Основи креаціонізму
Креацентр > Статті > Основи креаціонізму > Аналогія та геологія — «наука» Чарльза Лайєлла

Аналогія та геологія — «наука» Чарльза Лайєлла

 Для багатьох людей Чарльз Лайєлл був першим, хто застосував дійсно науковий метод до геології. Він сам стверджував, що його підхід був ньютоновським, заснованим на однорідності природи. Як закони, що керують рухом планет, так і закони, що керують геологічними процесами не змінюються з століття в століття. Отже, за аналогією, геоісторію завжди слід реконструювати, припускаючи, що минулі процеси завжди діяли так, як вони діють сьогодні, будучи того ж роду, маючи ту ж енергію та виробляючи ті ж ефекти. Використання Лайєллом аналогії, однак, було більше хаттоновськім, а не ньютоновським. У розумінні Лайєлла геологічних процесів переважав деїстичний погляд на «порядок природи», а не спостережна наука.

charles-lyell
 Мал. 1. Чарльз Лайєлл (1797-1875), чиї геологічні теорії зробили великий вплив на Дарвіна в його теорії еволюції.

 «Споглядання таких майбутніх революцій готує розум до того, щоб шукати в пам'ятках минулого ознаки аналогічного характеру».1

 За кілька років до написання першого тому «Основні початки геології»2 Чарльз Лайєлл прочитав «Аналогію релігії» єпископа Джозефа Батлера.3 Батлер стверджував, що єдиний спосіб отримати знання про духовний світ — проводити аналогії зі світом природним.4 Він також підкреслював сталість і однаковість природи, які, на його думку, неминуче виникають з існування єдиного божества.5 Особливий інтерес для Лайєлла виявилася заява, зроблена в ув'язненні Батлера:

«... очевидно, що хід речей, що потрапляє в поле нашого зору, пов'язаний з чимось, що пройшло, сьогоденням і майбутнім, які перебувають за її межами. Так що ми знаходимося, можна сказати, в середині плану ... в рівній мірі по відношенню до того, що було, що є зараз і що буде».3

 Насправді, проводячи ще більше аналогій, він стверджував, що, навіть якщо б початок був, неможливо було б побачити ніяких його ознак.

 Цитуючи цей уривок у статті, яку він написав для щоквартального огляду, Лайєлл висловив думку: «Жоден відділ науки ніколи не ілюстрував, або не підтверджував лінію аргументації, прийняту цим воістину філософським письменником більш задовільним чином, ніж геологія».6 Для нього теза Батлера була підтвердженням того, що зрозуміти минуле Землі можна за аналогією з сьогоденням.7 Тільки спостерігаючи процеси, що діють в даний час, і екстраполюючи їх назад в часі, можна правильно реконструювати геоісторію.

 Джеймс Хаттон (JamesHutton8,9), на роботі якого Лайєлл також побудував більшу частину свого мислення, стверджував, що Земля піддається, мабуть, нескінченним геологічним циклам. Континенти будуть розмиті та змиті у вигляді опадів в океанські басейни. Вони, в свою чергу, будуть підняті, створюючи нові континенти в місцях колишніх океанів. Аналогічним чином, еродовані райони колишніх континентів стануть новими океанами. Потім нові континенти будуть розмиті в нові океани ... нібито до нескінченності. В своїй «Теорії Землі» Хаттон писав:

 «Оскільки в природної історії цієї землі ми бачили послідовність світів, ми можемо з цього зробити висновок, що в природі існує система; подібно до того, як зі спостереження обертань планет робиться висновок, що існує система, за допомогою якої вони повинні продовжувати ці обертання. Але якщо послідовність світів встановлена в системі природи, то марно шукати щось більш високе в походженні Землі. Отже, в результаті нашого сьогоденного дослідження ми не знаходимо ні сліду початку, ні перспективи кінця».11

 У відповідності зі своїм Деїстичним світоглядом Хаттон доводив за аналогією, що циклічність руху планет повинна привести нас до висновку, що геологічні процеси Землі також циклічні. Він вважав, що Всесвіт притаманні «системи», які «пов'язані», відображаючи один одного в своїх характеристиках і поведінці.12 Більш того, як орбіти планет не мають ознак початку, їх не мають і процеси, що управляють на поверхні нашої Землі. Посилаючись аналогічно на астрономічні цикли, Лайєль стверджував, що геолог не повинен заперечувати, «що порядок природи з самих ранніх періодів був однаковим в тому ж сенсі, в якому ми вважаємо його однаковим в даний час».2,13 Твори Лайєлла були сповнені аналогій, причому слово «аналогія» (або «схожий») зустрічалося 192 рази в трьох томах «Основних початків». Іноді він використовував їх, як ілюстративні пристрої, щоб допомогти людям зрозуміти його аргументи. Однак не підлягає сумніву, що він також розглядав аналогії, як самі по собі причини перенесення понять з однієї області знання в іншу. На його думку, розуміння принципу в одній дисципліні — наприклад, астрономії — дозволило дізнатися щось про інші дисципліни — наприклад, геологію або біологію. Дійсно, для нього геологія та біологія були пов'язані з неорганічними процесами ерозії й осадження, паралельними процесам органічного розпаду та размноження.2

 У листі до свого друга Джорджа Пулетту Скроупу Лайєлл погодився з тим, що можна стверджувати за аналогією, що, оскільки види «почалися та закінчилися», у Землі теж міг бути початок. Насправді Лайєлл мало цікавився питанням про походження, вважаючи за краще питати, чи існують «докази прогресивного стану існування на земній кулі, ймовірність якого доводиться аналогією змін до органічного життя»14 (курсив оригінальний). Насправді, проводячи ще більше аналогій, він стверджував, що, навіть якщо б початок був, неможливо було б побачити ніяких його ознак.У вступній главі «Основних початків» він стверджував, що «геологія так само сильно відрізняється від космогонії, як міркування про створення людини відрізняються від історії».2 Як минуле людства стає все менш і менш видимим, коли ми подорожуємо далі в часі, так і минуле Землі. Повертаючись до паралелі між астрономією та геологією, він заявив:

 «Можливо, межа матеріальної Всесвіту існує, і все ж найпотужніший телескоп, який коли-небудь могла винайти людина, може лише відкрити нам міріади нових світів. ... Немає кінця [людському] погляду на той простір, який наповнений проявами творчої сили; чому ж тоді, простеживши історію Землі до найвіддаленіших епох, ми повинні з упевненістю очікувати, що коли-небудь виявимо ознаки початку часу, який був наповнений актами тієї ж самої творчої сили?»10

 Примітно, що Лайєлл проводив паралелі з такими далекими від геології предметами, як лінгвістика й економіка.15 Він знав, що мови безперервно та поступово змінюються, й це підтверджувало його погляд на Землю, як на стан безперервної, поступової зміни. Під економікою розуміються складні, збалансовані системи, в яких покупка здійснюється в одній області, а продаж — в інший. У його моделі геологічні процеси протікали аналогічним збалансованим чином, наприклад, з ерозією в одному районі й опадонакопиченням в іншому. Так само, як економіка функціонувала через численні невеликі обміни грошима, так і геологічні процеси, такі як ерозія та осадження, діяли по кілька крупинок за раз, а не через катастрофічні події. Отже, «закони економіки» відбивали та підтверджували його «закони геології».16 Подальші аналогії між геологією й економікою можна знайти в роботі Скроупа, який, можливо, мав такий саме вплив на Лайєлла, як і Хаттон,17 і у власних алюзіях Лайєлла на теорії виробництва та розподілу Рікардо.18

 Згідно Лайєлла, скам'янілості розповідали історію постійного народження та вимирання видів. У його міркуванні рослини та тварини були б створені (або виникли б у результаті природних процесів) у формі, спеціально пристосованої до навколишнього середовища. Потім, протягом тисячоліть, у міру зміни навколишнього середовища, вони б вимерли, лише щоб бути замінені новими видами. Вони не змінювалися поступово; замість цього, у міру того, як старі форми вимирали, якимось чином народжувалися нові. У відповідності зі своїм хаттоновскім, деїстичним мисленням Лайєлл навіть посилався на «закони, що регулюють порівняльне довголіття видів».Ці закони, на його думку, підкріплювалися аналогією з демографією:15 люди мають обмежену тривалість життя, тому, на його думку, розумно розглядати види, які існують тільки протягом обмеженої тривалості. І так само, як переписи фіксували зміни в популяціях людей, так і скам'янілості давали дані про «народження та вимирання видів». Як зауважив Радвік, Лайєлл «розглядав сукупність викопних видів молюсків, як безпосередньо та достовірно аналогічну людську популяцію». Однак звернення до такої аналогії, безсумнівно, було верхом непослідовності. Основна аксіома Лайєлла полягала в тому, що тільки що спостережувані в даний час процеси можуть бути використані для пояснення історії Землі; проте ніхто ніколи не повідомляв про інцидент народження нового виду.

Аналогія даних

 Для Лайєлла сила аналогії виправдовувала відмову від будь-якої кількості даних, якими б переконливими вони не були:

 «Коли ми не можемо пояснити пам'ятники минулих змін [уніформістськими процесами], завжди більш імовірно, що труднощі виникають через наше незнання всіх існуючих факторів, або всіх їх можливих наслідків у невизначеному проміжку часу, ніж те, що якась причина раніше діяла, яка перестала діяти ... Але якщо ми коли-небудь встановимо за допомогою недвозначних доказів, що деякі чинники в певні періоди минулого були більш потужними інструментами зміни по всійповерхні Землі, ніж зараз, то буде більш логічним з філософською обережністю припустити, що після певного проміжку спокою вони відновлять свою первісну силу, ніж вважати їх зношеними».2

 Навіть недвозначних доказів, видимих по всій поверхні Землі, було б недостатньо, щоб змусити коливатися уніформістську парадигму. Більш того, Лайєлл з готовністю визнав, що велика частина геологічного літопису вказує на катастрофічні, а не уніформістські процеси:

 «Сліди колишніх конвульсій на кожній частині поверхні нашої планети очевидні й вражаючі ... Якщо ці явища одного разу розпізнані, то здається природним, що розум повинен прийти до висновку не тільки про значні зміни в минулі століття, а й про періоди спокою та безладу, що чередуються — спокою, коли копалини тварин жили, росли та розмножувалися — безладу, коли шари, в яких вони були поховані, перемістилися з моря всередину континентів і ввійшли у високі гірські ланцюги».2

 Однак ці «сліди колишньої конвульсії», на його думку, були ілюзорними, що виникли через недосконалий запис. Подібно до того, як людські переписи показували б поступові зміни в популяціях, якби вони проводилися регулярно, так і геологічні «переписи» показували б поступові зміни в історії Землі, якби «книга геології» була більш конкурентоспроможною. Більш того, «сторінки» можуть бути знищені наступною ерозією.12

 Мал. 2. Жахливі зміни. Карикатура Генрі де ла Беша, що висміює віру Лайєлла в те, що динозаври повернуться, щоб знову заселити Землю в якусь майбутню епоху. Лайєль тут карикатурно зображений, як «професор іхтіозавр», обговорює людський викопний череп.21

Повернення динозаврів

 В основі моделі Лайєлла лежала точка зору, що історія Землі була ненаправленою. Більш того, на його думку, циклічні не тільки геологічні процеси, але й флори та фауни Землі. Спираючись на аналогію щорічних циклів теплішої і прохолодної погоди (літо й зима), він стверджував, що існує також «великий рік»,10 в якому континенти будуть відчувати мільйони років більш теплої погоди, а потім мільйони років більш прохолодної погоди:

 «Тому можна очікувати, що влітку "великого року ", який ми зараз розглядаємо, на островах широкого океану, переважатиме деревна папороть і рослини, родинні пальмам і деревним травам, у той час, як дводольні рослини й інші форми, найбільш поширені в даний час в помірних районах, майже зникнуть з Землі. Тоді можуть повернутися ті роди тварин, про яких збереглися пам'ятники в стародавніх скелях наших континентів. Величезний ігуанодон міг з'явитися в лісі, іхтіозавр у море, в той час як птеродактиль міг знову пурхати через зарості папоротей».2

 Що стосується повернення динозаврів, Лайєлл писав більш впевнено в листі до Мантелла: «Всі ці зміни повинні відбутися в майбутньому знову, й ігуанодони та їх родичі повинні так само безперечно жити знову на широті Кукфілда, як вони це зробили [курсив додано].19 Кукфілд був селом в Західному Сассексі, де Мантелл виявив скам'янілі останки ігуанадона.20 Згідно Лайєллу, вони, безсумнівно, знову будуть жити там — вид, що висміює Генрі де ла Беш (мал. 2).

 Лайєлл і Ньютон

 Немає сумнівів, що в назві свого трактату «Основні початки геології» Лайєлл мав на увазі принципи Ньютона. Найбільший британський вчений створив фундаментальну наукову розвідку в області математики та фізики. Так само Лайєлл стверджував, що привніс справжню науку в історію Землі. «Хаттон працював над тим, щоб надати геології певні принципи, — писав він, — як Ньютон досяг успіху в астрономії».2 Ньютоновська наука була твердо заснована на однаковості природного права. Отже, стверджував Лайєль, по-справжньому наукова геологія повинна бути твердо заснована на однаковості процесів (що означає також, що швидкості таких процесів були по суті однаковими в часі). Припускати зворотне означало б, що закони природи можуть змінитися. Однак таке загальне припущення не мало прецеденту в принципі. Ньютон писав:

 «Ті якості тіл, які не можуть бути навмисними, або усуненими [тобто збільшеними, або зменшеними] та які належать всім тілам, на яких можуть бути зроблені експерименти, повинні бути прийняті, як якості всіх тіл універсально. Бо якості тіл можуть бути пізнані тільки через експерименти ... і ми не повинні відступати від аналогії з природою, так як природа завжди проста й завжди співзвучна сама собі».22

 Для Ньютона «аналогія природи» дійсно має на увазі, що «природа завжди згодна [тобто послідовна]». Однак таке правило застосовується тільки в відношенні «властивостей тіл, які не можуть бути призначені та дозволені [тобто. збільшені або зменшені] й на яких можуть бути проведені експерименти».

 Лайєлл ніколи не проводив експериментів, які показали б, що геологічні процеси ніколи не могли бути збільшені або зменшені. Тому його аналогію ніяк не можна вважати ньютонівською. Тільки шляхом найгрубіших аналогічних міркувань він міг би прийти до висновку, що незмінна природа законів, керуючих процесами взаємодії матеріальних об'єктів, вимагає, щоб і швидкості цих процесів були постійними. І сам здоровий глузд повстає проти такого поняття; нерухомі, повільні або швидко рухомі об'єкти в рівній мірі підкоряються фізичним законам.

Предмет ненависті Лайєлла

 Те, що Лайєлл міг так рішуче відмовитися прийняти численні дані, що спростовують його теорії, спантеличило багатьох істориків. Можливо, відповідь криється в його повному відкиданні біблійного Бога, праведне обурення якого призвело до засудження світу через «каральний потоп».23 Радвік стверджував, що ставлення Лайєлла «було засновано на богословських проблемах, настільки ж важливих, як (хоча й таких що відрізняються) ділювіалістичні», відзначаючи, що «основною метою історії Лайєлла була ... біблійна або" мозаїчна "геологія письменників, таких як Урі та їх фундаменталістські союзники ...».10 Справді, Лайєллу було боляче підкреслювати це:«Геологічне дослідження повинно проводитися так, як ніби Біблії не існує».24 Посилаючись на лист, написаний Лайєллом Уевеллу,5 в якому Лайєлл наполягав, що він не може «зрушитиз місця ні на дюйм », Радвік прокоментував:

 «Тут він [Лайєль] розкрив глибоку динаміку, що лежить в основі його наполегливої вимоги "однаковості": самий останній з усіх передбачуваних потопів, який відстоював його колишній наставник Бакленд, все ще був його предметом ненависті, тому що він міг бути і був використаний, щоб зберегти зв'язок, нехай і слабкий, з "Мойсеєм" або біблійним буквалізмом».10

 Дійсно, Лайєлл продовжував свій хрестовий похід, щоб «звільнити науку [геологію] від Мойсея»14 з тим, що можна описати тільки, як релігійне завзяття. Посилаючись на Послання Павла до ефесян, він писав своїй нареченій: «Я борюся не зі звичайною плоттю, але з начальством і силами ... і я повинен надіти всі свої обладунки».5

 Висновок

 Для багатьох Чарльз Лайєлл був батьком геології й одним з гігантів вікторіанської науки. Однак мало хто розуміє, що його теорії ґрунтувалися лише на сліпому зверненні до аналогії. Пізній еволюціоніст і Гарвардський палеонтолог Стівен Дж. Гулд одного разу назвав надзвичайну рідкість копалин перехідних форм «комерційною таємницею палеонтології».25 Можливо, справжньою основою геології Лайєлла є комерційна таємниця істориків науки.

 

 

Автор: Домінік Стетхем

 Дата публікації: грудень 2014

 Джерело: Creation

 

 

 Переклад: Горячкіна Г.

 Редактор: Недоступ А.

 

 Посилання та примітки

  1. Лайєлл Ч., Основні початки геології, т. 2, JohnMurray, London, стор. 157, 1832. Повернутися до тексту.
  2. Лайєлл Ч., Основні початки геології, т.1, JohnMurray, London, 1830. Повернутися до тексту.
  3. Батлер Дж., Аналогія релігії, природної та відкритої, з конституцією та ходом природи, J. and P. Knapton, London, стор. 1736; mtholyoke.edu. Повернутися до тексту.
  4. Вілсон Л. Г., Сер Чарльз Лайєлл і питання видів, AmericanScientist 59:43-55, січень 1971; blc.arizona.edu. Повернутися до тексту.
  5. Вілсон Л. Г., Чарльз Лайєлл: роки в 1841 році: революція в геології, YaleUniversityPress, NewHaven, CT, стор. 281, 1972. Повернутися до тексту.
  6. Lyell C., [A review of] Transactions of the Geological Society of London, vol. 1, 2d series, 1824, Quarterly Review 34:507-540, 1826. Повернутися до тексту.
  7. Kляйвер Д. М. Геологія та релігійне почуття: вплив геологічних відкриттів на англійське суспільство та літературу між 1829 і 1859 Brill, Leiden, стор. 83, 1997. Повернутися до тексту.
  8. Рід, Д., Агіографія святого Хаттона, J. Creation 22 (2):121-127, 2008. Повернутися до тексту.
  9. Grigg, R., James Hutton: the man who warped time, Creation 36 (3):20-23, 2014; creation.com/james-hutton. Повернутися до тексту.
  10. Радвік М. С. Ю. Світи до Адама, University of Chicago Press, IL, 2008 .Повернутися до тексту.
  11. Хаттон Дж. Теорія землі, Transactions of the Royal Society of Edinburgh 1:304, 1788. Повернутися до тексту.
  12. Гулд, С. Д., Стріла часу, цикл часу, Harvard University Press, Cambridge, MA, 1987. Повернутисядо тексту.
  13. Лайєлл відкинув жорстко детерміністську точку зору, згідно з якою «одні й ті ж ідентичні явища повторювалися знову та знову в постійній мінливості». Див. Також Лайєлл Ч., Лист до Уевелл, 7 березня 1837; в: Лайелл Ч. М., Життя, листи та щоденники сера Чарльза Лайєлла, Барт, том 2, CambridgeUniversityPress, MA, стор. 3, 2010. Повернутися до тексту.
  14. Лайєлл Ч. Лист до Скроуп, 14 червня 1830 в Лайєлл Ч. М., Життя, листи й щоденники сера Чарльза Лайєлла, Барт, том 1, CambridgeUniversityPress, стор. 269-270, 2010. Повернутися до тексту.
  15. РадвікM. Д. С., Транспонувати поняття з гуманітарних наук у ранній роботі Чарльза Лайєлла; в: Джорданова Л Д. і Портер Р. Образи Землі, BritishSocietyfortheHistoryofScience, гл. 4; bshs. org.uk.Повернутися до тексту.
  16. Рашид С., Політична економія та геологія на початку дев'ятнадцятого століття: подібності та контрасти, HistoryofPoliticalEconomy 13 (4):726-744, 1981. Повернутися до тексту.
  17. Див. також Радвік M. Д. С. Пулетт Скроуп на вулканах Оверні: час Лайєлла та політична економія, The British J. History of Science 7 (27):205-238, 1974. Формулюючи геологічні пояснення, Скроуп стверджує «необхідність робити майже необмежені начерки на старовину». Його використання банківської термінології в цьому контексті, здається, було звичайною справою. Ще до подорожі на «Біглі» Дарвін висловив таку думку: «Седжвік — відмінна рука для того, щоб виписувати великі чеки на Банк часу." Див. BrownJ., CharlesDarwin: Voyaging, Pimlico, London, стор. 138, 2003. повернутися до тексту.
  18. Шабас M., Натуральне походження економіки, UniversityofChicagoPress, IL, стор. 34, 2005. Повернутися до тексту.
  19. Лайєлл Ч. Лист до Мантелл, 15 лютого 1830 в Лайелл Ч. М. Життя, листи та щоденники сера Чарльза Лайеля, Барт, том 1, CambridgeUniversityPress, стор. 62, 2010. Повернутися до тексту.
  20. Скімінг Р., Відкриття, cuckfieldmuseum.orgaccessedJanuary 2014. Повернутися до тексту.
  21. ФронтисписзБакленда, F. T., CuriositiesofNaturalHistory, Macmillan, 1903. Повернутися до тексту.
  22. Ньютон І., Математичні початки натуральної філософії, переведено Бернардом Коеном і Енн Уітмен в Cohen, I. B. І Whitman, A., Ісаак Ньютон: ThePrincipia, UniversityofCaliforniaPress, CA, стор. 795, 1999. Повернутися до тексту.
  23. Лайєлл використовував фразу «Мойсей і його каральний потоп» зневажливим способом в листі: Лайєлл Ч. Лист до Мерчисон, 22 січня 1829 року у Лайєлл Ч. Життя, листи та щоденники сера Чарльза Лайелла Барт, тому 1, CambridgeUniversityPress, стор.240, 2010. Повернутися до тексту.

     24.heBritishJ. HistoryofScience 9 (2):147-155, 1976 |doi: 10.1017/S0007087400014734.Повернутися до тексту.

  1. Гулд С. Д., Нестійкий темп еволюції, Natural History 86 (5):14, 1977.24. Радвік M. Д. С. Чарльз Лайєлл говорить у лекційній залі, Повернутися до тексту.

Написати коментар