Антропологія
Категорії / Антропологія / Можливий креаційний погляд на Тирольську (Етці) крижану людину

Можливий креаційний погляд на Тирольську (Етці) крижану людину

Автор:
Джерело: creation.com

Вступ

Велика увага приділяється Тирольській крижаній людині з часу її відкриття в 1991 році. Для еволюціоніста ця знахідка є дещо загадковою; винахідливий й культурний індивід з району, який раніше вважався неолітичною периферією. З іншого боку, пізній зрілий вік тіла повинен представляти величезний інтерес для креаціоністів – багато з яких дотримуються віри у тривале довголіття в недалекому минулому.Малюнок 1. Відкриття Тирольска крижана людина на місці знахідки — льодовик Сімілаун в 1991 році. Secrets Of The Ice

Відкриття тирольської крижаної людини

19 вересня 1991 року двоє німецьких туристів, Гельмут та Еріка Сімон (Helmut, Erika Simon), натрапили на рештки чоловіка на льодовику Сімілаун (Similaun Glacier) біля кордону між Австрією та Італією. Вони згодом повідомили про знахідку власника місцевого хостелу Маркуса Пірпамера (Markus Pirpamer), який попередив владу. Тіло та ряд пов'язаних з ним артефактів, включаючи знаряддя праці та знаряддя мисливського господарства, були виявлені на висоті 3200 метрів над рівнем моря в долині Ецталь (Ötztal) в Тірольських Альпах, у північно-східній частині італійського Тиролю.

Згодом тіло (див. мал. 1) стало відомим під різними іменами, включаючи: людина Сімілауна, доісторична Тирольська крижана людина, Homo tyrolensis, людина з Хауслабйоха (Hauslabjoch) або, просто, Ötzi (вимовляється як Етці, Еці).

Відкриття отримало багато уваги з боку ЗМІ впродовж багатьох місяців.1, 2, 3, 4, 5

Датування крижаної людини

Початкова реакція вчених щодо ймовірної давності Етці була скептичною.6 Після того, як труп був перевезений гелікоптером з льодовика до Інсбрука, а потім до моргу в Інституті судової медицини Університету Інсбрука, ряд вчених висловили переконання, що тіло навряд чи належало людині, яка померла більше 500 років тому. Наприклад, експерти-гляціологи вважали малоймовірним, що льодовик може зберегти труп протягом тисяч років. 

Справді, було зазначено, що більшість тіл, звільнених з австрійських та швейцарських льодовиків, належали особам, які померли лише за 50 - 70 років до цього. У зв'язку з цим Бан та Еверетт (Bahn, Everett) прокоментували:

«Навіть найповільніші льодовики оновлюються кожні 500–600 років, стільки часу їм потрібно, щоб розтанути від вершини до основи, й вони викидають усе, що вони містили в собі. Будь-який труп, знайдений у льодовику, зазвичай подрібнений або розірваний на шматочки; наприклад, тіло, що вважається швейцарським найманцем шістнадцятого століття, було розкидане на площі 100 м², коли його знайшли у 1980-х. Середній статичний тиск льоду становить від 14 до 20 тонн/м², а його маса заповнена конвекційними потоками, розломами, зонами субдукції та гірськими породами. Як тоді людина Сімілауна могла залишатися цілою in situ понад 5000 років? Її збереження – це чудо…»7

Спочатку Етці відносили до бронзового віку.8 (бронзовий вік датується близько 3000 р. до н.е. на Близькому Сході та близько 2000 р. до н.е. в Західній Європі та Азії).9 Однак новітні оцінки відносять його до пізнього неоліту10, 11 або періоду халколіту (мідний вік).12

Малюнок 2. Етці у повний зріст на місці знахідки. На жаль, роботи були проведені не найкращим чином, тому мумія зазнала певних пошкоджень. All you need is Biology

Початкові результати радіовуглецевих досліджень на зразках трави, відібраних з черевиків Етці, показали вік від 4250±70 до 4230±90 років до н.е. (відкалібрований до 4616 і 4866 років до н.е.). Ці дати були визначені незалежно в радіовуглецевих лабораторіях Університету Упсали (Швеція) та Гіф-сюр-Івет (Gif-sur-Yvette) (Париж, Франція) відповідно та на замовлення Ботанічного інституту Університету Інсбрука. Попередні результати оприлюднив професор Клаус Еггл (Klaus Oeggl) у грудні 1991 р.15

За вказівкою Інституту анатомії Університету Інсбрука були проведені окремо радіовуглецеве датування шкіри та кісток тіла. Відкалібровані результати були опубліковані в лютому наступного року й коливались між 5200 й 5300 роками до н.е. Проводились вони радіовуглецевими лабораторіями в Оксфордському університеті (Англія) та Цюріху (Швейцарія).16, 17

Не калібровані дати за радіовуглецем для трави згодом були оновлені/перероблені (в січні 1992 р.) до 4450±75 (Уппсала) та 4550±60 років до н.е.; подані у тісній відповідності з тими, що стосуються трупа.18

На сьогоднішній день жоден з артефактів, виявлених з трупом Етці, не був датований.19 Чому так, наразі не зрозуміло.

Культурні артефакти

З однієї фотографії, зробленої співвідкривачами крижаної людини Гельмутом та Ерікою Сімон, видно, що Етці був голий, коли його вперше знайшли.20 Його одяг, низка інструментів та мисливські знаряддя були виявлені неподалік від трупа.21 Вони показують нам, що Етці (та його люди) були надзвичайно досвідченими та вправними.

(1) Одяг Етці

За словами Ярофа (Jaroff), крижана людина була:

«...добре підготовленою до альпійського холоду. Основним його одягом був хутряний халат без підкладки, зроблений із кусків шкіри оленя, сарни та козла. Хоча в багатьох місцях халат був неякісно підправлений, він був майстерно зшитий нитками з сухожилля чи рослинних волокон так, що це нагадувало щось на кшталт мозаїчного візерунку, що не відповідає популярному образу печерних людей у сирих шкурах».22

Також було знайдено ткану трав'яну накидку, схожу на ті, що використовували тирольські вівчарі ще на початку ХХ століття.23 Існує думка, що крижана людина носила цю накидку поверх верхнього одягу з хутра.

Вважається, що верхній одяг мав форму плаща або накидки.24 Він простягався від плечей крижаної людини до колін й не мав жодних ознак інкрустованих рукавів.25 Задня частина його одягу була добре пошарпана; це зношення спричинене носінням речового мішка (див. нижче).

Малюнок 3. Повний комплект одягу Етці та реконструкція його загального вигляду. Daily Mail 

Етці носив легінси, які були прив'язані до поясу на рівні талії. Хутряний язичок, прикріплений до нижнього кінця кожної гетри, кріпився до взуття.26 Підв'язки виглядали як пов'язка на стегнах, яка тягнулася спереду до задньої частини поясу.27 Поясний мішок, який містив різноманітні артефакти (у тому числі три кремнієві знаряддя, кістяне шило та шматок труту), також був прикріплений до поясу.28 Кремнієві знаряддя включали скребок для леза, свердло та тонке лезо.

Етці мав також зношену пару шкіряного взуття, набитого травою (для додаткового тепла/ізоляції).29

Зовсім недавно італійська експедиція виявила ще один предмет «гардеробу» Етці: шматок хутра, який, як вважається, являв собою шапку.30

(2) Інструменти та мисливські знаряддя Етці

За словами Леона Ярофа (Leon Jaroff), спорядження крижаної людини виявило «...несподіваний ступінь вишуканості».31 Інструменти включали мідну сокиру, лук (частково збережений), сагайдак з не менш як 14 стрілами, ніж або кинджал з крем'яним лезом й дерев'яною ручкою, два берестяних контейнери й сітку з трави.32 Кинджал,33 разом із ретушером,34 як вважають, були прикріплені до поясу по обидва боки сумки.35 Сітка з трави, напевно, використовувалась для переносу речей (Jaroff36) або як пастка для птахів (Spindler37).

Спочатку вважалося, що сокира була виготовлена з бронзи.38 Однак подальший аналіз показав, що вона складається з майже чистої міді.39 Лезо сокири лише 9,5 см у довжину,40 мало фланець вздовж усіх чотирьох країв – це було зроблено для дуже надійного кріплення до ручки.41 

Клинок був виготовлений в «стилі Ремеделло» (Remedello style); стиль, який вперше був виявлений на могильнику Ремеделло-Сотто (близько 2700 р. до н.е.) на півночі Італії.42 Ручка сокири була виготовлена з тису, сама сокира була закріплена за допомогою шкіряного паска та клею з берести.43, 44

Малюнок 4. Інструменти, які були знайдені разом з Етці

Лук, хоч і неповний, був вирізаний з тису – дерева, яке вважалося найкращим матеріалом для луків із усіх доступним у Центральній Європі й використовувалося у виробництві відомих довгих англійських луків.45 Лук був зламаний з одного кінця і на ньому ще не вирізали зачеп для тятиви.46 Його довжина, за оцінками, становить близько 180 см, що робить лук довшим, ніж зріст його власника.47 Особливий інтерес викликає той факт, що тису в Альпах відносно мало. Очевидно, крижана людина шукала конкретну сировину для свого лука.48

Держаки стріл, загалом 14 штук, були вирізані з чагарникового дерева (рід Virburnum) та дерену (рід Cornus).49 Лише два держаки були укомплектовані кремнієвими наконечниками та пір'ям. Пір'я було прикріплене смолистою речовиною й встановлене під кутом, що викликало обертання в польоті (для підтримання траєкторії пострілу). 

Стосовно їх конструкції відомий австрійський археолог Ганс Нотдюрфтер (Hans Notdürfter) (з певною мірою здивування) прокоментував: 

«Є показовим, що балістичні принципи були вже відомі й застосовувались».51 

Шпіндлер (Spindler), з іншого боку, зазначив, що одна з двох завершених стріл є композитного типу, тобто складається з двох порід деревини.52 Можливо, так спеціально задумувалось, наприклад, у випадку справжньої композитної стріли (яка призначена щоб розколотись при ударі), або це була спроба повторного використання двох раніше зламаних стріл.

У сагайдаку також містилося необроблене сухожилля, з якого можна було зробити тятиву, моток мотузки, шип оленячого рогу (який, як вважають, використовувався для зняття шкіри з тварин), чотири гострі кінці рогів, які зв’язані докупи травою, а також трохи кременю та смоли.53, 54, 55

На місці також були знайдені два берестяних контейнери – один з яких містив траву чи сіно, листя та деревне вугілля. Існує думка, що цей контейнер використовувався для перевезення гарячих вуглинок.56

Також було знайдено невеликий крем’яний ніж/кинджал з дерев’яною ручкою.57

Крижана людина несла більшу частину свого спорядження у «примітивному» наплічнику, який кріпився на U-подібній дерев'яній рамі.58 Рама складалася із гілок ліщини (Coryills avellana) та двох коротких дощечок з модрини (Larix decidua),59 останні, можливо, укріплювали конструкцію.

(3) Ювелірні вироби та татуювання Етці

Разом з Етці було знайдено ювелірний виріб або талісман, який складався з полірованого круглого каменя, прикріпленого до вервиці з китицею, яка протягувалась через отвір в центрі каменя.60

Також, можливо, що Етці носив декоративний камінь (або сережку), прикріплений до правої мочки вуха. Заглиблення, схоже на ямку з гострими краями на правій мочці вуха, як вважають Зайдлер та інші (Seidler et al.), вказує на «...орнаментальний камінь, вставлений в мочку вуха задовго до його смерті».61

Також було виявлено два гриби, прикріплених до вузлуватої шкіряної нитки.62, 63 Один з них ідентифікований як Piptoporus hetulinus, гриб, багатий на антибактеріальні агенти, «поліпоренову кислоту C» (polyporenic acid C).64 Коментуючи це відкриття, Робертс (Roberts) заявив:

«Археологи ніколи не бачили нічого подібного до цього часу. Гриби містять хімічні речовини, які зараз відомі як антибіотики».65

Малюнок 5. Повна карта татуювань Етці. ScienceDirectНарешті, слід згадати низку татуювань на тілі людини з Сімілауна. За словами Конрада Шпіндлера (Konrad Spindler), ці татуювання робились за допомогою вугільного барвника.66 (з іншого боку, Коглан (Coghlan) припускає, що вони були виготовлені з використанням рослинних барвників67). 

Татуювання включають ряд синьо-сірих паралельних ліній на нижній частині спини (біля хребта), на лівій литці, хрест за правим коліном й смуги на правій кісточці стопи.68, 69 За словами Яроффа (Jaroff):

«Деякі вчені припускають, що татуювання використовувалися для позначення переходу від юнака до мужчини».70

(Можливе значення цього припущення буде детально розглянуто далі в цій роботі). Шпіндлер (Spindler), навпаки, запропонував (у 1992 р.), що вони [татуювання] можуть означати майже все, включаючи членство в певній родині, племені, громаді чи класі.71 Однак нещодавно він же вказував, що це можуть бути сліди припікань після лікування.72

Якщо припустити, що радіовуглецеве датування людини з Сімілауна є надійним (принаймні у відносному сенсі), татуювання цілком можуть представляти найдавніший задокументований приклад такої практики.73 

Татуювання, як кажуть, була поширеною серед фракійців (V століття до н.е.)74 і Сьовольд (Sjøvold)75 цитуючи Rudensko76 описує зображення на тілах давніх скіфів з Сибіру (585 р. до н.е.). Принаймні ще один авторитет припустив, що татуювання практикувалось давніми єгиптянами ще в 2000 р. до н.е.

Суперечка навколо крижаної людини

Суперечки оточували Етці практично з моменту його відкриття. По-перше, були вигуки обурення щодо методів, які застосовувалися при ексгумації тіла.78, 79 Пневматичні долота, льодоруби та лижні палиці використовувалися в декількох спробах видобути труп із криги. Під час цих спроб тіло було пошкоджене.80, 81

По-друге, були суперечки між австрійським та італійським урядами щодо «права власності» над знахідкою.82, 83 Цікаво відзначити, що більшість артефактів Етці були доставлені до Римсько-германського музею в Майнці (Німеччина) для реставрації.84

По-третє, є питання про «зниклі» статеві органи Етці.85, 86 Так звана теорія «кастрації», яка отримала широкий розголос у ЗМІ, була ретельно спростована Шпіндлером (Spindler) у його чудовій книзі Людина з льоду (The Man in the Ice).87

Зовсім недавно було безліч заяв взагалі щодо справжності крижаної людини (аутентичність смерті в Альпах).88, 89, 90 Кульмінацією цих заяв стало твердження, що муміфіковані рештки крижаної людини були «імпортовані» з Перу (Південна Америка) й «посаджені» на місце в долині Ецталь як частина ретельно організованого обману.91 Ці звинувачення існують досі – хоча вони були повністю спростовані в книзі Шпіндлера.92 

Проте проблему, мабуть, раз і назавжди вирішила заява, що окремі дослідження мтДНК встановили, що походження Етці є абсолютно європейським.93, 94, 95

Малюнок 6. Вчені працюють над мумією у лабораторії. Scientific American

Анатомічні характеристики крижаної людини

Зріст Симілаунської крижаної людини становив від від 156 до 160 см, орієнтовний об'єм черепної коробки від 1503 до 1564 см³.96, 97 Череп мезоцефальної форми, межує з доліхоцефальною.98 Згідно Сьовольда (Sjøvold)99 немає жодних доказів потовщення або сплощення черепа, а розвиток надбрівних дуг є нормальним для сучасних європейців. З іншого боку, Шпіндлер (Spindler)100 звертає особливу увагу на те, що крижана людина мала сильно розвинені надбрівні дуги, похилий лоб, досить вузькі очниці та помітні соскоподібні відростки скроневої кістки. З іншого боку, його лобні пазухи були, за словами Сьовольда (Sjøvold), помірно добре розвиненими й, схоже, не відхилялися від європейської норми.101

Лише 11 з 12 пар ребер були повністю розвинені; дванадцята пара відсутня. Насправді жодних суглобових поверхонь на дванадцятому грудному хребці не спостерігалося.102 З іншого боку, поперековий відділ хребта демонстрував «…середні дегенеративні зміни (остеохондроз, а також легкий спондильоз)».103 Так само колінні суглоби та кісточки на стопах демонстрували «...явища зносу середньої ступені».104 Ці особливості можуть бути прямим наслідком навантажень та фізично активного способу життя.

Кут лобкової кістки описується як відносно невеликий; чітко визначаючи стать.105

Зайдер та ін. кажуть, що статура Етці потрапляє у відомий діапазон варіацій для описаних раніше неолітичних груп населення з Італії та Швейцарії, тоді як форма обличчя розглядається як гіперортогнатна,106 з іншого боку, Ярофф (Jaroff) припускає, що хоча Етці був підтягнутою людиною, його зріст був низьким навіть для його часу.107 (Порівняльні метричні дані про оцінки зросту європейців неоліту див. Formicola.108)Малюнок 7. Реконструкція Етці у Південнотірольському археологічному музеї у Больцано.

Також вважається, що Етці важив близько 50 кг.109 Кажуть, що він мав кучеряве, коричнево-чорне волосся.110 Хоча він був голомозим, коли його добули з льодовика, вважається, що випадання волосся сталося111 після смерті. Зразки волосся довжиною до 9 см були знайдені серед залишків одягу.112 

Існує припущення, що відносно невелика довжина волосся (числом приблизно 1000) вказує на те, що Етці (та його родичі) регулярні стриглися. Яроф (Jaroff)113 припустив, що ця практика з'явилася набагато раніше, ніж вважали антропологи.

Яроф (Jaroff)114 зазначив, що:

«Огляд тіла (Етці) не виявив жодних ознак хвороби та поранень, окрім тих, що були нанесені під час його ексгумації».

Подібним чином Росс зазначив, що комп’ютерна осьова томографія (CAT) не виявила жодних відхилень в кістках та органах Етці.115 Але це було не так. Насправді, рентген грудного відділу крижаної людини виявив не менше двох травм. Написавши це, Шпіндлер (Spindler) стверджує:

«П’яте, шосте, сьоме, восьме та дев’яте ребра ліворуч показують загоєні переломи, що свідчить про одночасну множинну травму. Всі п’ять ребер добре зажили, хоча деякі спотворення залишилися. Серійні переломи ребер виникають переважно у людей, які пережили падіння: діагностують їх переважно у людей на підпитку, спортсменів та альпіністів. Отже, задовго до смерті з Етці щось сталось, внаслідок чого він розбив ліву сторону грудної клітки».116

Потім він продовжує:

«Зовсім іншу картину представляють подальші переломи праворуч. Тут рентген показує, що третє, четверте, п’яте та шосте ребра зламані й співставлені дещо в неправильному положенні. У цьому випадку не утворюється кісткова мозоль, немає сліду загоєння кісток, й це обмежує часові рамки, в яких відбувся злам – не більше, ніж за два місяці до смерті крижаної людини».117

Далі, епіфізи та діафізи довгих кісток крижаної людини є зрощеними.118 Це, здається, виключає можливість того, що Етці ще був неповнолітнім на момент своєї смерті. З іншого боку, Сьовольд (Sjøvold) зазначив, що в ділянці колишньої метафізарної пластинки спостерігались сліди трабекулярного потовщення.119

І ще одна дивина. Томографія високої роздільної здатності виявила незначний атеросклероз (затвердіння артерій) в ділянці основи мозку.120 Це зазвичай пов’язано з похилим віком; проте Шпіндлер (Spindler) припускає, що у випадку Етці:

«Навіть якщо вік на час смерті крижаної людини був тридцять п’ять-сорок років, зміни, мабуть, відбулися порівняно рано».121

Потім він посилається на те, що він називає «сміливою» гіпотезою пояснення цього явища:

«…[Етці] мав метаболічну схильність до раннього атеросклерозу, можливо, через високий рівень холестерину в крові».122

Чи може це бути негативним феноменом, що призводить до значного зміщення дієтичного акценту в період після біблійного Потопу?

Антропологічний погляд 

За словами Нотдюрфтера (Notdürfter), Етці «...виглядає (-ав) як один із наших добре засмаглих (європейських) предків».123 

У 1992 році Коглан (Coghlan) зазначив, що майбутня наукова програма буде зосереджена на ДНК крижаної людини, намагаючись встановити його зв'язок з сучасними європейцями,124 проте Сейдлер (Seidler) та його колеги застерігали від такого роду тверджень та оптимізму – визнаючи властиві небезпеки екстраполяції з одного зразка. Вони заявили:

«Ми не знаємо про мінливість популяції, з якої він походить. Особливо експертиза невеликих, іноді локальних та близько сусідніх популяцій пізнього неоліту показує, що існують значні типові відмінності».125

Незважаючи на те, що існує можливість зробити деякі орієнтовні висновки із залишків скелету (та м'яких тканин), залишилося з'ясувати, чи можна отримати достатню кількість недеградованої хромосомної ДНК з тіла Етці для встановлення остаточного генетичного зв'язку з живими європейськими популяціями. Оскільки більша частина хромосомної ДНК Етці розпалася, дослідники були змушені звернутися до його мтДНК126 (результати цих досліджень обговорювались раніше).

Багато спекуляцій також було навколо роду занять Етці. Перелічувалися різні варіанти – фермер, дослідник, торговець, мисливець, старатель чи пастух.127, 128, 129, 130, 131

Обставини смерті 

Також мала місце широка дискусія щодо обставин смерті Етці. Росс (Ross)132 зазначив, що на трупі не було порізів чи синців, отже, схоже, це виключає можливість насилля. Після вичерпного огляду тіла Сейдлер та ін. дійшли висновку, що крижана людина «...перебувала у стані виснаження, можливо, як наслідок несприятливих погодних умов».133 Коглан (Coghlan), цитуючи Сьовольда (Sjøvold), припускає, що крижана людина «…могла збитися з дороги в тумані, який раптово покрив гори».134

Існує думка, що муміфікація (дегідратація) тіла відбулася до того, як тіло було покрите льодом.135 Той факт, що тканини тіла Етці не перетворилися у трупний віск (adipocere) – звичний стан трупів у льодовиках – дає вагомі підстави довіряти цій точці зору.

За іронією долі, можливо, що крижана людина померла десь на початку осені; на місці поховання знайдена купка чорниць (які, зазвичай, дозрівають протягом вересня).136, 137

Частина шкірного покриву на задній частині черепа крижаної людини зникла (можливо, скльована птахом) незабаром після смерті.138

Як зазначалося раніше, під час ексгумації труп був пошкоджений (включаючи серйозне пошкодження лівої тазової ділянки, випадіння головки стегна (caput femoris) з кульшового суглобу й, можливо, невеликий злам дистального відділу плечової кістки).139 Ці «травми» разом із кількома іншими, які з'явились внаслідок поглинання тіла льодовиком, необхідно відрізняти від анатомічного та фізіологічного стану тіла до смерті.

Оцінюючи стан крижаної людини на момент смерті, ми стикаємося з деякими цікавими суперечностями. Наприклад, Шпіндлер (Spindler) припустив, що Етці мав надзвичайно міцну статуру.140 Проте в іншому місці він також зазначає, що у крижаної людини не було запасів жирової тканини.141 Це, разом із його зламаними ребрами та неповним набором багатьох мисливських знарядь, свідчить, що останні дні Етці були дуже стресовими. Справді, Шпіндлер (Spindler) зайшов так далеко, що припустив, що крижана людина «...відчувала, що його переслідують», і тому

«...У нього, мабуть, були певні причини ризикувати життям й піднятися на головний хребет в такому виснаженому стані».142

Можливий креаційний погляд на крижану людину

Особливий інтерес для палеоантрополога має вік особи (осіб) на момент їх смерті. Такі оцінки зазвичай робляться після ретельного порівняння кількох показників розвитку; наприклад, товщина черепних кісток людини, ступінь облітерації черепних швів, стан розвитку довгих кісток та наявність зрощення діафізів та епіфізів, зношення й стадія розвитку зубного ряду, загальний стан зубів та щелеп, деформація кісток та частота остеоартрозу та інших вікових остеологічних змін та захворювань.143, 144 Показники, що застосовуються при визначенні віку, будуть змінюватися залежно від стадії розвитку особистості.145 

Навіть тоді ймовірний вік може бути не завжди точним.146 Дійсно, різні показники можуть давати вкрай неоднакові оцінки віку, й це, безперечно, сталося у випадку з Етці.

Потрібно також розуміти, що розвиток дозрівання може протікати з різними темпами в різних, хоча й одночасних культурах.147, 148 Швидкість, можливо, також сильно змінювалася протягом історії людства.149, 150 Приступимо зараз до вивчення кількох вікових оцінок крижаної людини.

Коглан (Coghlan)151 зазначив, що, як у багатьох скелетів цього віку, зуби Етці були зношені. Бротвелл (Brothwell) також припустив, що:

«У віці від 40 до 50 років у більшості людей бронзового віку були дуже зношені зуби – їм доводилося пережовувати грубу їжу – від сирого м’яса до хліба з непросіяного борошна. Їхній хліб часто містив дрібний пісок з жорен, якими мололи зерно».152

Сейдлер та колеги153 просунулися в своїх спостереженнях ще на один крок, припускаючи, що надзвичайно сильна ступінь стирання передніх зубів вказує на вік від 35 до 40 років. Потім вони додають:

«Однак іноді надзвичайно високий ступінь стирання можна виявити у неповнолітніх осіб зі знахідок пізнього неоліту та бронзового віку».154

Сьовольд (Sjøvold) зазначив, що верхні та нижні моляри [жувальні зуби] також досить зношені.155 Подібні візерунки [на поверхнях зубів] та ступені зносу також були зафіксовані для молодих дорослих та неповнолітніх неандертальців та (прото) кроманоїдів.156, 157, 158 Однак, незважаючи на таке стирання, у крижаної людини карієс зубів відсутній взагалі.159

У сучасної людини ступінь зносу емалі, як правило, залежить від дієтичних та інших культурних факторів. При обстеженні зубів давньої людини палеоантропологи часто стикаються зі ступенями зносу, що невідомі дотепер у сучасних популяціях. Таке стирання, як правило, пояснюється сукупністю факторів – вік особи, дієта та культурні звички. Пояснення часто важко прийняти з кількох причин. 

По-перше, важко з якоюсь мірою впевненості встановити, чи рання людина їла м'ясо сирим. Справді, у випадку з Етці, здається, є непрямі докази протилежного. Наприклад, ми вже зазначали, що у Етці були дві коробки з берести, одна з яких, як вважається, використовувалася для перенесення тліючих вуглинок з одного місця зупинки в інше.160 

По-друге, він мав трут.161 У цьому випадку виглядає розумним припущення, що Етці готував м’ясо перед тим, як його з’їсти. По-третє, існує очевидна проблема статистики такого стирання зубів у неповнолітніх.162 По-четверте, більшість трансформістів підтримують віру, що середня тривалість життя наших давніх предків була суттєво меншою, ніж сучасної людини; проте зуби давніх людей, за невеликим винятком, здаються більш стійкими до зношування, ніж наші власні!163, 164

Вертаючись до крижаної людини, ступінь зношення зубів, здається, несумісний із віком Етці в інших аспектах. Наприклад, дослідження Сьовольда та ін. виявили, що у Етці не було третіх молярів (тобто зубів мудрості)165, 166, в той час як Сьовольд167 припускає, що треті моляри «вроджено відсутні» й що Етці є представником групи доісторичних європейців, в яких треті моляри були відсутні як такі; кілька інших анатомів із групи, що займається дослідженням решток Етці, стверджували, що можуть бути сліди або слід одного з них [зубів мудрості], які не прорізалися.168 

Сьовольд застерігав, що їхні твердження не є абсолютно переконливими.169 Шпіндлер (Spindler), однак, не був настільки обережним. Він заявляє:

«Рентген та комп’ютерні томограми показують, що відсутні усі чотири зуби мудрості. Хоча [неповністю сформовані зачатки] присутні у щелепі, жоден з них не прорізався».170

Зараз у сучасних людей формування коронки зуба мудрості зазвичай відбувається у віці від 9 до 12 років, а формування коренів відбувається трохи пізніше (у віці від 12 до 20 років).171 Таким чином, формування коронки та прорізування третіх молярів відбувається набагато пізніше ніж усіх інших постійних зубів.172 Фактично прорізування зазвичай відбувається в кінці підліткового віку або після 20-го року життя – якщо це відбувається взагалі.173

Звичайно, якщо певні аспекти дозрівання були загальмовані в далекому минулому, залишається можливим, що так звані «сліди» насправді є зачатками третіх молярів.174 Це може означати, що Етці був достатньо дорослим для пояснення зношення зубів, але ще молодим, якщо судити за сучасними стандартами прорізування зубів мудрості.175

Давайте зараз розглянемо кілька інших вікових показників.

Сейдлер та ін. відзначили, що сканування CAT зовнішніх поверхонь черепних швів крижаної людини також дозволяє провести оцінку віку. Вчені зазначають, що:

«...шви були закриті, але не стерті. У наступних секціях не було ознак облітерації: sutura coronaris [Вінцевий шов]: C1, C2 і C3; sutura sagittalis [Сагітальний або стрілочний шов]: Sl, S2 і S4; та секції sutura lambdoidea [Лямбдоподібний шов]. Сагітальна секція S3, можливо, облітерована. Отже, ступінь закриття швів може вказувати на вік від 25 до 30 років».176

Звичайно, якби цей аспект дозрівання скелету був сповільненим, Етці був би значно старшим у віці, що відповідає спостережному ступеню стирання зубів.

Повертаючись до довгих кісток, ми вже зазначали,177 що всі діафізи й епіфізи були зрощені. З іншого боку, рентгенологічне дослідження також виявило докази трабекулярного потовщення в ділянці метафізарних пластин.178 Враховуючи, що зрощення в довгих кістках як чоловіків, так і жінок зазвичай відбувається в пізньому підлітковому віці,179 й той факт, що стоншення трабекул зазвичай починається приблизно з 30 років,180 здається, крижана людина була десь у віці від 20 до 30 років, якщо базуватися на сучасних показниках дозрівання скелету.

На жаль, оцінки віку Етці, що ґрунтуються на стані кісткових поверхонь лобкового зрощення (symphysis pubis) на даний момент невідомі.181 Інші методи оцінки віку, такі як ступінь деформації кісток кінцівок, не досліджувались на час написання даної статті.

Однак, принаймні три показники дорослішання (на сьогодні), схоже, вказують (грунтуючись на порівнянні із сучасними темпами дозрівання), що Етці був молодим чоловіком на момент своєї смерті.. Однак ступінь зношення верхніх та нижніх зубних рядів, мабуть, суперечить цій точці зору, якщо, звичайно, ми не посилаємось на можливість відставання у дозріванні (див. нижче). Це означало б, що при порівнянні кісток Етці з показниками дозрівання на сьогодні, вони трактуватимуться як набагато молодші за його справжній вік. 

Якби таке відстрочене дозрівання було пов'язане з більшим довголіттям, він, власне, був би молодим дорослим, хоча насправді йому, можливо, було 40 і більше років.

Затримка зрілого віку та більша тривалість життя

(1) Біблійні та секулярні прецеденти

Пов’язані з даною знахідкою постулати про більшу тривалість життя та затримку зрілого віку підтримуються біблійними та світськими працями. Наприклад, псалмоспівець послався на той факт, що:

«Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм,... Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ…».182

Це сказав Давид приблизно 3000 років тому. Його заява свідчить про різке зниження довголіття після Потопу.183 (40-річне правління Давида, як правило, датується 1010–971 рр. до н.е.184, а його народження приблизно 1040 р. до н.е.)

Повертаючись назад, до часу Виходу – датований 1447 р. до н.е. Бімсоном та Лівінгстоном185 відповідно до суворої біблійної хронології186 – ми бачимо значно більшу тривалість життя, ніж у Давида та його сучасників. Наприклад, тривалість життя Аарона та Мойсея становила 123 та 120 років відповідно,187, 188 патріархів, які померли в сороковому році189 після Виходу. Враховуючи, що Мойсей та Аарон померли в один й той самий рік – 1407 р. до н.е. – можна припустити, що тривалість життя, яка наближалася до 120 років, все ще була звичайною у XV столітті до нашої ери.

Ближче до Потопу (близько 2300 р. до н.е., беручи за основу жорстку масоретську хронологію), задокументована тривалість життя патріархів різко збільшується. Наприклад, ранній післяпотопний патріарх Йов жив 140 років після жахливих подій, описаних у однойменній книзі Старого Завіту.190 Двоє вцілілих після Потопу – Ной та його син Шем – дожили до 950 й 600 років відповідно,191 тоді як патріарх Авраам (приблизно десять поколінь пізніше) досягнув глибокої старості в 175 років.192 Його дружина Сарра померла у віці 127.193

Однак Старий Завіт – не єдиний історичний документ, який наводить такі випадки великого довголіття. Наприклад, відомий єгиптолог, сер Алан Гардінер (Sir Alan Gardiner), коментуючи ієратичний папірус, відомий як Туринський канон царів, заявляє, що:

«Літопис розпочався, як і у Манефона [давньоєгипетський історик і жрець], з богів й напівбогів, яким приписують тривалі царювання».194

Також історик Йосип Флавій (≈ 70 р. н.е.) стверджував:

«...нехай ніхто, порівнюючи життя древніх з нашим життям й з тими кількома роками, які ми зараз живемо, не вважає, що те, що ми говорили про них, є неправдою; або робить короткочасність нашого життя аргументом, що вони [древні] також не досягали такої тривалості життя... Тепер я маю свідків сказаному мною, усіх тих, хто писав в давнину, як серед греків, так і серед варварів; бо навіть Манефон, який писав єгипетську історію, й Берос [вавилонський жрець, грецький історик], який збирав халдейські пам'ятники, й Мох [фінікійський філософ], й Гестієй [учень Платона, філософ], й окрім них, Ієронім Єгиптянин й ті, хто складав фінікійську історію, погоджуються на те, що я тут кажу: Гесіод [давньогрецький поет] також, Гекатей [давньогрецький політичний діяч й письменник], Гелланік [грецький історик] та Акусилай [давньогрецький логограф]; й окрім цього, Ефор [давньогрецький історик] й Микола Дамаський [давньогрецький історик] розповідають, що древні жили тисячу років; але щодо цих питань нехай кожен дивиться на них так, як вважає за потрібне».195

У примітці до свого перекладу «Творів Йосипа», Вістон (Whiston)196, посилаючись на коментар Йосипа Флавія до Буття 6:3b, зазначає:

«Йосип Флавій тут припускає, що життя цих людей, тільки тих, як я розумію, тепер скоротилося до 120 років, що підтверджується фрагментом (Книги) Еноха, sect. 10, у Authent. Rec. 1.268. Що стосується решти людства, то сам Йосип Флавій визнає, що їхнє життя було набагато довше 120 років для багатьох поколінь після Потопу, як ми побачимо зараз; й він каже, що вони [роки] поступово скорочувалися до днів Мойсея, а потім встановилися [на деякий час] на позначці 120, 6,5».

Ряд інших історичних документів приписує значний вік особам ранньої історії людства. Австралійський археолог Кліффорд Вілсон (Clifford Wilson) нещодавно зазначив, що окрім так званого Шумерського списку царів:197

«...Єгиптяни та китайці також говорять про царів, які жили тисячі років. Пізніші греки та римляни були більш консервативними, припускаючи, що 800-1000 років – ближче до біблійних цифр».198

Фрі (Free)199 зазначив існування Вавилонського списку царів, який також описував значно більшу тривалість життя.

Однак, поряд із довголіттям, існують також докази на підтвердження затримки скелетного та статевого дозрівання в минулому. З генеалогій Буття 5 і 11 видно, що статеве дозрівання відбувалося у віці, дещо більшому, ніж сьогодні.200 Наприклад, мінімальний цитований вік народження синів допотопними патріархами становив 65 років.201 

Для порівняння, більшість патріархів після Потопу починали народжувати дітей від кінця двадцяти до середини тридцяти років.202 (Є кілька інших патріархів, для яких можна встановити вік на час одруження та/або народження первістка).203 Незважаючи на визнання того, що деякі з цитованих синів у Бутті 11, можливо, не обов’язково були первістками, все-таки, схоже, існує загальна тенденція до затримки статевого (й, отже, можливо скелетного) дозрівання у далекому минулому.

(2) Можливе значення для крижаної людини

З огляду на такі можливості, залишається сказати, що багато морфологічних характеристик, що спостерігаються у так званих «архаїчних» та древніх людей, можуть бути пов'язані, принаймні частково, зі значно повільнішим онтогенезом (що виражається в повільнішому скелетному та статевому дозріванні) й загалом більшою тривалістю життя в минулому. 

Дійсно, Гардінер (Gardiner) мимоволі натякав саме на таку можливість, описуючи зміст історичних записів стародавнього Єгипту. У своїй книзі Єгипет фараонів він писав про Старе царство:

«Сучасна тенденція полягає у призначенні IV династії тривалості не більше 160 років, а V не більше 140. Ці цифри незначні з огляду на великі справи, які були звершені в цей час, але, мабуть, їх доведеться ще зменшити, оскільки, здається, немає підстав сумніватися в правдивості придворного, який стверджував, що його вшанували (не менше) шість царів (фараонів) від Раджедефа [фараон з IV династії] до Сахури [другий фараон з V династії], або принца, який користувався подібною прихильністю лише з наступником Раджедефа Хефреном».204

У нас складається враження, що ці особи жили набагато більше 100 років. Прийняти таку можливість було немислимо для світського археолога.

Черепно-лицьові характеристики, такі як великий об’єм черепа, доліхоцефалічна форма черепа, виступаючі надбрівні дуги та розширені лобні пазухи є відмінними рисами багатьох наших ймовірних «архаїчних» предків. Крижана людина також має ці риси – хоча й у дещо більш витонченій формі. Ми вже зазначали, що Етці мав великий об'єм черепа й черепну коробку, яка межувала з «доліхоцефальною».205 Він також мав помірно розвинені надбрівні дуги та розширені лобні пазухи.206 (Ці дві характеристики, як правило, йдуть поруч).

Особливий інтерес для нас представляє «гіперортогнатний» профіль обличчя крижаної людини.207 Ця особливість повертає нас до ретрогнатного профілю практично всіх неандертальських дітей.208 Ретрогнатний стан у неандертальських немовлят та дітей раннього віку проявляється в позиціонуванні щелепи в передньо-задньому напрямку. Цей стан виникає як наслідок того, що ріст і розвиток щелепи не співпадав з розвитком черепа.209 Тобто ріст щелепи у дітей неандертальців (й, можливо, серед неповнолітніх та молодих дорослих) був уповільненим щодо розвитку черепа.210 Така затримка могла спричинити запізніле формування та прорізування третіх молярів у неандертальців (й, можливо, Homo erectus), поки щелепа не досягала повноцінних розмірів для дорослої людини.

Затримка у розвитку щелепи цілком може пояснити відсутність прорізаних третіх молярів у крижаної людини. Іншими словами, пізнє прорізування третього моляра разом із тауродонтною формою порожнини молярів, здавалося б, являє собою конструктивний механізм, пристосований для більшої довговічності в ранній історії людства! І навпаки, вплив третіх молярів на скученість зубів загалом211 – обставина поширена в багатьох сучасних суспільствах – може бути безпосередньо пов’язана з тим, що довголіття різко скоротилося протягом історії людства. 

Добре пам’ятати, що у випадку з крижаною людиною немає очевидних доказів скученості зубів; насправді є докази протилежного у вигляді вираженої діастеми (щілини) між медіальними різцями верхньої щелепи (тільки).212 Хоча нижня (й, можливо, «незріла») щелепа не містить жодної очевидної діастеми, видається, що між другими молярами та гілкою нижньої щелепи може бути достатньо місця для розміщення нібито «відсутніх» зубів мудрості.213 

Навіть якби їх не було, це не обов’язково виключало б прорізування зубів мудрості в майбутньому, оскільки розширення тіла нижньої щелепи паралельне збільшенню крипт [лунки зубного зачатку], в яких розвиваються бокові зуби.214 Якщо ми справді маємо справу із зачатками у випадку з крижаною людиною, то з цього випливає, що ріст щелепи ще не завершений. Той самий аргумент може бути справедливим й для верхньої щелепи, оскільки вона містить відносно широку зубну дугу та діастему.215

Якщо твердження автора щодо запізнілого дозрівання та більшого довголіття в минулому були вірними, то цілком можливо, що тирольська крижана людина є молодим дорослим чоловіком, який був значно старшим за фактичні роки, ніж його сучасний колега на тому ж онтогенетичному етапі життя. Запізнення скелетного дозрівання до віку, скажімо, 40 років, безумовно, мало би значно пояснити ступінь зносу, який спостерігається у верхній та нижній зубних дугах крижаної людини. За таких обставин можна було б порівняти ступінь зношеності зубів із дещо «незрілим» розвитком нижньої щелепи та верхньощелепної кістки, значною мірою необлітерованими черепними швами, зубами мудрості, які не прорізались, та розвитком кісток його кінцівок.

Висновки

З цього дослідження можна зробити ряд висновків.

По-перше, радіовуглецеве датування – дати (принаймні у відносному сенсі) не суперечать одна одній – пропонує час життя крижаної людини між 5200 й 5300 роками до н.е. – дати, які роблять Етці сучасником халколітичних культур Близького Сходу та Месопотамії, періоду Стародавнього царства Єгипту, нубійської кам'яної цивілізації Північної Африки, декоративних металевих виробів з Варни (Болгарія) та численних інших «передових» культур Старого та Нового Світу.216

По-друге, незважаючи на те, що визначений вік Етці був прийнятий більшістю палеоантропологів, його очевидна досвідченість та обізнаність здивували більшість вчених, які до цього часу розглядали Європу як культурну периферію до порівняно недавнього часу.217

По-третє, наявність двох травм у грудному відділі свідчить про небезпеку, з якою Етці стикався протягом свого життя.

По-четверте, відносна свіжість принаймні однієї з цих травм та відсутність накопиченої жирової тканини у тілі свідчить про те, що смерть крижаної людини була майже неминучою.

По-п'яте, незважаючи на погіршення стану здоров’я, Етці зайшов високо в Альпи – можливо, намагаючись врятуватися від переслідувачів.218

По-шосте, є питання затримки дозрівання скелету. Було наведено кілька доказів, які вказують на те, що Етці був або молодим, або молодим дорослим. Проте зуби демонструють ступінь зношення, який відповідає віку набагато старшої людини. Враховуючи можливість того, що його треті моляри все ще росли й що він (ймовірно) не вживав сирого м’яса, єдиним можливим поясненням невідповідності ймовірного зубного віку й значною мірою необлітерованих черепних швів з одного боку, та ступінню стертості зубів з іншого, полягає в тому, що його вік від 35 до 40 років, хоча по суті він усе ще був молодим дорослим (що еквівалентно віку 25-30 років сучасної людини). 

Іншими словами, дорослішання Тирольської крижаної людини в загальному було набагато повільніше, ніж сьогодні.

Нарешті, загальне зношення, що спостерігається в кістках й зубах, не повинне означати, що Етці наближався до середнього віку. Наприклад, фізично активні особи, такі як спортсмени й, можливо, в даному випадку альпійські вівчарі, схильні до зношування колінних й гомілковостопних суглобів (остеоартроз). Спондильоз крижаної людини міг бути викликаний великим навантаженням хребта (наприклад, перенесення на плечах поранених або новонароджених овець/кіз). Зношення могло б посилюватись частково будь-яким продовженням онтогенезу.

Численні морфологічні особливості крижаної людини (включаючи велику черепну коробку, помірно виражені надбрівні дуги та пов'язаний з ними розвиток лобних пазух та відносно невисокий зріст) нагадують особливості відносно пізніх архаїчних європейців – хоча ці особливості, безумовно, виражені більш тонко, ніж у євразійських неандертальців. Отже, автор вважає, що Етці є післяпотопною людиною, яка була народжена в період рецесії великого Льодовикового періоду.

Подяки

Автор хоче висловити подяку доктору Сенг Хору (Dr. Seng Khor) за його цінну допомогу у визначенні та тлумаченні різних ортодонтичних термінів. Також висловлюємо подяку доктору Карлу Віланду (Dr. Carl Wieland) за корисні коментарі та конструктивну критику попереднього проекту, а також Марі Віланд (Marie Wieland) за ескіз крижаної людини.

Вас також може зацікавити:

Посилання:

  1. Anonymous, 4,000 years old and still smiling, The Sydney Morning Herald, p. 1, Thursday 26 September 1991.

  2. Skelsey, M., Ancient body in icy grave offers a glimpse of Bronze Age The Daily Telegraph Mirror (Sydney), p. 11, Thursday 26 September, 1991.

  3. Kolar, G., 1991. Team a-quiver at iceman's arrow, The Daily Telegraph Mirror (Sydney), p. 28, Friday 27 September 1991.

  4. Anonymous, Body up to 4800 years old, Sunday Telegraph (Sydney), p. 9, Sunday 8 December 1991.

  5. Lees, G., 1992. 5000-year-old could sire baby, Sunday Telegraph (Sydney), p. 5, Sunday 16 February 1992.

  6. Bahn, P. G. and Everett, K., Iceman in the cold light of day, Nature362:11–12, 1993.

  7. Bahn and Everett, Ref. 6, p. 12.

  8. Anonymous, Legacy of a Bronze Age backpacker, New Scientist132(1789):11, 1991.

  9. Gowlett, J.A.J., Ascent to Civilization: The Archaeology or Early Man, William Collins Sons and Co. Ltd (London), p. 201, (Glossary), 1984.

  10. Bower, B., Frozen in time, Science News141(16):253, 1992.

  11. Seidler, H., Bernhard, W., Teschler-Nicola, M., Platzer, W., zur Nedden, D., Henn, R., Oberhauser A. and Sjovold, T., Some anthropological aspects of the prehistoric Tyrolean ice man, Science258:455 (Abstract ), 1992.

  12. Roberts, D., The ice man: lone voyager from the copper age, National Geographic183(6):52, 1993.

  13. Bahn and Everett, Ref. 6, p. 11.

  14. Coghlan, A., Otze: the man who came in from the cold, New Scientist133(1803):11, 1992.

  15. Anonymous, Ref. 4.

  16. Seidler et al., Ref. 11, p. 455.

  17. Bahn and Everett, Ref. 6, p. 11.

  18. Bahn and Everett, Ref. 6, p. 11.

  19. Bahn and Everett, Ref. 6, p. 11. Вищевказані автори припускають, що: «Вони повинні були датуватися одночасно з тілом, але не було координації між інститутами анатомії (тіло) та археології (артефакти)».

  20. Bahn and Everett, Ref. 6, p. 11 (фоторепродукція).

  21. Bahn and Everett, Ref. 6, p. 12. Автори стверджують, що жертви сильного холоду та переохолодження часто знімають одяг.

  22. Jaroff, L., Iceman, Time7(43), p. 54, 26 October 1992.

  23. Jaroff, Ref. 22, p. 54.

  24. Spindler, K., 1993. The Man in the Ice (1994 English edition), Weidenfcld and Nicolson, London, p. 135.

  25. Spindler, Ref. 24, p. 137.

  26. Spindler, Ref. 24, pp. 139–140.

  27. Spindler, Ref. 24, pp. 141–142. .

  28. Spindler, Ref. 24, pp. 106–113.

  29. Jaroff, Ref. 22, p. 54.

  30. Jaroff, Ref. 22, p. 54.

  31. Jaroff, Ref. 22, p. 54. В іншому місці тієї ж статті (с. 52) Ярофф (Jaroff) стверджує: «Досліджуючи цю людину та її знаряддя, вчені отримали нове розуміння суспільства пізнього кам'яного віку. Вони були приголомшені вишуканим дизайном його стріл (Етці), які відображають базове розуміння балістики та досконалість його одягу».

  32. Jaroff, Ref. 22, pp. 54, 55.

  33. Spindler, Ref. 24, pp. 101–103.

  34. Spindler, Ref. 24, pp. 103–106.

  35. Spindler, Ref. 24, p. 108.

  36. Jaroff, Ref. 22, p. 55.

  37. Spindler, Ref. 24, pp. 118, 119.

  38. Anonymous, Ref. 8.

  39. Bower, Ref. 10.

  40. Sjovold, T., 1992. The stone age Iceman from the Alps: the find and the current status of investigation. Evolutionary Anthropology, 1(4): 122.

  41. Roberts, Ref. 12, pp. 51–52.

  42. Roberts, Ref. 12, p. 52.

  43. Sjovold, Ref. 40, p. 121 (Figure 5 and text).

  44. Spindler, Ref. 24, p. 89.

  45. Jaroff, Ref. 22, p. 55.

  46. Sjovold, Ref. 40, p. 122.

  47. Sjovold, Ref. 40, p. 122.

  48. Jaroff, Ref. 22, p. 55.

  49. Jaroff, Ref. 22, p. 54.

  50. Jaroff, Ref. 22, p. 54.

  51. Jaroff, Ref. 22, p. 55.

  52. Spindler, Ref. 24, pp. 126, 127.

  53. Jaroff, Ref. 22, p. 55.

  54. Sjovold, Ref. 40, p. 122. Сьовольд (Sjovold) описує ці речі, як, можливо, такі, що складають «ремонтний комплект». Однак Подер (Poder) (посилання 55, нижче) заперечує це тлумачення.

  55. Poder, R., 1993. Ice Man's fungi: discussion rekindled. Science, 262:1956, Подер (Poder) зазначив, що: «...серед обладнання, знайденого в його шкіряній сумці (включаючи кілька предметів з кременю), була велика кількість таємничих чорних речей. Спочатку вважалося, що це частина доісторичного набору для ремонту, ...але ця чорна річ має в даний час чітко ідентифікований як «класичний трут». Він складається з вільно переплетених гіф «справжньої трутової грибниці» (Fomes fomentarius), що все ще містить сліди піриту».

  56. Spindler, Ref. 24, pp. 97–101.

  57. Sjovold, Ref. 40, p. 119 (Figure 2 and text).

  58. Jaroff, Ref. 22, p. 55.

  59. Spindler, Ref. 24, p. 91.

  60. Jaroff, Ref. 22, p. 55.

  61. Seidler et al., Ref. 11, p. 457.

  62. Roberts, Ref. 12, pp. 45, 62.

  63. Jaroff, Ref. 22, p. 55.

  64. Pöder, Ref. 55.

  65. Roberts, Ref. 12, p. 62.

  66. Ross, P.E., A messenger from the Stone Age, Scientific American266(5):78, 1992.

  67. Coghlan, Ref. 14, p. 12 (Inset: Trappings tell of ancient lifestyle).

  68. Jaroff, Ref. 22, p. 54.

  69. Sjovold, Ref. 40, p. 120 (Figure 4 and text).

  70. Jaroff, Ref. 22, p. 54.

  71. Ross, Ref. 66, p. 78.

  72. Spindler, Ref. 24, pp. 171–174.

  73. Jaroff, Ref. 22, p. 54.

  74. New Age Encyclopaedia, 7th edition, Volume 28, p. 26, 1983.

  75. Sjovold, Ref. 40, p. 120.

  76. Rudensko, S.I., Frozen Tombs of Siberia: The Pazyrik Burials of Iron Age Horsemen, University of California Press (Translated from Russian by M.W. Thompson), 1970.

  77. Funk & Wagnalls New Encyclopedia, 1986 edition, Volume 25, p. 150.

  78. Jaroff, Ref. 22, pp. 53, 54.

  79. Bahn and Everett, Ref. 6, p. 11.

  80. Spindler, Ref. 24, p. 19. Описуючи одну з попередніх спроб звільнення тіла з льоду, Шпіндлер (Spindler) пише: «Деякі роботи потрібно було виконати під водою. Пневматичне зубило раз за разом ковзало й врізалося в плоть тіла, особливо в його ліве стегно».

  81. Seidler et al., Ref. 11, p. 457. Сейдлер (Seidler) та його колеги заявляють: "Зображення КТ показали, що в дистальному відділі плечової кістки лівої руки був злам трохи вище блоку плечевої кістки (trochlea humeri). Можливість того, що злам стався під час першої спроби витягти тіло, поки не може бути виключена».

  82. Jaroff, Ref. 22, pp. 55, 56. Хоча більшість вчених, які брали участь у подальшій програмі розслідування, походять з Австрії та Німеччини, тіло було фактично виявлене на 92,6 метри від кордону італійської території (Південний Тироль).

  83. Bahn and Everett, Ref. 6, p. 12.

  84. Bahn and Everett, Ref. 6, p. 11.

  85. Jaroff, Ref. 22, p. 54. Ярофф (Jaroff) зазначає, що: «Він (Етці) був кастрований; виявилося, що його пеніс й більша частина мошонки відсутні, можливо випадково відламані під час звільнення з льоду й взяті стороннім».

  86. Bahn and Everett, Ref. 6, p. 12. Бан та Еверетт (Bahn and Everett) стверджують, що: «Остаточна загадка полягає в тому, що геніталії трупа відсутні. Дослідницька група припускає, що вони, ймовірно, були відламані під час розкопок; але залишається ймовірність того, що тіло було кастроване перед смертю. Окрім того, чуток багато – й про це повідомлялося в декількох гомосексуальних публікаціях материкової Європи та Великобританії – мовляв, сперма була знайдена в анальному каналі тіла, й що дослідницька група замовчує цей момент із сорому. На наш погляд, набагато більш ймовірно, що команда вважає ці чутки занадто смішними, щоб заслуговувати на увагу, але заради істини ми повинні чітко про це заявити».

  87. Spindler, Ref. 24, pp. 173–177. Шпіндлер (Spindler) зазначає, що до того, як теорія кастрації набула широкого поширення, «стан статевих органів вже було описано як «висушені» судово-медичними експертами, коли труп був доставлений до секційної кімнати». (стор. 175) Далі він робить висновок, що: «Одним із результатів цього першого обстеження статевої ділянки крижаної людини є те, що можна виключити кастрацію до або після смерті». (стор. 176)

  88. Bahn and Everett, Ref. 6, p. 12. Бан та Еверетт (Bahn and Everett) стверджують, що: «...існує значний перелік проблем та невизначеностей (стан збереженості Етці на момент ексгумації)». Потім вони цитують Бадера і Хейма (Bader and Heim) (посилання 89, нижче), заявляючи, що: "Бадер і Хейм перелічують деякі з цих невідповідностей, але припиняють заявляти про те, що труп є підробкою. Це означає, що вони не будуть здивовані якби хтось із причетних займався таким обманом».

  89. Bader, J.-M. and Heim, M., 1992. Sci. Vie., 901:178.

  90. Heim, M. and Nosko, W., Die Öztal-Fälschung: Anatomie einer archäologischen Groteske, Rowohlt Verlag, 1993. Хейм і Носко (Heim and Nosko) зайшли так далеко, що припускають, що крижана людина була шаманом (або «знахарем»). Вони припустили, що патологоанатом, який першим оглянув Етці, вважав його «мумією» з іншого культурного середовища, а ритуальні татуювання на його тілі відомі з інших частин світу.

  91. Coghlan, A, Iceman's relatives traced to northern Europe, New Scientist142(1931):6, 1994.

  92. Spindler, Ref. 24, pp. 259–264. Шпіндлер (Spindler) зазначає, що: «Завдяки їхнім зв'язкам (вищезазначеним) двом авторам вдалося передати свою книгу в руки занадто спритним засобам масової інформації... У цій ейфорії через кілька тижнів після публікації автори поспішно погодились взяти участь у у дев'яностохвилинній передачі «Клубу 2» для австрійського телебачення, яка також транслювалася в Німеччині; їм довелося відповідати на запитання двох вчених з Інсбрука. Це дуже збентежило їх; з тих пір на тему «шахрайства Ötztal» настала глуха тиша». (стор. 264)

  93. Handt, O., et al., Molecular genetic analyses of the Tyrolean Ice man, Science264:1175–1178, 1994. Послідовність мтДНК Oetzi довжиною близько 394 основ порівнювали з послідовностями вибіркових популяцій з Європейських Альп, Північної Європи, Середземномор'я, Африки на південь від Сахари, Сибіру та Америки. Середні невідповідності склали відповідно 3,38; 3,73; 5,35; 7,45; 6,87 та 6,64 бази, що чітко підтверджує європейське походження крижаної людини. Спільні послідовності були найбільшими у вибірці Північної Європи.

  94. Coghlan, Ref. 91, pp. 6, 7.

  95. Riordan, T., Iceman unlikely to be hoax, DNA tests show, The Sydney Morning Herald, p. 17, Saturday 18 June 1994.

  96. Seidler et al., Ref. 11, pp. 455, 456 (Table 2).

  97. Bahn and Everett, Ref. 6, p. II.

  98. Sjovold, T., 1993. Personal communication dated 29 October 1993.

  99. Sjovold, Ref. 98.

  100. Spindler, Ref. 24, p. 158.

  101. Sjovold, Ref. 98.

  102. Spindler, Ref. 24, p. 179.

  103. Spindler, Ref. 24, p. 172. Остеохондроз – це захворювання центрів росту/окостеніння у дітей. Починається як дегенерація або некроз, за яким слідує регенерація або рекальцифікація. Спондильоз – це форма остеоартриту, що включає анкілоз (обмеження руху) хребцевого суглоба.

  104. Spindler, Ref. 24, p. 172.

  105. Spindler, Ref. 24, p. 158.

  106. eidler et al., Ref. 11, p. 455.

  107. Jaroff, Ref. 22, p. 54.

  108. Formicola, V.,1989, La ricostruzione della statura dalle ossa degli arti. Valutazioni sull'attendihilita dei risultati in campioni neolitici. Rivista di Antropologia (Roma)LXVII:310–313, 1989.

  109. Jaroff, Ref. 22,p. 54.

  110. Jaroff, Ref. 22, p. 54.

  111. Coghlan, Ref. 14, p. 12.

  112. Jaroff, Ref. 22, p. 54.

  113. Jaroff, Ref. 22, p. 54.

  114. Jaroff, Ref. 22, p. 54.

  115. Ross, Ref. 66, p. 79.

  116. Spindler, Ref. 24, p. 179.

  117. Spindler, Ref. 24, p. 180.

  118. Sjovold, Ref. 98.

  119. Sjovold, Ref. 98. Проте Сьовольд (Sjovold) зазначав, що такі сліди можуть залишатися принаймні до середини життя.

  120. Spindler, Ref. 24, p. 179.

  121. Spindler, Ref. 24, p. 179.

  122. Spindler, Ref. 24, p. 179. Різка зміна в харчуванні – у бік м’яса (Буття 9: 3,4) та молочних продуктів – протягом ранньої епохи після Потопу в поєднанні з більшим довголіттям та повільнішим дозріванням може забезпечити життєздатну гіпотезу цього інтригуючого явища.

  123. Quoted by Jaroff, Ref. 22, p. 54.

  124. Coghlan, Ref. 14, p. 12.

  125. Seidler et al., Ref. 11, p. 457.

  126. Coghlan, Ref. 91, p. 6.

  127. Shreeve, J., The ice man cometh, Discover13(1):35, 1992.

  128. Coghlan, Ref. 14, p. 12.

  129. Ross, Ref. 66, p. 79.

  130. Jaroff, Ref. 22, p. 55.

  131. Spindler, Ref. 24, p. 236.

  132. Ross, Ref. 66, p. 79.

  133. Seidler et al., Ref. 11, p. 456.

  134. Coghlan, A., Victim of the freezing fog? New Scientist136(1844):9, 1992.

  135. Seidler et al., Ref. 11, p. 456.

  136. Jaroff, Ref. 22, p. 55.

  137. Shreeve, Ref. 127.

  138. Jaroff, Ref. 22, pp. 53, 55.

  139. Seidler et al., Ref. 11, pp. 455, 457.

  140. Spindler, Ref. 24, p. 247.

  141. Spindler, Ref. 24, p. 178.

  142. Spindler, Ref. 24, p. 131.

  143. Kanowski, M.G., Old Bones: Unlocking Archaeological Secrets, Longman Cheshire (Publishers), Melbourne, p. 18, 1987.

  144. Warwick, R. and William, P.L. (Eds), Gray's Anatomy (35th British edition), W.B. Saunders Company, Philadelphia, p. 205, 1973. Інші надійні показники, що використовуються палеоантропологами та криміналістами, включають зміни в симфізарній ділянці лобкових кісток, а також зміни лопатки, грудини та реберних хрящів. Зменшення суглобових поверхонь хребців, надмірні вторинні зміни кісток та окостеніння сухожиль та зв'язок також розглядаються як «...прояви старіння, однак вони не можуть вказувати на фактичний вік». (стор. 205)

  145. Ref. 144, p. 205. Розвиток зубів та окостеніння є основними методами оцінки скелетного віку приблизно до 25 років. Після цього віку необхідно застосовувати інші показники, включаючи закриття/облітерацію швів та стан лобкового симфізу.

  146. Ref. 144, p. 205. Точність оцінки скелетного віку дещо знижується після досягнення скелетного дозрівання. Анатомія Грея стверджує, що: «До віку близько 25 років, включаючи життя плоду, стан зубних рядів й окостеніння надає численні дані, за якими можна зробити оцінку». Далі автори перераховують низку факторів, які є критично важливими для оцінки скелетного віку, враховуючи різноманітність, яка існує навіть у найменшої групи населення. Потім вони продовжують говорити, що: « ...Незважаючи на ці ускладнення, зазвичай можна оцінити вік цілісного скелету з точність до року або близько того, до 25 років, й з більшою точністю в ранні роки, особливо, якщо також доступні стоматологічні спостереження... Приблизно з 25 років скелетний вік можна оцінювати в межах плюс-мінус 5 років за станом черепних швів та кісткових поверхонь лобкового симфізу. З початку двадцятих років до похилого віку шви демонструють прогресивне закриття. На жаль, закриття починається зсередини, й якщо череп не можна відкрити для внутрішнього огляду (або оглянути яким-небудь неінвазивним методом, таким як сканування CAT), спостереження, ймовірно, введуть в оману. Більшість нещодавних досліджень висловили сумнів у значенні цієї конкретної техніки, й вказали на можливі труднощі внаслідок расових відмінностей. Було показано, що відбувається ряд прогресивних змін меж суглобових поверхонь лобкових кісток у симфізі. Встановлені дані характерні для віку в межах від пізнього підліткового до п’ятидесяти років й більше. Зараз більшість вчених вважають це найкращим методом для оцінки скелетного віку в період дорослішання».

  147. Sjovold, Ref. 98. Сьовольд (Sjovold) припускає, що показники дозрівання можуть змінюватися залежно від обставин життя, посилаючись на спостережувані відмінності між живим населенням ескімосів (інуїтів) та європейців (кавказців). Темпи розвитку також різняться між відповідними статями певної расової групи.

  148. Lasker, G.W. and Tyzzer, R.N., Physical Anthropology, 3rd edition, Holt, Rinehart and Winston Inc., Orlando, Florida, p. 452, 1981. Ласкер і Тиззер (Lasker and Tyzzer), намагаючись пояснити різницю у віці, в якому відбувається менархе у дівчат різних культур, вказують на харчову цінність доступних продуктів. Вони також припускають, що відмічені варіації в культурах можуть бути пов'язані із соціально-економічними факторами, які, в свою чергу, також відносяться до харчування.

  149. Dean, M.C, Stringer, C.B. and Bromage, T.G., Age at death of the Neanderthal child from Devil's Tower, Gibraltar and the implications for studies of general growth and development in Neanderthals, American Journal of Physical Anthropology 70:301–309, 1986. Ці автори визначають вік дитини неандертальців, грунтуючись на стандартах розвитку зубів сучасних людей. Вони завершують своє обстеження, стверджуючи, що: « ...зубний ряд дитини в Гібралтарі набагато ближче до нижньої межі очікуваного діапазону значень, відомого для сучасних Homo sapiens, й як такий, повинен розглядатися як прискорений, але по суті людський зразок розвитку». (с. 308) Однак тоді вони стикаються з очевидною проблемою, що стосується прискореного росту мозку людини (с. 301 [Анотація], 308).

  150. Cuozzo, J.W., Earlier orthodontic intervention: a view from prehistory, Journal of the New Jersey Dental Association, 58(4):33-39, 1987. Куоццо (Cuozzo) думає в іншому напрямку, ніж Дін (Dean) та ін. (Посилання 149, вище). Посилаючись на ряд окремих досліджень різних неандертальських дітей, Куоццо припускає, що: «Очевидно, що ніхто з дослідників не хотів заперечувати однакові терміни прорізування, які загальноприйняті сьогодні в стоматологічній науці. Зіткнувшись з такими розбіжностями в періодах розвитку обличчя у дітей неандертальців та сучасних дітей, перевагу віддали тотожності термінам прорізування зубів, й прийшли до висновку, що череп мав прискорений розвиток, а щелепна система ні. ...

  151. Могло бути, що або розвиток черепу був прискореним, а їхні щелепи були нормальними, або їхні черепи розвивалися нормально, а щелепи відставали у розвитку. Існує також ймовірність того, що зуби прорізались раніше терміну, коли обличчя все ще запізнювалося з розвитком. Також існує ймовірність того, що розвиток обличчя був сповільненим, а зуби відповідали сучасним термінам прорізування. Фізіологічний стан, який, здається, найімовірніше мав місце, – це те, що зуби та обличчя розвивалися за одночасно, швидко чи повільно. Безперечно, що розвиток обличчя був повільнішим за сучасний... Це врешті-решт вказує на давніх дітей, які пізніше дозрівали фізично й статево"(с. 37, 39)

  152. Coghlan, Ref. 14, p. 12.

  153. Brothwell quoted by Coghlan, Ref. 14, p. 12.

  154. Seidler et al., Ref. 11, p. 455.

  155. Seidler et al., Ref. 11, p. 455, 456.

  156. Sjovold, Ref. 98.

  157. Wolpoff, M.H., Palaeoanthropology, Alfred A Knopf, New York, p. 273, 1980. Посилаючись на рештки неандертальців з Крапіни в Югославії (більшість з яких вважається молодими людьми), Волпофф (Wolpoff) стверджує, що: « ...стертість різців перевищує стертість інших зубів».

  158. Tillier, A-M., The evolution of modern humans: evidence from young Mousterian individuals, In: Mellars, P. and Stringer, C. (Eds), The Human Revolution: Behavioural and Biological Perspectives in the Origins of Modern Humans, Princeton University Press, p. 293, 1989. Тілл’є (Tillier) стверджує: «Вважається, що більшість аспектів морфології обличчя неандертальців, як правило, розглядаються як залежні від біомеханічних факторів через інтенсивне використання передніх постійних зубів, які сильно зношені». Потім вона додає: «Однак залишається невизначеним, якою мірою ступінь збільшення й стертість передніх зубів можна віднести до специфічності дієти, на відміну від іншого використання».

  159. Vallois, H.V. and Vandermeersch, B., The Mousterian skull of Qafzeh (Homo VI): An anthropological study, Journal of Human Evolution4:452, 453, 1975. У цій роботі автори описують череп Кафзе VI (Qafzeh VI) як такий, що належить молодому дорослому чоловіку. Вони також заявляють, що зуби, збережені у верхній щелепі цього зразка, мали значний ступінь стертості, хоча й не надмірний. Проте, « ...На всіх (збережених зубах), крім правого М2 [верхній правий сьомий (другий моляр) зуб], цемент [на корені зуба] оголений».

  160. Spindler, Ref. 24, p. 183.

  161. Jaroff, Ref. 22, p. 55.

  162. Spindler, Ref. 24, pp . 110–113.

  163. Seidler et al., Ref. 11, pp. 455, 456.

  164. Cuozzo, Ref. 150, pp. 36, 37. Куоццо (Cuozzo) стверджував, що: «Усі діти справжніх неандертальців мають молочні моляри тауродонтного типу... Цей тип зубів відрізняється від сучасних молочних молярів цинодонтного типу. Тауродонтний означає подібний до бичачого, тоді як цинодонтний означає подібний до собачого. Так, наприклад, зубна порожнина молярів дуже велика й проникає майже до кінців коротких й широких коренів, що відповідає тауродонтному типу, на відміну від цинодонтного типу – відносно малої зубної порожнини й довгих коренів. Тауродонтні зуби витримують значне оклюзійне стирання, запобігаючи відкриттю пульпарного вмісту зуба. Коли оклюзійна поверхня зношується, вторинний дентин накопичується всередині порожнини зуба й вміст пульпової камери відступає до ділянки бі- або трифуркації, щоб уникнути жувальних чи температурних стресів. Тауродонтні зуби переважають цинодонтні з точки зору тривалого зношування».

  165. Вторинні (або постійні) моляри неандертальців також є тауродонтними. See: Zihlman, A.L., The Human Evolution Coloring Book, Barnes and Noble Books, New York, Part V, Plate 108 (text), 1982.

  166. Sjovold, Ref. 40, p. 120.

  167. Bower, Ref. 10.

  168. Sjovold, Ref. 40. Незважаючи на те, що зуби мудрості часто «шкодять» сучасній людині (внаслідок звуження щелепи), рідкісними є випадки, коли зуби «вроджено відсутні».

  169. Sjovold, Ref. 98.

  170. Sjovold, Ref. 98. Return to text.

  171. Spindler, Ref. 24, p. 181. Return to text.

  172. Smith, B.H., Dental development in Australopithecus and early Homo. Nature323:327 (Figure 1), 1986. Return to text.

  173. Smith, Ref. 171. Return to text.

  174. Smith, Ref. 171. Дані Холлі Сміт (Holly Smith) (які, до речі, грунтувалися лишень на школярах кавказьких шкіл США) свідчать про те, що формування коронки зубів мудрості відбувається в середньому майже через шість років після другого моляру.

  175. Sjovold, T., Personal communication dated 1 January 1994.

  176. Sjovold, Ref. 40, p. 120. Сьовольд (Sjovold) цитує звичайні пояснення трансформістів про стертість зубів, але також передбачає можливість «старості».

  177. Seidler et al., Ref. 11, p. 456.

  178. Sjovold, Ref. 98.

  179. Sjovold, Ref. 98.

  180. Warwick and Williams, Ref. 144, p. 209.

  181. Sjovold, Ref. 174.

  182. Незважаючи на те, що CAT-сканування ділянки малого тазу вже проводилось, аналіз поверхонь лобкового симфізу ще не був оцінений групою, яка досліджує крижану людину.

  183. Psalm 90:9, 10.

  184. Genesis 11:10–32; 23:1; 25:7,17; 35:28; 47:28; 50:22, 26; Exodus 6:16–20; Numbers 33:39; Deuteronomy 34:7.

  185. Free, J.P., Archaeology and Bible History, Scripture Press Publications, Wheaton, Illinois, p. 165, 1974.

  186. Bimson, J.J. and Livingston, D., Redating the Exodus, Biblical Archaeology Review 13(5):42, 1987.

  187. Грунтуючись на 1 Царів 6:1, який встановлює інтервал не менше 480 років між Виходом з Єгипту та початком будівництва храму Соломона на четвертому році його правління (967 р. до н.е.)

  188. Числа 33:38.

  189. Повторення закону 34:7.

  190. На момент Виходу Аарону було вже 83 роки, а Мойсею 80 (див. Вихід 7:7). Вони померли через сорок років, перед входом Ізраїлю в ханаанську землю.

  191. Йов 42:16. На момент подій, описаних у книзі, Йов уже став особою з винятковою славою (Йов 1: 3) й породив сім синів та трьох дочок (Йов 1: 2).

  192. Буття 7:6; 9:28,29 та Буття 11:10,11

  193. Буття 25:7,8.

  194. Буття 23:1.

  195. Gardiner, A., Egypt of the Pharaohs, 1964 paperback edition, Oxford University Press, New York, p. 48, 1961.

  196. Whiston, W., (translation), The Works of Josephus: New Updated Edition, Hendrickson Publishing, Inc., Peabody, Massachusetts, Whiston, W. (translator), pp. 34–35 (Antiquities 1.3.9), 1987. Хоча Йосип Флавій жив у першому столітті нашої ери, інші історики, на яких він посилається, сягають п'ятого та шостого століть до нашої ери.

  197. Whiston, Ref. 195, p. 32 (footnote b). У Йосиповому уривку, на який посилається Уістон (Whiston), сказано: « ...де Терах помер й був похований, коли прожив двісті п'ять років; адже життя людини вже поступово зменшилося й стало коротшим, ніж раніше, до народження Мойсея; після якого термін людського життя становив сто двадцять років». (Старожитності 1.6.5)

  198. Wilson, C, Visual Highlights of the Bible: Volume 1—From Creation to Abraham, Pacific Christian Ministries, Boronia, Victoria, pp. 42, 43, 1993.

  199. Wilson, Ref. 197, p. 42.

  200. Free, Ref. 184, p. 40. Примітки: «Ці тексти, безумовно, є міфологічними, але цілком можуть бути легендарним описом того факту описаного в Біблії, що люди в ранні часи доживали до більшого віку». (стор. 40)

  201. Cuozzo, Ref. 150, p. 39.

  202. Буття 5:15, 21. Мінімальний цитований вік народження синів допотопними патріархами становив 65 років. Для порівняння, більшість патріархів після Потопу відповідно були у віці від 25 до 35 років.

  203. Буття 11:24 cf. 11:12.

  204. Є низка випадків, коли відомий вік патріарха після Потопу на момент одруження або народження первістка. Наприклад: Ісак одружився на Ревеці, коли йому було 40 років й на момент народження Якова та Ісава було 60 років (Буття 25: 20,26); Ісаву було 40 років на час одруження з Джудіт й Баземат (Буття 26:34), а Йосифу було від 36 до 37 років на момент народження його первістка Манасії (Буття 41: 46–50). Кожен із цих випадків підтримує нашу думку про затримку статевого дозрівання.

  205. Gardiner, Ref. 194, p. 390.

  206. Seidler et al., Ref. 11, p. 455.

  207. Sjovold, Ref. 98.

  208. Seidler et al., Ref. 1, pp. 455–457. Ця особливість характерна для інакших поглядів на профіль в статті Science; див. малюнок 2 (стор. 456) та малюнок 4 (стор. 457). Ретрогнатний профіль характеризується лицьовим та альвеолярним кутами - 97 градусів до франкфуртської горизонталі; див. таблицю 1 (стор. 456).

  209. Cuozzo, Ref. 150, p. 35.

  210. Khor, S., Personal communication dated 4 March 1994. Доктор Хор (Dr Khor), лікар-ортодонт, зазначив, що лицьовий скелет дитини стає більш прогнатичним у міру дорослішання. Це пов’язано з тим, що голова новонароджених швидше розвивається в порівнянні з щелепами. Щелепи будуть «наздоганяти» у міру дорослішання дитини.

  211. Cuozzo, Ref. 150, p. 37.

  212. Lambert, D., The Cambridge Guide to Prehistoric Man, Cambridge University Press, Cambridge, p. 38, 1887. Вплив на нижню щелепу відбувається тоді, коли між другим постійним моляром та гілкою щелепи недостатньо місця, щоб забезпечити повне прорізування третього постійного моляра (або зуба мудрості).

  213. Seidler et al., Ref. 11, pp. 456, 457. The existence of tremata of various kinds is described as being a frequent occurrence amongst prehistoric population. (p. 457). Було б цікаво встановити, чи обмежується це явище лишень неповнолітніми та молодими людьми, чи поширюється на всі періоди: підлітковий, зрілий та похилого віку.

  214. Читач посилається на фотографію краніофаціальної моделі (Gurche) крижаної людини, що міститься на с. 48 з посилання 12.

  215. Warwick and Williams, Ref. 144, p. 1235.

  216. Spindler, Ref. 24, p. 181. Наявність вираженої діастеми у відносно широкій зубній дузі свідчить про те, що ріст тіла нижньої щелепи ще не завершений.

  217. Lemonick, M.D., The world in 3300 BC, Time (Australia), 7(1):56-;57, 1992.

  218. Lemonick, Ref. 216, p. 57, 60. Лемонік (Lemonick) описує Європу як «сільськогосподарську периферію» й порівнює крижану людину з доісторичним Даніелем Буном (Daniel Boone), який протистояв Томасу Джефферсону на Другому континентальному конгресі в 1775 році. Далі він говорить: "Такий культурний конфлікт – гірська людина зустрічається з вищим суспільством – міг би статися, якби крижана людина наважилася зустріти своїх сучасників на інших континентах. До днів крижаної людини більша частина світу здійснила перехід від палеоліту до неолітичного суспільства, від раннього кам'яного до пізнього кам'яного віку... Зрештою, територія де проживала крижана людина та решта Європи наздожене інші частини світу... Але тоді, коли він пробивався альпійськими перевалами, концепція євроцентричного погляду на цивілізацію була б смішною, особливо для прогресивних суспільств, які процвітали в Африці та Азії».

  219. Spindler, Ref. 24, p. 254.