Сувої Мертвого моря — вічні скарби з Кумрана
З моменту свого відкриття сувої Мертвого моря вражають вчених даними про збереження і правильне розуміння істинного Слова Божого.
Чи знаєте ви, що одне з найбільших археологічних відкриттів було всього в двох кроках? У 1947 році бедуїн наткнувся на давні сувої в керамічному посуді серед каміння. Це відкриття дало поштовх до пошуку більшої кількості сувоїв.
У період з 1947 по 1956 рік в одинадцяти печерах навколо Кумрана, уздовж північно-західного берега Мертвого моря, було виявлено близько дев'яноста рукописів. Більше двохсот сувоїв були частиною самої Біблії, датовані 250 р. до н.е. - 68 р. н.е. Дивно, що в сувоях були представлені усі книги Старого Завіту, крім Естер.
Але чому якісь стародавні сувої мають велике значення для нас сьогодні? Так як сучасні вчені продовжують критикувати достовірність Біблії, Бог дав нам ці чудові сувої, щоб ми вивчили їх і підтвердили нашу впевненість у формуванні, збереженні, перекладі та тлумаченні Його Слова. У міру просування досліджень цих вічних скарбів ми дізнаємося все більше й більше нового.
Формування Старого Заповіту
Християни та євреї традиційно вважали, що Старий Заповіт писався приблизно з 1400 року до н.е. до 400 року до н.е. і був натхненним Божим Словом на момент написання. Але багато сучасних вчених стверджують, що це лише слова простих людей, написані набагато пізніше, і що ці записи були зібрані лише після 90 р н.е. Чи проливають сувої Мертвого моря світло на це питання?
Після тривалої затримки рукописи Мертвого моря в кінцевому підсумку були представлені громадськості. Рукопис 4QMMT (також відомий як «Деякі праці закону») постановляє:
«Це написали вам, щоб ви зрозуміли книги Мойсея, книги пророків і Давида».1
Цей текст, датований приблизно 150 р. до н.е., можливо, найстаріший існуючий документ, в якому йдеться про канон Старого Заповіту із 3-х частин. Він підтверджує слова Ісуса в Євангелії від Луки 24:44, де Христос називає Старий Заповіт як «Закон Мойсея, Пророки і Псалми».
Цей текст відповідає твердженням єврейського історика I-го століття Йосипа Флавія, що нові книги не додавались в Писання з часів Езри близько 425 р. до н.е.2 Таким чином, 4QMMT є чудовим свідченням, що підтверджує те, що зміст Старого Заповіту, ймовірно, був сформований за часів Ездри, а не на якійсь єврейській раді в Ямнії близько 90 р. н.е., як часто заявляють.
Збереження Старого Заповіту
3 Кумранські сувої датуються 250 р. до н.е. – 68 р. н.е.4 Чи збереглося в нашій Біблії все те, що спочатку було написано? До відкриттів в 1947-1956 роках найстаріші збережені рукописи Старого Заповіту датувалися приблизно 900 р. н.е.
Деякі з учених поставили під сумнів дати сувоїв Мертвого моря, встановлені за допомогою палеографії — науки, що вивчає зміни в написанні стародавніх літер з плином часу. Однак сумніви зникли, коли в 1990-х роках кілька Кумранських сувоїв були проаналізовані за допомогою радіовуглецевого датування.5
Результати підтвердили дати, які вже дала палеографія. Особливий інтерес представляє сувій Ісаї, єдина повна книга Біблії, знайдена в Кумранських печерах, датована 125 р. до н.е., що було підтверджено двома незалежними дослідженнями.6 Отже, датування стародавніх сувоїв є надійним.7
Примітно, що більшість з цих рукописів відповідають масоретській традиції, на якій ґрунтуються сучасний переклад Біблії івритом, а також англійською мовою. Це доводить, що текст Старого Заповіту був достовірно збережений протягом усіх століть. Крім того, сувої проливають світло на методики, які використовували переписувачі в період Другого Храму, демонструючи, яким чином вони готували матеріал, писали, копіювали і робили виправлення.
Відтак сувої Мертвого моря заповнюють велику прогалину в історії біблійного тексту і допомагають нам побачити всеосяжну турботу Бога про збереження Старого Заповіту.
Переклад Старого Заповіту
Сувої Мертвого моря також проливають світло на інше питання про достовірність Біблії. У Новому Заповіті часто наводяться цитати грецького перекладу Старого Заповіту (Септуагінта), а не тексту на івриті. Деякі дослідники сумнівалися, чи була Септуагінта правильним перекладом оригінального тексту.
Однак деякі біблійні рукописи, знайдені в Кумрані, свідчать про іншу єврейську текстову традицію, що лежить в основі цього грецького перекладу. Це доводить, що Септуагінта — правильний переклад оригінального єврейського тексту, який існував у той час.
Ці знахідки відкривають нові можливості для дослідження історії та значущості перекладів.
Інтерпретація Старого Заповіту
Чи можуть стародавні сувої пролити світло на сучасні проблеми інтерпретації? Кумранські сувої містять найдавніші збережені інтерпретації Потопу з книги Буття. Кілька рукописів першого століття до н.е. розповідають про Потоп і підтверджують, що наше нинішнє розуміння глобальної катастрофічної повені в дні Ноя — це історичне розуміння Буття 6-9.8 Ці рукописи також показують, як стародавні євреї боролися з важкими питаннями інтерпретації, такими як хронологія подій за часів Потопу.
Сувої Мертвого моря містять коментарі до багатьох книг Старого Заповіту, а також перекази. Відтак ці манускрипти є особливо цінними, якщо ми прагнемо краще зрозуміти деталі Біблії. Це свого роду вікно в стародавній світ інтерпретації. Стародавні сувої показують давнє розуміння сучасних питань, що є дуже важливим для правильного розуміння Божого Слова.
Камінь бедуїна розбив не лише кілька керамічних посудин, але і безліч помилкових аргументів проти Писання. Кумранські сувої підтверджують, що ми можемо довіряти Божому Слову. У міру подальшого вивчення цих манускриптів і кращого розуміння їхнього місця в довгій історії Біблії, можна очікувати, що попереду нас чекає безліч нових, неймовірних відкриттів.
Погляд на єврейську громаду новозаповітних часів
У кумранських печерах не було знайдено книг Нового Заповіту та будь-яких згадок про християнство, хоча євреї жили тут протягом часу написання Нового Заповіту (аж до Римського завоювання в 68 р. н.е.). Проте сувої Мертвого моря включають в себе раніше не відомі єврейські релігійні письмена, які допомагають нам краще зрозуміти іудаїзм в період Нового Заповіту.
Наприклад, ці рукописи розкривають різноманітність єврейських релігійних груп, переконань, традицій і політики, які формують новозавітний контекст. Так сувої надають цінну інформацію, відкриваючи для сучасних читачів стародавній світ, в якому був написаний Новий Заповіт. Більше того, порівняння кумранського вчення із новозаповітними віруваннями може поглибити наше розуміння уривків Нового Заповіту в контексті історії першого століття. Численні паралелі між новозавітним вченням і більш ранніми кумранськими текстами також підтверджують глибоке єврейське коріння християнства.
ВЧЕННЯ |
СПІЛЬНОТИ НОВОГО ЗАПОВІТУ |
КУМРАНСЬКІ СПІЛЬНОТИ |
«СИНИ СВІТЛА» і «СИНИ ТЕМРЯВИ» |
Протиставляли «синів світла» «синам темряви» |
|
НАДІЯ НА ПРИШЕСТЯ МЕСІЇ |
Приймали старозаповітні месіанські обітниці і проголошували віру в єдиного Месію, Ісуса Христа (Первосвященика і нащадка царя Давида) |
Приймали старозаповітні месіанські обітниці і проголошували віру в двох месій (первосвященика і нащадка царя Давида) |
ВОСКРЕСІННЯ |
Вірили в воскресіння з мертвих |
|
ПОРЯТУНОК |
Порятунок досягається вірою в Ісуса Христа, Єдиного, Хто виконав праведні вимоги закону |
Шукали Божого благовоління шляхом суворого дотримання закону і віри у «вчителя праведності» |
ХРЕЩЕННЯ |
Вірили в «хрещення покаянням» і вважали хрещення одноразовим діянням віри |
Вірили в «хрещення покаянням», яке передбачає процес ініціації в громаду і дотримання щоденних ритуалів чистоти |
ЖИТТЯ В СПІЛЬНОТІ |
Ділилися своїм майном з нужденними, разом їли, молилися і вивчали Писання |
-
E. Qimron and J. Strugnell, “Qumran Cave 4, 5: Miqsat Ma’ase ha-Torah” in Discoveries in the Judean Desert, vol. 10 (Oxford: Clarendon Press, 1994).
-
Flavius Josephus, Against Apion, book 1, chapter 8.
-
Two major Hebrew manuscripts represent the Masoretic Text tradition: the Aleppo Codex (c. AD 930) and the Leningrad Codex (AD 1008). The Aleppo Codex was the authoritative text until large portions were destroyed in 1947 by Arab riots. Now the oldest complete manuscript is the Leningrad Codex, which underlies most modern Hebrew and English Bibles.
-
F. M. Cross designated three paleographical time periods for the scrolls: Archaic (250–150 BC), Hasmonean (150–30 BC), and Herodian (30 BC–AD 68). Many of the biblical scrolls are dated Hasmonean and early Herodian (2nd–1st centuries BC). A few date to around 250 BC. Thus many scrolls are more than one thousand years older than the previous earliest surviving Old Testament manuscripts.
-
Georges Bonani, Susan Ivy, Willy W?lfli, Magen Broshi, Israel Carmi, and John Strugnell, “Radiocarbon Dating of Fourteen Dead Sea Scrolls” in Radiocarbon 34, no. 3 (1992): 843–849, A. J. Timothy Jull, Douglas J. Donahue, Magen Broshi, and Emanuel Tov, “Radiocarbon Dating of Scrolls and Linen Fragments from the Judean Desert” in Radiocarbon 37, no. 1 (1995): 11–19.
-
The Great Isaiah Scroll was tested in Zurich (1991) and in Tucson, Arizona (1994). See previous note.
-
While radiocarbon dating is based on certain assumptions and has major problems with earlier earth history, it is reasonably accurate back to 400 BC, at the least, because C-14 dates are consistent with biblical chronology and can be correlated with other dating methods.
-
Flood texts include 1QapGen (30 BC–AD 30), 4Q252 (30–1 BC), 4Q370 (50–25 BC), and 4Q422 (100–50 BC).