Реальність багатьох біблійних подій гаряче обговорюється серед археологів. Ми знайомі з численними дебатами що стосується Ізраїлю, але як щодо сусідньої Йорданії? Біблія говорить, що там було кілька царів, які виступали проти Ізраїлю. Чи можна вірити Біблії?

Кілька народів з дивними назвами знову й знову з'являються в Писанні. Для більшості з нас це просто найменування, але для древніх євреїв вони колись були небезпечними сусідами, яких боялись або яким підкорялись. Серед них були аммонітяни, моавитяни та ідумеї. Хто вони? Звідки вони походять? Що з ними сталося?

Оскільки від цих народів, які жили 2000-3000 років тому, залишилося не так багато артефактів, багато археологів схильні вважати їх плодом уяви євреїв або відомих кочівників. Але ці народи займають значне місце в Писанні. Божі суди над ними часто були лютими. Малахія, наприклад, пророкував про Едом:

«а Ісава зненавидів, і зробив його гори спустошенням, а спадок його для шакалів пустині» (Малахия 1:3)

Хто правий у цій ситуації? Суддя всієї землі чи скептично налаштовані археологи?

Все, що вам потрібно зробити, це відвідати сучасну Йорданію¹ й усе з'ясувати. Пройдіть через загальновідомі піщані пустелі Петри, що стали знаменитими завдяки блокбастеру «Індіана Джонс та останній Хрестовий похід». Коли ви чуєте, як відлуння ваших кроків відбивається в порожніх кімнатах Петри й гробницях, вирізаних прямо в скелях, безмовність нагадує вам, чиє слово істинне. Цей регіон колись належав народам, яких більше немає.

Стародавня Йорданія в Біблійні часи

Біблія описує три древні народи на східному кордоні Ізраїлю. Але оскільки у археологів дуже мало інформації, вони вже давно скептично ставляться до біблійних оповідань. Нові свідчення підтверджують те, що Бог розповів усім — сусідами Ізраїлю були величезні царства, з якими потрібно було рахуватися.Петра є найвідомішою археологічною пам'яткою в Йорданії, але ця країна також повна інших місць, які мають велике біблійне значення. Більшість християн не підозрюють, що тут сталося кілька великих подій як Старого, так і Нового Завітів.² Йорданія настільки прив'язана з історією Біблії, що навіть її назва походить від біблійної річки. 

Йорданський кордон сьогодні знаходиться всього в 32 км від Єрусалиму. Починаючи з Буття 14:2, ми дізнаємося про сусідів Авраама в «містах рівнини», які майже напевно знаходилися в Йорданії. 

У Числах ми читаємо про останні кілометри мандрівки ізраїльтян в пустелі, перш ніж вони чудесним чином перетнули Йорданську річку й увійшли в Землю обітовану. Цей останній перехід стався в Йорданії, й Мойсей помер тут на горі Нево.

У Новому Завіті Іван Хреститель, швидше за все, хрестив Христа на східному березі річки Йордан. Історик Йосип Флавій говорить, що Іван був обезголовлений в Мачара, фортеці Ірода в Йорданії біля Мертвого моря. Христос та, можливо, апостол Павло подорожували по цьому регіону на шляху з Єрусалима до Галілеї.

У центрі уваги цієї статті, однак, є три древніх народи, які жили в Йорданії за часів Старого Завіту. Цікаво, що всі три згадуються в одному вірші – 1 Царств 14:47. З півночі на південь жили аммонітяни, моавитяни та ідумеї.

Про їх історію дуже мало даних, за винятком Біблії. Таким чином, багато археологів, які дотримуються скептичного погляду на історію Біблії, приймають мінімалістський погляд. Вони схильні сумніватися в тому, що говориться в Біблії про аммонітян, моавитян та ідумеїв, коли вони не можуть знайти незалежного підтвердження.

Та Біблію можна по праву назвати історичною книгою, оскільки вона представляє історію стосунків Бога з Його людьми, а також Його спокутне послання, проголошене всім людям – від Буття до Об'явлення. Завдяки науці археології, ми можемо бачити, що ці три групи населення розташовані в місці, яке сьогодні відоме як Йорданія, були правильно описані в Біблії.

Відкриття за останні 150 років змусили археологів визнати, що аммонітяни, моавитяни та ідумеї дійсно існували. Деякі дослідники все ще скептично ставляться до записаних в Старому Завіті деталей. Але кожна нова знахідка, якщо її правильно інтерпретувати, завжди доводить істину Божого Слова.

Аммонітяни

Статуя царя аммонітян Ера Азар (VIII століття до н. е.) була виявлена в Цитаделі Аммана в 2010 році.На півночі Йорданії жили аммонітяни. Згадані в декількох місцях в Біблії, аммонітяни були нащадками Лота, племінника Авраама (Буття 19:38). Назва сучасної столиці Йорданії, Амман, натякає на історичність аммонітян. Сучасне місто знаходиться на місці стародавнього Раббат-Амона, єдиного міста аммонітян, згаданого в Писанні (ймовірно його столиці, див. Повт. закону 3:11).

Як одне із сусідніх міст-держав поблизу Ізраїлю, аммонітяни часто ворогували з євреями (Суддів 11:33 2 Царств 12:29-31, 2 Хронік 27:5). Саме в Раббат-Амоні Урія хеттеянин загинув за наказом Давида, який намагався приховати свій перелюб (2 Царств 11). Аммонітський напис, що датується IX століттям до н. е. (Відразу після ізраїльських царів Давида й Соломона), здається, зображує посвяту царя аммонітян.

Додаткові свідчення з археології та стародавні тексти ясно показують, що до Христа жила група, звана аммонітянами. Археологічні розкопки в Цитаделі в Аммані – місці стародавнього кургану міста Раббат-Амман – виявили рештки аммонітською палацу, в тому числі оборонних стін.

Моавитяни

Моавитяни, які жили посеред Йорданії, також були нащадками Лота (Буття 19:37). Вони жили на східній стороні Мертвого моря, навпроти Ізраїлю. Моавитяни згадуються в Бутті 19:37 й Повт. закону 2:9. Балак, моавітський цар, в Числах 22-24 покликав Валаама проклясти Ізраїль. Окрім того, в книзі Рут є запис про моавітянку Рут, яка включена в родовід Христа (Матвія 1:5).

Поза Біблією можемо ми бути впевнені, що дійсно існувала група древніх людей, званих моавитянами?

У 1868 році був виявлений моавітський камінь часів царів Старого Завіту. Пам'ятник, створений моавським царем Меші (який повстав проти Юдеї в 2 Царств 3:4-27), також згадує «Омрі, царя Ізраїлю». На цьому камені є багато інших імен Старого Завіту, а також Чемош, ім'я бога моавитян (Числа 21:29).

На пошкодженый частины каменю, мабуть, був напис «Дому Давида», хоча буква «Д» відсутня. Якщо трактування правильне, це допоможе нанести ще один удар по скептикам, які говорять, що цар Давид ніколи не існував.

Ідумеї (едомітяни)

На південь від аммонітян та моавитян жили ідумеї, нащадки Ісава, брата Якова (Буття 36).

Хоча більше немає ніяких серйозних дискусій щодо того, чи існували описані в Біблії ідумеї, більшість скептиків відхилило твердження 1 Хронік 1:43, що були царі, які «царювали в краю Едома перед зацарюванням царя в Ізраїлевих синів». Але недавні відкриття в Хірбет-ен-нахас в Йорданії показали зворотнє.

У стародавньому Едомі недавно були виявлені купи відходів, які називаються мідним шлаком, що вказує на великомасштабне виробництво, яким управляли царі.

Археологи в Хірбет-ен-нахас виявили велике виробництво по виплавці міді, що датується X століттям до н.е.³ Ці часові рамки підттверджуються знайденими уламками глиняних виробів та єгипетських артефактів. Єгипет мав торгові стсунки з Соломоном, коли той правив народом, також Єгипет правив у цій місцевості незабаром після смерті Соломона в X столітті до н.е.⁴

З виявленими тисячами тонн шлаку (побічний продукт виплавки руди) стало зрозумілим, що це було частиною великомасштабного виробництва міді.⁵ Просте племінне суспільство не могло досягти такого рівня. Едом, безсумнівно, був нацією (або частиною іншого царства). Такі переконливі докази суперечать скептикам.

Слово «Едом» означає «червоний» на івриті. Спочатку воно стосувалося Ісава (Буття 25:30), але також це слово може бути пов'язане зі знаменитим червоним піщаником цього регіону. Ми не знаємо точно, що сталося з Едомом. Відомо лише, що пророк Малахія пророкував їх падіння. І ми все ще можемо бачити кам'яні будівлі набатеїв, які в кінцевому результаті посіли цей регіон, включаючи пустельну, але все ще прекрасну столицю в Петрі.

Відвідування Йорданії збагатить розуміння християнами Біблії та її історії. Використовуючи Біблію як дорожню карту, починаючи з Буття, віруючі побачать, що в Йорданії відбулося багато значних біблійних подій. Відвідування Йорданії допоможе відродити в уяві історію Старого Завіту, яка, як ми знаємо, є істиною.