Коли солдати у віддаленій пустельній фортеці в Юдеї складали свої переліки продуктів (або, точніше, список провізії) понад 2600 років тому, вони, ймовірно, не думали, що археологи досліджуватимуть їх почерк через роки!

Використовуючи комп'ютерний алгоритм, дослідники з Тель-Авівського університету вивчали стародавні списки військової провізії, написані на уламках глиняного посуду (так званих остраках).¹ 

Аналізуючи почерк, вони змогли визначити, що, якнайменше, шість різних людей робили ці записи. Самі записи досить буденні і містять прості вказівки про те, які припаси потрібно відправити у віддалену фортецю пустелі, але лист складений ретельно. Велика частина записів була зроблена доволі низькопоставленими чиновниками, звідки випливає висновок, що навіть прості солдати та службовці у віддаленому куточку країни могли читати і писати.

Письменні чи неписьменні?

Вчені вже давно оскаржують рівень грамотності давніх ізраїльтян. Багато хто вірить, що тільки освічені книжники, священики, члени царської родити та чиновники були письменними, і що в загальному населення не могло читати і писати. Але Писання показує, що грамотність була необхідна всім людям.

У Буття 5:1 згадується «родовід Адама» (використовуючи звичайне єврейське слово для книги або сувою), припускаючи, що Адам був створений із вмінням не тільки говорити, а й писати. Також логічно, що генеалогічна інформація в Буття 5 і 11 була записана. І враховуючи, що Ной і його сім'я побудували Ковчег, хіба можливий той факт, що вони не вміли писати? 

Ізраїльтянам було наказано писати заповіді Господа на одвірках і нав'язувати їх на руках і на лобах (Повторення Закону 6:4-9, 11:18-20). Якби вони не вміли читати або писати, яка була б мета такого наказу? Коли Ісус Навин приготувався віддати спадщину семи племенам Ізраіля, він попросив кожне коліно відправити трьох осіб, щоб оглянути землю. Ці люди «описали землю в книзі» (Ісус Навин 18:9), отже, вони могли читати і писати. І в прощальному зверненні Ісус Навин наказав людям коритися всьому, що написано в Книзі Закону Мойсея. Очевидно, що вони вміли читати (Ісус Навин 23:6). 

Коли цар Єзекія прийняв рішення про святковання Пасхи в Ізраїлі та Юдеї, він надіслав листа по всій землі, щоб повідомити про це по всій країні. Все це не мало б сенсу, якби люди не могли прочитати послання (2-а Хронік 30:1). Інші уривки також свідчать про письменність древніх ізраїльтян (Суддів 8:14, 2 Царств 17:37, Псалом 102:18, Авакум 2:2).

Широко поширена письменність підтримує біблійні часові рамки

Остракон з Арада, очевидно, погано збережена (плями, стерті символи, розмитість).Питання письменності може здатися маловажливим та незначним, але насправді це дуже важливо. Багато дослідників використовували аргумент неписьменності (серед багатьох інших припущень), щоб припустити, що переважна більшість біблійних текстів не була написана, поки вавилоняни не знищили Єрусалим в 586 році до н. е. 

Скептики стверджують, що Старий Заповіт, за винятком П'ятикнижжя, не міг бути написаний до переселання у Вавилон, тому що більша частина ізраїльського населення була неписьменною. Тому, ймовірно, тексти були написанІ після того, як вавилоняни, а пізніше перси, навчили ізраїльтян грамотності.

Це пізніше датування текстів Старого Заповіту розходиться з біблійним свідченням того, що багато текстів були написані по ходу історії або навіть раніше настання події (пророчо). 

Більшість консервативних біблійних вчених, які починають зі Слова Божого, вважають, що книги Старого Заповіту були написані пов'язаними з ними особами або тими, хто стверджує, що написав їх. Якщо ці книги були написані десятиріччя або навіть сторіччя після подій, історичність, точність і непогрішність текстів ставляться під сумнів, оскільки вони повинні були бути написані набагато раніше.

Дослідники остраконів стверджують, що їх висновки стосуються обговорення часу написання книг Старого Заповіту. Вони пишуть: 

«Проте широко поширена грамотність дає велику можливість для складання творів, таких як книга Второзаконня та історія Стародавнього Ізраїлю в Ісуса Навина так книгах Царів».² 

Вони стверджують, що через широко поширену грамотність більшість книг Старого Заповіту могли бути написані набагато раніше, ніж зазвичай припускають ліберальні вчені.

Археологія знову підтверджує Писання

Це нове дослідження підтверджує точність Слова Божого. Воно демонструє, що Ізраїль був набагато грамотнішим, ніж вважає більшість вчених. Це означає, що пророки — навіть пророки, які були звичайними людьми, такі як пастух Амос (Амос 1:1), могли бути грамотними і могли написати свої тексти.

Якщо історія чогось і навчила, то це тому, що дослідження і наука, в кінцевому підсумку, підтверджують Писання. У нас є недосконале і неповне розуміння історії й науки, але Боже Слово було, в кінцевому рахунку, написано Богом, Який був там і Який ніколи не бреше (Тита 1:2). Починаючи з Божого Слова, у нас є точна відправна точка для вивчення оточуючого нас світу. Якщо наука або загальноприйнята думка суперечать Слову Божому, то не Боже Слово потребує удосконалення, а скоріше наше тлумачення доказів*.

Чим довше ми вивчаємо залишки втрачених цивілізацій, тим більше буде знайдено доказів, які при правильному розумінні підтвердять Боже Слово. Як християни, ми можемо мати повну і досконалу впевненість в Слові нашого Господа.

*дане твердження відображає позицію автора. Хоча команда Креацентра Планета Земля вірить, що Біблія — абсолютно точне слово Бога, ми прагнемо використовувати науковий метод для дослідження тих чи інших фактів, і лише потім використовувати Біблію в якості доказу.