Протягом останніх тижнів було багато повідомлень, які розповідають про одне археологічне відкриття, яке показує на помилку в книзі Буття, оскільки приручених верблюдів не було в Леванті (Ханаан / Ізраїль та прилеглі райони) до часу царя Давида. Але якщо ми розглянемо справжні біблійні, археологічні та історичні докази, ми отримаємо набагато кращу картину, яка навпаки підтримує історичність Біблії.

Джерелом цих претензій є доповідь 2013 року «Впровадження домашніх верблюдів до Південного Леванта: Докази з Аравійської долини».¹ У роботі викладено наступне:

• Більшість учених погоджуються, що верблюдів не використовували в якості в’ючних тварин до XII століття до н.е.
• Нові дані свідчать про те, що верблюди були поширені лише як домашні тварини десь між 1000 – 600 рр. до н.е.
• Місце в Аравійській долині вміщало верблюжі кістки лише з X і IX ст. до н.е., не маючи ніяких доказів присутності верблюдів раніше або пізніше.
• Кістки верблюдів, датовані раніше, ніж ці, вважаються кістками диких верблюдів на основі ряду факторів, а точність датування ставиться під сумнів. 

Висновок в тому, що скептики та засоби масової інформації вказують на те, що Біблія є анахронічною, коли згадує про верблюдів в день Авраама. Тому книга Буття мала бути написана набагато пізніше.

Що каже Біблія?

Перша згадка про верблюдів у Святому Писанні знаходиться в 12-му розділі Буття, після того як Фараон прийняв Сару в свій палац. 

«І він для Авраама добро вчинив через неї. І одержав він дрібну та велику худобу, і ослів, і рабів, і невільниць, і ослиць, верблюдів». (12:16). 

В часи Авраама було багато верблюдів, про що свідчать докази.

Отже, Біблія розповідає, що в 2000 році до н.е. верблюди були в Аравії, а також у Фараона. Це збігається з тим, що ми бачимо в археологічних записах. У документі під назвою «Верблюд у Стародавньому Єгипті» сказано: 

«Пропонований час появи верблюда в Єгипті після його приручення в Аравії лежить між 2500 і 1400 р. до н.е».² 

Таким чином, домашні верблюди не тільки існували, вони були в Єгипті, коли жив Авраам. Отже, це ідеально вписується в біблійний опис подій.

Інтерпретація фактів

Отже, ми знаємо, що в Аравії та Єгипті були приручені верблюди в дні Авраама. І Біблія розповідає, що Авраам отримав верблюдів від фараона. Так чому ж не було ніяких доказів верблюдів в Ханаані протягом майже 1000 років?

З одного боку, можливо, ці тварини ще не були достатньо поширені в Ханаані, щоб залишити ті чи інші докази, які шукали дослідники. Якщо верблюдами володіли кілька принців, які були достатньо багаті, щоб імпортувати екзотичних тварин, то не варто очікувати, що кістки будуть повсюди.

В інших випадках прийнято переоцінювати кількість фактичних доказів. Наприклад, чим пізніше відбулась подія, тим менше артефактів та доказів було збережено. Схоже, що ці археологи (і навіть засоби масової інформації, які не встигають перехопити подив) забули принцип, що відсутність доказів не є доказом відсутності.

Археологи ще не винесли урок

Існує довгий та славний список археологів, які стверджували, що те, що вони бачать на місцях своїх розкопок, суперечить Біблії. І все лише для того, щоб коли стає відомо про пізніші знахідки виявилось, що вони помиляються. Однак доказі, що спростовують надумані твердження, описані в даній статті, існували задовго до того, як був запропонований цей останній аргумент. ³

Урок для кожного археолога полягає в наступному: Біблія є надійною та заслуговує довіри, і будь-які докази, які, як здається, ставлять під питання біблійні записи, після правильної інтерпретації будуть відповідати історичному викладу Біблії.