність цих та інших функцій не тільки сприяла пристосуванню тварин до умов навколишнього середовища, але могла бути корисною для людей, оскільки з допомогою цих істот ми задовольняємо наші різні потреби. Наприклад, шерстяний покрив не тільки дозволяє тварині витримувати низькі температури, але й може приносити користь людині. 

З м’якого підшерстка роблять теплий одяг, щоб захиститись від холоду. Підшерсток легко вичісується з хутра тварини навесні, коли вони линяють. Пастухи використовують довшу шерсть для виготовлення поясів або мотузок. Не дивно, чому ця тварина така популярна в гірських районах Азії!

Яки пристосувались до життя на великих висотах. Вони спокійно живуть у тих регіонах, де інша худоба ледве виживала б. Однак у всьому є свої недоліки. Наприклад, якам не комфортно в жаркому, засушливому кліматі, до якого пристосувалась зебу.

На сьогодні більшість великої рогатої худоби, включаючи свійську, має своє призначення: деяку вирощують тому, що вона дає багато молока, а іншу тримають заради м'яса. Перевага яків полягає не тільки в їхньому призначенні, але й у хорошому пристосуванні до певних областей на Землі. У всьому одночасно бути найкращим неможливо, тому Бог дав людям можливість розводити різні види великої рогатої худоби, яка має свої певні особливості та переваги.

Особлива «високогірна» кров

Низка факторів впливає на вдалу адаптацію до великих висот. Один з таких факторів — добре вивчені зміни в гемоглобіні. Гемоглобін — це особливий білок у еритроцитах, який зв'язується з киснем, що дозволяє переносити кисень кровоносними судинами і доставляти його в різні частини організму.

Цей процес насправді є трохи складнішим, ніж здається. Гемоглобін повинен щільно зв’язатись з киснем, коли його забирає, але він також повинен змогти «відв’язатись», коли прийде час віддати кисень у тканину. Ідеальне «захоплення» відбувається по-різному залежно від умов.

Зазвичай, ссавці виробляють кілька типів гемоглобіну протягом усього життя. Міцність зв’язку з киснем відрізняється на кожному етапі розвитку від ембріона до дорослої особини. Наприклад, гемоглобін плода зв'язується з киснем сильніше, ніж гемоглобін дорослої особини. Це допомагає дитині «вхопити» більше кисню з крові матері. Після народження гемоглобін дитинчати зазвичай починає функціонувати як гемоглобін дорослого, оскільки джерелом кисню стають легені.

Навіть після народження, у різних обставинах гемоглобін повинен щільно зв'язуватися з киснем. Така активність, як біг або пологи, може змінювати температуру тіла та рівень рН, а це впливає на здатність гемоглобіну зв'язуватися з киснем. У відповідь на ці зміни організм виробляє хімічні сполуки, кофактори, які регулюють міцність зв'язування. Така складна система повинна існувати з самого початку для того, щоб кожна істота вижила, а мати успішно дала потомство. Цей тип регулювання функції організму відомий як фізіологічна адаптація. 

Існують також й інші види фізіологічної адаптації, які допомагають нашому організму впоратись з висотою, якщо ми відвідуємо такі місця, як столиця Еквадору Кіто (2800 метрів над рівнем моря).

Два яки вирішують суперечку. Фото: Gary Paisley

Як і інші тварини, котрі дуже добре пристосувались до висоти, яки мають відмінності у гемоглобіні. Дорослі особини можуть виробляти від двох до чотирьох різних типів гемоглобіну, плід також може виробляти два види. Це незвично, оскільки більшість ссавців виробляють лише один вид цього білка. 

Крім того, дорослий як продовжує виробляти гемоглобін, який властивий для плоду! Це дає більше можливостей підтримувати постійну подачу кисню.

Створений Богом, щоб жити і реагувати на навколишнє середовище

Адаптація — характерна риса життя. Протягом свого життя живі організми реагують на довкілля, і для цього існують конкретні типи реакцій, які дозволяють вижити та процвітати в умовах різних екологічних ситуацій. Але адаптація немає нічого спільною з еволюцією одного типу організму в інший, що по суті неможливо без складної перебудови цього організму.

Багато адаптивних змін відбувається протягом життя істоти. Наприклад, усі ссавці мають складну систему органів чуття та нервів, які регулюють різні параметри, включаючи рівень кофакторів у крові, що дає змогу змінювати здатність «зчеплення» гемоглобіну у відповідь на зміну умов життя. Фізичне навантаження, вагітність та зміни концентрації кисню викликають скоординовані зміни в організмі.

Оскільки гемоглобіну «все в одному» не існує, Бог створив істот так, що протягом життя функції їхнього організму змінюються. Це свідчить про те, що Творець піклується про нас і тому Він усе передбачив. Без цього тварини не змогли б розмножуватися. Дивовижна складність цієї контрольованої фізіологічної адаптації надихає та викликає неймовірний захват!

Очевидність турботи Творця

Світ навколо нас свідчить про свого чудового Творця (Римлянам 1:20). Незважаючи на вигадки про те, що природні механізми здатні створити такі неймовірно продумані створіння, не існує жодного відомого механізму, за допомогою якого це могло відбутись. Тільки нескінченно мудрий Дизайнер міг побудувати усе живе незкінеченно детально та неймовірно продумано.

Звичайно, спостерігаються відмінності всередині сімейства великої рогатої худоби, так само як і всередині багатьох інших сімейств. Яки були наділені рядом функцій, котрі допомагають їм адаптуватися до життя в холодних гірських регіонах. Тільки Творець міг продумати такі відмінності. Він умисно наділив Свої творіння механізмами реагування на мінливі умови та здатністю наповнювати Землю.

Незважаючи на дивовижність змін, ми не спостерігаємо перехід одного роду тварини в інший протягом життя. Натомість адаптації показують, що за Божим задумом представники одного роду тварин можуть мати властиві тільки їм особливості та характеристики і так наповнювати Землю. Відмінності також з користю служать людям і дають їм різноманітні можливості, оскільки ці дари також продумані Творцем.

Люди, народжені жити в горах

На висоті 4,5 тис. метрів концентрація кисню на 40 % менша ніж на рівні моря. Більшість людей швидко втомлюються і страждають від головного болю. У відповідь тіло виробляє більше червоних кров'яних тілець, які переносять кисень у крові. Але ця зміна може призвести до гірської хвороби, яка супроводжується характерним головним болем, запамороченням та нудотою.

Люди, що мешкають у високих горах Тибету. Фото: Natallia Yaumenenka з Thinkstockphotos.com

Це величезна проблема для альпіністів. Коли європейці почали з’їжджатись до Гімалаїв, щоб підкорити найвищу гору світу, вони були здивовані тим, що низька концентрація кисню не була проблемою для місцевих жителів. Тому гідами альпіністів були тибетців. Насправді, саме тибетці (а точніше представники народу шерпів) допомогли Едмунду Хілларі досягнути вершини гори Еверест у 1953 році.

Пізніші дослідження виявили, що така пристосованість місцевих є їхньою перевагою відносно інших людей, які живуть на нижчих висотах. Наприклад, тибетці можуть дихати швидше, що дозволяє наповнювати легені більшою кількістю кисню. Цікаво, що кількість еритроцитів у крові цих людей така ж, як у людей, які живуть на нижчих висотах. Це, власне, і захищає їх від гірської хвороби.

Гемоглобін місцевих жителів такий самий, як і в інших. Але ген, що контролює реакцію організму на висоту, змінився. Мутація в тибетській ДНК змінила те, як їхні тіла контролюють ген «супер-атлета» (EPAS1). Цей ген відповідає за утворення білка, який відчуває концентрацію кисню і підлаштовує інші системи в організмі, коли концентрація кисню падає занадто низько.

Як тибетці набули такої можливості, якщо вони живуть на Тибетському плато лише три тисячі років? Зрозуміло, що Бог заклав у наші тіла можливість здійснювати дбайливо контрольовані зміни, оскільки нащадки Ноя повинні були заселити Землю і пристосуватись до різних умов життя.

Неймовірний холод

Температура може впасти до -40°С, а це, в свою чергу, може вбити більшість ссавців. Але організми яків запрограмовані на збереження тепла.

• Компактне тіло з короткою шиєю, короткими ноги, маленькими вухами і коротким хвостом.
• Товста і груба шерсть.
• Ізоляційний короткий підшерсток.
• Шар жиру під шкірою.
• Потові залози працюють тільки на морді.

Низька концентрація кисню

Концентрація кисню на 40% нижча, ніж на рівні моря. Організм яків налаштований на споживання більшої кількості кисню.

• Велика грудна клітка дозволяє вдихати більше кисню.
• На 1-2 пари ребер більше, ніж у великої рогатої худоби (всього 14-15).
• Великі легені поглинають більше кисню.
• Велике серце перекачує більше кисню.
• Особливий вид гемоглобіну захоплює більше кисню.
• Більша швидкість дихання.

Складний рельєф місцевості

Тибетське плато вкрите небезпечними скелями і болотами. Тому яки мають міцну будову тіла.

• Міцні, роздвоєні копита.
• Короткі, міцні ноги.
• Спокійна реакція при небезпеці.

Обмежена кількість їжі

Короткий період росту зелені та трави змушує яків їсти все, що є в наявності — не лише траву, як це робить інша велика рогата худоба, а й також чагарники. У них є спеціалізовані зуби для цього і навіть шлунок, який здатний перетравити і те, і інше!

• Великий перший шлунок (травний орган жуйних) дозволяє з’їсти багато трави.
• Пухирчастий язик захоплює високу траву.
• Плоскі передні зуби відкушують короткі рослини максимально близько до кореня.
• Тонкі, гнучкі губи витягують кущові рослини.

Сонячна радіація

Високогірна розріджена атмосфера не блокує смертельне сонячне випромінювання. Тому темні кольори яків блокують сонячні промені.

• Темні пігменти в шкірі.
• Переважно чорна шерсть.