Історія та археологія
Креацентр > Статті > Історія та археологія > Археолог підтверджує створення світу та Біблію

Археолог підтверджує створення світу та Біблію

Інтерв’ю доктора Карла Віленда з археологом д-ром Кліфордом Вільсоном

 

Доктор Кліфорд Вілсон є досвідченим археологом Він отримав ступінь бакавра та магістра мистецтв у Сіднейському університеті, ступінь бакалавра в області богослів'я від Мельбурнського богословського коледжа, ступінь магістра релігійної освіти від семінарії Luther Rice. Ступінь доктора отримав в університеті Південної Кароліни. Член Єврейського об'єднаного коледж а Єрусалимі.

Питання: Д-р Вільсон, який досвід ви маєте у сфері археології?

Відповідь: Я починав як лектор в Австралійському Інституті Археології більше 35 років тому – з ними я був деякий час. Пізніше я повернувся як його директор коли здобув деякі інші кваліфікації. Я не лише визнаний у сфері археології, а також є зареєстрованим психологом та членом товариства комерційної освіти Австралії – я займаю декілька різних посад!

Я був територіальним супервізором під час розкопок Тель-Гезеру в Ізраїлі з Американською школою східних досліджень (ASOR). Пізніше був помічником директора перших розкопок в Tel-Nusieh, що,  ймовірно, є біблійним місцезнаходженням міста Ай. Я відвідав археологічні об’єкти  в дев’яти біблійних країнах і мав привілегію бути сприйнятим серйозно скрізь, куди я приїжджав. Я навіть трохи проводив розкопки в Ніневії (археологічний об’єкт Kouyunjik) – що знаходиться за Мосулом – де я особисто розкопав невелику дорогу між палацом короля Сін-аххе-еріба в Іраку та храмом, із написом, який повідомляє, що цей шлях був присвячений богині Есагілла.

 

Питання: Який був ваш найцікавіший практичний досвід?

Відповідь: Я думаю це було в Тель-Гезері, де ми проводили розкопки протягом досить довгого проміжку часу. Все, що ми знаходили  на одній території - це булла ціла купа чорного попелу, що, звичайно, дуже засмучувало. Професор Нельсон Глюек – дуже впливовий археолог, який дав світові ідею Соломонових копалень -  запропонував, щоб  ми робили більше просіювання. Ми послухались його поради і в результаті знайшли свідчення цивілізації, яка мала єгипетські та ханаанські артефакти з Соломоновою стіною поблизу. Команда знайшла маленькі фігурки богів і таке інше, я був відповідальним за ту територію. Всі лідери розкопок дуже зраділи, тому що вони зрозуміли, що цей попіл був з того часу, коли єгиптяни спалили місто Тель-Гезер і потім передали його Соломонові як весільний подарунок, коли він одружився з дочкою фараона.

 

Питання: Це, звичайно ж, узгоджувалось з Біблією?

Відповідь: А як же – спалення згадується в 1 Царів 9:16. Тоді для мене був цікавим той факт, що тут були деякі з провідних археологів світу – Дж. Ернест Райт, наприклад. Вони не були стільки задоволені тим, що підтвердили Біблію, як швидше тим, що знайшли щось в історії, чому б вони могли вірити (на що вони могли покластись, так би мовити). Мене вразило те, що вони сприймали Біблію як прийнятний підручник, надійний у своїх історичних твердженнях. Вони були дуже задоволені, що володіли чимось, що відповідає прийнятній історії. І та історія була в Біблії.

 

Питання: Чи знаходили ви у своїх дослідженнях в археології щось, що суперечило Біблійній інформації в певному значенні?

Відповідь: Було багато тверджень про те, що щось суперечить біблійному викладу подій, але Біблія має звичку зрештою виявлятись правою. Я добре пам’ятаю, як один із провідних археологів світу в Тель-Гезері робив зауваження молодшому археологу, який зневажав Біблію. Він просто тихо сказав: “Якби я був на твоєму місці, я б не говорив зневажливо про Біблію”. Коли молодший археолог спитав: “Чому?”, він відповів: “Ну, вона просто має звичку виявлятись правдою в кінцевому результаті”. І на цьому я стою.

Професор Нельсон Глюек, якого, як я гадаю, можна визнати як одного з п’яти «топ-гігантів» в біблійній археології, провів дивовижну лекцію для 120 студентів, які взаємодіяли з арабами. Він сказав: “Я проводив розкопки 30 років з Біблією в одній руці і кельмою в іншій, і в питаннях історичної перспективи я ще ніколи не виявив, щоб Біблія помилялася”.

Дж. Ернест Райт, професор Старого Заповіту та семітичних досліджень в Гарвардському університеті, провів лекцію на тих самих розкопках. Він зазначив, що через дослідження, пов’язані з хеттами, та висновки професора Джорджа Менденхола стосовно так званих Сюзеренітетних завітних договорів між хетськими королями та їх васалами, стало зрозуміло, що записи Мойсея, коли мова йде про завіти, повинні бути датовані ще серединою другого тисячоліття до нашої ери. Це приблизно 1500 р. до н.е. Також, що ті записи повинні бути визнані як єдине ціле. Іншими словами, вони походять від одної людини. Цією однією людиною міг бути тільки Мойсей.

Я проводив розкопки 30 років з Біблією в одній руці і кельмою в іншій, і в питаннях історичної перспективи я ще ніколи не виявив, щоб Біблія помилялася

Я підійшов до професора Райта пізніше і сказав: “Сер, це сильно відрізняється від того, що вивикладали в своїх творах”. Він подивився на мене і сказав: “Кліфорд, 30 років я викладав студентам, що приходили в Гарвард з метою підготовки до християнського служіння. Я говорив їм, що вони могли забути про Мойсея в П’ятикнижжі, але принаймні в цих важливих областях завітних документів, які присутні в П’ятикнижжі, я мав визнати, що я помилявся”.

Вони були двома схоластичними гігантами. Один говорить: “Я проводив розкопки 30 років і я ще ніколи не виявив, щоб Біблія помилялася” – по суті це те, що він казав. Інший каже: “Протягом 30 років я помилявся”. Це досить сумно, чи не так, що хороша людина, така як професор Райт, була так захопленою смішною документальною гіпотезою*, що він займав неправильну позицію так довго. Дозвольте мені підкреслити, що професор Райт був дуже чесною людиною.

 

Питання: Чи можете ви пригадати будь-який інший досвід, що стосується автентичності Буття зокрема?

Відповідь: Так. Вкінці 1970-х років, незабаром після розкопок стародавнього міста Ебла на півночі Сирії (між Дамаском та Алеппо), італійський археолог професор Паоло Маттейі та фахівець з епіграфіки (перекладач) професор Петтінато повідомляли англомовних вчених про свої знахідки в Еблі. Весь їхній лекційний тур влаштував професор Девід Ноель Фрідмен, людина, яка дала англомовному світу інформацію про ці фантастичні нові таблички, що були знайдені. Його фотографія була на обкладинці журналу Тайм.

Я мав привілей бути запрошеним на обід з приблизно дюжиною провідних археологів. Так як я був у тій місцевості, мене запросив професор Девід Ноел Фрідмен.

Д-р Вілсон знайшов цей уламок в Коюнку (Ніневія). Це частина тротуарної плитки і, як стверджувалось, поруч стояв храм богині Есагілла.

Після бенкету задавались різні технічні питання, якіі, чесно кажучи, не дуже цікавили, тому що я не є знавцем клинопису. Однак, ще до цієї зустрічі до мене дійшли чутки певного характеру, а тому через деякий час я звернувся до професора Фрідмена як до головуючого: “Сер, я чув, що нова табличка сотворіння була знайдена. Чи це факт?” Він потиснув плечима і сказав: “Запинайтесь в нього”. Я поставив своє запитання професору Петтінато і, після деякого вагання, він дав зрозуміти, що інформація не повинна бути оприлюднена. Тому я висловив думку: “Якщо є нова табличка сотворіння, ви просто не можете це приховувати, про це має стати відомо”. Подумавши про це, він повідомив, що справді була знайдена нова табличка сотворіння.

Мені було дуже цікаво чути, як ті світові провідні вчені обговорювали яким чином це вплине на так звану “документальну гіпотезу”. Ця гіпотеза по суті говорить, що старозавітні документи є усними традиціями, і що лише після часів Соломона різні частини були зібрані разом. Припускають, що вони були зібрані з інтервалами приблизно в століття, від часів Соломона аж до Ездри, який, врешті решт, зі своєю командою літописців, принесли ці речі в Писання. Суперечка колись була про те, що історія створення світу не входила в П’ятикнижжя (записи Мойсея) аж до часів Ездри – що Мойсей не міг її мати. Але насправді ми не тільки переконуємось, що Мойсей міг її мати, але й що вона була відома навіть раніше, ніж в часи Мойсея.

 

Питання: Здається, напрошується певне питання. Хіба ця історія вперше згадується в Біблії не Мойсеєм?

Відповідь: Відповідь “Так.” Але є дуже хороші підстави припустити, що записи Буття були складені Мойсеєм з письмових записів на глиняних табличках. Дональд Вайзмен, раніше професор археологічних і семітичних досліджень в Лондонському університеті, нещодавно відредагував та переробив книгу, випущену його батьком П. Дж. Вайзменом ще в 1948 році під назвою “Нові відкриття у Вавилоні про Буття”. Вона зараз називається “Ключі до створення світу в Бутті”. В ній він визнає, що підхід його батька був по суті правильним, а саме: у всій книзі Буття є регулярне вживання літературної форми, що називається колофон. Вона показує, що в тому місці певна табличка закінчується і потім починається нова. В записах Буття це зосереджується навколо фрази “Оце нащадки / оце оповість про / це ось походження …”(‘These are the generations of’). Ці записи раннього Буття були, ймовірно, перенесені Авраамом у Родючий Півмісяць, і в кінцевому результаті були використані Мойсеєм ( століттями після Авраама) під натхненням Духа Святого щоб зібрати те, що ми маємо у Бутті.

Звичайно, що ніколи не було такої речі як документ “Пі”. Ми можемо просто прийняти записи Буття як такі, якими вони себе називають – фактичними свідченнями очевидців. Присутнє законне редагування, щоб для пізнішого покоління все було зрозуміло (наприклад, Буття 14:3 розповідає про долину Сіддім, і потім говорить: “вона тепер море Солоне”), але основний текст існує в письмовій формі з часів самого Буття.

 

Питання: Доктор Вільсон, нам часто говорять, що релігія еволюціонувала – що люди почали поклонятися духам, пізніше було багато богів, потім менше богів і, врешті-решт, з’явилася ідея одного правдивого Бога. Можете нам сказати чи це підтверджується в археологічних записах тих цивілізацій, з якими ви знайомі?

Відповідь: В час одразу після потопу ми знаходимо письмову згадку трьох богів – бога землі, бога неба і бога вод. І досить скоро після цього з’являються сотні богів в стародавніх записах. Насправді усе починається з концепції монотеїзму (одного Бога) і поступово веде до політеїзму (багатьох богів). Починається не з десятків богів. І навіть в Ельбі, хоча там є близько 500 богів, в стародавньому Ханаані також існувала концепція “великого бога”, Лугаля, який асоціювався зі створенням світу. Пізніше слово Лугаль набуло значення короля.

Ми можемо просто прийняти записи Буття як такі, якими вони себе називають – фактичними свідченнями очевидців. 

 

Питання: Отже, це узгоджується з тим, що Павло говорить нам в посланні до Римлян, що люди залишили поклоніння одному правдивому Богу і повернулись до поклоніння іншим речам?

Відповідь: Безумовно. Конкретна згадка лише про трьох богів відразу після потопу може, певним незрозумілим чином, асоціюватись із Трійцею. Насправді виглядає так, що сатанинські сили підготовані запропонувати пародію духовних реалій. Ханаанетяни мали трьох основних богів. У них був Ель – батько, Ваал – син, Ашера - мати, яка була дружиною Еля (і також, на думку деяких вчених, мамою Ваала). Існує певний сумнів щодо взаємозв’язків, але факт в тому, що вони мали трьох богів. Тому коли ізраїльтяни відійшли від свого Бога, ханаанетяни запропонували їм свою «трійцю» для поклоніння, і народ Ізраіля прийняв їх без усякого сумніву та вагання щодо того, щоб бути святим народом і так далі. Це виглядає як пародія на Трійцю, що, звичайно, не було повністю відкрито аж до часів Нового Заповіту. Але демонічні духи завжди знали про Трійцю.

 

Питання: Людям, які виросли з еволюційним мисленням, може бути важко зрозуміти як археолог, який копає землю, може вірити, що Біблія може бути правою щодо Буття – що, звичайно, означало б, що Земля є молодою. Чи були ви коли-небудь задіяні в якомусь іншому дослідженні або бачили якісь інші археологічні свідчення, які могли б змусити вас сумніватися в істинності еволюційної геологічної системи датування?

Відповідь: Що ж, багато років тому я проводив лекцію в коледжі у Сполучених Штатах і заявив, що Земля може бути настільки давньою, наскільки ви б хотіли – мільйони чи мільярди років – і до мене підійшов студент і попросив мене прочитати деякі наукові праці професора Тома Барнеса. І це привело мене до розслідування. Я навіть прийшов до того, що спілкувався із вченим, який проводив наукове дослідження для доводів професора Барнеса щодо виснаження магнітного поля Землі. Ця людина була пов’язана з однією з найбільших установ в Америці. Я запитав у нього про його висновки. Він дав мені досить змістовну відповідь: «Ну, справа не в моїх висновках, а в установі, яку я представляю». І далі він досить ясно дав зрозуміти, що він особисто рекомендував би (і не міг би спростувати) використовувати доводи доктора Барнеса. Але установа, в якій він працював, не була готовою прийняти їх, тому що це б означало визнати той факт, що Земля є молодою – лише декілька тисяч років, а не мільярди років. І їхній аргумент був наступним: “Ми знаємо, що професор Барнес неправий.” І так виглядає, що це «ми знаємо» – лише через переконання установи.

Ханаанський алтар у Мегідо, на якому приносили в жертву як тварин, так і людей

 

Питання: Чи стикаєтесь ви з таким ставленням і в археології?

Відповідь: Інколи. Наприклад, на розкопках в Тель-Гезері, про які я згадував раніше, в останній день ми фактично знайшли схованку филистимських горщиків, які приблизно на 150 років не входили в загальну концепцію, виходячи з аргументу, що Вихід з Єгипту відбувався приблизно в 1290-1270 роках до н.е. (це дата, яку приймають багато сучасних вчених). До речі, вони просто неправі. Докази від доктора Браянта Вуда на сьогодні є досить авторитетними: він проробив величезну роботу, щоб показати, що Єрихон впав приблизно в 1400 році до н.е., що дає нам дату Виходу з Єгипту приблизно 1440 року до н.е. Отже, ці конкретні филистимські горщики просто не повинні були би бути тут згідно із загальноприйнятою теорією. І вони не знали, що робити із цим, тому вони просто притихли щодо цього, або, інакшими словами, зробили вигляд, що цієї знахідки не було.

Таке стається час від часу. Мій власний досвід полягає в тому, що якщо Біблія говорить, що якийсь факт є правдивим, що ж, дуже не поспішайте пропонувати іншу думку, тому що в Біблії справді є звичка виявлятись правою в кінцевому результаті.

 

Питання: Чи бачили ви або мали справу з якимись скам’янілими свідченнями, які б суперечили геохронологічній шкалі?

Відповідь: Так, я проводив розкопки багато разів на Пелекс-Рівер в Техасі, і там є дуже цікаві свідчення. Я розмовляв із одною леді, Дженні Мак, яка зі своєю мамою знайшла відомого трилобіта. Вона є хранителем музею округу Сомервелв місті Глен Роуз, штат Техас. Вона разом із своєю мамою знайшла цього трилобіта в тих самих викопних вапняних шарах, де було знайдено велику кількість незаперечних слідів динозаврів. І коли я піддав її слова сумніву через сенсаційну природу того, що трилобіт і сліди динозавра були знайдені в одному і тому ж місці, вона засмутилася, бо думала, що я назвав її брехуном. Вона знала, що таке динозаврові вапняні шари і де були сліди динозавра, і вона підкреслила, що прямо навпроти того місця, де вона живе (біля Пелекві-Рівер), цей трилобіт був знайдений саме в тому шарі, де і сліди динозавра.

 

Питання:Чи бачили ви цю скам’янілість самі?

Відповідь: Я тримав цього трилобіта у власних руках, так. Але це був безсумнівно трилобіт – ніхто про це не сперечатиметься. І він був знайдений в тому самому шарі, що і сліди динозавра, що, згідно теорії еволюції, є неможливим – їх мали б розділяюти десятки мільйонів років!

 

Питання: Я так розумію, що ви знаєте щось про сліди динозавра біля річки Пелексі, які були знайдені в неправильному місці?

Відповідь: Так, це дуже цікаво. Ще в 1982 році, в останній день тих розкопок супервізор підійшов до нас і сказав: “Я думаю, що бачив щось схоже на початок сліду динозавра на верхньому шарі отам”. Лідер розкопок і я (помічник лідера) сказали: “Ну, забудь це. Це на верхньому кам’яному пласті земної поверхні в цій місцевості. Там немає ніяких слідів зверху”. Але він відповів: “Послухайте, устаткування тут, ми заплатили за нього чималі гроші і вже закінчили з ним. Дозвольте мені просто зняти розкрив – верхній шар ґрунту – і подивитись, що там”. Отже, ми погодились, і він пішов.

Через певний час він повернувся і сказав: «Думаю там зверху щось є». Ми всі піднялися туди, де він зняв увесь верхній шар (в середньому від 6 до 11 футів верхнього шару ґрунту, осадових порід, що накопичились протягом століть). Площа розриву була десь приблизно 30 на 30 футів. Я опустився в цей бруд і особисто розкопав шість відбитків динозавра. Я порахував широкими кроками, що вони були приблизно 3 фути і 6 дюймів один від одного. Там були присутні камери і багато людей, немає ніякої ймовірності, що це могло бути підроблено. Ми знайшли шість відбитків динозавра, що починались від берега річки Пелексі і вели у напрямку, який все же лежав під осадовим шаром.

Приблизно через два роки після того я був в тому районі і зустрівся із відомим вченим-автором  д-ром Шарлем Текстоном. Ми мали досить цікаву розмову. Він сказав: “До речі, ти пам’ятаєш ті відбитки динозавра, які ти знайшов зверху в тому верхньому кам’яному пласті? ”“Так”,- відповів я. “Що ж, знаєш, що про це написали в засобах масової інформації?”“Ні.” “Ну, вони заявляють, що ті відбитки були вирізьблені  там індіанцями або ви, люди, підробили їх.”

Що поробиш, ми зустрілись з певною людиною, що спеціалізувалась на історії мистецтва індіанців в університеті неподалік, щоб виявити, як саме індіанці виконували різбляні вироби. Чи вирізьблювали вони на камінні? Ні. Вони малювали в печерах, при вході ззовні печери і інколи прямо всередині, але точно вони не вирізьблювали на камені. І в будь-якому випадку, як би вони це робили під глибоким шаром породи, я не знаю. Я радий, що я той, хто їх викопував, тому що я можу сказати перед Богом, що в цьому немає абсолютно нічого підробленого. Я особисто опустився в бруд – нам було видно початки одного зі слідів динозавра. Я відкопав його, і якщо би я пішов далі у напрямку, на який цей слід вказував – я б знайшов, і я справді знайшов, інші сліди. Так ми і знайшли в сумі шість відбитків.

Це були відбитки динозавра – така сама форма динозаврів, як і в інших місцях в тому регіоні. Проте, ці відбитки були нібито в “неправильному” місці і тому це просте, зрозуміле археологічне свідчення відкинуто – просто тому, що воно не вписується в еволюційну часову таблицю.

 

Доктор Вільсон, дуже вам дякую.

*Документальна гіпотеза (гіпотеза J,E,D,P,H) все ще, на жаль, викладається в багатьох християнських закладах. Вона стверджує, що п’ять книг Мойсея були написані не ним, а щонайменше п’ятьма різними джерелами (названими J,E,D,P,H), що поступово були зібрані разом протягом багатьох століть. Гіпотеза час від часу змінювалась, але все ще викладається в багатьох закладах, незважаючи на явні докази, що суперечать їй. Основні Біблійні документи походять від очевидців із законним мінімальним редагуванням, щоб зробити їх зрозумілішими пізнішим поколінням – див., наприклад, Буття 14:3, де долина Сіддім стала частиною Мертвого моря.

 

Дата публікації: 25.04.2012

Джерело: Creation Ministries International

Переклад: Омеля О., Тупчієнко В.

 

 

 

Написати коментар