Сутінки спадають на ферму, і більшість тварин влаштовується на ніч у старому червоному сараї. Проте для деяких незваних мешканців день тільки починається. Висячи вниз головою, їх щебетання наповнює сінник в той час, коли вони готуються до відльоту. Через відкриті скошені двері сараю вони вилітають сотнями. У цей момент, сова, що очікує, пікірує вниз і хапає одну з них. Але коли ці спритні створіння літають поодинці, їх важко спіймати.

У повітрі великі коричневі кажани кидаються в один бік, а потім в інший, переслідуючи комах. Будучи єдиними по-справжньому літаючими ссавцями, кажани добре підготовлені для полювання. Їх крила можуть ненав'язливо маневрувати, різко змінювати напрямок і швидко несту тварину, досягаючи позначки 60 км/год.¹ 

Великі коричневі кажани також використовують свій 30-см розмах крил як сітку для ловлі комах.² Здобич кажанів складається зі шкідливих комарів і сільськогосподарських шкідників, таких як огіркові жуки.³ Але як кажани можуть розгледіти крихітних комах в темряві?

Більшість видів, включно з великими коричневими кажанами, використовують ехолокацію, щоб відчувати своє оточення та націлюватися на здобич. Вони надсилають ультразвукові сигнали, які відбиваються від навколишніх об'єктів, а відбиту звукову хвилю вони розглядають як своєрідну звукову карту. Ці високочастотні звуки, зазвичай, не чутно людським вухом, але крик кажанів може досягати інтенсивності 137 децибел, що перевищує гучність на рок-концерті.⁴ Через це кажанам доводиться скорочувати вушні м’яза, щоб захистити свої вуха.⁵

Молоді особини жадібно очікують на повернення матері з полювання. Матері колоній повинні їсти приблизно стільки ж, скільки важать їхні тіла⁶ або навіть більше, щоб годувати сліпих і нелітаючих малят,⁷ які залежать від них. Після того, як тварини нагодували себе, вони повертаються до сараю. Щебет і писк наповнюють сінник, коли самки шукають своїх маленьких дітей серед сотень інших кажанів. Дивовижно, але вони здатні знайти своїх за звуком та запахом.⁸ 

Якщо дитина-кажан випаде зі свого сідала, вона починає пищати, благаючи про допомогу. Перед тим, як фермерська кішка знайде її, мати-кажан піднімає дитинча і повертає у безпечне місце .

Як і інші ссавці, кажани виховують свій молодняк і мають волосся, яке вони витончено стрижуть. Крім коричневої шерсті, великі коричневі кажани мають чорні крила, собакоподібні морди з гострими зубами і кумедні вуха, як у чихуахуа. Коли сонце піднімається над рядами кукурудзи, нічні кажани засинають і чекають наступного полювання.

Цікаві факти про кажанів

• Кажани відносяться до рукокрилих, назва походить від грецьких слів, що означають «ручне крило». Структура крила кажана схожа на структуру руки і кисті людини.
• Різних видів кажанів налічують більше 1000, що складає близько 20% всіх видів ссавців. З цих видів майже три чверті харчуються комахами. Більшість інших харчується фруктами. Насправді, деякі тропічні рослини продовжують існувати тільки тому, що кажани поширюють їх насіння. Одні кажани харчуються нектаром квітів за допомогою довгих язиків, а також сприяють запиленню. Невелика кількість видів харчується хребетними тваринами, наприклад, жабами. Тільки три види п’ють кров. Два з них харчуються кров'ю птахів, а інші — кров'ю ссавців, таких як корови і, рідше, людей. Кількість крові, яку ці кажани-вампіри випивають щоночі, настільки мала (близько однієї столової ложки),⁹ що їхній укус не загрожує життю людини, за винятком випадків, коли вони несуть сказ. Три види кажанів-вампірів живуть у Центральній та Південній Америці. Вчені вивчають антикоагулянти в слині кажанів-вампірів, щоб розробити на їх основі речовину, яка зможе розчинити згустки крові у людей з інсультом.
• Найменший кажан (а також найменший ссавець) — свиноносий кажан Кітті або кажан-джміль, який має лише 3 см в довжину. Найбільший кажан — гігантська коронована летюча лисиця з Філіппін, яка важить близько трьох кілограмів і має розмах крил приблизно 1,8 м.
• Найбільша в світі колонія кажанів складається з більш ніж 20 мільйонів особин у Брекенській печері в Техасі. Ця колонія може з’їсти 250 тонн комах протягом однієї ночі. Ця величезна кількість не дивує, якщо врахувати, що один маленький коричневий кажан може спіймати понад 600 комарів за одну годину.
• Фермери використовують багатий на поживні речовини послід кажанів, який називається Гуано, як добриво для своїх полів.
• Щоб вижити в зимові місяці, багато кажанів мігрують на південь або впадають у сплячку. Ці тварини мають неймовірну здатність орієнтуватися, а сірі кажани подорожують до кількох сотень кілометрів, щоб досягти певної печери для сплячки.¹⁰ Дослідження показують, що кажани можуть відчувати магнітне поле Землі, що допомагає їм орієнтуватися.¹¹
• Загрозу для кажанів складають такі хвороби, як синдром білого носа, хижаки, такі як яструби та змії, і навіть такі споруди, як вітрові турбіни. Багато молодих кажанів не переживають першу сплячку, оскільки вони не запасають достатню кількість жиру. Але загалом кажани можуть жити понад 20 років.

Божий дизайн

Ваш друг-еволюціоніст вивчав, що кажани розвинулися мільйони років тому від маленького, нелітаючого ссавця, подібного до землерийки або білки. Якимось чином, випадкова мутація та природний зробили все правильно і з часом шкіра розтягнулася, сформувавши крила з точною структурою кісток, м'язів та нервів для унікального літаючого механізму кажана. 

Така складна зміна за допомогою некерованих випадкових процесів, що не мають мети, не настільки проста, як могли б уявити еволюціоністи. 

Доктор Ренді Галуза пояснює:

«Крила кажанів мають унікальні властивості у складі, формі та рухах. У польоті надзвичайно еластична шкіра крила циклічно стягується ближче до тіла, потім швидко витягується в точно скоординованих рухах. Надзвичайно добре синхронізовані швидкі м'язи, що скорочуються, спритно модулюють взаємодію між кістками в десятках суглобів, що дозволяє чітко змінювати рухи крил. Таким чином, на повільних швидкостях кажани можуть швидше підніматися та мають більшу маневреність, ніж багато птахів».¹²

Якщо кажани, єдині літаючі ссавці, еволюціонували, то свідчення перехідних істот мали б бути в палеонтологічному літописі. Тим не менше, найперші кажани, зазначені у палеонтологічному літописі, мають повністю розвинені крила та інші характерні риси кажанів. Наприклад, Palaeochiropteryx tupaiodon (ранній рукокрилий) був одним з перших кажанів, які мали структуру внутрішнього вуха, що присутня у сьогоднішніх кажанів — це дозволяє використовувати ехолокацію. 

Знайдені скам’янілості кажанів, які, можливо, не володіють ехолокаційними здібностями, не є аргументом для еволюції, оскільки цілий підряд кажанів сьогодні — криланові (megabats) — не використовують ехолокацію (усі, крім одного роду).

Відмінність криланових і простих кажанів (microbats) є загадкою для еволюціоністів. Незважаючи на те, що два підряди мають багато спільних рис, відмінності заперечують походження від спільного предка. Деякі еволюціоністи зараз вважають, що два підряди еволюціонували незалежно одне від одного. Деякі вважають, що криланові можуть мати спільного предка з приматами, тому що обидва мають мозок із складними зоровими шляхами.

З креаційної точки зору, подібність між мозком криланових і приматів чи ехолокацією кажанів та дельфінів легко пояснити. Такі подібності не показують ні паралельної (конвергентної) еволюції, ні спільного предка, а скоріше демонструють загальний дизайн. Бог створив тварин з аналогічними структурами, але унікальними характеристиками, щоб виконувати своє призначення та розмножуватись (Буття 1:22).

Кажани, безумовно, наповнили землю, виконуючи важливу роль в поширенні насіння, запиленні і боротьбі з комахами. Тим не менш, багато людей бояться кажанів, як носіїв сказу та «кровопивців». Хижацтво тварин є результатом гріхопадіння. Через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а через гріх прийшла смерть. (Римлянам 5:12). І все-таки Бог послав Свого Сина, щоб він прожив бездоганне життя, помер і взяв покарання за гріх і воскрес з мертвих у перемогу для тих, хто звертається до нього в покаянні та вірі. 

«Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Римлянам 6:23).